Ухвала Велика Палата ВС № 9901/69/21

У Х В А Л А 30 серпня 2024 року м. Київ Справа № 9901/69/21 Провадження № 11-203заі24 Суддя Великої Палати Верховного Суду Желєзний І. В., розглянувши матеріали апеляційної скарги Міжнародної комерційної компанії EVIRER LTD на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 липня 2024 року у справі № 9901/69/21 за позовом Міжнародної комерційної компанії EVIRER LTD до Президента України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Ради національної безпеки і оборони України, Служби безпеки України, про визнання протиправним та скасування Указу Президента України № 64/2021 від 19 лютого 2021 року в частині, УСТАНОВИВ: У березні 2021 року Міжнародна комерційна компанія EVIRER LTD звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України, в якому просила визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 19 лютого 2021 року № 64/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 лютого 2021 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» у частині введення в дію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо Міжнародної комерційної компанії EVIRER LTD(пункт 1 додатка 2 до рішення). Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 липня 2024 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із цим рішенням суду, 27 серпня 2024 року позивач, від імені якого діє адвокат Салазський О. С., подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. На обґрунтування якого зазначає, що в судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частини рішення суду, а повний текст складений 03 липня 2024 року з присвоєнням грифу секретності «Таємно». Повний текст не отримував, а про мотиви суду, якими він керувався при постановленні оскаржуваного рішення суду, дізнався лише 13 серпня 2024 року (під час ознайомлення з повним текстом рішення суду першої інстанції). Ураховуючи зазначене, просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 липня 2024 року у справі № 9901/69/21. Перевіряючи апеляційну скаргу на відповідність вимогам процесуального законута надаючи оцінку викладеним доводам скаржника, суд зазначає таке. Відповідно до частини третьої статті 292 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції. Згідно з положеннями частин першої - третьої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу. Суд звертає увагу скаржника на те, що одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення. Пропущений строк апеляційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених скаржником підстав пропуску такого строку суд дійде висновку про їх поважність. При цьому, вирішуючи питання про поновлення строку апеляційного оскарження, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у тісному взаємозв'язку з тривалістю пропущеного строку. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання в суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся зі скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними (див. ухвали від 18 вересня 2020 року у справі № 11-119сап20 та від 22 лютого 2021 року у справі № 9901/42/20). Також варто зауважити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (параграф 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06; пункт 27 рішення від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України», заява № 24402/02). Отже, згідно з практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження віднесено до повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Для поновлення процесуальних строків суд зобов`язаний указати обґрунтовані та об`єктивні підстави, за яких пропущений строк підлягає поновленню. Водночас наявність таких підстав вимагає від суду аналізу дій заявника, які він у розумні інтервали часу мав вживати, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження, та перевірки доказів, які мають підтверджувати ці обставини. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як убачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржуване рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалено у відкритому судовому засіданні 01 липня 2024 року за участю представника позивача адвоката Салазького О. С. З автоматизованої системи документообігу - комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» убачається, що 03 липня 2024 року суддею Верховного Суду Юрченко В. П. складено довідку, в якій зазначено, що у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, повне рішення складено 03 липня 2024 року, повний текст судового рішення містить відомості, що становлять державну таємницю, рішенню Верховного Суду від 01 липня 2024 року у справі № 9901/69/21 присвоєно гриф секретності «Таємно», у зв`язку із чим цей документ (оригінал) на 20 арк. зберігається у відділі режимно-секретної роботи Верховного Суду. Документ в електронному вигляді «Довідка» від 03 липня 2024 року по справі № 9901/69/21 надіслано представнику позивача (адвокату Салазькому О. С.) в його електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі 04 липня 2024 року. Отже, про складання повного тексту оскаржуваного рішення суду з присвоєнням йому грифу секретності «Таємно» та про місце зберігання такого представнику позивача стало відомо з 04 липня 2024 року, однак із повним текстом оскаржуваного рішення адвокат Салазський О. С. ознайомився лише 13 серпня 2024 року, після закінчення тридцятиденного строку, передбаченого процесуальним законодавством на подачу апеляційної скарги. Доказів та аргументів на підтвердження обставин, які об'єктивно перешкоджали представнику позивача ознайомитись з оскаржуваним рішенням суду в цій справі у період з 04 липня по 13 серпня 2024 року та подати апеляційну скаргу в строки, передбачені процесуальним законом, скаржником не надано (докази отримання допуску до державної таємниці; звернення до відділу режимно-секретної роботи Верховного Суду щодо можливості ознайомлення з оскаржуваним судовим рішенням; визначення відділом режимно-секретної роботи Верховного Суду дати та часу на ознайомлення з рішенням суду першої інстанції тощо). Статтею 44 КАС України передбачено, що обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті). Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Таким чином, учасники справи повинні вчасно, сумлінно, в належний спосіб використовувати всі наявні в них засоби та можливості, передбачені законодавством, з метою запобігання невиправданим зволіканням під час виконання своїх процесуальних обов`язків. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, ЄСПЛ визначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 35 рішення у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії»). Поновлення судом строку на апеляційне оскарження з урахуванням зазначеного вище не відповідатиме принципу правової визначеності як одного з основних елементів принципу верховенства права. Відтак суд дійшов висновку про те, що наведені скаржником обставини не підтверджують поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки їх не можна вважати такими, що унеможливили подання апеляційної скарги у встановлений процесуальним законом тридцятиденний строк. Частиною третьою статті 298 КАС України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Оскільки апеляційну скаргу подано без додержання вимог, встановлених КАС України, а підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані скаржником, є неповажними, таку скаргу необхідно залишити без руху та надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для зазначення інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та надання належних доказів поважності пропуску цього строку (звернення до відділу режимно-секретної роботи Верховного Суду щодо можливості ознайомлення з оскаржуваним судовим рішенням; визначення відділом режимно-секретної роботи Верховного Суду дати та часу на ознайомлення з рішенням суду першої інстанції; докази отримання допуску до державної таємниці тощо). Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Ураховуючи викладене та керуючись статтями 44, 45, 295, 298, 299 КАС України, суддя УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 липня 2024 року у справі № 9901/69/21, викладені у клопотанні Міжнародної комерційної компанії EVIRER LTD про поновлення процесуального строку.

2. Апеляційну скаргу Міжнародної комерційної компанії EVIRER LTD на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 липня 2024 року - залишити без руху.

3. Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя І. В. Желєзний