Постанова Львівський апеляційний суд № 461/3747/24
від 26.08.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДСправа № 461/3747/24 Головуючий у 1 інстанції: Романюк В.І. Провадження № 22-ц/811/2231/24 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 серпня 2024 року м.Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 03 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в с т а н о в и в: У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 , зареєстрований виконавчим комітетом Водянської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, актовий запис №2. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що тривалий час між подружжям складалися нормальні сімейні відносини, однак, з 2023 року ситуація різко змінилася, відносини у сім`ї стали напруженими та конфліктними, сторони дистанціювалися один від одного, почали жити різними проблемами, що в свою чергу призвело до відстороненого сприйняття один одного та втрати спільних почуттів. Зазначав, що з 2023 року їхнє сімейне життя остаточно припинилося, чоловік та дружина стали чужими один одному, відтак, спільного господарства не ведуть та мають окремий побут. Вказував, що існування шлюбу за таких умов носить виключно формальний характер і не відповідає інтересам кожного з подружжя. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 08 травня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження. 20 травня 2024 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, у якій підтримав заявлені ним позовні вимоги та додатково повідомив, що надання строку для примирення не виправить стан шлюбних відносин, оскільки вказані у позовній заяві обставини продовжуються протягом тривалого часу, відтак, сім`я розпалася і відновлена бути не може, що і слугує підставою для розірвання шлюбу. 03 липня 2024 року від відповідачки ОСОБА_2 , в особі її представника - адвоката Телеш В.П., надійшла заява про надання строку для примирення, в обгрунтування якої вона зазначала, що позов про розірвання шлюбу ОСОБА_1 подав під психологічним впливом обставин, які відбуваються в країні, і такі радикальні зміни в сім`ї можуть, в подальшому, негативно вплинути на їх спільну дитину і на життя в цілому. Відтак, з метою збереження шлюбних відносин, надання можливості зберегти сім`ю та виховання малолітньої дитини просила заяву задовольнити, надати сторонам строк для примирення терміном на шість місяців. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 03 липня 2024 року клопотання представника відповідача - ОСОБА_3 про надання терміну на примирення задоволено частково. Надано сторонам строк для примирення тривалістю 2 (два) місяці. Зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - до завершення строку на примирення, 03 вересня 2024 року. Ухвалу суду оскаржив позивач ОСОБА_1 , просить її скасувати, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що подружжя довгий час живе окремо, має різні інтереси та погляди на життя, не спілкується взагалі, у нього є інша сім`я, відтак, він не має наміру примиритись з відповідачкою. Вказує, що сімейні відносини є остаточно припиненими, а подружні почуття такими, що втрачені, тому час на примирення не потрібний. Додає, що рішення щодо подання позову про розірвання шлюбу прийняте ним усвідомлено, після тривалих роздумів та категоричних висновків. Вважає, що існування шлюбу можливе лише на основі почуття взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, а такі між подружжям відсутні, відтак, наміру зберегти шлюб, який існує лише формально, у нього немає. Стверджує, що зазначені апелянтом причини, які спонукають його до розірвання шлюбу, є обгрунтованими, спільне сімейне життя є припинене та в подальшому неможливе. Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.2 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 20.08.2024 року, є дата складення повного судового рішення - 26.08.2024 року. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав. Відповідно до статті 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно зі статтею 111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Частиною сьомою статті 240 ЦПК України визначено, що у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців. Водночас, у пункті 4 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення. Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року, передбачене частиною першою статті 111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення. Системний аналіз наведених положень матеріального та процесуального права дає підстави для висновку, що заходи для примирення подружжя вживаються судом за таких умов: це не суперечить моральним засадам суспільства; існують об`єктивні обставини, які свідчать, що такі заходи можуть бути дієвими, тобто такими, що можуть призвести до примирення сторін; застосовані заходи для примирення подружжя, якщо вони мають наслідком зупинення провадження у справі, не повинні суперечити загальним засадам цивільного судочинства та не порушувати розумність строків розгляду справ. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі №761/33261/16-ц (провадження №61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що «примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя». Враховуючи наведені вище норми процесуального закону й обставини справи, зокрема те, що відповідачка ОСОБА_2 заперечує проти розірвання шлюбу, подружжя має малолітню дитину, а причини, зазначені в позовній заяві позивачем, не дають підстав уважати, що примирення між подружжям неможливе, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про надання сторонам терміну для примирення, визначивши такий строк незначною тривалістю - 2 місяці, правильно зупинивши у зв`язку з цим провадження у справі, що відповідає вимогам п.4 ч.1 ст.251 ЦПК України. При цьому, колегія суддів наголошує, що надання судом строку для примирення подружжя не суперечить моральним засадам суспільства, не є примушуванням сторін до спільного проживання, втручанням у їх приватне життя, порушенням норм моралі, конституційних прав позивача та принципу добровільності шлюбу, а спрямоване виключно на збереження сімейних відносин, як це передбачено вище зазначеними нормами закону. Після його закінчення, якщо примирення не відбудеться, суд вирішуватиме справу по суті заявленого позову. Незгода з цим позивача, про яку він вказує в апеляційній скарзі, за наявності клопотання іншого з подружжя, яка бажає примирення, не є перешкодою для вжиття судом заходів примирення сторін. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для надання строку для примирення подружжя, при вирішенні даного питання судом не допущено порушень норм процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін. Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 03 липня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складений 26 серпня 2024 року. Головуючий С.М. Бойко Судді: С.М. Копняк А.В. Ніткевич