Постанова Одеський апеляційний суд № 501/2036/24

Номер провадження: 22-ц/813/5761/24 Справа № 501/2036/24 Головуючий у першій інстанції Тордія Е.Н Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.09.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого судді Сєвєрової Є.С., суддів: Заїкіна А.П., Комлевої О.С., за участю секретаря Малюти Ю.С., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 21 травня 2024 року у складі судді Тордія Е.Н., встановив: У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 14 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 21 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто. Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить скасувати ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 21 травня 2024 року та постановити нову постанову, якою відкрити провадження у справі №501/2036/24. В обґрунтування апеляційної скарги, зазначила, що суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не може вдаватися до оцінки викладених позивачем обставин справи та доказів, а спосіб судового захисту в позовній заяві визначений. Зазначає, що суд не досліджує докази на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі, а тому посилання суду на те, що у виконавчому листі зазначено, що він повернутий заявнику є недоцільним. Суд в своїй ухвалі помилково вказав, що позивачем до позовної заяви не надано її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості учасників справи, оскільки позивач направив до відповідача копію позовної заяви з додатками. У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 , посилаючись на її необґрунтованість, просить суд ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 21 травня 2024 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, крім того підтвердив, що копію позовної заяви з додатками не отримував. Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки в даній справі оскаржується ухвала про повернення позовної заяви позивачеві, то її розгляд слід проводити без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 21 травня 2024 року позивачем в належний спосіб не усунуті недоліки зазначені в ухвалі суду від 14 травня 2024 року, а саме: не визначений спосіб захисту своїх прав, оскільки не вказано які її права порушені, враховуючи повернення виконавчого листа заявнику без виконання та потребують судового захисту, до позовної заяви не додано її копії разом з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи, також відсутні відомості про наявність або відсутність у позивача електронного кабінету. Апеляційний суд не може повністю погодитися із таким висновком суду, з огляду на наступне. Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті). Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них. З позовної заяви вбачається, що способом судового захисту є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. За змістом статей 13 та 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин, тобто визначення предмета спору та способу судового захисту є правом позивача, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц, зазначила, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Аналіз наданих сторонами доказів, здійснюється судом при вирішенні справи - спору по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, або залишення позову без руху. Відтак, повертаючи позовну заяву з підстав того, що позивачем не визначений спосіб захисту своїх прав, оскільки не вказано які її права порушені, суд не звернув уваги на те, що невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення. Щодо не зазначення відомостей про наявність або відсутність у позивача електронного кабінету та не долучення до позовної заяви її копії разом з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява (заява) повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Частиною 1 статті 177 ЦПК України передбачено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу. Ухвалою про залишення позовної заяви без руху від 21 травня 2024 року, суд роз`яснив позивачу про необхідність зазначення ним відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету сторін, а також надання ним копій позовної заяви з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи. В заяві на усунення недоліків представник ОСОБА_1 адвокат Артем`єва К.М. зазначила, що у позивача відсутня інформація про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідача. Однак не зазначила про наявність або відсутність у позивача електронного кабінету, чим порушила вимоги положення п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України. Разом з тим, представник позивача також зазначила, що копію позовної заяви з додатками було направлено безпосередньо відповідачу на підтвердження чого надала квитанцію про направлення та цінний лист з описом вкладення від 14.05.2024. Проте зазначене не свідчить про виконання позивачем обов`язку щодо долучення до позовної заяви її копії та копій доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оскільки Цивільно-процесуальний кодекс в імперативному порядку встановив обов`язок позивача додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів тільки у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет. Враховуючи, що позовна заява була подана позивачем в паперовому вигляді, позивач зобов`язаний був додати до неї її копії та копії доданих до неї матеріалів для відповідача, проте зазначеного не зробив, тим самим порушив вимоги ч. 1 ст. 177 ЦПК України. Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть звужувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (пункт 37 рішення Європейського суду з прав людини від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України»). Апеляційний суд зауважує, що повернення судом першої інстанції позивачу позовної заяви у зв`язку з невиконанням ухвали вказаного суду про усунення недоліків позовної заяви переслідує легітимну мету та має розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Водночас згідно із частиною сьомою статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. За змістом ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції. Таким чином, встановивши що позивачем не в повному обсязі було усунуто недоліки позовної заяви, а саме не було зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та не долучення до позовної заяви її копії разом з доданими до неї матеріалами для відповідача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви, однак ухвала суду підлягає зміні, шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови. Керуючись ст. ст. 374, 376,382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 21 травня 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови, в решті залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді: