Постанова Львівський апеляційний суд № 461/1358/24

Справа № 461/1358/24 Головуючий у 1 інстанції: Мироненко Л.Д. Провадження №22-ц/811/1446/24 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М. Провадження №22-ц/811/1702/24 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2024 року м.Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., секретаря Марко О.Р., з участю: представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 квітня 2024 року та на додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії, в с т а н о в и в: У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на нараховані, але не виплачені згідно рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2022 року у справі №380/8906/22, пенсійні виплати у розмірі 221712 грн. 64 коп. та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на її користь вказану суму грошових коштів. Свої вимоги позивач обгрунтовувала тим, що вона є спадкоємцем після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя якого рішенням Львівського окружного адміністративно суду від 20.07.2022 року у справі №380/8906/220 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_3 та здійснити її виплату, з урахуванням раніше виплачених сум. Після здійснення перерахунку на виконання рішення суду, розмір заборгованості з виплати доплати до пенсії її чоловіка становив 221712 грн. 64 коп., однак, таку виплату здійснено не було. Вказувала, що нотаріусом після реєстрації спадкової справи було скеровано запит до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області щодо недоотриманої пенсії, яка належала померлому ОСОБА_3 , у відповідь на який отримано інформацію про те, що недоотримана пенсія відсутня. Окрім того, повідомлено, що доплата пенсії, яка обчислена на виконання рішення суду, не включається до складу спадщини та може бути виплачена особі за умови покладення судом зобов`язань в частині виплати пенсії, яка була нарахована померлому. Враховуючи наведене, позивач не мала змоги оформити право на спадщину, тому вимушена звернутись до суду для захисту порушених і невизнаних прав. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 09 квітня 2024 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на нараховані, але не виплачені згідно рішення Львівського окружного адміністративного суду №380/8906/22 від 20.07.2022 року пенсійні виплати у розмірі 221712 грн. 64 коп. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_2 221712 грн. 64 коп. пенсійних виплат, які нараховані, але не виплачені згідно рішення Львівського окружного адміністративного суду №380/8906/22 від 20.07.2022 року. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 2217 грн. 13 коп. Додатковим рішенням Галицького районного суду м. Львова від 30 квітня 2024 року заяву представника позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн. Обидва судові рішення оскаржив відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. Відповідач зазначає, що Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишились неодержаними у зв`язку з його смертю. Зауважує, що такий підхід до врегулювання даних правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. За позицією відповідача, у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. Наголошує, що у даному випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально встановлений законом порядок, який визначений виключно статтею 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зазначає, що за приписами статті 61 вказаного Закону, оспорювана сума в розмірі 221712 грн. 64 коп. не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам сім`ї пенсіонера, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте, батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Додає, що зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Відтак, спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Звертає увагу, що вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 травня 2023 року у справі №420/288/21, від 01 травня 2023 року у справі №520/926/21, від 27 вересня 2023 року у справі №420/16546/21, від 05 грудня 2023 року у справі №420/18164/21. Додає, що грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та не знаходяться на його рахунках, тому виконання судового рішення в повному обсязі можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету. В частині оскарження додаткового рішення відповідач зазначає, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, проте, адвокатом надано лише перелік робіт і не виставлено рахунок за надані послуги, а також не надано жодних доказів оплати вказаного рахунку. Наголошує, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Вказує, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. В судове засідання апеляційного суду сторона відповідача не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, тому відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено апеляційним судом у його відсутності. Заслухавши пояснення сторони позивача в заперечення апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 22.10.1988 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис у книзі реєстрації актів цивільного стану за №15. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2022 року у справі №380/8906/22, яке набрало законної сили 22.08.2022 року, Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 з 01.12.2019 року відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення №934 від 03.06.2021 року, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», та здійснити її виплату з урахуванням виплачених сум. Згідно розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №1303004767, сума доплати на підставі рішення суду, яка належить ОСОБА_3 , становить 221712 грн. 64 коп. за період з грудня 2019 року по жовтень 2022 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис №261. 07.12.2023 року ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Онищак Н.М. із заявою про прийняття спадщини за законом, на підставі якої нотаріусом заведено спадкову справу №67/2023, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №75040568 від 07.12.2023 року. З матеріалів спадкової справи №67/2023 встановлено, що спадкоємцями ОСОБА_3 за законом є: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 18.12.2023 року та 28.12.2023 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали нотаріусу заяви про відмову від прийняття спадщини за законом в користь дружини померлого ОСОБА_3 ОСОБА_2 08.12.2023 року приватний нотаріус Онищак Н.М. звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з запитом про надання інформації щодо недоотриманої пенсії, яка належала померлому ОСОБА_3 , у відповідь на який, листом №1300-5505-8/185722 від 18.12.2023 року повідомлено, що недоотримана пенсія, яка належала ОСОБА_3 , відсутня. Окрім того, вказано, що доплата до пенсії, яка обчислена на виконання судового рішення, не включається до складу спадщини та може бути виплачена особі за умови покладання судом зобов`язань в частині виплати пенсії, яка була нарахована померлому. Відповідно до статті 1216 ЦК України,спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). За приписами статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України(стаття 1219 ЦК України). Згідно з статтею 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини. Верховний Суд у постанові від 14.02.2022 року у справі №243/13575/19 зазначив, що тлумачення ст.1227 ЦК України доводить, що цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК Українипроцедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (ст. 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до ст. 1227 ЦК Українине поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (ст.1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (ст. 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів (ст. 1281 ЦК). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом. Положення ч.ч.2, 3 ст.52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23.09.2020 року (справа №428/6685/19), яка згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права. Відповідно до ч.1 ст.91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, що належали пенсіонеру і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини. Згідно зі ст.46 цього ж Закону, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що спадщина є сукупністю прав та обов`язків, які в разі смерті фізичної особи (спадкодавця) переходить від нього до інших осіб (спадкоємців). Об`єктом спадкування можуть бути лише права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент його смерті. Право на спадщину переходить лише до спадкоємців, які прийняли спадщину в установленому порядку. Суми пенсії, які не були одержані спадкодавцем за життя, входять до складу спадщини за сукупності наступних умов: спадкодавець за життя мав право на їх одержання та не реалізував це право; після смерті спадкодавця відсутні члени його сім`ї (або їх неможливо встановити). Судом встановлено, що за життя ОСОБА_3 не було виплачено нараховану, згідно рішення суду, пенсію в сумі 221712,64 грн., а оскільки ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті свого чоловіка, яка прийняла спадщину, тому вищевказані пенсійні виплати увійшли до складу спадщини. За таких обставин суд першої інстанції правомірно виходив з того, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зобов`язане виплатити ОСОБА_2 недоотриману ОСОБА_3 за життя суму пенсії, яка була йому нарахована, в розмірі 221712,64 грн. Інших осіб (членів сім`ї, спадкоємців), які б звертались до відповідача з такою вимогою, немає. Вказаний підхід також застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.10.2019 року у справі №355/323/17, від 16.12.2020 у справі №428/12730/19 де суд, вирішуючи питання наявності у особи права на отримання нарахованої, але невиплаченої пенсії (доплат до пенсії) її померлого чоловіка вказав, що аналіз ст.ст.1218, 1219, 1227 ЦК Українисвідчить, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але неодержаної пенсії (доплат до пенсії). Суд виходив з того, що визначальним є те, чи були такі виплати нараховані спадкодавцеві за життя, оскільки лише за умови, що такі суми були нараховані за життя, проте не отримані спадкодавцем, вони можуть увійти до складу спадщини. При цьому, позивач як спадкоємець за закономв установленому закономпорядку прийняла спадщину після смерті чоловіка, а тому набула права на отримання нарахованої, але невиплаченої пенсії (доплат до пенсії). Суд також наголосив, що стягнення у судовому порядку нарахованої на підставі вказаних рішень, але невиплаченої спадкодавцю за життя суми пенсії, не призведе до подвійного стягнення з держави одних і тих самих сум. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для відмови в позові з посиланням на вимоги ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з огляду на наступне. Відповідно до ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Норми ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не можуть бути прийняті до уваги, так як прямо суперечать ст.1227 ЦК України та вказаним вище спеціальним нормам пенсійного законодавства з цього питання. Враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши, що суми доплат до пенсії, що належали ОСОБА_3 , залишилися неотриманими ним у зв`язку з його смертю, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що його дружина ОСОБА_2 , успадкувала належні спадкодавцю суми доплат до пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України. Таким чином, суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, під час розгляду справи не допустив порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду по суті вирішення спору, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Що ж стосується доводів апеляційної скарги на додаткове рішення суду, то колегія суддів виходить з наступного. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Частиною другою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Статтею 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК). З матеріалів справи встановлено, що в позовній заяві позивач вказала про попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу, докази на підтвердження яких зобов`язувалась подати протягом п`яти днів з моменту ухвалення рішення в справі. У встановлений строк позивач подала докази понесених витрат, зокрема, договір про надання правової допомоги від 28.12.2023 року, пунктом 3.1 якого передбачено, що розмір гонорару адвоката (виконавця послуг) у разі досягнення результату задоволення позову в даній справі, становить фіксовану суму в розмірі 12000 грн. Пунктом 3.3 договору передбачено, що правова допомога вважається наданою після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі, без необхідності додаткового підписання сторонами акту приймання-передачі наданої правової допомоги. Таким чином, ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про присудження позивачеві за рахунок відповідача витрат на правничу допомогу, визначивши розмір таких з урахуванням вимог співмірності, критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та результатів її розгляду. Отже, підстав для скасування чи зміни додаткового рішення суду також немає. У зв`язку з наведеним, апеляційні скарги відповідача необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 квітня 2024 року та додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 30 серпня 2024 року. Головуючий С.М. Бойко Судді: С.М. Копняк А.В. Ніткевич