Постанова 4857 № 595/1147/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 595/1147/24 пров. № А/857/19798/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М., з участю секретаря судових засідань Доморадової Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 18 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, суддя у І інстанції Содомора Р.О., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Бучач, дата складення повного тексту рішення 18 липня 2024 року, ВСТАНОВИВ : 05 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 2479837 від 26 червня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та закрити справу про адміністративне правопорушення. Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 18 липня 2024 року у справі № 595/1147/24 вказаний позов було задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами вчинення позивачем правопорушення, яке йому інкримінується. У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем, який у своїй скарзі просив таке скасувати та прийняте нове, яким скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неповністю з`ясовано обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується відеодоказом і постанова про притягнення позивача до відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 121-3 КУпАП, є обґрунтованою та законною. Учасники справи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого. Як встановлено судом, 26 квітня 2024 року інспектором ВП №2 (м. Бучач) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області лейтенантом поліції Бронзяк А. В. винесено постанову серії ЕHA № 2479837 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної,якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1190 грн за те, що той 26 квітня 2024 року о 12:30 год у с. Жизномир, вул. Хмельницького Богдана, керував транспортним засобом ВАЗ 21013, д.н.з. НОМЕР_1 , номерний знак якого пошкоджений та не відповідає своїм нормам, також на транспортному засобі встановлено сторонні світлові прилади, які не відповідають транспортному засобу. Ці порушення об`єднано згідно з частиною 2 статті 36 КУпАП за частиною 1 статті 121 КУпАП. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як визначено статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» (далі - Закон № 3353-XII) визначається Правилами дорожнього руху України (далі ПДР України), які встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до пункту 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно пункту 30.2 ПДР України, на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка. Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені. За правилами пункту 2.9 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у Державтоінспекції, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. Відповідно до частини 1 статті 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як встановлено частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України). Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами. Згідно із частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Проаналізувавши зміст безпосередньо самої оскаржуваної постанови, у якій зазначено, що позивач керував ВАЗ 21013, д.н.з. НОМЕР_1 з номерним знаком, який пошкоджений та не відповідає своїм нормам, та наявні у справі надані стороною відповідача докази, апеляційний суд вважає, що надані відеодокази не містять відображення обставин події правопорушення, вчинення якого інкримінується позивачу. Зокрема, з наданих відповідачем доказів не вбачається керування позивачем транспортним засобом з номерним знаком, що не відповідає вимогам стандартів, про що безпосередньо зазначено в оскаржуваній постанові. Разом із тим, з доданого відповідачем відео видно, що інспектор має претензії до номерного знаку причепа НОМЕР_2 . Проте, відповідач не зазначає яким саме вимогам та яких саме стандартів не відповідає номерний знак причепу транспортного засобу позивача. Суд апеляційної інстанції зауважує, що з наявного в матеріалах справи диску з відеозаписом видно, що державний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_1 проглядаються чітко; розміри номерного знака, його форма, позначення, буквено-числова комбінація, колір, розміщення тощо, не змінені. При цьому апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до пункту 30.2 ПДР України на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка. Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені. Апеляційний суд наголошує, що у поліцейського були зауваження саме до номерного знаку причепа. Проте відсутні докази щодо неможливості визначення символів номерного знака з відстані 20 метрів, чи в цілому його ідентифікації. Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що надані відповідачем відеозапис не доводить факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП, а інших належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем вказаного вище адміністративного правопорушення, як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції, не надано. Таким чином, на думку апеляційного суду у поліцейського не було належних правових підстав для накладення на позивача штрафу у розмірі 1190 грн за вчинення правопорушення, передбаченого за частиною 1 статті 121-3 КУпАП, а тому зазначена постанова підлягає скасуванню. Відтак, доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 . Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись статтями 241, 243, 272, 286, 308, 310, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 18 липня 2024 року у справі № 595/1147/24 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 03 вересня 2024 року.