Постанова Миколаївський апеляційний суд № 487/4138/23

26.08.24 22-ц/812/1300/24 Провадження № 22-ц/812/1300/24 П О С Т А Н О В А іменем України 21 серпня 2024 року м. Миколаїв справа № 487/4138/23 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Тищук Н.О., суддів: Крамаренко Т.В., Царюк Л.М., із секретарем - Богуславською О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської міської ради на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 24 червня 2024 року, суддею Цурканом Р.С. в приміщенні цього ж суду, (повний текст рішення складено 24 червня 2024 року), у цивільній справі за заявою Миколаївської міської ради про визнання спадщини відумерлою, треті особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Третя миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області, у с т а н о в и в: 1.Описова частина Короткий зміст вимог позовної заяви У липні 2023 року Миколаївська міська рада звернувся з заявою про визнання спадщини відумерлою, третя особа за заявою - Третя миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області. Заявник зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який був власником двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на зазначену вище квартиру. Посилаючись на те, що сплинуло більше року з дня смерті ОСОБА_4 , проте ніхто з можливих спадкоємців не вчинив дій спрямованих на прийняття спадщини, Миколаївська міська рада просила визнати спадщину відумерлою. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 листопада 2023 року до участі в справі треті особи залучені діти померлого - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Від Третьої миколаївської державної нотаріальної контори надійшла заява про розгляд справи без участі представника. Відзиву на позовну заяву треті особи не подавали. Судові повістки, направлені третім особам ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та матері малолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , повернулись до суду з відміткою про відсутність адресатів за вказаною адресою. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за приписами частини четвертої статті 1268 ЦК України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як неповнолітні, є такими, що прийняли спадщину. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі Миколаївська міська рада, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Узагальнені доводи апеляційної скарги Апеляційна скарга мотивована тим, що з часу смерті ОСОБА_4 минуло понад рік, жоден зі спадкоємців не звернувся за прийняттям спадщини; ОСОБА_2 є малолітнім, проте мати, як його законний представник, також не вчинила дій, спрямованих на прийняття спадщини. Діти спадкодавця були залучені до участі у справі ухвалою суду від 24 листопада 2023 року, проте до дня ухвалення судом рішення - 24 червня 2024 року, також не звернулися за захистом своїх прав. Узагальнені доводи інших учасників Відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило. Виконувачка обов`язків завідувача Третьої миколаївської нотаріальної контори О.Боровицька подала заяву про розгляд справи без представника. 2.

Мотивувальна частина В судове засідання апеляційного суду з`явився представник позивача. Треті особи участі у судовому засіданні не приймали. Місце реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перевірено за Реєстром територіальної громади м. Миколаєва та встановлено, що усі вони у різний час зареєстровані по АДРЕСА_2 . Проте, направлені на їхню адресу судові повідомлення повернулися з відміткою відділу поштового зв`язку про відсутність осіб за вказаною адресою. Колегія суддів приймає до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи судом. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку неодноразово було предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України, відповідно до висновків якого обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі "Красношапка проти України"). Отже, суд приходить до висновку про можливість слухання справи у відсутності третіх осіб. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Миколаївської міської ради, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Встановлені судом першої інстанції обставини справи Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05 червня 2023 року померлому на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 . 03 вересня 2020 року Третьою Миколаївською державною нотаріальною конторою Миколаївської області після смерті ОСОБА_4 заведена спадкова справа №181/2020. З копії спадкової справи вбачається, що на день смерті ОСОБА_4 у нього було двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у матеріалах спадкової справи відсутня. Не надана вона і позивачем. Позиція апеляційного суду Переглядаючи справу по суті спору, апеляційним судом також встановлено наступне. 03 вересня 2020 року Третьою Миколаївською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_4 була заведена спадкова справа. Спадкова справа заведена за зверненням батьків померлого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . 03 вересня 2020 року ОСОБА_6 подала нотаріусу заяву про відмову від належної їй частки у спадщині, яка залишилася після смерті сина, на користь онука - ОСОБА_8 (а.с. 26). Цього ж дня ОСОБА_7 подав нотаріусу заяву про те, що відмовляється від належної йому частки у спадщині, яка залишилася після смерті сина, на користь онука ОСОБА_3 (а.с. 27). Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Статтею 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням. Відповідно до статті 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону. Системний аналіз зазначених норм матеріального і процесуального права дає підстави для висновку, що відумерлою є спадщина, визнана як така на підставі встановлення судом існування (чи не існування) кількох юридичних фактів: факт смерті спадкодавця, відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадщини, не прийняття спадкоємцями спадщини чи відмова від її прийняття, дотримання органом місцевого самоврядування відповідної процедури. Заявник у справі про визнання спадщини відумерлою - це особа, в інтересах якої в суді порушується справа про підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваного права на спадщину, необхідних для реалізації нею майнових прав, без судового підтвердження яких вона позбавлена можливості здійснити ці права. Отже, набуття права власності на відумерлу спадщину територіальною громадою можна розглядати як правовий засіб, що слугує досягненню визначеності у відносинах власності на засадах справедливості. Згідно із статтею 335 ЦПК України у заяві про визнання спадщини відумерлою мають бути зазначені відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття. Відповідно до статті 337 ЦПК України справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов`язковою участю заявника та з обов`язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб. Справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов`язковим залученням до участі у справі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та (або) за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини. Визначальною обставиною під час розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою у порядку окремого провадження є те, що розгляд такої заяви не пов`язаний з наступним вирішенням спору про право цивільне. Колегія суддів зазначає, що однією із передумов набуття територіальною громадою права власності на спадкове майно є відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття (частина перша статті 1277 ЦК України). Такі висновки щодо застосування норм права викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2021 року у справі № 2-о-36/08 (провадження № 61-14000св20) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року у справі № 139/122/14-ц (провадження № 61-3238св22). Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України). Згідно з частиною 1 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Відповідно до частини 1 статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За приписами частини першої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Підставами визнання спадщини відумерлою є: 1) фізична відсутність спадкоємців за заповітом та (або) за законом; 2) позбавлення їх права на спадкування або усунення від права на спадкування; 3) відмова від прийняття спадщини спадкоємцями за заповітом та (або) за законом; 4) неприйняття спадщини спадкоємцями за заповітом та (або) за законом. Відумерлість спадщини означає, що на спадкове майно, яке залишилося після смерті спадкодавця ніхто з його спадкоємців не претендує з будь-яких причин: у спадкодавця може не бути спадкоємців за законом; усі спадкоємці, як за законом, так і за заповітом відмовилися від прийняття спадщини або не встигли прийняти її, або усі спадкоємці усунені від спадщини. Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України). Частинами другою - четвертою статті 1273 ЦК України встановлено, що фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування. Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування. Відповідно до частини 1 статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (частина 1 статті 1261 ЦК України). З даних, що містяться у матеріалах справи убачається, що на момент смерті ОСОБА_4 його сини ОСОБА_9 та ОСОБА_10 були неповнолітніми, а ОСОБА_11 - малолітнім. Отже, в силу положень частини 4 статті 1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Інформація про те, що законний представник дітей померлого - їхня мати - ОСОБА_5 , чи орган опіки та піклування, діючи в інтересах дітей, відмовились від прийняття спадщини позивачем не надана. Також колегія суду звертає увагу на те, що спадкова справа не містить інформації про повідомлення законного представника дітей - ОСОБА_5 про відмову батьків померлого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від прийняття спадщини на користь онуків - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України). На підставі викладеного вище колегія суддів приходить до висновку, що Миколаївською міською радою не надано суду доказів, які могли б стати підставою для визнання відумерлою спадщини, право на яку мають неповнолітні діти спадкодавця. Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення підлягає залишенню без змін відповідно до положень статті 375 ЦПК України. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Н.О.Тищук Судді: Т.В.Крамаренко Л.М.Царюк --------------------------------- Повну постанову складено 26 вересня 2024 року