Постанова 4821 № 695/2152/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1391/24Головуючий по 1 інстанції Справа №695/2152/23 Категорія: 301030000 Ватажок-Сташинська А.В. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2024 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати: суддя-доповідачФетісова Т.Л. судді секретарГончар Н.І., Сіренко Ю.В. Широкова Г.К. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лучинович І.В. на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.06.2024 (повний текст складено 24.06.2024, суддя в суді першої інстанції Ватажок-Сташинська А.В.) у цивільній справі за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в с т а н о в и в : у червні 2023 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом, яким просило звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок з прибудинковими спорудами, загальною площею 196 кв.м., житловою площею - 116,2 кв.м. та земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 7110400000:05:002:0042, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів та відшкодувати судові витрати. В обґрунтування зазначено на те, що 21.03.2007 між АКБ «ТАС-КОМЕРЦБАНК», який змінив своє найменування на ПАТ «СВЕДБАНК», та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 2301/0307/88-809, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 50 000,00 доларів США, а позичальник зобов`язався його повернути у повному обсязі не пізніше 20.03.2017 та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 14% річних. Для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між АКБ «ТАС-КОМЕРЦБАНК» та ОСОБА_3 21.03.2007 укладено Договір іпотеки № 2301/0307/88-809-Z серія № ВЕЕ №894285, відповідно до якого предметом іпотеки є житловий будинок з прибудинковими спорудами та земельна ділянка, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором, проте, всупереч його умов відповідач не здійснював своєчасних платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та процентами, а тому в нього виникла заборгованість за вказаним договором. 28.11.2012 між ПАТ «СВЕДБАНК» та ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ВЕКТОР ПЛЮС» укладено Договір факторингу №15, відповідно до умов якого Банк відступив Фактору свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Банку на підставі Документації. Разом з тим, 28.11.2012 між ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ВЕКТОР ПЛЮС» та ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» укладено Договір факторингу, відповідно до п. 2.1, 2.2 Договору Клієнт відступає Фактору свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Клієнту на підставі Документації. З моменту відступлення Клієнтом Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов`язані з ним права, зокрема права вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер, у зв`язку з чим, всі права та обов`язки іпотекодавця за договором іпотеки перейшли до його спадкоємців - відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 сума заборгованості за Кредитним договором № 2301/0307/88-809 від 21.03.2007 становить: за кредитом 38 146 доларів 92 центи, що згідно з курсом НБУ станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 становить - 1 036 497,59 грн.; по відсотках 53 291 долар 90 центів, що згідно з курсом НБУ станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 становить - 1 448 004,87 грн.; по пені 156 320 доларів 41 цент, що згідно з курсом НБУ станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 становить - 4 247 413,12 грн. 03.01.2023 представником ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_1 направлені рекомендованими листами з повідомленням про вручення ЗАЯВИ-ПРЕТЕНЗІЇ з вимогами до спадкоємців, проте їх було повернуто за зворотною адресою з відміткою - «за закінченням терміну зберігання». Таким чином позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду із даним позовом для їх захисту. Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.06.2024 позовні вимоги у справі задоволено частково та ухвалено у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2301/0307/88-809 від 21.03.2007 у розмірі 44 290,34 доларів США, звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 196,0 кв.м., житлова площа - 116,2 кв.м. та земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий №7110400000:05:002:0042 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення електронного аукціону шляхом реалізації через електронний аукціон за початковою ціною не нижче за звичні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. У задоволенні позову в іншій частині - відмовлено. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача витрати зі сплати судового збору у сумі 18 052,40 грн. Виконання судового рішення у частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення електронного аукціону шляхом реалізації через електронний аукціон за початковою ціною не нижче за звичні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій зупинити на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Суд керувався тим, що в межах підтвердженої суми кредитної заборгованості іпотекодержатель (позивач) має право задовольнити свої кредиторські вимоги за рахунок реалізації предмета іпотеки. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Лучинович І.В. подав 23.07.2024 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції у задоволеній частині вимог скасувати та новим рішенням відхилити позовні вимоги. В обґрунтування вказано на те, що позивач вважає себе правонаступником ПАТ «Сведбанк» в частині заборгованості за кредитним договором № 2301/0307/88-809, однак надані ним у підтвердження цієї обставини документи є фотокопіями неналежної якості. Оригінали відповідних документів подано позивачем поза межами визначеного процесуальним законом строку, отже суд не повинен був їх ураховувати при вирішенні спору у справі. Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.10.2023 у позивача витребувано оригінали двох виконавчих листів Золотоніського міськрайонного суду у справі № 2306/921/12 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Сведбанк» та на користь ПАТ «Омега Банк» суми боргу 357 091,97 грн., які суду не надано. Необхідність їх витребування зумовлена тим, що з листа Золотоніського ВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) слідує, що на виконанні у цьому відділі перебувало 2 (два) виконавчі листи у справі № 2306/921/12, які повернуті стягувачу. У зв`язку з тим, що матеріали виконавчого провадження знищені, відповідачі не можуть надати суду доказів щодо розміру стягнутої в межах виконавчого провадження суми боргу. Натомість оригінали виконавчих листів, які містять відомості про стягнуту суму боргу, повернуті стягувачу. Суд помилково залишив поза увагою неподання позивачем зазначених доказів. Скаржник вважає, що за відсутності належних та допустимих доказів про розмір грошового зобов`язання, що сплачене первісним позичальником на виконання рішення суду та ухилення Позивача від подання відповідних доказів, всі сумніви мають тлумачитись на користь позичальника, правонаступниками якого є відповідачі. Позивачем не надано документальне підтвердження переходу до нього права вимоги за умовами укладеного між первісним кредитором і ТОВ «Вектор-Плюс» договору факторингу. Пред`явивши до ОСОБА_3 вимогу про дострокове повернення кредиту у вимозі, що отримана Боржником 20.11.2012, а потім у позовній заяві (справа № № 2306/921/12) Позикодавець в односторонньому порядку змінив порядок, строк та валюту виконання зобов`язання, визначивши свою остаточну вимогу до Боржника у розмірі 353 658, 37 грн., отже подальше нарахування боргу є протиправним. Отже сума боргу не може бути відмінною від тієї, що стягнута рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26.07.2012 у справі №2306/921/12. Позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки з визначенням еквіваленту боргу у національні валюті України за рахунок тіла кредиту та відсотків за користуванням кредитом. Натомість суд першої інстанції зазначив, що у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21.03.2007 належить визначити заборгованість у сумі 44 290,34 доларів США, яка визначена рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26.07.2012 у справі №2306/921/12. Тобто в порушення вимог ст. 13 ЦПК України суд першої інстанції в цій частині вийшов за межі заявлених позовних вимог. Згідно п.3 договору іпотеки, що укладений між ОСОБА_3 та АКБ «Таскомбанк» інвентарна вартість предмета іпотеки становить 350 290 грн. Позивачем не надано іншої оцінки вартості предмета іпотеки, натомість суд першої інстанції задовольнив вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості у розмірі 44 290,35 долари США, що станом на 12.06.2024 (дата ухвалення оскаржуваного рішення за курсом Національного банку України ( 40,5178 грн/долар США) становить 1 794 547,14 грн., тобто поза межами вартості предмета іпотеки, чим порушено приписи ст. 23 ЗУ «Про іпотеку». Суд першої інстанції неправильно застосував положення ст.1281 ЦК України у зв`язку з чим прийшов до необґрунтованого висновку про дотримання Позивачем преклюзивних строків пред`явлення вимог до спадкоємців Позичальника. Так ухвала Золотоніського міськрайонного суду від 06.01.2022, справа №695/3649/21, згідно з якою, як зазначає Позивач, йому стало відомо про смерть позичальника ОСОБА_3 , оприлюднена в реєстрі судових рішень 10.01.2022. Саме з цієї дати Позивач міг дізнатись про факт смерті Позичальника та відкриття спадщини. Уже 08.02.2022 Відповідачі отримали свідоцтва про право на спадщину та ця інформація є публічно-доступною, оскільки оприлюднена в Реєстрі речових прав на нерухоме майно. А отже у спірних правовідносинах застосовними є саме положення ч. 2 ст. 1281 ЦК України, оскільки Позивач знав і міг знати про прийняття спадщини та одержання спадкоємцями свідоцтв про право на спадщину на предмет іпотеки, однак пропустив установлені строки на пред`явлення вимог до спадкоємців боржника. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні встановив, що 01.08.2022 Позивачем направлено заяву-претензію до Першої Золотоніській державній нотаріальній контори з вимогою до Відповідачів у цій справі. Однак Позивачем не надано належних доказів на підтвердження дати направлення та вручення саме цього листа. Поштовий чек не свідчить про направлення вимоги саме до цих спадкоємців та саме за цим кредитним договором. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку про неповідомлення Відповідачів про наявність вимог кредиторів. Проте також вказав, що Позивач дотримався строку, визначеного ст. 1281 ЦК України для пред`явлення претензій до спадкоємців. Такі висновки суду є суперечливими, оскільки вимога, адресована спадкоємцям датована 03.01.2023. Жодних обставин, які б перешкоджали Позивачу пред`явити вимоги до спадкоємців (зважаючи, що листування з останніми він вів за адресою іпотечного майна) не вбачається. Суд послався на висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 10.03.2021 у справі №522/5924/17, від 23.11.2023 у справі №334/8911/21, що викладені у правовідносинах, які не є подібними до спірних адже Верховний Суд досліджував правовідносини, які виникли у період чинності нотаріальної Інструкції №20/5. Відповідач за обставинами справи знав і міг знати про прийняття Відповідачами спадщини і для нього строк пред`явлення вимог до спадкоємців обраховується з дати отримання ними свідоцтва про право на спадщину, відповідно, цей строк сплив у серпні 2022 року, в той час як вимога адресована відповідачам у січні 2023 року. Сама лише дата формування Позивачем довідки з інформаційного реєстру у грудні 2022 року цих доводів не спростовує. Суд неправильно застосував положення ст. 261, 257, 267 ЦК України, які регулюють питання строків позовної давності, у зв`язку з чим прийшов до необґрунтованого висновку про не пропущення Позивачем цих строків. ПАТ «Сведбанк» (правонаступником якого себе вважає Позивач у даній справі) використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту у попередніх справах про стягнення заборгованості. З моменту зміни строку кредитування змінився момент початку перебігу строку позовної давності. Звернення первісного кредитора до суду з вимогою про стягнення суми боргу за кредитним договором не перервало строку позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки - Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023, справа № 755/13805/16-ц. Початок перебігу строку позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки розпочався 20.12.2011 (що встановлено судами у справі №695/582/17) та сплив 20.12.2014. Смерть первісного позичальника не є обставиною, яка перериває позовну давність. Крім того, позовна давність може бути перервана тільки в межах її строків (постанова Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №648/3491/15-ц). Якщо строк позовної давності за вимогами до первісного позичальника сплив іще за 8 років до його смерті, отже його перебіг не може розпочатись заново за вимогами до спадкоємців. Станом на грудень 2014 року (завершення строку позовної давності) Позивач знав про своє порушене право та про особу, однак позову до суду у межах строку позовної давності не подав. Суд помилково послався на постанову Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №320/9961/15-ц, де суд зазначив, що початком перебігу позовної давності є день, коли банк отримав повідомлення приватного нотаріуса з інформацією про коло спадкоємців померлого боржника. Також вказав, що саме з моменту отримання позивачем відомостей про коло спадкоємців померлого боржника починає перебіг строк позовної давності у спірних правовідносинах - постанови Верховного Суду від 13.01.2021 у справі №456/4355/15-ц, від 07.04.2021 у справі № 727/4094/19, від 21.08.2019 у справі № 344/10715/16. Натомість у цих справах Верховний Суд не формував висновки про поновлення строків позовної давності для звернення з вимогами до спадкоємців, якщо такі строки сплили по відношенню до спадковдавця. А отже ці висновки є незастосовними до спірних правовідносин. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. При судовому розгляді встановлено, що 21.03.2007 між АКБ «ТАС-КОМЕРЦБАНК», який змінив своє найменування на ПАТ «СВЕДБАНК», та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір № 2301/0307/88-809, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 50 000,00 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути кредит не пізніше 20.03.2017 та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 14% річних. У забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 21.03.2007 між банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки №2301/0307/88-809-Z серія № ВЕЕ №894285, посвідчений приватним нотаріусом Золотоніського міського нотаріального округу Сахно В.І. за реєстровим № 1135, відповідно до якого в іпотеку передане належне на праві власності ОСОБА_3 нерухоме майно - житловий будинок з прибудинковими спорудами, загальною площею 196 кв.м., житловою площею - 116,2 кв.м. та земельна ділянка, площею 0,1 га, кадастровий №7110400000:05:002:0042, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 1 Іпотечного договору, цим Договором забезпечується належне виконання Іпотекодавцем вимог Іпотекодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з Кредитного договору № 2301/0307/88-809 від 21.03.2007, укладеного між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем, а також всіх додаткових угод, що будуть укладені до нього, в тому числі щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов (надалі - Кредитний договір), у тому числі щодо: повернення Іпотекодавцем Іпотекодержателю кредиту у сумі 50 000,00 доларів США в строк до 20.03.2017; сплати Іпотекодавцем процентів за користування кредитом у порядку та строки, визначені Кредитним договором; виконання Іпотекодавцем інших збов`язань, передбачених Кредитним договором в повному обсязі, на умовах і в строки визначені в Кредитному договорі (у тому числі при зміні строків виконання зобов`язань), а також іпотекою забезпечується відшкодування Іпотекодавцем будь-яких витрат та збитків Іпотекодержателя, пов`язаних з неналежним виконанням Іпотекодавцем умов Кредитного договору та/або цього Договору (у тому числі сплати пені, штрафів, відшкодування збитків), а також витрат Іпотекодержателя, пов`язаних зі зверненням стягнення на Предмет іпотеки за цим Договором, у тому числі витрат на утримання і збереження такого Предмета іпотеки. Усі разом або будь-яке з зобов`язань Іпотекодавця, які визначені в цьому пункті даного Договору та/або випливають (та/або випливатимуть у майбутньому) з Кредитного договору, а також додаткових угод до нього, якщо такі укладені між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем та будуть невід`ємною частиною Кредитного договору, у тому числі щодо строку та сум виконання зобов`язань, інших умов, надалі іменуються «Основне зобов`язання». Сторони цього Договору домовились, що іпотека, передбачена умовами цього Договору, розповсюджується на будь-яке збільшення Основного зобов`язання або процентів за Основним зобов`язанням та не потребує державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна, яке є Предметом іпотеки за цим Договором, іпотекою. Згідно з п. 5 Договору, за згодою Сторін Предмет іпотеки оцінюється в 72 890,00 доларів США, за курсом Національного банку України на день укладення цього Договору становить у еквіваленті 368 094,50 грн. Відповідно до п. 7 Договору, при частковому виконанні Іпотекодавцем Основного зобов`язання іпотека, встановлена цим Договором, зберігається в повному обсязі. Наступні іпотеки Предмета іпотеки на допускаються, крім випадків, коли наступним Іпотекодержателем виступає АКБ «ТАС-КОМЕРЦБАНК». Згідно з п.п 10.3 Договору, Іпотекодержатель має право обирати порядок звернення стягнення на Предмет Іпотеки. Відповідно до п. 11 Договору, Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на Предмет іпотеки в разі невиконання Іпотекодавцем Основного зобов`язання повністю або частково, у т.ч. якщо Іпотекодавець не поверне Іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з Основного зобов`язання, а також в інших випадках, передбачених Основним зобов`язанням та цим Договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення Основного зобов`язання (як основного боргу, так і процентів за ним). При настанні зазначених у першому абзаці цього пункту Договору випадків Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення Основного зобов`язання та зобов`язань, передбачених цим Договором, у строк що не перевищує тридцять календарних днів, та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки відповідно до умов цього Договору. Сторони за взаємною згодою встановили, що визначений у другому абзаці цього пункту Договору тридцятиденний строк починає відліковуватися з дати, що зазначена на квитанції, яка надається Іпотекодержателю відділенням зв`язку при відправленні Іпотекодавцю листом з вимогою про усунення порушення Основного зобов`язання з повідомленням про вручення, або дата, зазначена на такому листі, що отриманий Іпотекодавцем особисто у Іпотекодержателя. Зважаючи на порушення ОСОБА_3 своїх зобов`язань за кредитним договором, забезпеченим іпотекою, ПАТ «СВЕДБАНК» як правонаступник АКБ «ТАС-КОМЕРЦБАНК», звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26.07.2012 по справі №2306/921/12 позов ПАТ «СВЕДБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2301/0307/88-809 від 21.03.2007 задоволено: стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «СВЕДБАНК» заборгованість по кредиту та нарахованих відсотках в сумі 353 658,37 грн., з них: 304 603,16 грн. по кредиту, 25 509,20 грн. по процентах, 23 546,01 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту та за несвоєчасну сплату процентів; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «СВЕДБАНК» судовий збір в сумі 3 433,60 грн. Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26.07.2012 у справі № 2306/921/12 набрало законної сили 10.09.2012. Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області 17.10.2012 видано виконавчий лист з примусового виконання рішення суду у справі №2306/921/12. Відповідно до копії вказаного виконавчого листа на ньому наявні відмітки державного виконавця про виконання рішення або про повернення виконавчого листа стягувачу із зазначенням причини повернення: «07.10.2013 п.10 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби)». 21.10.2013 заступником начальника ВДВС Золотоніського МРУЮ винесено постанову про відкриття ВП НОМЕР_6 з примусового виконання виконавчого листа Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області №2306-921/12, виданого 17.10.2012, про стягнення із ОСОБА_3 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованості у сумі 357 091,97 грн. Постановою державного виконавця ВДВС Золотоніського МРУЮ про відкриття ВП НОМЕР_7 від 18.12.2014 з примусового виконання виконавчого листа Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області №2306/921/12, виданого 17.10.2012, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Омега Банк» заборгованості у сумі 357 091,97 грн. 28.05.2013 ПАТ «Сведбанк» було перейменовано на ПАТ «Омега Банк». З наданих ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.10.2023 документів, судом встановлено, що відповідно до Договору факторингу №15 від 28.11.2012, укладеного між ПАТ «СВЕДБАНК», яке виступало правонаступником ВАТ «СВЕДБАНК», яке в свою чергу виступало правонаступником АКБ «ТАС-КОМЕРЦБАНК» та ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ВЕКТОР ПЛЮС», Банк відповідно до умов даного Договору відступив Фактору свої Права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, зазначених у Реєстрі заборгованості Боржників, право на вимогу якої належить Банку на підставі Документації, а Фактор шляхом надання фінансової послуги Банку набув Права Вимоги такої заборгованості від Боржників та передав Банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну Продажу в Порядку, передбаченому даним Договором. При цьому Сторони погодили, що Права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, та Права Вимоги по Договорам забезпечення, укладених з Боржниками відступаються Банком Фактору за цим Договором на основі «як є» без надання будь-яких пов`язаних запевнень та гарантій, окрім тих, що вказані у цьому Договорі. Після переходу Прав Вимоги заборгованості до Фактору, останній має право нараховувати, в якості нового кредитора, проценти, комісії, штрафні санкції та інші обов`язкові платежі по відношенню до Боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов`язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання цього Договору, але настане в майбутньому. Згідно з п.10.6 Договору, Фактор підтверджує, що уклав цей Договір у відповідності до Законодавства, зокрема до наказів, розпоряджень та будь-яких нормативно-правових актів Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України в частині регулювання наданої фінансової послуги. Відповідно до наданого банком Реєстру заборгованостей боржників № 1-Б від 28.11.2012, заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором № 2301/0307/88-809 від 21.03.2007 становить 38 146 доларів США 92 центи. Згідно з п. 2.1, 2.2 Договору факторингу від 28.11.2012 укладеним між ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ВЕКТОР ПЛЮС» та ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» Клієнт відступає Фактору свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Клієнту на підставі Документації. З моменту відступлення Клієнтом Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов`язані з ним права, зокрема права вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів, в тому числі тих, які можуть виникнути у майбутньому, у зв`язку із нарахуванням Фактором, в якості нового кредитора, процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів по відношенню до Боржників, у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов`язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання цього Договору, але настане у майбутньому. Сторони домовились, що одночасно з відступленням Права Вимоги заборгованості згідно з цим Договором, Клієнт передає Фактору права за Договорами Забезпечення, на підставі Договорів про передачу Права Вимоги за Договорами забезпечення, що підлягають укладенню Сторонами в дату укладення цього Договору. Пунктом 2.5 Договору передбачено, що Фактор зобов`язується надіслати письмові повідомлення Боржникам про відступлення Клієнтом Фактору Прав Вимоги заборгованості, підготовлені за формою, встановленою в Додатку №3 до цього Договору. Клієнт зобов`язується забезпечити Фактора оформленими повідомленнями про відступлення Фактору Прав Вимоги заборгованостей, а Фактор зобов`язується самостійно (без участі Клієнта) забезпечити надіслання таких повідомлень від імені Клієнта Боржникам. Відповідно до п.6.1 Договору, зміни та доповнення до Договору можуть бути внесені виключно шляхом укладення в письмовій формі між Сторонами відповідного додаткового договору, який підписується уповноваженими представниками Сторін, а їх підписи скріплюються печатками Сторін. Згідно з п. 10.1 Договір набирає чинності з моменту його укладення Сторонами та діє до повного його виконання Сторонами. Договір вважається укладеним, якщо він підписаний від імені Сторін їх уповноваженими представниками, а підписи скріплені печатками Сторін. Також під час судового розгляду даної справи судом встановлено, що ПАТ «ОМЕГА БАНК» зверталось до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області №2306/921/12 про стягнення із ОСОБА_3 заборгованості на користь ПАТ «Сведбанк» за кредитним договором №2301/0307/88-809 від 21.03.2007. Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.05.2014 у справі №2306/921/12 у задоволенні заяви ПАТ «ОМЕГА БАНК» про заміну сторони виконавчого провадження за виконавчим листом № 2306/921/12 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «СВЕДБАНК» заборгованості за кредитним договором № 2301/0307/88-809 від 21.03.2007 відмовлено, оскільки відповідно до постанови старшого державного виконавця ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 07.10.2013 виконавче провадження про стягнення за виконавчим документом від 21.03.2007 закінчено. Ухвала Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.05.2014 по справі № 2306/921/12 набрала законної сили 18.05.2014. 09.12.2016 ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області по справі №2306/921/12 у задоволенні заяви ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» про заміну сторони виконавчого провадження за виконавчим листом № 2306/921/12 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «СВЕДБАНК» заборгованості за кредитним договором № 2301/0307/88-809 від 21.03.2007 відмовлено. Вказана ухвала суду мотивована тим, що заявником не доведено, що ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_3 , який є боржником ПАТ «СВЕДБАНК». Ухвала Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.12.2016 по справі №2306/921/12 набрала законної сили 10.01.2017. Згідно свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 від 23.06.2021, виданого Золотоніським відділом ДРАЦС у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено актовий запис за № 424. 20.07.2021 до приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Гавриленка І.І. із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулись його сини - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яким 08.02.2022 видано свідоцтва про право на спадщину за законом, у тому числі, і на спірне нерухоме майно. 06.12.2021 ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за ст. 625 ЦК України. Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 06.01.2022 по справі №695/3649/21 ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» відмовлено у відкритті провадження, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за ст. 625 ЦК України після смерті боржника ОСОБА_3 (актовий запис про смерть № 424 від 23.06.2021), правоздатність якого припинена. 01.08.2022 ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» направило до Першої Золотоніської державної нотаріальної контори ЗАЯВУ-ПРЕТЕНЗІЮ з вимогами до спадкоємців, відповідно до якої заборгованість спадкоємців перед ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» за Кредитним договором № 2301/0307/88-809, яка станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 становить 247 759 доларів США 23 центи, з яких: за кредитом - 38 146 доларів США 92 центи, по відсотках - 53 291 долар США 90 центів та по пені - 156 320 доларів США 41 цент. Відповідно до листа приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Гавриленка І.І. «Про надання інформації» №78/01-16 від 12.08.2022 на претензію кредитора від 01.08.2022 за №б/н ним повідомлено спадкоємців про наявність заборгованості перед ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ». У завірених матеріалах спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , наданих суду, відсутні докази повідомлення приватним нотаріусом спадкоємців ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У листі приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Гавриленка І.І. «Про надання інформації» №78/01-16 від 12.08.2022 особи спадкоємців ОСОБА_3 також не названі. Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №319223575 від 29.12.2022 житловий будинок з прибудинковими спорудами, загальною площею 196 кв.м., житловою площею - 116,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , розмір частки 1 / 2 вид спільної власності: спільна часткова на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія №97 від 08.02.2022, посвідченого приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Гавриленком І.І. та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , розмір частки 1 / 2, вид спільної власності: спільна часткова на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія №93 від 08.02.2022, посвідченого приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Гавриленком І.І. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №319223177 від 29.12.2022 земельна ділянка, площею 0,1 га, кадастровий номер 7110400000:05:002:0042, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , розмір частки 1 / 2, вид спільної власності: спільна часткова на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія №98 від 08.02.2022, посвідченого приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Гавриленком І.І. та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , розмір частки 1 / 2, вид спільної власності: спільна часткова на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія №94 від 08.02.2022, посвідченого приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Гавриленком І.І. 03.01.2023 представником ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» Миколою Проценком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 було направлено ЗАЯВИ-ПРЕТЕНЗІЇ вих. №1812346/Кі0009003012023о та вих. №1812346/Кі0010103012023о, відповідно з вимогою сплатити одноразовим платежем на рахунок ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» заборгованість в сумі 247 759 доларів США 23 центи за Кредитним договором № 2301/0307/88-809 від 21.03.2007. З наданої приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Гавриленком І.І. на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14.06.2023 спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , судом встановлено, що вказана спадкова справа заведена на підставі заяв відповідачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 20.07.2021. Як вбачається з вказаної спадкової справи за життя ОСОБА_3 на праві приватної власності належав будинок загальною площею 196 кв.м., житловою площею - 116,2 кв.м. та земельна ділянка площею 0,1000 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності Серія НОМЕР_4 від 19.01.2007, Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Серія ССС № 045093 та Державним актом на право власності на земельну ділянку Серія ЯЕ № 124558. Згідно з Свідоцтвом про зміну імені Серія НОМЕР_5 від 26.03.2011 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 змінив ім`я на ОСОБА_2 , про що в Книзі реєстрації зміни імені зроблено відповідний актовий запис №1. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом серія НРР №564312 від 08.02.2022, зареєстрованого в реєстрі за № 93, посвідченого приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Гавриленком І.І., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 є спадкоємцями майна (1 / 2 частка за кожним) ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина складається: з житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом серія НРР №564313 від 08.02.2022, зареєстрованого в реєстрі за № 94, посвідченого приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Гавриленком І.І., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 є спадкоємцями майна (1 / 2 частка за кожним) ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина складається: з земельної ділянки, площею 0,1 га, кадастровий №7110400000:05:002:0042, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Відповідно до наданого банком розрахунку, внаслідок невиконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов`язань, заборгованість за Кредитним договором № 2301/0307/88-809 від 21.03.2007 станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 становить: за кредитом 38 146 доларів 92 центи, що згідно курсу НБУ станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 становить - 1 036 497,59 грн.; по відсотках 53 291 долар 90 центів, що згідно курсу НБУ станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 становить - 1 448 004,87 грн.; по пені 156 320 доларів 41 цент, що згідно курсу НБУ станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 становить - 4 247 413,12 грн. Для погашення зазначеної заборгованості у спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки позивач звернувся з позовом у цій справі до суду. Правовідносини між сторонами справи, які ґрунтуються на вказаних фактичних обставинах, мають таку правову регламентацію. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу). За змістом положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання має бути виконане у погодженні сторонами строки. У даному випадку мають застосовуватися положення законодавства, яке регламентувало забезпечення виконання зобов`язань іпотекою на момент укладення відповідного договору у березні 2007 року, що відповідає висновку ВП ВС від 12.12.2018, справа №199/1276/17. Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про іпотеку», тут і далі у редакції від 12.05.2006, яка була чинною на час укладення сторонами справи іпотечного договору, іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Статтею 3 ЗУ «Про іпотеку» встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Частиною першою статті 7 ЗУ «Про іпотеку» встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частини перша та третя статті 33 ЗУ «Про іпотеку»). Статтею 39 ЗУ «Про іпотеку» врегульовано питання звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду. За змістом статті 41 ЗУ «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього Закону. Частиною другою статті 36 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Як вірно вказав суд першої інстанції, з матеріалів справи вбачається, що між первісним кредитором та спадкодавцем - ОСОБА_3 укладено кредитний договір, з метою забезпечення якого також було укладено іпотечний договір, відповідно до якого предметом іпотеки є спірне нерухоме майно. У зв`язку із неналежним виконанням позичальником ОСОБА_3 умов кредитного договору, первісний кредитор звернувся з відповідним позовом до суду щодо стягнення кредитної заборгованості та рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26.07.2012 у справі №2306/921/12, яке набрало законної сили 10.09.2012, позовні вимоги ПАТ «Сведбанк» задоволено повністю, стягнуто із ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №2301/0307/88-809 від 21.03.2007 станом на 21.03.2012 на загальну суму 44 290,34 доларів США. Способами задоволення вимог іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 ЗУ «Про іпотеку») є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 41-47 Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону). Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц. Згідно зі статтею 41 ЗУ «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону. Далі, 28.11.2012 між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» укладено договір факторингу №15, за умовами якого банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними у реєстрі. Після переходу прав вимоги заборгованості фактор має право нараховувати, як новий кредитор, проценти, комісії, штрафні санкції та інші обов`язкові платежі відносно боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов`язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання цього договору, але настане у майбутньому. Пунктом 2.3 вказаного договору факторингу встановлено, що перехід від банку до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в розрахункову дату та після сплати фактором ціни продажу у повному обсязі, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Сторони в день укладення цього договору також складають та скріплюють своїми печатками акт прийому-передачі реєстру заборгованості за формою, встановленою в додатку №2 до цього договору. Реєстр заборгованості боржників надається фактору в двох оригіналах, а також в електронному вигляді, за формою, встановленою додатком №5 до цього договору, про що сторони підписують акт прийому-передачі, що є додатком №6 до цього договору. Пунктом 2.6 вказаного договору факторингу передбачено, що наступне відступлення фактором прав вимоги до боржників можливе лише з дозволу (погодження) Спостережної ради ПАТ «Сведбанк». У подальшому 28.11.2012 між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» (позивач у справі) укладено договір факторингу, за умовами якого клієнт (ТОВ «ФК «Вектор Плюс») відступає фактору (ТОВ «Кредитні ініціативи») свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними у реєстрі. Після переходу прав вимоги заборгованості фактор має право нараховувати, як новий кредитор, проценти, комісії, штрафні санкції та інші обов`язкові платежі відносно боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов`язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання цього договору, але настане у майбутньому. Договір факторингу між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» від 28.11.2012 є укладеним і виконаним, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» здійснило розрахунок з ПАТ «Сведбанк», а ТОВ «Кредитні ініціативи» - з ТОВ «ФК «Вектор Плюс» за придбані права вимоги, зокрема, за кредитним договором від 30.05.2008, а відтак усі права первісного кредитора за вищевказаним кредитним договором перейшли до ТОВ «Кредитні ініціативи». Отже, внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором №2301/0307/88-809 від 21.03.2007 та нового іпотекодержателя за іпотечним договором №2301/0307/88-809-Z від 21.03.2007. Указані договори в судовому порядку не оспорювалися, не визнавалися недійсними та є чинними. Відтак слід відхилити апеляційні доводи скаржника у справі про те, що надані позивачем у підтвердження правонаступництва щодо кредитора відповідача докази є фотокопіями неналежної якості, оригінали яких подано позивачем поза межами визначеного процесуальним законом строку, адже указаний процесуальний недолік не перешкодив суду встановити дійсні фактичні обставини у справі, враховуючи чітку можливість з`ясувати за наданими позивачем копіями договорів перехід до нього права вимоги щодо боржників (відповідачів у справі). З цих же підстав мають бути відхилені апеляційні аргументи скаржника про те, що позивачем не надано документальне підтвердження переходу до нього права вимоги за умовами укладеного між первісним кредитором і ТОВ «Вектор-Плюс» договору факторингу. Отже саме позивач у справі має право вимоги щодо виконання кредитного зобов`язання позичальника, забезпеченого іпотекою, у спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, про що заявлено позовні вимоги у цій справі. Ураховуючи, що позичальник за кредитним договором помер, кредитор пред`явив відповідні вимоги до його спадкоємців, що має таке правове регулювання. Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав i обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права i обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України). Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентуються приписами статей 1281 і 1282 ЦК України. Згідно зі статтею 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Стаття 17 ЗУ «Про іпотеку», яка визначає підстави для припинення іпотеки, не передбачає такої обставини як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця. Відтак, іпотека у зв`язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями боржника-іпотекодавця не припиняється. Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою. Такий правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 522/407/15-ц та від 13.03.2019 у справі № 520/7281/15-ц. Так як смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог, регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. Разом з тим положення зазначеної правової норми застосовуються у випадку дотримання кредитором положень статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань. Як вбачається з матеріалів справи 29.12.2022 з Державного реєстру речових прав позивачу стало відомо про прийняття відповідачами спадщини після смерті позичальника - ОСОБА_3 , а 03.01.2023 позивачем направлена претензія кредитора до відповідачів, як спадкоємців позичальника. Доказів повідомлення приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Гавриленком І.І. на виконання претензії кредитора позивача від 01.08.2022 відповідачів як спадкоємців суду не представлено. Таким чином позивач дотримався 6-ти місячного строку, передбаченого ч.3 ст.1281 ЦК України, для пред`явлення вимоги до спадкоємця боржника у зобов`язанні, адже доказів обізнаності раніше ніж у грудні 2022 року про коло спадкоємців позичальника матеріали справи не містять. Апеляційний суд не погоджується з посиланнями скаржника на те, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ст.1281 ЦК України та прийшов до необґрунтованого висновку про дотримання позивачем преклюзивних строків пред`явлення вимог до спадкоємців Позичальника. Так не можна погодитися з доводами скаржника про те, що позивач мав можливість дізнатися про смерть позичальника з ухвали Золотоніського міськрайонного суду від 06.01.2022, справа №695/3649/21 (позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» до позичальника про стягнення нарахувань за ст. 625 ЦК України, пред`явлені до позичальника), якою відмовлено у відкритті провадження у зв`язку зі смертю відповідача з моменту її оприлюднення в реєстрі судових рішень 10.01.2022, адже доказів ознайомлення зі змістом цього судового рішення позивачем у справі саме в день його оприлюднення не представлено. Крім того, за змістом ч.ч.2, 3 ст.1281 ЦК України строк на пред`явлення вимог кредитором до спадкоємців боржника обчислюється з моменту отримання ним відомостей про коло спадкоємців, а не з часу обізнаності про смерть боржника. Слід оцінити критично посилання скаржника на те, що 08.02.2022 відповідачі отримали свідоцтва про право на спадщину, про що вказано в публічно доступному Реєстрі речових прав на нерухоме майно, адже доказів того, що кредитор спадкодавця з моменту отримання свідоцтв про право на спадщину здійснив пошук та отримав відповідні дані щодо власників іпотечного майна (спадкоємців) суду не надано. Крім того, у позивача відсутній обов`язок з визначеною періодичністю здійснювати пошук власників майна позичальника з моменту отримання відомостей про його смерть. Натомість спадкоємці, які отримали спадкове майно, мають повідомити про цей факт кредитора спадкодавця - ч.1 ст.1281 ЦК України. За обставин цієї справи також не вбачається невиправданої затримки з боку кредитора щодо встановлення кола спадкоємців боржника, адже 01.08.2022 Позивачем направлено заяву-претензію до Першої Золотоніській державній нотаріальній контори з вимогою до Відповідачів у цій справі. Апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження дати направлення та вручення саме цього листа, адже даний факт підтверджується наданням нотаріусом відповіді на таку претензію листом від 12.08.2022. Апеляційний суд вважає помилковими посилання скаржника на те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні прийшов до суперечливих висновків, вказавши одночасно про неповідомлення Відповідачів про наявність вимог кредиторів та про те, що Позивач дотримався строку, визначеного ст. 1281 ЦК України для пред`явлення претензій до спадкоємців, адже до матеріалів нотаріальної справи вимогу кредитора було долучено у серпні 2022 року, тобто після отримання спадкоємцями свідоцтв про право на спадщину. Відтак на час видачі таких свідоцтв вимога кредитора нотаріусу вручена не була та він не мав можливості повідомити про неї осіб, що звернулися за свідоцтвами про право на спадщину. Одночасно на час пред`явлення кредитором до нотаріуса вимоги до спадкоємців позичальника у серпні 2022 року він не був обізнаний про коло спадкоємців, що й обумовило послідуюче звернення у січні 2023 року (тобто протягом 6-ти місячного строку з часу отримання відомостей про осіб, що прийняли спадщину) з персональними (іменними) вимогами до кожного зі спадкоємців позичальника. Посилання скаржника на те, що суд послався на висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 10.03.2021 у справі №522/5924/17, від 23.11.2023 у справі №334/8911/21 щодо правовідносин, які не є подібними до спірних адже стосуються застосування нотаріальної Інструкції №20/5, на правильність висновків суду у даній справі не впливають, так як не свідчать про те, що позивачем, як кредитором, не дотримано строків пред`явлення вимог до спадкоємців позичальника, визначених ст. 1281 ЦК України. При цьому, виходячи зі змісту статті 1281 ЦК України, допускається два способи пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців: 1) безпосередньо до спадкоємців; 2) опосередковано через нотаріуса. Обрання певного способу є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд. Саме вказаного правозастосування стосуються вказані вище правові висновки ВС. Звертаючись з позовом до суду, позивач просить: звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок з прибудинковими спорудами, загальною площею 196 кв.м., житловою площею - 116,2 кв.м. та земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий №7110400000:05:002:0042, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів. У даній справі встановлено неналежне виконання позичальником умов кредитного договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість, розмір якої встановлено судовим рішенням у справі №2306/921/12, яке набрало законної сили 10.09.2012, а виконання кредитних зобов`язань забезпечено договором іпотеки. Відповідно до частини першої статті 39 ЗУ «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки. Отже звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості позичальника, розмір якої визначено рішенням суду у справі №2306/921/12, яке набрало законної сили 10.09.2012, буде вірним. Надаючи оцінку доводам скаржника про те, що судом не враховано при визначенні суми заборгованості, для погашення якої здійснюється звернення стягнення на предмет іпотеки, здійснені сплати у виконавчому провадженні за двома виконавчими листами Золотоніського міськрайонного суду у справі № 2306/921/12 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Сведбанк» та на користь ПАТ «Омега Банк» суми боргу 357 091,97 грн., слід прийти до таких висновків. Так скаржник вважає, що за відсутності належних та допустимих доказів про розмір грошового зобов`язання, що сплачене первісним позичальником на виконання рішення суду та ухилення Позивача від подання відповідних доказів, всі сумніви мають тлумачитись на користь позичальника, правонаступниками якого є відповідачі. При цьому доказів хоча б часткового погашення вказаної суми боргу на виконання рішення суду у справі №2306/921/12 жадна із сторін суду не надали. Відповідне виконавче провадження було закінчене на підставі п.10 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби). Як вірно вказав суд першої інстанції, чинна на дату винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу (07.10.2013) редакція ЗУ «Про виконавче провадження» (частина четверта статті 50) передбачала, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. При цьому доказів вчинення державним виконавцем відповідних дій у зв`язку із завершенням виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення у справі №2306/921/12, сторони суду не надали. Відтак слід прийти до висновку про те, що відповідне виконавче провадження не було завершене у зв`язку з погашенням суми боргу, що свідчить про подальше існування кредитної заборгованості щодо якої звернуто стягнення на предмет іпотеки. Скаржнику слід врахувати, що принцип змагальності, закріплений у ст.12 ЦПК України, полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Така правова позиція відображена в постанові ВС від 23.10.2019 у справі №917/1307/18. Отже не надання кредитором доказів невиконання стягнення у виконавчому провадженні стосовно кредитного боргу не може свідчити про погашення такої заборгованості, стосовно чого докази можуть бути надані і боржником чи його правонаступниками. Скаржник зазначає про те, що позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки з визначенням еквіваленту боргу у національні валюті України за рахунок тіла кредиту та відсотків за користуванням кредитом. Натомість суд першої інстанції зазначив, що у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21.03.2007 належить визначити заборгованість у сумі 44 290,34 доларів США, яка визначена рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26.07.2012 у справі №2306/921/12. Тобто, на думку скаржника, суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог. Однак з такими аргументами погодитися не можливо, оскільки позовні вимоги стосуються стягнення боргу, визначеного в доларах США та вказівкою на еквівалент в національній валюті. Отже зазначення судом у оскаржуваному рішенні про те, що стягнення проводиться для погашення заборгованості у іноземній валюті помилковим не буде, відповідатиме суті позовних вимог, що заявлено у справі, та не перешкоджатиме сторонам виконавчого провадження її погашати, у тому числі, здійснюючи перерахування коштів у національній грошовій одиниці з визначенням еквіваленту боргу в іноземній валюті. Не можна погодитися з доводами скаржника про те, що згідно п.3 договору іпотеки, що укладений між ОСОБА_3 та АКБ «Таскомбанк», інвентарна вартість предмета іпотеки становить 350 290 грн. Позивачем не надано іншої оцінки вартості предмета іпотеки, натомість суд першої інстанції задовольнив вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості у розмірі 44 290,35 долари США, що станом на 12.06.2024 становить 1 794 547,14 грн., тобто поза межами вартості предмета іпотеки, чим порушено приписи ст. 23 ЗУ «Про іпотеку». Так судом першої інстанції у рішенні вказано, що реалізація предмету іпотеки має відбутися через електронний аукціон за початковою ціною не нижче за звичні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Отже визначення ціни предмету іпотеки з урахуванням інтересів, у тому числі, боржника, буде відбуватися з дотриманням процедури, визначеної як ЗУ «Про іпотеку» так і ЗУ «Про виконавче провадження». Надаючи оцінку посиланням скаржника на те, що суд неправильно застосував положення ст. 261, 257, 267 ЦК України, які регулюють питання строків позовної давності, апеляційний суд враховує таке. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові ВС від 16.12.2021 у справі № 509/240/17 зазначено, що: «приписи статей 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України «Про іпотеку» регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов`язаннях, забезпечених іпотекою. За змістом цих приписів: 1) у разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця; 2) спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця; 3) спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки; 4) спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього; 5) кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги; 6) наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги. Іпотека у зв`язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями боржника-іпотекодавця не припиняється. Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою. Поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін. Якщо позичальник є іпотекодавцем, то після його смерті до спадкоємців у разі порушення позичальником його зобов`язань переходять обов`язки іпотекодавця у межах вартості предмета іпотеки. Стаття 1281 ЦК України регулює порядок пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців щодо виконання зобов`язань спадкодавця перед його кредитором, а не порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Строк, у межах якого іпотекодержатель може звернутися з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлюється загальними положеннями про позовну давність глави 19 ЦК України. Аналогічний висновок сформулював Верховний Суд України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-1286цс15. Відтак до вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки застосовуються загальні положення законодавства щодо застосування позовної давності. Крім того, зі змісту висновків у постанові ВС від 19.10.2022 у справі №712/19272/12 вбачається, що початок строку обрахування позовної давності слід визначати у правовідносинах між кредитором та спадкоємцями позичальника / іпотекодавця з моменту виникнення обов`язку щодо повного повернення кредитного боргу, зокрема, виставлення вимоги про повне дострокове погашення (ч.2 ст.1050 ЦК України), стягнення боргу у повному обсязі за рішенням суду чи закінчення строку кредитування, визначеного кредитним договором. За обставин цієї справи початком строку позовної давності є 10.09.2012, коли рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26.07.2012 по справі №2306/921/12 про стягнення кредитної заборгованості набрало законної сили. Одночасно позов у даній справі про звернення стягнення на предмет іпотеки було подано лише у червні 2023 року, тобто з пропуском строків позовної давності. Так відповідно до положень ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; ст. 266 ЦК України - зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Оскільки відповідачем у цій справі заявлено суду про застосування до позовних вимог наслідків спливу строків позовної давності, у задоволенні позову слід відмовити саме з цих підстав, попри доведеність обґрунтованості позовних вимог у справі. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.06.2024 у даній справі слід скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та прийняти постанову про відхилення позовних вимог у зв`язку з пропуском строків позовної давності. На підставі ст. 141 ЦПК України у зв`язку із відхиленням позовних вимог у справі з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 , та виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності судових витрат до предмету спору, ціни позову, значення для сторін слід стягнути 17201,60 грн. судового збору за апеляційний перегляд справи та 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу, які належним чином підтверджено наданими доказами. Судові витрати позивача по сплаті судового збору за розгляд справи судом першої інстанції йому не відшкодовувати. Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу - задовольнити частково. Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.06.2024 у даній цивільній справі - скасувати. Позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки- залишити без задоволення. Стягнути з ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 17201,60 грн. судового збору та 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу, понесених при апеляційному перегляді справи. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством. Повну постанову складено 21.08.2024. Суддя-доповідач Судді