Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 454/5088/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 454/5088/23 пров. № А/857/15340/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Гуляка В.В., Носа С.П., за участю секретаря судового засідання Ханащак С.І., розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 03 квітня 2024 року (головуючого судді Фарина Л.Ю., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Сокаль) у справі №454/5088/23 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної митної служби України про скасування постанови про адміністративне правопорушення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 22.11.2023 звернувся в суд з позовом до Львівської митниці Державної митної служби України в якому просить скасувати постанову №1298/20900/23 від 24.10.2023р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.470 КУпАП. Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 03 квітня 2024 року відмовлено в задоволенні позову. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, вважає рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. 26.08.2024 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі. Сторони в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку, визначеному статтею 268 КАС України. Згідно з частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 20.09.2023 на територію п/п «Шегині-Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці заїхав транспортний засіб марки «DAF XF 480 FTG» р.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом р.н.з. НОМЕР_2 який слідував з України до Республіки Польща під керуванням гр. України ОСОБА_1 з вантажем «Сорго червоне» згідно товаросупровідних документів та митної декларації типу ЕК №23UA209230085370U9. Під час здійснення митного контролю, згідно інформації, яка міститься в програмно інформаційному комплексі ЄАІС Держмитслужби встановлено, що фактично вищевказаний транспортний засіб доставив товар а документи на них були із граничним строком доставки до митниці призначення - 16.08.2023. Згідно статті 191 Митного кодексу України (далі МК України), відповідальність за доставку товарів до митниці призначення несе перевізник. 20.09.2023 державним інспектором митного поста «Мостиська» Львівської митниці ОСОБА_2 було складено протокол про порушення митних правил №1298/20900/23. У поясненнях до протоколу ОСОБА_1 відмовився, про що власноручно розписався. Постановою Львівської митниці від 24.10.2023 у справі про порушення митних правил ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 470 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень. Не погодившись із даною постановою про порушення митних правил позивач звернувся до суду щодо її скасування. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваного рішення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до статті 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між митними органами однієї чи кількох країн або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 2 статті 91 МК України до товарів, які переміщуються від митного органу, розташованого на митній території України, до пункту вивезення (пропуску) за межі митної території України, застосовується митний режим транзиту. Відповідно до статті 93 МК України, товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, встановленого статтею 95 цього Кодексу, або строку, встановленого митним органом країни відправлення відповідно до положень Конвенції про процедуру спільного транзиту. Статтею 95 МК України, встановлено строки транзитних перевезень для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб). Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно митної декларації типу ЕК №23UA209230085370U9 від 11.08.2023 зобов`язаний був доставити товари у строк до 16.08.2023. Відповідно до частини 1 статті 460 МК України, вчинення порушень митних правил, передбачених, зокрема, статтею 470 МК України внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом. Відповідно до пункту 2 розділу VIII Порядку, виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657 (далі - Порядок) обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов`язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події; факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем. Відповідно до пункту 6 розділу VIII Порядку, у випадку, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, яким здійснюється контроль за цими товарами, транспортними засобами, з письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили. В позові та у апеляційних вимогах позивач посилається на збройну агресію російської федерації, обставини непереборної сили, а тому він не може нести відповідальність за строки доставки вантажу до митниці, однак колегія суддів вважає, що доказів, що в даному конкретному випадку існували такі обставини до суду апелянт не надав. Як вказує Верховний Суд в постанові від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні"). Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним. Також в постанові Верховний Суд від 07.06.2023 у справі №912/750/22 виклав висновок про те, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини. Отже посилання апелянта на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. Аналізуючи наведене колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що доказів того, чому транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 маючи зобов`язання згідно митної декларації типу ЕК №23UA209230085370U9 від 11.08.2023 доставити товари у строк до 16.08.2023 до суду не надано. Таким чином, посилання позивача про те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки порушення ним строку зобов`язань щодо доставки вантажу сталось у зв`язку із дією обставин непереборної сили, спричиненими військовими діями на території України, не знайшли свого підтвердження в суді на підставі належних доказів. Колегія суддів дійшла висновку, що позивач перевищив встановлений ст. 95 МК України строк доставки товару до митниці призначення згідно митної декларації типу ЕК №23UA209230085370U9 від 11.08.2023р. оскільки термін доставки товару був визначений до 16.08.2023р., а вчинення правопорушення ОСОБА_1 підтверджується протоколом про порушення митних правил №1298/20900/23 від 20.09.2023р., інформацією що міститься в АСМО «Інспектр» Львівської митниці та наявними матеріалами справи. З огляду на непредставлення позивачем доказів які б спростовували обставини, викладені в постанові про притягнення його до відповідальності, позивачем не пред`явлено та доводи позивача щодо недоведенням його вини у вчиненні ним правопорушення судом розцінюються необґрунтованими. Згідно із вимогами статті 487 МК України, провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Відповідно до статті 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону. Частиною 1 статті 458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Відповідно до вимог ст. 489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність; чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оскільки в матеріалах справи містять докази належного сповіщення позивача про місце та час розгляду справи про порушення митних правил яке відбулося 24.10.2023р., а тому доводи позивача про неналежну процедуру розгляду його справи відповідачем не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи. Також апелянт посилається на те, що в його діях відсутній склад порушення митних правил через обставини непереборної сили, а саме, перебування в електронній черзі. Електронна черга створена відповідно до Постанови Кабінетів Міністрів від 02.12.2022 року №1349 (зі змінами № 416 від 28.04.2023 № 442 від 02.05.2023 №779 від 28.07.2023) «Про особливості реалізації експериментального проекту з організації управління чергами вантажних автомобілів перед міжнародними пунктами пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення за допомогою електронної системи «Електронна черга перетину кордону». Цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо організації управління чергами автомобільних міжнародними пунктами пропуску через транспортних засобів перед державний кордон України для автомобільного сполучення за допомогою електронної системи «Електронна черга перетину кордону». Суб`єктами реалізації експериментального проекту є Держмитслужба (п. 8) Під час відправлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення обов`язково встановлюється строк транзитного перевезення до митниці призначення. Строк транзитного перевезення встановлюється в автоматичному режимі під час постановки електронної копії ДКПТ або ЕДКПТ на контроль за переміщенням у відповідному програмно-інформаційному комплексі ЄАІС залежно від виду транспорту відповідно до статті 95 Митного кодексу України. Якщо під час транзитного перевезення товарів транспортний засіб комерційного призначення не зміг прибути до митниці призначення в установлений строк внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, до строку транзитного перевезення не включається час дії та/або ліквідації наслідків цих обставин за умови документального підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили та вчасного (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмового інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події, місцезнаходження товарів, транспортного засобу комерційного призначення та номер ДКПТ. Митний орган, до якого звернувся перевізник, протягом цієї самої доби вносить до ЄАІС відомості (дату та номер реєстрації звернення митним органом) про факт наявності звернення та каналами електронного зв`язку інформує митницю відправлення і митницю призначення про обставини події, місцезнаходження товарі та транспортного засобу. Апелянтом не подано доказів звернення до митниці про наявність черги в пункті пропуску, що унеможливлювало своєчасний перетин митного кордону позивачем, а тому відповідні його доводи не можуть бути визнані обставинами непереборної сили, які обумовили перевищення ним строків доставки товарів через наявність черги. Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Колегія суддів дійшла висновку, що при розгляді справи про порушення митних правил відповідачем не порушено порядок провадження в адміністративній справі, відповідно судове рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає. Керуючись ст.ст. 268, 271, 272, 286, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 03 квітня 2024 року у справі №454/5088/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не оскаржується. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді В.В. Гуляк С.П. Нос Повний текст постанови складено 02.09.2024