Ухвала КЦС ВС № 619/1572/21

УХВАЛА 26 серпня 2024 року м. Київ справа № 619/1572/21 провадження № 61-11669 ск 24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ситнік О. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 17 листопада 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ:

1. У березні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму боргу за договором позики грошових коштів в сумі 2 794 051,62 грн, що складається з основного боргу - 2 660 000,00 грн, пені - 107 355,62 грн, 3% річних - 26 696,00 грн.

2. Дергачівський районний суд Харківської області рішенням від 30 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 07 лютого 2022 року, позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики грошових коштів в сумі 2 667 211,62 грн, що складається з основного боргу - 2 533 160,00 грн, пені - 107 355,62 грн, 3% річних - 26 696 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовив. Вирішив питання судових витрат.

3. Дергачівський районний суд Харківської області ухвалою від 17 листопада 2023 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 16 липня 2024 року, заяву ОСОБА_3 про виправлення описки задовольнив. Виправив описку в резолютивній частині рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 30 серпня 2021 року у цивільній справі № 619/1572/21, зазначивши правильний РНОКПП відповідача ОСОБА_1 - НОМЕР_1 замість помилково зазначеного - НОМЕР_2.

4. У квітні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана його представником ОСОБА_2 , на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 17 листопада 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 липня 2024 року, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні заяви про виправлення описки.

5. Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.

6. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

7. Так, відповідно до пункту 19 частини першої статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення.

8. Частиною першою статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

9. Системне тлумачення статей 353, 389 ЦПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.

10. Отже, ухвала суду першої інстанції щодо внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення не віднесена до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, так як переглядалася в апеляційному порядку на підставі пункту 19 частини першої статті 353 ЦПК України, який відсутній в переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в касаційному порядку після їх апеляційного перегляду згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України, а постанова апеляційного суду за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції щодо внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення не може бути переглянута судом касаційної інстанції, оскільки не є постановою суду апеляційної інстанції, ухваленою за результатами апеляційного перегляду справи за скаргою на рішення суду.

11. Аналогічний правовий висновок викладено в ухвалах Верховного Суду від 19 березня 2024 року у справі № 523/19401/19, від 25 липня 2024 року у справі № 766/21922/19, від 29 липня 2024 року у справі № 465/5754/13-ц, від 12 серпня 2024 року у справі № 128/3418/18 та інших.

12. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15 лютого 2000 року зазначено, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. ЄСПЛ зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом першим статтею 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12 липня 2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини»).

13. ЄСПЛ також зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

14. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

15. Згідно з положенням частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

16. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

17. Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

18. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті провадження) виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України, тому не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 389-392 ЦПК України. Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною першою статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником ОСОБА_2 , на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 17 листопада 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 липня 2024 року.

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді /підпис/ В. В. Пророк /підпис/ Є. В. Петров /підпис/ О. М. Ситнік