Постанова 4857 № 260/437/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/437/24 пров. № А/857/17379/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Гуляка В.В., Носа С.П., за участю секретаря судового засідання Ханащак С.І., розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року (головуючого судді Гебеш С.А., ухвалене у відкритому судовому засіданні о 16 год. 17 хв. в м. Ужгород повний текст рішення складено 07.06.2024) у справі №260/437/24 за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського відділу № 1 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області треті особи Державне підприємство «Документ», Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 30.01.2024 звернулася в суд з позовом до Ужгородського відділу № 1 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області треті особи Державне підприємство «Документ», Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в якому просить визнати протиправною відмову Ужгородського відділу №1 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в оформленні та видачі паспорта громадянина України (у формі ID-карти) з урахуванням зміни персональних даних, а саме імені та статі заяви-анкети № 9887854 від 25.11.2023 р., доданих до неї документів, виданих компетентними органами іноземної держави, які підтверджують відповідні факти та належним чином легалізовані в Україні, зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в особі Ужгородського відділу №1 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України (у формі ID-карти) з урахуванням зміни персональних даних, а саме імені та статі, на підставі заяви - анкети № 9887854 від 25.11.2023 р., доданих до неї документів, що видані компетентними органами іноземної держави, які підтверджують відповідні факти та належним чином легалізовані в Україні, стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 відмовлено в задоволенні позову. Не погодившись з прийнятим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов повністю, вказує про порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Зазначає серед іншого, що внаслідок зміни персональних даних (імені в частині відмови від «по батькові» та зміни статевої належності), реалізуючи право на виправлення інформації про себе (пункт 2 частини 1 ст. 9 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус») та з урахуванням приписів статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право», позивачка звернулася через іноземне представництво (філію) у Польщі (м. Варшава, 9040) ДП «Документ» до уповноваженого територіального підрозділу ДМС України з метою отримання (відновлення, обміну) паспорта громадянина України з безконтактним носієм інформації (у формі ID картки), для цілей чого представником ДП «Документ» було складено заяву-анкету № 9887854 від 25.11.2023 р. для внесення інформації про зміну імені та статі до Єдиного державного демографічного реєстру. При цьому було зазначено, що попередній паспорт з безконтактним носієм - було втрачено. За результатами розгляду заяви, листом Ужгородського відділу № 1 ГУ ДМС України в Закарпатській області від 21.12.2023 р. № 2110.4-6076/2110.18-23 «Про відмову в оформлені паспорта громадянина України» (копія - додається, Додаток 4), позивачці було відмовлено у реалізації її права, мотивуючи це тим, що за відомостями Голосіївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану України не знайдено інформацію, за поданими персональними даними, що змінилися. Отже, фактично суб`єкту владних повноважень стало недостатньо документів іноземної країни, які стверджують відповідні юридичні факти, а тому з посиланням на внутрішню процедуру, громадянина України було фактично позбавлено державної підтримки та права на документи, які підтверджують громадянство України та посвідчують особу (ст. 25 Конституції України). В порушення вимог чинного законодавства України та міжнародних договірних зобов`язань України, що є частиною національного законодавства, відповідачем 1 було проігноровано документи, надані на підтвердження зміни персональних даних (імені в частині відмови від «по батькові» та зміни статевої належності), які були видані компетентними органами Королівства Бельгія, що були легалізовані належним чином та мали бути визнані дійсними в Україні. Позивачка вважаючи відмову суб`єкта владних повноважень у видачі паспорта громадянина України протиправною та з метою захисту порушеного права, вимушена звернутися з даною позовною заяву до суду. Крім того, дані дії позивачка розцінює як непряму дискримінацію за ознакою гендерної належності (реалізації свого права на зміну статі), тобто такими, що порушують статтю 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини). Відмовляючи з такої підстави у видачі паспорта громадянина України, фактично відповідач № 1 прийшов до висновку, що особа не може бути ідентифікована, що є сумнівним, адже особу можна однозначно ідентифікувати за даними в Єдиному державному демографічному реєстрі, відбитками пальців (даними біометрії), наданими документами, які містять персональні особи до зміни і після зміни. Чому тоді у разі розірвання шлюбу через суд та повернення дошлюбного прізвища - громадянкам України видають паспорти без посилань на те, що їх нові персональні дані мають бути спочатку погоджені органами ДРАЦС, а вже потім органи ДМС України на підставі даних з ДРАЦС зроблять відповідні зміни до ЄДДР. Відповідно до п. 2, 3 ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» ( далі - Закон № 5492-VI), кожна особа, персональні дані (інформація про особу) якої внесені до Реєстру, має право на: вимогу щодо поновлення і виправлення інформації про неї; забезпечення захисту своїх прав, якщо її запит або вимогу про виправлення своїх персональних даних не задоволено. Перелік прав, передбачений частиною першою цієї статті, не є вичерпним, законами України можуть бути передбачені інші права осіб, персональні дані (інформація про особу) яких внесені до Реєстру. Згідно з п. 1 - 4 ч. 1, ч. 6 ст. 7 Закон № 5492-VI, до Реєстру вноситься така інформація про особу: ім`я особи; дата народження/смерті; місце народження; стать; Забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом. Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров`я або статевого життя. Окремі види даних про стан здоров`я та про засудження до кримінального покарання можуть вимагатися лише у разі, якщо вони є підставою для видачі документа, що посвідчує особу. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закон № 5492-VI, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру (далі Реєстр), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких, в тому числі, відноситься паспорт громадянина України; та 2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус. Отже, відповідний закон чітко передбачає можливість використання даних, що містяться в документах, що підтверджують факти народження, зміну імені, виданих компетентними органами іноземної держави та легалізованих в установленому порядку. Тобто, незважаючи на правову оцінку суду першої інстанції, закон не передбачає «диктату» реєстрів та баз даних органів влади України в умовах, коли інші законодавчі акти не передбачають внесення до таких реєстрів персональних даних, які створені / змінені компетентними органами іноземної держави та легалізованих в установленому порядку. Для прикладу, людина яка одружилася в країні ЄС, не має обов`язку реєструвати факт укладення шлюбу в Україні та вносити відомості про шлюб до Державного реєстру актів цивільного стану України. І факт наявності в ДРАЦС відомостей про шлюб особи не може бути перешкодою для реалізації її цивільних та сімейних прав і свобод. Абзац 6 ч. 1 ст. 10 Закону № 5492-VI передбачає право людини підтвердити зміни документів про народження, зміну імені (у тому числі у разі укладання або розірвання шлюбу), виданих компетентними органами іноземної держави та легалізованих в установленому порядку. Також посилається на постанову Верховного Суду від 15.07.2021 по справі № 826/4789/17. Відповідно до статті 13 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» (далі - Закон № 2709-IV), документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. Такі документи позивачкою були надані до іноземного представництва ДП «Документ», також позивачка наголошує на тому, що нею здійснювалися неодноразові спроби надати відповідні документи, що підтверджують зміну статі та відмови від по батькові - до компетентних органів України як за межами України (консульство), так і в середині України - через представника, з метою забезпечення наявності у реєстрах України відповідних відомостей про особу. На жаль рівень організації виконавської дисципліни та законності в органах виконавчої влади в Україні (органи ДРАЦС Міністерства юстиції України) та у її консульських представництвах в останні роки залишає бажати кращого. Зокрема, у закордонному представництві відмовилися надавати письмове підтвердження факту відмови прийняти документи про зміну статі та відмови від по батькові, оформлених компетентними органами Королівства Бельгія. Можливість викликати правоохоронні органи (поліцію) іноземної країни на територію Консульства для фіксації порушення законів України, а так само здійснити відеофіксацію порушення на території консульства не є можливим, а численні скарги позивачки на неподобство, що коїться у відповідному Консульства були залишені Міністерством закордонних справ України без уваги й фактично спущені для розгляду і надання відповіді органу / особі, на який скаржився громадянин, незважаючи на пряму заборону таких дій у відповідності до абз. 4 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян». В той же час, у відповідному представництві ДРАЦС Міністерства юстиції України так само відмовилися приймати документи і письмово підтверджувати відмову від виконання своїх обов`язків, коли позивачка передала таку заяву через свого адвоката в м. Києві. При цьому жоден орган влади в Україні, включаючи оскаржуване рішення не надають позивачці відповіді чим (якою нормою закону) передбачено обов`язок громадян України, у разі внесення змін до актів цивільного стану чи отримання нових актів цивільного стану, виданих компетентними органами іноземних держав та легалізованих в установленому порядку, - подавати такі документи на державну реєстрацію в органи ДРАЦС Міністерства юстиції України. В той же час, чому відповідачі наполягають на тому, що змінені відомості про особу мали бути якимсь чином внесені в ДРАЦС, якщо у позивачки не було обов`язку реєструвати такі акти в Україні шляхом внесення записів у Державний реєстр актів цивільного стану. Зокрема, Закон України від 1 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон № 2398-VI) взагалі не передбачає обов`язку здійснювати державну реєстрацію актів цивільного стану, вчинених (виданих) компетентними органами іноземної держави та легалізованих в установленому порядку. Та й власне цим законом не передбачено процедуру зміни статі, що не відповідає загальносвітовим та європейським тенденціям утвердження права на гендерну самоідентифікацію та гендерну ідентичність. Згідно з ч. 5 ст. 6 Закону № 2398-VI, органи державної реєстрації актів цивільного стану повідомляють компетентні органи іноземних держав, з якими Україною укладено договори про правову допомогу і правові відносини у цивільних і сімейних справах, про державну реєстрацію актів цивільного стану громадян таких держав, якщо правилами договорів передбачено надання зазначених відомостей. Тобто закон передбачає можливість внесення змін до відомостей про іноземних громадян в Україні пов`язаних з реєстрацією актів цивільного стану. Аналогічне право використало і Королівство Бельгія за її зверненням щодо внесення відповідних змін до актів цивільного стану, що на словах визнає держава Україна в особі Закарпатського окружного адміністративного суду та органи ДМС України, але чомусь на практиці визнання таких документів - паспорт вона як громадянка України от уже майже рік не може, що може спричинити порушення в тому числі її права на свободу пересування, оскільки без внутрішнього паспорта я не можу також отримати новий закордонний паспорт, коли строк існуючого спливе. Тобто фактично держава відмовилася від неї як громадянки України з мотивів дискримінації і несприйняття можливості людини реалізувати право на гендерну самоідентифікацію, тобто простими словами право «змінити статеву належність» з чоловічою на жіночу. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Позивач подала до апеляційного суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу в якій просить долучити відповідь та прийняти до уваги при вирішенні та розгляді справи по суті, апеляційну скаргу задовольнити, апеляційний розгляд справи здійснювати за її відсутності. Також подано до апеляційного суду додаткові пояснення у справі (замість промови позивачки у судовому засіданні), які судом долучені до матеріалів справи. Позивач подала клопотання про виклик свідків, а саме уповноважених осіб Філії (представництва) Державного підприємства «Документ» в Польщі, які здійснювали оформлення та контроль за оформленням заяви-анкети на внесення інформації до ЄДДР від 25.11.2023 р. №9887854 на ім`я ОСОБА_1 (адміністратора ОСОБА_2 та заступницю директора філії ОСОБА_3 ). ДП «Документ» подало до апеляційного суду клопотання в якому просить заяву про виклик свідка залишити без розгляду, апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, також розгляд справи в усіх судових засідання провести без участі його представників. Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Частинами 1, 2 статті 65 КАС України встановлено, що як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з`ясувати у справі. Свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду або учасників справи. Учасник справи, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинен зазначити його ім`я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може дати показання. Оцінивши доводи клопотання про виклик свідків адміністратора ОСОБА_2 та заступницю директора філії ОСОБА_3 та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що таке не підлягає до задоволення, оскільки апелянтом необґрунтовано необхідність виклику даних свідків до апеляційного суду під час розгляду апеляційної скарги на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду. Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , згідно з паспортом громадянина України для виїзду за кордон має персональні дані: - ОСОБА_1 (прізвище, ім`я та по батькові), ІНФОРМАЦІЯ_1 , стать - чоловіча, що у відповідності до законодавства Королівства Бельгія у 2023 році набув прізвище та ім`я: ОСОБА_1, стать - жіноча, з урахуванням реалізації права людини на гендерну ідентичність (вибір статевої належності / самоідентифікації). Зокрема, зміна персональних даних (імені та статевої належності) була зареєстрована уповноваженими органами з реєстрації актів цивільного стану у Королівстві Бельгія, що підтверджується: 1) витягом від 22.08.2023 р. з бази даних актів цивільного стану щодо свідоцтва про народження № НОМЕР_1 , що було видане 25.07.2023 р. в місті Шарлеруа Федеральною державною службою внутрішніх справ Королівства Бельгія (копія з відміткою "Апостиль" та належним нотаріальним перекладом на українську мову, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткачовою Оленою Мартинівною (а.с. 10); 2) копією від 25.08.2023 р. з бази даних актів цивільного стану щодо Актового запису про зміну імені № 2023-0031.1288-45 від 01.08.2023 р. в місті Шарлеруа Федеральною державною службою внутрішніх справ Королівства Бельгія (копія з відміткою "Апостиль" та належним нотаріальним перекладом на українську мову, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткачовою Оленою Мартинівною (а.с. 12); 3) копією від 22.08.2023 р. з бази даних актів цивільного стану щодо Актового запису про зміну статевої належності № 2023-0031.1316-73 від 01.08.2023 р. в місті Шарлеруа Федеральною державною службою внутрішніх справ Королівства Бельгія (копія з відміткою "Апостиль" та належним нотаріальним перекладом на українську мову, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткачовою Оленою Мартинівною (а.с. 14); 4) посвідкою на постійне проживання у Королівстві Бельгія ( Titre De Sejour № НОМЕР_4, копія без перекладу (а.с. 15). Внаслідок зміни персональних даних (імені в частині відмови від "по батькові" та зміни статевої належності), реалізуючи право на виправлення інформації про себе (п.2 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус") та з урахуванням приписів статті 13 Закону України "Про міжнародне приватне право", позивачка звернулася через іноземне представництво (філію) у Польщі (м. Варшава, 9040) ДП "Документ" до уповноваженого територіального підрозділу ДМС України з метою отримання (відновлення, обміну) паспорта громадянина України з безконтактним носієм інформації (у формі ID- картки), для цілей чого представником ДП "Документ" було складено заяву-анкету № 9887854 від 25.11.2023 року. До вказаної заяви додано: заяву про втрату паспорта громадянина України № НОМЕР_2 оформленого 18.11.2021 року Подільським відділом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області; свідоцтво про народження № НОМЕР_5 складене в Шарлеруа ( Королівство Бельгія ) 25.07.2023 року (дата витягу з бази даних актів цивільного стану: 22.08.2023) з перекладом на українську мову нотаріально посвідчене; актовий запис про зміну імені № 2023-0031.1288-45 складений в Шарлеруа (Королівство Бельгія) 01.08.2023 року з перекладом на українську мову нотаріально посвідчений; актовий запис про зміну статевої належності № 2023-0031.1316-73 складений в Шарлеруа (Королівство Бельгія) 01.08.2023 року з перекладом на українську мову нотаріально посвідчений; медичне свідоцтво про зміну статевої належності № 49/144 видане 25.07.2023 року 1-ою міською поліклінікою м. Львова; довідку про перебування на консульському обліку в Посольстві України в Королівстві Бельгія гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 06.06.2023 року; - картку фізичної особи - платника податків, видану 08.05.2023 року Державною податковою інспекцією в Печерському районі Головного управління ДПС у м. Києві на імя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; платіжний документ. При цьому було зазначено, що попередній паспорт з безконтактним носієм - було втрачено. За результатами розгляду вказаної заяви, листом Ужгородського відділу № 1 ГУ ДМС України в Закарпатській області від 21.12.2023 № 2110.4-6076/2110.18-23, позивачці було відмовлено в оформленні паспорта громадянина України, оскільки перевіркою засобами ЄІАС УМП виявлено розбіжність у персональних даних у частині "ім`я особи" та "стать". Шляхом пошуку в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, не знайдено інформацію за поданими персональними даними, що змінилися. Також зазначено, що за повідомленням Голосіївського ВДРАЦС у м. Києві в архівному відділі знайдено актовий запис про зміну імені №115 від 09.11.2021 року, в якому персональні дані (прізвище, ім`я, по батькові) відображено як: " ОСОБА_1 ", стать "чоловіча". Крім того у листі зазначено, що станом на 09.12.2023 року, з заявою про внесення змін до актового запису про народження, у зв`язку зі зміною імені та статевої належності Ви не зверталися. Отже, виявлений факт про наявність розбіжностей у персональних даних унеможливлює подальший розгляд документів (том 1 а.с.17). Вважаю відмову суб`єкта владних повноважень у видачі паспорта громадянина України протиправною та з метою захисту порушеного права, позивачка звернулася з даною позовною заяву до суду. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянтів, що викладені у апеляційних скаргах, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 2 статті 2 КАС України). Закон № 5492-VI визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи. Згідно частини 1 статті 1 Закону № 5492-VI суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи. Частиною 1 статті 10 Закону № 5492-VI передбачено, що внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закон України "Про захист персональних даних". Відповідно до положень статті 16 Закону № 5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом. Рішення про оформлення документа, у тому числі замість втраченого або викраденого, який було оформлено із застосуванням засобів Реєстру, приймається розпорядником Реєстру, Міністерством закордонних справ, ЗДУ, уповноваженим органом з питань цивільної авіації, капітаном морського порту за результатами ідентифікації заявника. Відповідно до частин 1, 2, 5, 7 статті 22 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну. Кожен громадянин України має право на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюється в Україні розпорядником Реєстру, а за кордоном - ЗДУ або розпорядником Реєстру (у разі прийняття документів для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта/паспортів громадянина України для виїзду за кордон уповноваженим суб`єктом, зазначеним у пункті 4-1 частини першої статті 2 цього Закону, розміщеним за кордоном). Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюються розпорядником Реєстру та ЗДУ, а також уповноваженими суб`єктами, передбаченими пунктами 4 і 4-1 частини першої статті 2 цього Закону. До паспорта громадянина України для виїзду за кордон вноситься така інформація: 1) назва держави; 2) назва документа; 3) тип документа; 4) код держави; 5) номер документа; 6) ім`я особи; 7) громадянство; 8) дата народження; 9) унікальний номер запису в Реєстрі; 10) стать; 11) місце народження; 12) дата видачі документа; 13) уповноважений суб`єкт, що видав документ (код); 14) дата закінчення строку дії документа; 15) відцифрований образ обличчя особи; 16) відцифрований підпис особи; 17) дані про перебування на консульському обліку (за бажанням особи або її представника, представника закладу, який виконує функції опікуна чи піклувальника над особою); 18) дані про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання або залишення на постійне проживання за кордоном чи повернення на проживання в Україну. Згідно пунктів 1, 2 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення держав визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України № 302 від 25.03.2015 (далі - Порядок № 302 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) паспорт громадянина України (паспорт) документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у форм картки, що містить безконтактний електронний носій. Пунктом 5 Порядку № 302 передбачено, що у разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт. Відповідно до пункту 32 Порядку № 302 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС не пізніше наступного дня після надходження до розгляду документів перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства. Згідно пункту 46 Порядку № 302 заявник для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого подає такі документи: 1) заяву встановленого МВС зразка про втрату або викрадення паспорта зразка 1994 року (далі - заява про втрату паспорта); 2) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення паспорта на території України); 3) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб (для бездомних осіб); 5) рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи); 6) документ, що посвідчує особу законного представника/ уповноваженої особи, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника/уповноваженої особи; 7) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертається заявнику, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки "Згідно з оригіналом" та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати; 8) документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів): про місце проживання - довідку органу реєстрації встановленого зразка; про народження дітей - свідоцтва про народження дітей; про шлюб і розірвання шлюбу - свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт; про зміну імені - свідоцтво про зміну імені, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт; документ, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків з даними про РНОКПП, або повідомлення про відмову від його прийняття, або дані про РНОКПП, внесені до паспорта або свідоцтва про народження. Особа може пред`явити копію документа, що засвідчує реєстрацію особи в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, у тому числі в електронній формі, за умови наявності в територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта технічної можливості провести перевірку відповідності реєстраційних даних особи даним Державного реєстру фізичних осіб - платників податків в електронній формі інформаційно-телекомунікаційними засобами з використанням технічного та криптографічного захисту інформації відповідно до вимог законодавства з питань захисту інформації; 9) одну фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування із застосуванням засобів Реєстру - для оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку, або особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, або яка перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу (в разі потреби); 10) паспорт громадянина України для виїзду за кордон, у тому числі строк дії якого закінчився (для особи, яка постійно проживає за кордоном, або яка постійно проживала за кордоном та повернулася на постійне проживання в Україну); 11) заява про зняття з консульського обліку. У разі втрати/викрадення паспорта, оформленого територіальним підрозділом ДМС, МВС, який припинив діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, заявник додатково подає всі наявні документи, у тому числі документи, що містять фотозображення особи, які дають змогу ідентифікувати таку особу. Як передбачено пунктами 48-51 Порядку №302 працівник територіального органу/ територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов`язками покладаються функції з оформлення паспорта, вчиняє дії, передбачені пунктами 24 - 29, 32 і 33 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи. Після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім`я якої оформляється паспорт. Ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру. Пошук в Реєстрі інформації щодо особи здійснюється за поданими персональними даними (у тому числі тими, що змінилися). У разі оформлення паспорта особі, яка постійно проживає за кордоном, або яка постійно проживала за кордоном та повернулася на постійне проживання в Україну, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС проводить перевірку факту оформлення документів для виїзду на постійне проживання за кордон. Надсилання запитів для перевірки інформації про особу здійснюється відповідно до пункту 41 Порядку №302. Відповідно пункту 16 Порядку №302 ДМС має право отримувати інформацію про особу з наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, в обсязі, необхідному для ідентифікації особи у зв`язку з оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном паспорта. Водночас у разі відсутності в Реєстрі відомостей про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть, які підлягають обов`язковому внесенню до Реєстру, в обсязі, необхідному для ідентифікації особи у зв`язку з оформленням (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміном паспорта відповідно до Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", такі відомості з Державного реєстру актів цивільного стану громадян отримуються в порядку міжвідомчої електронної інформаційної взаємодії Реєстру та Державного реєстру актів цивільного стану громадян через систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, передбаченому законодавством. У разі коли інформація про особу в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відсутня або інформація про особу потребує перевірки, одержання відомостей про особу здійснюється шляхом надсилання запитів до відділів державної реєстрації актів цивільного стану та надання відповідей на них в паперовій формі (пункт 17 Порядку №302). З урахуванням вказаного нормативного регулювання передбачений чіткий порядок звернення та розгляду заяв при втраті паспорта громадянина України, що здійснюється уповноваженим органом Державної міграційної служби України. Умовою для видачі паспорта громадянина України будь-якого зразка є подання відповідних документів заявником, за наявності яких здійснюється розгляд заяви, та вчинення відповідних дій працівниками територіального підрозділу ДМС. Судом встановлено на підставі матеріалів справи, що позивачка 25.11.2023 звернулася до уповноваженого органу ДП "Документ" Філія в Польщі у м. Варшава з приводу оформлення паспорта громадянина України «замість втраченого», при цьому подала заяву щодо оформлення паспорта громадянина України на: прізвище ОСОБА_1 ; ім`я - ОСОБА_1 . Ужгородським відділом № 1 ГУ ДМС у Закарпатській області в установленому порядку витребувано інформацію про видачу позивачу втраченого паспорту в іншого територіального підрозділу Державної міграційної служби України та за наслідком отримання вищевказаної інформації прийнято оскаржуване рішення затвердженої форми про відмову у видачі нового паспорту. Зокрема уповноваженим органом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами Державної міграційної служби України (ЄІАС УМП ДМС), заявлений, як втрачений паспорт громадянина України НОМЕР_2 від 18.11.2021 року (код органу 8031) оформлено на прізвище ОСОБА_1 ; ім`я - ОСОБА_1 ; по батькові " ОСОБА_1 ", стать: "чоловіча", а також те, що позивач документований 03.12.2021р. паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 на ім`я: " ОСОБА_1 ", стать: "чоловіча". Перевіркою засобами Державного реєстру актів цивільного стану громадян, не знайдено інформацію за поданими позивачем персональними даними, що змінилися, а саме, за інформацією Голосіївського ВДРАЦС у м. Києві в архіві відділу знайдено актовий запис про зміну імені, у якому персональні дані відображено як: "ОСОБА_1 ", стать: "чоловіча". Водночас, Посольство України в Королівстві Бельгія повідомило про факт перебування на консульському обліку гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 06.06.2023 року. Також за інформацією Посольства України в Бельгії підтверджено факт перебування ОСОБА_1 на консульському обліку з 06.06.2023 на підставі поданих документів для залишення на постійне місце проживання (лист №6122/17-565-150248 від 11.12.2012), також з цього листа відомо, що звернувшись до Посольства України в Бельгії ОСОБА_1 стосовно внесення змін до актового запису про народження, у зв`язку зі зміною статевої належності, було роз`яснення положення чинного законодавства України про внесення таких змін до актового запису про народження та повноважень закордонних дипломатичних установ України зі згаданого питання, однак будь-які актові записи в Посольстві України в Бельгії не складалися. При цьому ОСОБА_1 у листі від 21.12.2023 № 2110.4-6076/2110.18-23 було роз`яснено право повторного звернення до територіального органу /підрозділу уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин у зв`язку з якими було відмовлено в оформленні паспорта громадянина. Відтак на думку колегії суддів, позивач не позбавлений права повторно звернутися до органів ДМС України із заявою про оформлення паспорта громадянина України. Колегія суддів апеляційного суду вважає вірними висновки суду першої інстанції, що ніхто не ставить під сумнів документи на підтвердження зміни персональних даних, зокрема імені в частині відмови від по батькові та зміни статевої приналежності, які видані компетентними органами Королівства Бельгія, однак державна реєстрація зміни імені чи статевої приналежності не тягне за собою внесення змін до актових записів цивільного стану, складеного стосовно особи, яка змінила такі дані в Україні. Крім того, суд наголошує на тому, що причиною звернення за оформленням паспорта громадянина України, за поданою заявою від 25.11.2023 року слугувала саме "втрата паспорта", а не зміна імені та статевої належності. Відповідно пункту 100 Порядку №302 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави, органів місцевого самоврядування або підприємств, установ та організацій, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи. Як передбачає пункт 101 Порядку №302 у рішенні про відмову в оформленні чи видачі паспорта, яке доводиться до відома заявника в порядку і строки, встановлені законодавством, зазначаються підстави відмови. У разі подання заяви-анкети через уповноваженого суб`єкта територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС надсилає письмове повідомлення про прийняте рішення до уповноваженого суб`єкта для подальшого вручення заявнику. Заявник має право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв`язку з якими йому було відмовлено в оформленні чи видачі паспорта. З огляду на викладене, з урахуванням установлених обставин справи, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачі діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Щодо доводів апелянта про її дискримінацію, то колегія суддів зазначає, що відповідно до частин першої та другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. За практикою Європейського суду з прав людини дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (див. рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства», заява № 36042/97). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (див. рішення від 21 лютого 1997 року у справі «Ван Раалте проти Нідерландів») (пункти 48-49 рішення від 07 листопада 2013 року у справі «Пічкур проти України», заява № 10441/06). Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії дискримінації в Україні» від 06 вересня 2012 року №5207-VI прямою дискримінацією є ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Таке поводження за змістом пункту 2 частини першої статті 1 цього ж Закону може полягати, в тому числі, в обмеженні у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами у будь-якій формі. Відповідно до статті 24 Конституції України, ст.ст. 2, 7 Загальної декларації прав людини, ст.ст. 2, 26 Міжнародного пакту про громадські та політичні права, статті 2 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 1, ст. 14 Протокол № 12 до Конвенції) необхідною підставою для встановлення факту дискримінації є обумовленість відмінного ставлення за певними ознаками. Отже, факт дискримінації може бути встановлений лише у випадку, коли розрізнення у ставленні до особи вмотивоване притаманною їй певною персональною ознакою, однак як встановлено судом на підставі матеріалів справи жодних обставин на підтвердження проявів дискримінації у ставленні до позивачки не встановлено. Суд не приймає доводи апелянта, які ґрунтуються на висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 15.07.2021 по справі № 826/4789/17, оскільки правовідносини в цій справі не є подібними до справи яка розглядається за позовом ОСОБА_1 . Суд касаційної інстанції у справі №826/4789/17 висловив позицію щодо відмови повернути безпідставно сплачений нею збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі №260/437/24 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді В.В. Гуляк С.П. Нос Повний текст постанови складено і підписано 02.09.2024.