Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/3858/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "02" вересня 2024 р. Справа№ 910/3858/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Іоннікової І.А. суддів: Михальської Ю.Б. Тищенко А.І. розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Гекманюка Ростислава Васильовича на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/3858/24 (суддя Мандриченко О.В.) за позовом фізичної особи-підприємця Гекманюка Ростислава Васильовича до фізичної особи-підприємця Доценка Олександра Леонідовича про стягнення 113 400,00 грн, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець Гекманюк Ростислав Васильович (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Доценка Олександра Леонідовича (відповідача) про стягнення заборгованості у розмірі 113 400,00 грн на підставі договору на транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 09/02-24-3 від 09.02.2024. Також у позовній заяві, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 14 000,00 грн, з яких: 11 000,00 грн - правова допомога, та 3000,00 грн - гонорар успіху. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/3858/24 закрито провадження у справі № 910/3858/24 в частині стягнення заборгованості у розмірі 50 000,00 грн. В іншій частині позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця Доценка Олександра Леонідовича на користь фізичної особи-підприємця Гекманюка Ростислава Васильовича заборгованість у розмірі 63 400,00 грн та судовий збір у розмірі 3028,00 грн. Відмовляючи у задоволенні витрат понесених позивачем на правничу допомогу у загальному розмірі 14 000,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували надання адвокатом Лозою В.В. послуг позивачу, які вказані в акті приймання-передачі наданих послуг від 22.03.2024. Разом з цим, місцевому господарському суду також не надано доказів, які б підтверджували вчинення інших дій необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу, в тому числі забезпечення виконання судового рішення. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, фізична особа-підприємець Гекманюк Ростислав Васильович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд змінити рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/3858/24 в частині відмови у задоволенні витрат позивача понесених ним на правову допомогу та гонорару успіху. Задовольнити заявлені в позовній заяві вимоги про задоволення витрат на правову допомогу та гонорару успіху. Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково не врахував того, що не залежно від того, хто підписав позовну заяву та засвідчив копії доданих документів, позивач отримав від свого адвоката очікуваний результат, позовну заяву, яку згідно договору про правову допомогу та акту, готував саме адвокат та яку було задоволено місцевим господарським судом. Узагальнений виклад позиції відповідача Відповідач не скористався правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. Неподання відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2024, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Гекманюка Ростислава Васильовича на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/3858/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/3858/24. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Гекманюка Ростислава Васильовича на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/3858/24. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи. Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Фізична особа-підприємець Гекманюк Ростислав Васильович (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Доценка Олександра Леонідовича (відповідача) про стягнення заборгованості у розмірі 113 400,00 грн на підставі договору на транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 09/02-24-3 від 09.02.2024. Також у позовній заяві, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 14 000,00 грн, з яких: 11 000,00 грн - правова допомога, та 3000,00 грн - гонорар успіху. В якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу останнім було долучено до матеріалів справи: договір про правову допомогу № б/н від 20.03.2024, квитанцію до прибуткового касового ордера №06-03 від 22.03.2024, ордер серії ВО № 1073109 від 22.03.2024, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008 та акт приймання-передачі наданих послуг від 22.03.2024. Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 22.03.2024, сторони договору про правову допомогу № б/н від 20.03.2024 (далі - договір) - Лоза Віктор Миколайович, адвокат (далі - повірений) з однієї сторони, та фізична особа-підприємець Гекманюк Ростислав Васильович (далі - довіритель) з іншої сторони, склали цей акт приймання-передачі наданих послуг (далі - акт). Пунктом 1.1 акту зазначається, що повірений надав, а представник довірителя Гекманюк Ростислав Васильович прийняв наступні послуги: огляд, вивчення та попередня правова оцінка документів та інших доказів за їх місцезнаходженням (4 год. 40 хв.); проведення заходів досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет безспірного повернення боргу (0 год. 20 хв.); Аналіз судової практики (1 год. 00 хв.); підготовка пакету документів, необхідних для звернення до суду, підготовка позовної заяви (14 год. 25 хв.); вчинення інших дій необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу, в тому числі забезпечення виконання судового рішення (4 год. 00 хв.). Як зазначено п. 1.2 акту, загальна вартість послуг складає 11 000,00 грн. Як було встановлено судом першої інстанції, та вбачається з матеріалів справи, позовна заява була складена та підписана фізичною особою-підприємцем Гекманюком Р.В. Також з матеріалів справи вбачається, що копії документів, які додані до позовної заяви, належним чином засвідчені фізичною особою-підприємцем Гекманюком Р.В., а не адвокатом Лозою В.В. Судом першої інстанції встановлено, що жодних доказів, які б підтверджували надання адвокатом Лозою В. В. послуг, вказаних в акті приймання-передачі наданих послуг від 22.03.2024 матеріали справи не містять. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/3858/24 відмовлено у задоволенні витрат понесених позивачем на правничу допомогу у загальному розмірі 14 000,00 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Таким чином, предметом розгляду в апеляційній інстанції є законність відмови у стягненні витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав. Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). За змістом ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16). Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, позовна заява була складена та підписана фізичною особою-підприємцем Гекманюком Р.В. Також з матеріалів справи вбачається, що копії документів, які додані до позовної заяви, належним чином засвідчені фізичною особою-підприємцем Гекманюком Ростиславом Васильовичем, а не адвокатом Лозою В.В. Згідно зі ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що жодних доказів, які б підтверджували надання адвокатом Лозою В.В. послуг, вказаних в акті приймання-передачі наданих послуг від 22.03.2024 матеріали справи не містять. Також матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували вчинення інших дій необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу, в тому числі забезпечення виконання судового рішення. Колегія суддів зазначає, що до акту приймання-передачі наданих послуг можуть бути внесені надані та прийняті послуги станом на дату складання такого акту, внесення до такого акту послуг, які можливо будуть надані в майбутньому протирічить його суті. Таким чином, судова колегія звертає увагу позивача на те, що у разі надання адвокатом послуг після складання акту приймання - передачі наданих послуг необхідним є складення нового акту, де сторони можуть відобразити уже виконані послуги, які прийняті без зауважень іншою стороною. Також колегія суддів вказує, що до акту можуть бути внесені конкретні послуги, які надані та прийняті без зауважень. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112). Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20). Враховуючи вище викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 11 000,00 грн витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають, у зв`язку з недоведеністю та не обґрунтованістю зазначених витрат. З огляду на те, що позовні вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 11 000,00 грн не підлягають задоволенню, тому відповідно, судом першої інстанції відхиляється і вимога позивача про стягнення гонорару успіху у розмірі 3 000,00 грн. Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду у даній справі відсутні. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Висновки за результатами апеляційної скарги За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. Судові витрати У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Гекманюка Ростислава Васильовича залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/3858/24 - без змін. Матеріали справи № 910/3858/24 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Головуючий суддя І.А. Іоннікова Судді Ю.Б. Михальська А.І. Тищенко