Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/5530/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/5530/24 Головуючий в 1 інстанції: Величко А.В. Дата і місце ухвалення: 28.06.2024р., м. Миколаїв Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - Ступакової І.Г. суддів - Бітова А.І. - Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А : В червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, в якому просила суд: - визнати протиправною відмову ГУНП в Миколаївській області у зарахуванні пільгової вислуги років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дізнавачу сектору дізнання Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області, спеціальне звання «підполковник поліції», до календарної вислуги років та до стажу служби в поліції; - зобов`язати ГУНП в Миколаївській області здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дізнавачу сектору дізнання Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області, спеціальне звання «підполковник поліції», відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди з 21.02.2003р. - 11.08.2003р., 11.08.2003р. - 05.12.2005р., 05.12.2005р. - 01.12.2007р., 01.12.2007р. - 28.12.2007р., 28.12.2007р. - 15.02.2008р., 15.02.2008р. - 01.10.2009р., 01.10.2009р. - 01.03.2011р. у загальній кількості 03 роки, 11 місяців, 06 днів. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що її календарна вислуга років служби в ОВС та НПУ станом на 30.01.2023р. складає 20 років 03 місяці 26 днів, пільгова - 03 роки 11 місяців 06 днів. На звернення ОСОБА_1 до ГУНП в Миколаївській області щодо зарахування вислуги років у пільговому обчисленні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, листом від 31.05.2024р. відповідач повідомив, що чинним законодавством не передбачено зарахування пільгової вислуги років в календарну для отримання працівником права на призначення пенсії відповідно до п. «а» ст.12 Закону №2262-ХІІ. Додатково повідомлено, що пільгова вислуга зараховується працівнику, який має необхідну календарну вислугу років для призначення пенсії, і впливає лише на розмір пенсії згідно п. «а» ст.13 Закону. Таку відмову ОСОБА_1 вважає протиправною та зазначає, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом №2262-ХІІ календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393. При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.06.2024р. в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 28.06.2024р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про задоволення її позову у повному обсязі. В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції погодився з доводами позивача, що для набуття права на призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону №2262-ХІІ враховується як календарна, так і пільгова вислуга років в сукупності. При цьому, суд необґрунтовано виходив з того, що надана ГУНП в Миколаївській області листом від 31.05.2024р. відповідь не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а по своїй суті є роз`ясненням щодо підстав та моменту виникнення у ОСОБА_1 права на включення вислуги років на пільгових умовах до календарної вислуги років, тоді як питання призначення пенсії вирішуватиметься під час звільнення позивача зі служби в поліції. Апелянт стверджує, що норми Порядку №393 необхідно застосовувати не лише при обчисленні вислуги років після звільнення особи зі служби в поліції, але й під час проходження такої служби, з метою встановлення набуття особою права на пенсію за вислугу років. Таке обчислення вислуги років проводиться безпосередньо з метою подальшого призначення пенсії, а також спрямоване на забезпечення принципу юридичної визначеності. Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що незважаючи на те, що ОСОБА_1 не зверталася до відповідача з проханням про оформлення та направлення документів для призначення пенсії, ГУНП в Миколаївській області у листі від 31.05.2024р. констатувало відсутність у позивача права на призначення такої пенсії та, як наслідок, відсутність підстав для оформлення необхідних документів та складення розрахунку вислуги років для призначення пенсії. З вказаного слідує, що відповідач наразі позбавляє позивача права на звільнення з органів Національної поліції України з отриманням права на призначення пенсії за вислугою років. Головне управління Національної поліції в Миколаївській області подало письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідач зазначає, що зарахування періоду проходження служби в пільговому обчисленні до вислуги років позивача, у разі такої необхідності, буде вирішуватися при призначенні їй пенсії. Враховуючи те, що ОСОБА_1 проходить службу в поліції, а також зважаючи на те, що вона не зверталася до ГУНП із заявою про оформлення та подання документів для призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням пільгового стажу, зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до календарної вислуги років, яка дає право на пенсію, вислугу років в пільговому обчисленні, має передчасний характер. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 03.10.2002р. по 06.11.2015р. проходила службу в органах внутрішніх справ (міліції), а з 07.11.2015р. по теперішній час проходить службу Національній поліції України. Згідно довідки Управління кадрового забезпечення ГУНП в Миколаївській області від 18.01.2023р. календарна вислуга років служби позивача в ОВС та НПУ станом на 30.01.2023р. складає 20 років 03 місяці 26 днів. Пільгова вислуга років (без урахування календарної) складає 03 роки 11 місяців 06 днів. 28.05.2024р. представник позивача звернувся до начальника ГУНП в Миколаївській області з адвокатським запитом про перерахунок та зарахування майору поліції ОСОБА_1 вислуги в пільговому обчисленні у загальній кількості 03 роки 11 місяців 06 днів до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії. Листом від 31.05.2024р. ГУНП в Миколаївській області повідомило ОСОБА_1 , що зарахування пільгової вислуги років в календарну для отримання працівником права на призначення пенсії відповідно до п. «а» ст.12 Закону №2262-ХІІ чинним законодавством не передбачено. Додатково роз`яснено, що пільгова вислуга років зараховується працівнику, який має необхідну календарну вислугу років для призначення пенсії, і впливає лише на розмір пенсії згідно п. «а» ст.13 вищевказаного Закону. Вважаючи протиправною відмову відповідача в зарахуванні до календарної вислуги років вислуги в пільговому обчисленні та здійснення перерахунку стажу служби в поліції, ОСОБА_1 оскаржила її в судовому порядку. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що враховуючи те, що позивач проходить службу в поліції та не зверталася до відповідача із заявою про оформлення та подання документів для призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням пільгового стажу, зобов`язання ГУНП в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до календарної вислуги років, яка дає право на пенсію, вислугу років в пільговому обчисленні, має передчасний характер та суперечить процедурі та визначеному у застосованих нормативних актах (Закон №2262-ХІІ та Порядок №393) обставинам та часу їх застосування. Крім того, за висновками суду, відсутні підстави вважати, що при звільненні позивача зі служби в поліції та обчисленні її стажу для призначення пенсії за вислугу років відповідачем буде відмовлено їй у зарахуванні пільгового стажу до календарної вислуги для її призначення. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Спір у цій справі виник з приводу відмови суб`єкта владних повноважень зарахувати працюючому поліцейському відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» вислуги років в пільговому обчисленні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії. Згідно преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» від 9 квітня 1992 року №2262-XII цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 1-2 Закону №2262-ХІІ, право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту. Відповідно до п.«а» ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» ст.1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій ст. 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Стаття 17-1 Закону №2262-ХІІ передбачає, що порядок обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий Порядок визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. №393. Системний аналіз наведених вище положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що призначення пенсії за вислугу років за нормами Закону №2262-ХІІ пов`язується з моментом звільнення такої особи зі служби та наявності у неї необхідної вислуги років, яка обраховується в порядку встановленому Постановою №393. Сторонами у справі не заперечується, що ОСОБА_1 продовжує проходити службу в поліції на посаді дізнавача сектору дізнання Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області. Позивач не зверталася до ГУНП в Миколаївській області із заявою про оформлення та подання документів для призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням пільгового стажу. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України, конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов`язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог визначаються позивачем самостійно. Суд під час ухвалення вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (ст.244 КАС України). Оскільки, адміністративне судочинство спрямоване на захист уже порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тому для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень рішення, вчиненню ним дій чи допущенням бездіяльності порушуються права позивача. Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Неможливо зобов`язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії чи утриматись від вчинення певних дій, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому. Відповідно до матеріалів справи, позивач на даний час перебуває на службі в Національній поліції України, питання щодо призначення їй пенсії за вислугу років та розрахунку вислуги відповідачем не вирішувалося і з цього приводу ОСОБА_1 до ГУНП в Миколаївській області не зверталася. Відтак, вимога позивача про здійснення перерахунку та зарахування вислуги років у пільговому обчисленні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, є передчасною, а тому задоволенню не підлягає. Такі висновки колегії суддів узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 22.02.2023р. по справі №320/12166/20 та від 21.12.2023р. по справі №600/2632/22-а. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає правильним висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для зарахування пільгової вислуги років позивача в календарну вислугу саме під час проходження нею служби в поліції. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги позивача та скасування рішення від 28.06.2024р. колегія суддів не вбачає. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 02 вересня 2024 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук