Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/29303/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 серпня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/29303/23 Категорія:112050000 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М Місце ухвалення: м. Одеса Дата складання повного тексту: 18.01.2024 р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Бітова А.І. суддів Лук`янчук О.В. Ступакової І.Г. у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України, розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Одеського Квартирно-Експлуатаційного управління Міністерства оборони України, про визнання протиправним та скасувати рішення та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Об`єднаної житлової комісії військової частини (далі в/ч) НОМЕР_1 , третя особа: Одеське Квартирно-Експлуатаційне управління Міністерства оборони України, про: - визнання протиправним та скасування рішення засідання Об`єднаної житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 29 липня 2023 року №6 у частині зняття полковника ОСОБА_1 , із складом сім`ї три особи ( ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 ) з обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим житловим приміщенням (службовою жилою площею); - зобов`язання Об`єднану житлову комісію в/ч НОМЕР_1 поновити полковника ОСОБА_1 на обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим житловим приміщенням (службовою жилою площею), із складом сім`ї три особи ( ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 ) з 09 вересня 2019 року. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що з 2019 року перебував у списках осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим житловим приміщенням. Під час проходження служби позивач у зв`язку із територіальним переміщенням та, як наслідок, особовим обліком у різних військових підрозділах, постійно змінював місце перебування. Спірним рішенням від 29 липня 2023 року, як зазначає позивач, у зв`язку зі черговим переміщенням до іншої частини його було виключено зі списків осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим житловим приміщенням. Позивач із даним рішенням не погоджується, стверджує, що постійно виконує оперативні завдання, а тому зміна місця реєстрації не вбачається можливою, тому позивач залишився за місцем реєстрації у м. Одесі. Більше того, за місцем реєстрації проживають члени його сім`ї. Також позивач наголосив, що його не було запрошено на розгляд питання про винесення спірного рішення всупереч п.28 Правил обліку. Відповідач позов не визнав, вказуючи, що згідно отриманої інформації позивачем у 1996 році було здійснено приватизацію виданої йому Міністерством оборони України квартири у м. Броди. Оскільки перебування військовослужбовця у списку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим житловим приміщенням, не є сумісним із фактом приватизації житла, наданого Міністерством Оборони України (далі МОУ), то було прийняте рішення про виключення позивача із відповідного списку. 11 грудня 2023 року за вх.№43988/23 від представника третьої особи надійшли пояснення, у яких третя особа підтримала позицію відповідача у справі та за аналогічних підстав просила відмовити у задоволенні позову. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до Об`єднаної житлової комісії в/ч НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Одеського Квартирно-Експутаційного управління Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасувати рішення засідання Об`єднаної житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 29 липня 2023 року №6 у частині зняття полковника з обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим житловим приміщенням та зобов`язання вчинити певні дії. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Доводи апеляційної скарги: - суд першої інстанції аналізуючи правові підстави поліпшення житлових умов військовослужбовців у своєму рішенні вийшовши за рамки позовних вимог безпідставно зазначив, що у позивача взагалі відсутнє право на перебування на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом забезпечення службовим житловим приміщенням (службовою житловою площею); - суд протиправно зазначив, що підстави щодо включення позивача до списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим житловим приміщенням, конфліктують із фактом здійснення ним приватизації майна, переданого йому МОУ, у 1996 році, тобто фактично позивач житло вже отримав. Разом з тим, у зв`язку з відсутністю, за місцем проходження служби у м. Одесі, житла для постійного проживання, ОСОБА_1 із складом сім`ї три особи, відповідно п.п.1, 6 розділу IV Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями №380 від 31 липня 2018 року (далі Інструкція), було зараховано на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим жилим приміщенням (службовою житловою площею) при в/ч НОМЕР_1 ; - зазначені вище обставини, суд першої інстанції залишив поза увагою, натомість суд помилково у своєму рішенні фактично ідентифікував норми права, що регулюють забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, для постійного проживання та виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, які надаються один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла із правом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом забезпечення службовим житловим приміщенням (службовою житловою площею), що регулюється іншими правовими нормами. У відзиві в/ч НОМЕР_1 та Одеського Квартирно-Експутаційного управління Міністерства оборони України на апеляційну скаргу вказується, що рішення суду першої інстанції є вірним, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Обставини встановлені судом першої інстанції. ОСОБА_1 з 1985 року по теперішній час є військовослужбовцем проходить службу у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу згідно контракту від 30 вересня 2021 року. З 16 листопада 2016 року по 12 серпня 2022 року полковник ОСОБА_1 проходив військову службу у м. Одесі. ОСОБА_1 має склад сім`ї три особи: він, дружина ОСОБА_2 , син дружини ОСОБА_3 . У період з 04 серпня 2017 року до теперішнього часу полковник ОСОБА_1 та члени його сім`ї зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки належного житла у м. Одесі позивач не мав, з метою поліпшення житлових умов за місцем реєстрації ним 09 вересня 2019 року було подано рапорт командиру в/ч НОМЕР_1 , голові об`єднаної житлової комісії в/ч НОМЕР_1 про його зарахування із складом сім`ї три особи ( ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 ) на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов. Протоколом засідання Об`єднаної житлової комісії в/ч НОМЕР_1 (далі ОЖК в/ч НОМЕР_1 ) №6 від 09 вересня 2019 року на підставі рапорту та наданих документів прийнято рішення про зарахування полковника ОСОБА_1 , командира в/ч НОМЕР_2 , зі складом сім`ї 3 (три) особи, а саме: він, дружина ОСОБА_2 , 1983 р.н., син дружини ОСОБА_3 , 2007 р.н., з 09 вересня 2019 року на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом забезпечення службовим житловим приміщенням (службовою житловою площею). Вказаний протокол засідання ОЖК в/ч НОМЕР_1 01 жовтня 2019 року затверджений наказом командира в/ч НОМЕР_1 та погоджений ТВО начальника КЕВ м. Одеса. Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 23 березня 2022 року №205 полковника ОСОБА_1 призначено на посаду заступника артилерійського дивізіону з озброєння в/ч НОМЕР_3 . З підстав цього 12 серпня 2023 року він був виключений із списків особового складу в/ч НОМЕР_2 та вибув до нового місця служби, с. Піщанка, Дніпропетровської області. Протоколом засідання об`єднаної житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 29 липня 2023 року №6 прийнято рішення, згідно якого полковника ОСОБА_1 складом сім`ї 3 (три особи) (він, дружина ОСОБА_2 , син дружини ОСОБА_3 ) знято з обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов об`єднаної житлової комісії в/ч НОМЕР_1 шляхом забезпечення житлом для службового користування. У якості підстави вказано "у зв`язку із переводом до іншого місця служби (Дніпропетровський гарнізон)", а також визначено, що позивач "забезпечений житлом від МОУ за адресою: АДРЕСА_2 , 2-во кімнатна, приватизована)". Наказом в/ч НОМЕР_1 від 10 серпня 2023 року №549 затверджено протокол Об`єднаної житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 29 липня 2023 року №6. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки за актуальним місцем проходження служби позивач житло не винаймає, не отримав житла тощо, а за місцем його квартирного обліку перебувають члени його сім`ї, суд не вбачав підстав вважати, що проходження позивачем служби поза межами м. Одеси є належною підставою для виключення позивача з обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим житловим приміщенням. Разом з тим, суд першої інстанції вказував, що підстави щодо включення позивача до списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим житловим приміщенням, конфліктують із фактом здійснення ним приватизації майна, переданого йому МОУ у 1996 році, тобто фактично позивач житло вже отримав. Таким чином, отримати ще одне житло згідно норм чинного законодавства позивач не може, а тому його перебування у списку не є обґрунтованим. При цьому обґрунтовуючи свої висновки суд першої інстанції посилався, зокрема, на "Інструкцію про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень", затверджену Наказом Міністра оборони України 06 жовтня 2006 року №577, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2006 року за №1171/13045. Підсумовуючи, суд першої інстанції вказав наступне, - "Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню. За сукупністю вищевикладеного суд дійшов висновку про задоволення позову." Колегія суддів категорично не погоджується в висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Як вбачається зі змісту мотивувальної частини судового рішення, суд першої інстанції одночасно: вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, та у наступному абзаці доходить висновку про задоволення позову. Колегія суддів вважає, що такі протиріччя в мотивувальній частині судового рішення є неприпустимими та такими, що грубо порушують норми процесуального права, зокрема ч.ч.1, 3 ст. 242 КАС України, щодо вимог до обґрунтованості судового рішення. Так, відповідно до вимог ч.ч.1-3 ст. 242 КАС України:

1. Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

3. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Колегія суддів констатує, що судове рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності передбаченим ч.ч.1, 2 ст. 242 КАС України, оскільки суд першої інстанції посилався, як на джерело права, на "Інструкцію про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень", затверджену Наказом Міністра оборони України 06 жовтня 2006 року №577, яка втратила чинність на підставі Наказу Міністерства оборони №737 від 30 листопада 2011 року. Колегія суддів погоджується з доводом апелянта що, суд першої інстанції вийшов за рамки позовних вимог та вказує на неправильне визначення судом першої інстанції правової природи правовідносин, які склалися у справі. Так позовні вимоги стосувалися визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 29 липня 2023 року №6 у частині зняття позивача із складом сім`ї з обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим житловим приміщенням (службовою жилою площею) та зобов`язання поновити позивача на обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим житловим приміщенням (службовою жилою площею), із складом сім`ї. При цьому, підставою прийняття спірного рішення відповідача від 29 липня 2023 року №6 (а.с. 45) є, - "у зв`язку з переводом до іншого місця служби (Дніпропетровський г-н)". Посилання у рішення відповідача №6 від 29 липня 2023 року на забезпечення позивача житлом від МОУ за адресою.: АДРЕСА_2 , є технічною констатацією факту і не є підставною прийняття відповідачем спірного рішення. Наведені обставини беззаперечно встановлюються при вивчені витягу з протоколу засідання Об`єднаної житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 29 липня 2023 року №6 (т.1 а.с. 45). Таким чином, оскільки позивачем не заперечувалося переведення його до іншого місця служби, для правильного вирішення даної справи суду першої інстанції належало встановити чи є правові підстави для зняття позивача із складом сім`ї з обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим житловим приміщенням (службовою жилою площею) у зв`язку з переведенням позивача до іншого місця служби. Натомість, суд першої інстанції взявся аналізувати обґрунтованість перебування позивача у списку, що не є предметом спору у даній справі, та прийшов до хибного висновку що включення позивача до списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим житловим приміщенням, конфліктують із фактом здійснення ним приватизації майна, переданого йому МОУ у 1996 році. В зв`язку з тим, що судом першої інстанції не була з`ясована правова природа правовідносин у справі ним було застосовано норми, які регламентують ведення обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання в той час, як потрібно було застосовувати правові норми, які регламентують ведення обліку осіб що потребують забезпечення службовими жилими приміщеннями. Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що судом першої інстанції неповно з`ясуванні обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції викладені у рішенні не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального права, порушені норми процесуального права. За таких обставин, на підставі п.п.1, 3, 4 ч.1 ст. 317 КАС України судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового рішення. Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступних висновків. З матеріалів справи вбачається, що позивача згідно наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 23 березня 2022 року №205 переведено з в/ч НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до іншого місця служби ( АДРЕСА_3 ), що знаходиться за межами Одеського гарнізону. Призначено на посаду заступника командира артилерійського дивізіону з озброєння в/ч НОМЕР_3 . З підстав цього 12 серпня 2023 року позивач був виключений із списків особового складу в/ч НОМЕР_2 та вибув до нового місця служби. Протоколом засідання об`єднаної житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 29 липня 2023 року №6 прийнято рішення, згідно якого полковника ОСОБА_1 складом сім`ї 3 особи знято з обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов об`єднаної житлової комісії в/ч НОМЕР_1 шляхом забезпечення житлом для службового користування. Правовідносини, які склалися між сторонами у даній справі регулюються норами Житлового кодексу України, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081 "Про затвердження Поряду забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями" (далі Порядок №1081). Спеціальними нормами регулюючими питання забезпечення військовослужбовців службовим житлом є норми Розділу ІV (Надання службових жилих приміщень) Наказу Міністерства оборони України №380 від 31 липня 2018 року "Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями" (далі Інструкція №380). Відповідно ч.1 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-XII) держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства. Статтею 118 Житлового кодексу України визначено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири. Пунктом 2 Порядку №1081 визначено, що військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. У разі відсутності службового житлового фонду у військовій частині військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безоплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови у зазначених казармах повинні відповідати вимогам, які пред`являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. Для інших військовослужбовців військова частина зобов`язана орендувати житло з метою забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднаймання (наймання) житлового приміщення у встановленому порядку. Пунктами 7-10, 12, 13, 15 Порядку №1081 визначено, що військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності в них житла для постійного проживання в населених пунктах за місцем проходження військової служби та/або в безпосередній близькості від місця проходження військової служби, що дає змогу щодня своєчасно прибувати до місця проходження військової служби (перелік таких населених пунктів для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначається Міноборони, МВС, МОН, СБУ, розвідувальними органами, Адміністрацією Держспецзв`язку, ДКА та Управлінням державної охорони), забезпечуються службовими житловими приміщеннями. Житлове приміщення включається до числа службового згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини, погодженого з квартирно-експлуатаційним органом. До числа службового може бути включене тільки вільне житлове приміщення. Під службові житлові приміщення виділяються окремі квартири. Оперативний облік службових житлових приміщень ведеться у військовій частині та квартирно-експлуатаційному органі. Службові житлові приміщення надаються військовослужбовцям згідно з рішенням командира військової частини, яке погоджується з квартирно-експлуатаційним органом, за місцем проходження ними військової служби. Службове житлове приміщення повинне бути благоустроєно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам. Службове житлове приміщення надається незалежно від перебування військовослужбовця на квартирному обліку, без урахування пільг, передбачених для забезпечення громадян житлом. У відповідності п.3 розділу І Інструкції №380, військовослужбовці та члени їх сімей (крім осіб, звільнених у запас або відставку, та членів їх сімей, а також військовослужбовців, які не здали службове житло за попереднім місцем служби) забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що мають відповідати вимогам житлового законодавства. Згідно п.п.1, 2 розділу IV Інструкції №380, Військовослужбовці та члени їх сімей, крім осіб, які звільнені з військової служби в запас або відставку та члени їх сімей, за відсутності за місцем проходження служби житла для постійного проживання, забезпечуються службовими жилими приміщеннями. У разі відсутності службових жилих приміщень: - військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу і не перебувають у шлюбі, розміщуються у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян, а сімейні у сімейних гуртожитках. За відсутності вільних місць в гуртожитку військова частина зобов`язана орендувати їм житло або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення; - військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які не перебувають у шлюбі, розміщуються безоплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні у сімейних гуртожитках; - іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців, призваних за мобілізацією до укладення ними контракту) військова частина зобов`язана орендувати житло або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення в порядку, визначеному законодавством. В силу вимог п.п.6, 7 розділу IV Інструкції №380, у разі відсутності за місцем проходження служби житла для постійного проживання та необхідності у забезпеченні службовим жилим приміщенням (службовою жилою площею) військовослужбовці подають рапорт командиру військової частини (додаток 10), який реєструється у встановленому порядку в службі діловодства військової частини. На підставі рішення командира військової частини за рапортом військовослужбовця житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) протягом п`яти робочих днів після реєстрації рапорту військовослужбовця проводить перевірку житлових умов військовослужбовця та членів його сім`ї, складає довідку про перевірку житлових умов (додаток 11) і клопоче перед командиром військової частини про забезпечення військовослужбовця та членів його сім`ї службовим жилим приміщенням (службовою жилою площею) або доповідає про відмову у такому забезпеченні із наданням вмотивованого письмового обґрунтування. Командир військової частини на підставі клопотання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) приймає рішення про: - взяття на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею); - забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею). Про прийняте рішення житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) невідкладно інформує військовослужбовця. Рішення командира військової частини погоджується з відповідною КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та оформлюється наказом, в якому зазначається дата зарахування на облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими житловими приміщеннями (службовою житловою площею), склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, а також підстави включення до списків осіб, які користуються правом першочергового або позачергового одержання жилих приміщень. Житлова комісія військової частини (об`єднаної житлової комісії) на підставі наказу командира військової частини реєструє військовослужбовця в книзі обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими житловими приміщеннями (службовою житловою площею) (додаток 12). Пунктом 8 розділу IV Інструкції №380 визначено, що військовослужбовці, які прибули до нового місця служби та забезпечені в іншій місцевості постійним житлом за рахунок Міноборони, де залишилися проживати члени їх сімей, можуть бути забезпечені житловою площею у гуртожитку або отримувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення за новим місцем проходження військової служби у разі, якщо вони не мають житла для постійного проживання у цьому населеному пункті. Такі військовослужбовці забезпечуються жилою площею у гуртожитку або отримують компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення на одну особу. Згідно п.15 розділу IV Інструкції №380, жила площа в гуртожитках (сімейних гуртожитках) надається військовослужбовцям та членам їх сімей на час проходження служби в цьому населеному пункті за рішенням КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за клопотанням командира військової частини. Системний аналіз вищенаведених правових норм дозволяє зробити висновок, що надання службового житла (на відміну жилих приміщень для постійного проживання) прямо пов`язано з безпосереднім проходженням військовослужбовцями військової служби та здійснюється в інтересах належного несення військової служби. Умовою надання військовослужбовцю службового житлового приміщення в певному місці (гарнізоні, населеному пункті) є проходження ними військової служби саме в цьому місці. Оскільки позивач переведений з Одеського гарнізону до іншого місця служби у Дніпропетровський гарнізон він не може бути забезпечений службовим житлом у Одеському гарнізоні. За таких обставин рішення відповідача про зняття позивача зі складом сім`ї з обліку осіб які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення житлом для службового користування відповідає вищенаведеним правовим нормам та є обґрунтованим. При цьому колегія суддів вважає необхідним зазначити, що позивач не позбавлений права на звернення у Порядку №1081 та Інструкції №380 за новим місцем служби із відповідним рапортом про надання йому та його сім`ї службового житла. Підсумовуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . Враховуючи, що судом першої інстанції неповно з`ясуванні обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції викладені у рішенні не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального права, порушені норми процесуального права, колегія суддів, керуючись п.п.1, 3, 4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову. Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст. 315, п.п.1, 3, 4 ч.1 ст. 317, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року скасувати. Ухвалити у справі нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Одеського Квартирно-Експлуатаційного управління Міністерства оборони України, про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 20 серпня 2024 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.