Ухвала КАС ВС № 420/27934/23

УХВАЛА 21 серпня 2024 року м. Київ справа №420/27934/23 адміністративне провадження № К/990/32401/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів: Соколова В.М., Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року у справі № 420/27934/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - УСТАНОВИВ: У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просила: - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 23 лютого 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, премії, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29 січня 2020 року); - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 23 лютого 2022 року, а також виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року у справі № 420/27934/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 23 лютого 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених сум одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 рік, премії без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 23 лютого 2022 року, а також виплачених сум одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 рік, премії, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт та з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, військова частина НОМЕР_1 подала через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 19 серпня 2024 року. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення. Аналіз змісту зазначеної норми КАС України свідчить, що дана норма процесуального закону є імперативною, тобто такою, що прямо вказує на правило поведінки та не допускає жодних відхилень від цього правила. Таке процесуальне обмеження передбачене пунктом 3 частини першої статті 333 КАС України щодо повторної подачі касаційної скарги після відмови у відкритті касаційного провадження на те саме судове рішення є загальним для всіх суб`єктів, що узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відтак не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Керуючись частиною 5 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22 грудня 2005 року № 3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20 серпня 2024 року (справа № 420/27934/23, провадження № К/990/32395/24), відповідно до статті 333 КАС України, відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року у справі № 420/27934/23. З огляду на вказане, враховуючи, що до Верховного Суду надійшла повторна касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ці ж судові рішення з тих самих підстав, у відкритті касаційного провадження має бути відмовлено на підставі пункту 3 частини першої статті 333 КАС України. Керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року у справі № 420/27934/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов М.В. Білак