Постанова 4803 № 205/4851/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6771/24 Справа № 205/4851/21 Суддя у 1-й інстанції - Остапенко Н.Г Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 вересня 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії: головуючого судді : Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., за участю секретаря Драгомерецької А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Просяник Н.П. на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності, - В С Т А Н О В И В: 08.06.2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування посилалася на те, що вона 02.06.1973 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 . 12.05.1974 року сім`ї було виділено земельну ділянку шляхом укладення договору про безстрокове користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 . Подружжям у період шлюбу в 1975 році за спільні кошти за допомогою батьків позивача побудовано житловий будинок з господарськими спорудами, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 . Подружжя з дітьми мешкало за вказаною адресою, вели спільне господарство. Однак, позивач зареєстрована за іншою адресою адресою мешкання її матері. Рішенням суду від 16.12.2005 року шлюб розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після його смерті відкрилася спадщина. Спадкоємцями є його діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та дружина ОСОБА_1 , які мешкають постійно за вищевказаною адресою. 20.01.2021 року позивач звернулася до Другої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право власності на майно подружжя, а саме на частину житлового будинку, розташованого за адресою: : АДРЕСА_1 . Постановою нотаріуса відмовлено у видачі відповідного свідоцтва та зазначено, що нотаріус не має можливості визначити з якою з дружин було побудовано вищевказаний житловий будинок. Позивач вважає, що встановлення факту сумісного проживання з ОСОБА_5 в період шлюбу за вказаною адресою доводить причетність до будівництва спірного будинку. Просила встановити факт постійного проживання позивача разом з ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , у період шлюбу з 02.06.1973 року по 16.05.2005 року та сумісного побудування житлового будинку разом з ОСОБА_5 за вказаною адресою; визнати право власності ОСОБА_2 на частину зазначеного житлового будинку. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано право власності ОСОБА_2 на частину житлового будинку АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 666,66 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 666,66 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 666,66 грн. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що заочним рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 16 грудня 2005 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 встановлено, що сторони фактично припинили шлюбні відносини з 1986 року. ОСОБА_1 перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5 з 1987 року , а 03.04.2009 року було зареєстровано шлюб, в будинку за згодою чоловіка вона прописана з 06 серпня 1996 року. Твердження позивача, що вона проживала з ОСОБА_5 до 16 травня 2005 року є неправдивими. ОСОБА_5 за життя стверджував, що він сам побудував будинок, будинок будувався без будь-яких дозвільних документів та до сьогодні не оформлялися на будинок жодні правовстановлюючі документи. Ні в державному органі, ні в архіві, ні у сторін не має оригіналу договору про передачу у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку за вказаною адресою. Правовстановлюючим документом на будинок є затверджений виконавчим комітетом місцевої ради акт державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію. Такий акт позивачем не надано. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. В дійсності будинок було побудовано за сумісні кошти подружжя в період з 1974 рок по 1980 рік. Проект забудови було затверджено 20 травня 1974 року. В судове засідання з`явилися представник ОСОБА_1 адвокат Просяник Н.П., представник ОСОБА_2 -адвокат Макаров В.Г., ОСОБА_3 ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення повістки. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що з 02.06.1973 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі. 20.05.1974 року між виконкомом селищної ради депутатів трудящих та ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому селищної ради депутатів трудящих № 8§2 від 17.01.1974 року про відвід земельної ділянки, укладено договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності житловою площею не більше 60 кв.м. Відповідно до укладеного договору забудовник зобов`язується побудувати житловий одноповерховий будинок площею 35,6 кв.м. з чотирма кімнатами, сарай, вбиральню, загородити домоволодіння з боку вулиці парканом висотою 1,2 м, будівництво побудов та споруд повинно бути проведено у відповідності до проекту побудови, затвердженого управлінням головного архітектора комунгоспу 20.05.1974 року. Пунктом 10 вказаного договору після закінчення будівництва споруджені на земельній ділянці побудови вступають у експлуатацію та стають особистою власністю забудовника після визнання приймальною комісією місцевої ради депутатів трудящих повної готовності зведених побудов, оформленого актом комісії. договір посвідчено нотаріусом Другої нотаріальної контори м. Дніпропетровська 13.12.1974 року за реєстровим 2-6268. 20.05.1974 року представником Управління головного архітектора м. Дніпропетровська складено акт відведення, за змістом якого земельна ділянка в АДРЕСА_2 площею 703 кв.м. разом з закріпленими на ній геодезичними знаками перейде в розпорядження забудовника ОСОБА_6 також видано довідку про землекористування, відповідно до якої земельна ділянка в АДРЕСА_1 , площею 703 кв.м. знаходиться в користуванні ОСОБА_5 .. 08.02.1977 року ОСОБА_5 був зареєстрований у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до відповіді КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» ДМР від 15.09.2020 року на запит нотаріуса станом на 31.12.2012 року згідно з матеріалами інвентаризаційної справи за адресою: АДРЕСА_1 , реєстрація права власності на нерухоме майно не проводилася, до матеріалів справи долучено копію договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для забудови від 20.05.1974 року. Також вказано, що на дату інвентаризації 19.10.2012 року в матеріалах інвентаризаційної справи міститься штамп стосовно необхідності вирішення питання оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, побудовані до 05.08.1992 року. Об`єкт нерухомого майна складається з житлового будинку літ. А. з літ. а-1 загальною площею 67,8 кв. м, житловою 44,3 кв.м., літ. Б кухня, літ. В погріб з шийкою, літ. Г сарай, літ. Д душ, літ. Е. вбиральня, № 1-6,І споруди (все побудовано в 1980 році). Зазначене також підтверджується відповіддю КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» ДМР від 17.01.2022 року, а також планом земельної ділянки. Отже, станом на 1980 рік за адресою: АДРЕСА_1 , було побудовано: житловий будинок літ. А., загальною площею 61,1 кв. м., житловою 44,3 кв.м., прибудову літ. а-1 загальною площею 6,7 кв. м, літ. Б літню кухню, літ. В погріб з шийкою, літ. Г сарай, літ. Д душ, літ. Е. вбиральню, № 1-6,І споруди. Згідно з заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2005 року по справі 2-2478/05р. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 припинили шлюбні відносини та спільне господарювання з 1986 року. Вказаним судовим рішенням шлюб між ними розірвано. 03.04.2009 року ОСОБА_5 уклав шлюб з ОСОБА_1 .. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після його смерті в Другій дніпровській державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу. 13.08.2020 року з заявою про прийняття спадщини після смерті батька звернулася ОСОБА_3 , а 09.10.2020 року син спадкодавця ОСОБА_4 .. 15.10.2020 року до нотаріальної контори звернулася ОСОБА_2 з заявою про видачу свідоцтва про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , як набутий у зареєстрованому шлюбі із спадкодавцем. Також 01.09.2020 року до нотаріуса звернулася ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини після чоловіка. Постановою нотаріуса від 20.01.2021 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на майно подружжя на частку житлового будинку АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_5 , у зв`язку з неможливістю визначити з якою з дружин було побудовано зазначений житловий будинок. 22.01.2021 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право власності у спільному майні подружжя та свідоцтва про право вланості на спадщину за законом на частку житлового будинку АДРЕСА_1 . Постановою нотаріуса від 22.01.2021 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності у спільному майні подружжя та свідоцтва про право власності на спадщину за законом на зазначений житловий будинок у зв`язку з неможливістю визначити з якою з дружин було побудовано зазначений житловий будинок. Згідно з відповіддю відділу у м. Дніпро Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області від 08.10.2020 року станом на 01.01.2013 року у Державному реєстрі земель м. Дніпропетровська інформація щодо права власності або користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня. Як встановлено судом, у період шлюбу позивача та ОСОБА_5 останньому було виділено земельну ділянку для будівництва житлового будинку з господарськими спорудами, будинок побудовано в 1980 році. Уперше порядок та умови прийняття будівель в експлуатацію було встановлено Кабміном України лише 5 серпня 1992 року Постановою №

449. До цього моменту жодного врегулювання цього питання щодо приватних житлових будинків не існувало. Це означає немає закону, немає вимог та немає відповідальності. Індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 623/214/17. Зазначене спростовує доводи про те, що позивачем не надано правовстановлюючий документ на будинок, а саме затверджений виконавчим комітетом місцевої ради акт державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію. Оскільки індивідуальні (садибні) житлові будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію. Як установлено судом першої інстанції житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , збудовані до 5 серпня 1992 року, а тому не потребують вводу в експлуатацію. Станом на 1980 рік за адресою: АДРЕСА_1 , було побудовано: житловий будинок літ. А., загальною площею 61,1 кв. м., житловою 44,3 кв.м., прибудову літ. а-1 загальною площею 6,7 кв. м, літ. Б літню кухню, літ. В погріб з шийкою, літ. Г сарай, літ. Д душ, літ. Е. вбиральню, № 1-6,І споруди, що підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2005 року шлюб між сторонами було розірвано. Таким чином судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, збудували буд. АДРЕСА_1 . А відтак їм належить на праві власності по частці домоволодіння, що узгоджується з положеннями ст.ст. 22 та 28 КпШС,якими передбачено, що майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, їх частки визнаються рівними. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.Такі висновки нічим не спростовуються. Статтею 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено особливості державної реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку.

1. Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав. Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

2. Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим. Отже, договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності житловою площею не більше 60 кв.м., укладений між виконкомом селищної ради депутатів трудящих та ОСОБА_5 від 20.05.1974 року був правовстановлюючим документом, необхідним для реєстрації права власності на будинок у селищі міського типу Таромське. Враховуючи, що договір про передачу в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності житловою площею не більше 60 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , було укладено під час шлюбу позивача з ОСОБА_5 , будівництво житлового будинку з прибудовою та господарськими спорудами й будівлями завершено у 1980 році, тобто за час шлюбу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання права власності за позивачем на частину спірного домоволодіння як набутого в шлюбі з ОСОБА_5 . Посилання на те, що рішенням суду про розірвання шлюбу встановлено, що сторони припинили фактично проживати разом з 1986 року для висновків суду про право власності не має правового значення, оскільки встановлено, що будинок було збудовано в 1980 році, про що зазначено в останній інвентаризації, проведеній 19.10.2012 року. Доводи про те, що сторони не мають оригіналу договору про передачу у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку за вказаною адресою не впливають на правильність висновку суду першої інстанції. В матеріалах інвентаризаційної справи міститься копія нотаріально посвідченого договору про надання в безстрокове користування ОСОБА_5 земельної ділянки для забудови від 20.05.1974 року. Зазначений договір ніким не оспорювався. Сторони не заперечують про те, що ОСОБА_5 було надано в безстрокове користування земельну ділянку для забудови 20.05.1974 року. Твердження про те, що ОСОБА_5 будував будинок сам, а тому позивач не набула на нього права, спростовуються встановленими обставинами. Згідно статті 22 КпШС майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Вказівка на те, що позивачем не надано затверджений виконавчим комітетом місцевої ради акт державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію, який є правовстановлюючим документом на будинок не може бути прийнятим до уваги. Оскільки позивачем надано документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, а саме нотаріально посвідчений договір про надання в безстрокове користування земльної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 20 травня 1974 року, укладений між виконкомом Таромської селищної ради та ОСОБА_5 . Таким чином суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального права, які регулюють виниклі правовідносини, дійшов обгрунтованого ви- сновку про задоволення позовних вимог. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи. Відповідно достатті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає. Керуючись ст. ст. 368, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Просяник Н.П. залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: