Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/4607/23

26.08.24 33/812/428/24 Справа №489/4607/23 Провадження № 33/812/428/24 П О С Т А Н О В А Іменем України 26 серпня 2024 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді Базовкіної Т.М., із секретарем судового засідання Богуславською О.М., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову, яку ухвалив суддя Ленінського районного суду міста Миколаєва Губницький Д.Г. у приміщенні цього суду 26 червня 2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, у с т а н о в и в : Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №416734 від 08 серпня 2023 р. водій ОСОБА_1 08 серпня 2023 р. о 23 год. 30 хв., рухаючись в м. Миколаєві, по вул. Скульптора Ізмалкова, в районі буд. 10, керував транспортним засобом Yamaha XVS 1300, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння шкірного покрову обличчя. На місці зупинки ТЗ водій пройшов медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням приладу DRAGER, результат якого встановив 0,78 проміле. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9-А Правил дорожнього руху України. Такі дії ОСОБА_1 працівник поліції кваліфікував за частиною 1 статті 130 КУпАП. В судове засідання суду першої інстанції ОСОБА_1 не з`явився. Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 червня 2024 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Не погоджуючись із постановою суду, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить її скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу без його участі, не прийняв до уваги поважні причини його відсутності, адже в справі відсутні належним чином отримані повідомлення апелянта про дату, час та місце розгляду справи, тоді як останній постійно займається допомогою ЗСУ щодо ремонту військової техніки за межами м. Миколаєва, зокрема в Херсоні, в безпосередній близькості до лінії фронту, докази чого додає до апеляційної скарги. Крім того апелянт вказує, що прямих та достовірних доказів того, що ОСОБА_1 керував мотоциклом за обставин, описаних у протоколі, матеріали справи не містять. Докази, надані органом, уповноваженим на складання протоколу, не забезпечують такий рівень доказування його вини, який не залишав би розумних сумнівів у можливості іншої версії подій, ніж зазначено у протоколі. Враховуючи, викладене, зважаючи на те, що протилежне не доведене достатніми та неспростовними доказами, приймаючи до уваги необхідність дотримання вимог статті 62 Конституції України (неможливість обґрунтовувати обвинувачення припущеннями, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь), вимог статті 6 Конвенції (щодо забезпечення прав обвинувачених) та застосування основних принципів та європейських стандартів щодо рівня доказового забезпечення («поза розумних сумнівів»), ОСОБА_1 стверджує, що в його діях відсутній склад інкримінованого адміністративного правопорушення. Також апелянт зауважує, що позбавлення права керування саме автомобілем зробить об`єктивно неможливим виконання ним завдань по ремонту військової техніки на безоплатній основі та надання іншої необхідної допомоги Збройним Силам України. Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи та законність постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав. Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що він ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин адміністративної справи, а також вимогах закону. Згідно пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі Правила), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є, зокрема, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст. 7 КУпАП). Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до частин 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно частини 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Згідно частин 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Порядок огляду особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, врегульований також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 р. № 1452/735 (далі Інструкція № 1452/735). Так, відповідно до пунктів 2, 4 Розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці Отже, наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп`яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння. Висновок суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, підтверджений сукупністю проаналізованих судом першої інстанції зібраних органом поліції доказів, які є взаємопов`язаними та узгоджуються між собою: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №416734 від 08 серпня 2023 р., в якому зазначено, що водій ОСОБА_1 08 серпня 2023 р. о 23 год. 30 хв., рухаючись в м. Миколаєві, по вул. Скульптора Ізмалкова, в районі буд. 10, керував транспортним засобом Yamaha XVS 1300, державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння шкірного покрову обличчя. Зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобу проведено огляд на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням приладу DRAGER «ALKOTEST» №6810, результат якого встановив 0,78 проміле. Протокол підписаний ОСОБА_1 В графі пояснення зазначено: «с нарушением не согласен, драгер был с показаниями и предвзятое отношение со стороны работником полиции просто невменяемое»; - роздруківкою результату проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки від 08 серпня 2023 р. за допомогою газоаналізатору ALCOTEST 6810, який показав 0,78 ‰; - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 , де зафіксований його результат, що становить 0,78 ‰; - направленням на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 на стан сп`яніння в медичному закладі, згідно із яким огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводився поліцейським за допомогою DRAGER ARBL-0891, тест №628; - відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксовані обставини зупинки поліцейськими транспортного засобу Yamaha XVS 1300, державний номерний знак НОМЕР_1 , встановлення поліцейським особи його водія - ОСОБА_1 , виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, підтвердження ним факту вживання алкогольних напоїв, вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціального приладу поліцейським або у медичному закладі, на що ОСОБА_1 після неодноразових пропонувань погодився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, та проходження ОСОБА_1 на місці зупинки на вимогу поліцейського огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу - газоаналізатору DRAGER «ALKOTEST» №6810, результат огляду становив 0,78 ‰. ОСОБА_1 відразу після проходження огляду його результати не заперечував. Підстав для сумнівів у достовірності зазначених доказів судом не встановлено. Під час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейськими застосовано технічні засоби відеозапису, що відповідає вимогам частини 2 ст. 266 КУпАП. В сукупності зазначені докази свідчать, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. У протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 заперечував проти вчинення правопорушення та показників Драгера, про що також вказав в акті огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, який був здійснений за його згодою поліцейським з використанням спеціального технічного засобу газоаналізатору DRAGER «ALKOTEST» №6810. При цьому на проходженні огляду в медичному закладі охорони здоров`я не наполягав. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 результати огляду на стан алкогольного сп`яніння, який був проведений поліцейським на місці зупинки транспортного засобу під його керуванням 08 серпня 2023 року, та його законність не оспорює. За такого апеляційний суд в межах доводів апеляційної скарги вважає, що проаналізованими та належним чином оціненими в їх сукупності та взаємозв`язку судом першої інстанції доказами підтверджено, що ОСОБА_1 було порушено п. 2.9 «а» Правил, тобто скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд відхиляє аргументи апеляційної скарги, які зводяться до заперечення ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом та посилань на порушення судом його прав через розгляд справи за його відсутності, як безпідставні. Всі докази, покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 , визнаються апеляційним судом належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного, а також, поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винність останнього у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року). Щодо заперечення ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом. Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з наступними змінами, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. До протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №416734 від 08 серпня 2023 р. долучено жорсткий диск з відеозаписом подій 08 серпня 2023 р., які здійснені на нагрудні камери поліцейських та відеореєстратор поліцейського автомобілю. Так, з початку відеозапису вбачається, що поліцейський автомобіль переслідує транспортний засіб Yamaha XVS1300, державний номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого знаходиться особа, після встановлення якої виявилося, що це ОСОБА_1 . Також ОСОБА_1 пояснює поліцейським на питання «чому без шолому?», що «…жінка забрала», а також, що вирішив не їхати трасою, бо холодно. ОСОБА_1 весь час відеозапису не висловлює заперечень щодо звернення працівника поліції до нього як водія транспортного засобу, факту керування ним транспортним засобом, підписує протокол, тобто вчиняє дії, які притаманні особі, яка керує транспортом та несе за це відповідальність. Відеозйомка керування транспортним засобом особою безпосередньо перед зупинкою та вимогою працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння не є обов`язковим, а доведеність цих обставин встановлюється на підставі аналізу всіх доказів у їх сукупності. До того ж в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що, дійсно керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції через відсутність шолома під час руху. Отже, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність наявними у справі доказами факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом Yamaha XVS1300, державний номерний знак НОМЕР_1 , 08 серпня 2023 року за обставин, зазначених у протоколі серії ААД№416734. Посилання скаржника на те, що транспортним засобом він не керував, спростовується вищеназваними доказами, а тому є непереконливим, і сприймається судом як намагання уникнути відповідальність. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Апеляційний суд наголошує, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Щодо посилань апелянта на порушення судом першої інстанції його прав на участь в судовому засіданні та права на захист через те, що справа розглянута за відсутності особи, яка притягається до відповідальності. Відповідно до частини 1 статті 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. У частині 1 статті 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Як вбачається з матеріалів справи, яка переглядається, суддею Ленінського районного суду м. Миколаєва справа неодноразово призначалась до розгляду, про що ОСОБА_1 повідомлявся завчасно судом шляхом направлення судових повісток засобами поштового зв`язку відповідно до вимог ст. 277-2 КУпАП: на 11 грудня 2023 року, про що ОСОБА_1 отримав повістку 24 серпня 2023 року (а.с. 9, 10), але в судове засідання не з`явився, подавши клопотання про відкладення розгляду справи через перебування за межами Миколаєва (а.с. 11); на 26 лютого 2024 року, про що він також був повідомлений повісткою, яку отримав 08 лютого 2024 року (а.с. 14, 15), ), але в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив; на 07 травня 2024 року, про що ОСОБА_1 повідомлявся повісткою, до суду не з`явився, подавши клопотання про відкладення розгляду справи через перебування на лікуванні (а.с. 20,21); на 26 червня 2024 року, про що також повідомлявся повісткою, направленою поштою, яка не вручена через відсутність адресата (а.с. 24, 25). Розглянувши справу 26 червня 2024 року, суд виходив з того, що про розгляд справи ОСОБА_1 був повідомлений, про причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення справи не надав. Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для відкладення розгляду справи, оскільки ОСОБА_1 обрав спосіб процесуальної поведінки, жодного разу в судове засідання не з`явився. До того ж розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є самостійною та достатньою підставою для скасування постанови суду. З метою дотримання права ОСОБА_1 бути почутим судом його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції задоволено, справу розглянуто за його участі. Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, дотримано судом стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у скоєнні передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП правопорушення поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення. Між тим у справі, яка переглядається, належними та допустимими доказами доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, який підтверджений оглядом на стан сп`яніння, проведеним поліцейським, а доказів протилежного матеріали справи не містять. Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді. Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну, обґрунтовану постанову. Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено. З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов до законного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підстав для скасування постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не знаходить, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому, апеляційний суд також враховує, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху. Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ленінського районного суду міста Миколаєва від 26 червня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.М. Базовкіна