Постанова ККС ВС № 756/2311/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 серпня 2024 року м. Київ справа № 756/2311/22 провадження № 51-2762км24 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , у режимі відеоконференції: захисника ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 на ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 04 грудня 2023 року й Київського апеляційного суду від 25 березня 2024 року та касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 березня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100050002408, за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця і жителя АДРЕСА_2 ), у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК). Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Оболонський районний суд м. Києва ухвалою від 04 грудня 2023 року задовольнив клопотання захисника ОСОБА_6 і на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК, після повідомлення особі про підозру, закрив кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК. Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та особу, яка перебуває в розшуку, в тому, що вони 30 жовтня 2021 року приблизно о 20:00, перебуваючи в одній із кімнат квартири АДРЕСА_3 , умисно, групою осіб вчинили грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилося в бажанні самоутвердитися за рахунок приниження безпорадної особи ОСОБА_11 , яка на час вчинення інкримінованого їм кримінального правопорушення, була лежачою хворою й не розмовляла через інсульт, і супроводжувалося винятковим цинізмом, який полягав у знущанні з неї та фіксуванні цих дій на відеозаписи, які потім було опубліковано в обліковому записі «skubaaaaa» у соціальній мережі «Instagram» для загалу - людей різного віку, у зв`язку з прагненням показати свою зневагу до існуючих норм і правил поведінки у суспільстві. Так, під час відеозйомки особа, яка перебуває в розшуку,взяла з дозволу ОСОБА_9 предмет, ззовні схожий на пістолет з маркуванням CZ 75D Сompact ASA AZ 215 15А95233, і який належить останньому та направила його на ОСОБА_11 і натиснула спусковий гачок, унаслідок чого привела курок у дію зі звуком, чим завдала потерпілій морального потрясіння та принизила її честь і гідність. Далі вказана особа передала цей предмет ОСОБА_10 , а той, присівши біля ОСОБА_11 , направив його собі в голову, після чого встав, націлив пістолет на потерпілу, й почав посміхатися на камеру мобільного телефону. Водночас, усі ці дії ОСОБА_9 фіксував на камеру мобільного телефону, що належить особі, яка перебуває у розшуку. Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, прокурор оскаржив його до апеляційного суду. Київський апеляційний суд ухвалою від 25 березня 2024 року ухвалу районного суду залишив без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення. Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги Прокурор ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_9 і ОСОБА_10 судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Наголошує на неправильному тлумаченні судами норми закону, передбаченої ч. 5 ст. 219 КПК. Вважає хибним трактування судами рішення об`єднаної палати Касаційного кримінального Суду Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року у справі № 216/4805/20. Крім того, посилаючись на постанову Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 354/1129/20, прокурор зазначає, що з дня повідомлення стороні захисту про завершення досудового розслідування до дня завершення ознайомлення з матеріалами досудового розслідування строк досудового розслідування зупиняється й останнього дня завершення ознайомлення обвинувальний акт надісланий до суду. На переконання касатора, місцевий суд не виконав вказівок, зазначених в ухвалі апеляційного суду від 31 серпня 2023 року, стосовно виділення матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_12 , а здійснив судовий розгляд щодо двох обвинувачених, тоді як у судове засідання викликалися і ОСОБА_12 , і його захисник - адвокат ОСОБА_13 . Також стверджує про порушення апеляційним судом вимог ч. 15 ст. 615, ч. 2 ст. 376 КПК через оголошення 04 грудня 2023 року короткого тексту ухвали без зазначення в резолютивній частині рішення дати проголошення повного тексту. Прокурор ОСОБА_8 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На переконання сторони обвинувачення, суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, всупереч ст. 419 КПК не проаналізував усіх доводів, викладених в апеляційній скарзі, стосовно дотримання стороною обвинувачення строку досудового розслідування і відсутності підстав для закриття кримінального провадження за п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК. Як зазначає прокурор, відповідно до статей 115, 219 КПК строк з 10 до 17 лютого 2022 року включно не зараховується в строк досудового розслідування, а тому обвинувальний акт направлений у межах строку досудового розслідування. Наголошує на тому, що надіслання обвинувального акту в день закінчення ознайомлення стороною захисту з матеріалами кримінального провадження не вказує на порушення строку досудового розслідування. Позиції учасників судового провадження У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала подані касаційні скарги прокурорів та просила скасувати ухвали районного й апеляційного судів і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Захисник ОСОБА_6 , надавши відповідні пояснення, заперечив проти задоволення касаційних скарг сторони обвинувачення. Мотиви Суду Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційних скаргах прокурорів, Суд дійшов висновку, що скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. За правилами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції. Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Доводи прокурорів стосовно неправильного закриття судом кримінального провадження щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК колегія суддів вважає слушними. Так, положеннями п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК передбачено, що досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Отже, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов`язує в часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не тільки складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду. Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Положеннями ч. 1 ст. 290 КПК передбачено, що складанню обвинувального акта передує виконання прокурором або слідчим за його дорученням обов`язку повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. За правилами ч. 5 ст. 219 КПК (у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, чинній на момент вчинення процесуальної дії) строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, не включається у строк досудового розслідування. Законом України від 14 квітня 2022 року № 2201-IX більш точно сформульовано правила ч. 5 ст. 219 КПК. Згідно з новою редакцією цієї норми у строк досудового розслідування не включається строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, крім дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Щодо цього об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду висловила правову позицію в постанові від 24 жовтня 2022 року у справі № 216/4805/20 (провадження № 51-4684кмо21), зазначивши, що зміни, внесені до ч. 5 ст. 219 КПК (у редакції Закону України від 14 квітня 2022 року № 2201-IX), не призвели до зміни юридичного змісту вказаної норми, проте останній, у редакції цього Закону, відображений більш точними текстуальними засобами реалізації волі законодавця. Так, з урахуванням положень ч. 5 ст. 219 КПК у строк досудового розслідування не включається період часу, починаючи з наступного дня після направлення або безпосереднього вручення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування до моменту закінчення ознайомлення вказаних осіб з матеріалами досудового розслідування. Водночас день направлення або безпосереднього вручення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, має зараховуватися у строк досудового розслідування. Той факт, що день повідомлення про завершення досудового розслідування та день фактичного надання доступу до матеріалів досудового розслідування можуть не збігатися, не свідчить про те, що строк для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування необхідно обраховувати з моменту фактичного надання доступу до таких матеріалів. Проміжок часу між цими днями не повинен включатися у строк досудового розслідування. За висновком Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 354/1129/20 (провадження № 51-3315км22), у правовій ситуації, коли сторона обвинувачення обов`язок повідомлення сторони захисту про завершення досудового розслідування та надання доступу до його матеріалів виконала шляхом направлення слідчим відповідного письмового повідомлення в останній день строку досудового розслідування, визначеного приписами ч. 3 ст. 219 КПК, останнім днем звернення до суду з обвинувальним актом, тобто днем закінчення досудового розслідування, є день, коли сторона захисту реалізувала своє право на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 290 КПК. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 10 листопада 2021 року ОСОБА_9 і ОСОБА_10 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК. Постановою виконуючого обов`язки керівника Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_14 від 04 січня 2022 року строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні був продовжений до трьох місяців, тобто до 09 лютого 2022 року. Цього ж дня (09 лютого 2022 року) слідчий ОСОБА_15 склав повідомлення стороні захисту про завершення досудового розслідування, в яких зазначив про можливість отримати доступ до матеріалів досудового розслідування 16 лютого 2022 року об 11:00. Захисник ОСОБА_6 та підозрювані ОСОБА_10 і ОСОБА_9 особисто ознайомилися з повідомленнями про завершення досудового розслідування 09 лютого 2022 року о 13:15, 14:38 та 14:37 відповідно, про що свідчать їх розписки (т. 1, а. с. 91 - 93). Згідно з протоколом про надання доступу до матеріалів досудового розслідування сторона захисту ознайомилася з матеріалами досудового розслідування в період з 10:00 до 10:40 17 лютого 2022 року. Оскільки в цьому кримінальному провадженні слідчий повідомив сторону захисту і вручив їй повідомлення про завершення досудового розслідування в останній день строку досудового розслідування (09 лютого 2022 року), а сторона захисту ознайомилася з матеріалами досудового розслідування 17 лютого 2022 року, останнім днем звернення до суду з обвинувальним актом, тобто днем закінчення досудового розслідування, є 17 лютого 2022 року. Саме у вказану дату, відповідно до відмітки штемпеля вхідної кореспонденції на супровідному листі, прокурор звернувся з обвинувальним актом щодо ОСОБА_10 і ОСОБА_9 до Оболонського районного суду м. Києва (т. 1 а. с. 3). З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій допустили істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування їхніх рішень з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого суду необхідно зважити на викладене в цій постанові та прийняти законне й обґрунтоване рішення. З урахуванням вищенаведених висновків Верховного Суду інші викладені в касаційній скарзі доводи прокурора ОСОБА_7 суд касаційної інстанції не розглядає, оскільки вони не вплинуть на підстави, з яких судові рішення судів попередніх інстанцій щодо ОСОБА_9 і ОСОБА_10 підлягають скасуванню, і за ними не може бути прийнято інше рішення. Керуючись статтями433, 434, 436-438, 441, 442 КПК, Верховний Суд ухвалив: Касаційні скаргипрокурорів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задовольнити частково. Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 04 грудня 2023 року й Київського апеляційного суду від 25 березня 2024 року щодо ОСОБА_9 і ОСОБА_10 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3