Постанова Полтавський апеляційний суд № 536/1076/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 536/1076/22 Номер провадження 22-ц/814/1716/24Головуючий у 1-й інстанції Колотієвський О.О. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 серпня 2024 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Чумак О.В. суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І. розглянула у письмовому провадженні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бойченко Ганни Володимирівни на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16 листопада 2023 року, по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, - В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2022 року позивачка ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що вони з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 05.04.2014 року був розірваний. Від шлюбу вони мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час відповідач ухиляється від утримання дитини, матеріальної допомоги добровільно не надає, інших утриманців не має, тому просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини з усіх видів заробітку відповідача. Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16 листопада 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини, починаючи стягнення з 01.09.2022 року та до досягнення дитиною повноліття. З цим рішенням суду не погодилася представник відповідача адвокат Бойченко Г.В., та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/8 частини всіх видів його заробітку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що суд першої не врахував наявність на утриманні відповідача п`ятьох осіб, що виключає сплату аліментів у визначеному судом розмірі та порушує баланс між рівності прав на матеріальне утримання дітей. В серпні 2024 року від представника відповідача надійшла заява, в якій вона при визначенні розміру аліментів просила врахувати, що під час участі в бойових діях, відповідач отримав тяжкі поранення, внаслідок чого походив тривале лікування та реабілітацію. На даний час вирішується питання щодо встановлення йому інвалідності. Вказані обставини виникли після подачі апеляційної скарги, разом з тим можу бути враховані судом. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки адвокат Губарєва М.О., просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частини четверта, шоста статті 19, стаття 274 ЦПК України). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК України). Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 05.04.2014 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Сторони мають спільну дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яке видане Озерянською сільською радою Кобеляцького району Полтавської області від 06.10.2008 року. Неповнолітня ОСОБА_4 зареєстрована та проживає разом із позивачкою, що підтверджується Витягом з реєстру Горішньоплавнівської територіальної громади № 2022/000431450 від 29.08.2022 року. Також судом першої інстанції встановлено, що на даний час відповідач ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 , який зареєстрований 11.06.2021 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, яке видане Горіщньоплавнівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 97 від 11.06.2021 року. Відповідач та третя особа ОСОБА_3 мають спільну дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, актовий запис № 198 від 26.08.2021 року. Крім того, згідно з матеріалами справи, ОСОБА_3 має двох дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 від попереднього шлюбу з ОСОБА_8 , який зник безвісти 22.01.2023 року в районі н.п. Новобахмутівка Донецької області внаслідок ворожого артилерійського обстрілу з боку російської федерації. Місцевим судом також встановлено, що відповідач мобілізований та перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою № 127 від 17.12.2022 року. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з відповідача аліментів в розмірі частини всіх видів його заробітку, суд першої інстанції виходив з того, що неповнолітня дитина проживає з позивачкою, знаходиться на її утриманні, відповідач добровільно достатньої матеріальної допомоги на утримання дочки не надає, хоча працює та має можливість сплачувати аліменти. Наявність на його утриманні дитини від іншого шлюбу та дружини, яка перебуває у декретній відпустці, не свідчить про погіршення матеріального стану відповідача. Аналізуючи рішення суду першої інстанції в частині правомірності стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини, колегія суддів приходить до наступного висновку. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України). Тлумачення як статті 7 СК України загалом, так і частини дев`ятої статті 7 СК, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно із частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; та інші обставини, що мають істотне значення. За змістом частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (частина третя статті 182 СК України). Висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 та від 16 червня 2021 року у справі № 643/11949/19 зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів. У справі, що переглядається, суд першої інстанції з урахуванням обставин, які підлягають з`ясуванню прийшов до правильного висновку щодо необхідності стягнення з відповідача на користь позивачки з якою проживає дитина аліментів на її утримання. Разом з тим, визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача, суд першої інстанції не врахував, ту обставину, що третя особа ОСОБА_3 , яка на даний час є дружиною відповідача і з якою вони мають спільну дитину ОСОБА_9 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , на даний час перебуває у декретній відпустці та відповідно до ст. 84 СК України має право на утримання від свого чоловіка, оскільки не працює. Крім того, на утриманні відповідача ОСОБА_1 перебуває неповнолітня дочка від другого шлюбу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає разом з відповідачем. При цьому суд апеляційної інстанції вважає, що народження дитини від іншого шлюбу само по собі не тягне за собою зменшення розміру стягнутих аліментів, проте відповідно до ст. 182 СК України враховується при визначенні розміру аліментів. Також колегія суддів вважає за необхідне врахувати, те, що під час бойових дій, відповідач ОСОБА_1 отримав тяжкі поранення, внаслідок чого проходив тривале лікування та реабілітацію, яка триває, що підтверджується виписками із медичних карт. Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Колегія суддів апеляційного суду вважає за можливе взяти до уваги надані представником відповідача до апеляційного суду докази на підтвердження стану здоров`я відповідача. Приймаючи до уваги наведене, враховуючи стан здоров`я відповідача, перебування на його утриманні дружини, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку, а також малолітньої дитини, колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку відповідача. За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, зміну оскаржуваного рішення в частині розміру аліментів, що стягнуті з нього на користь позивачки на утримання дитини, з 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття. Разом з тим не заслуговують на увагу посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на перебування на утриманні ОСОБА_1 неповнолітніх дітей його дружини від першого шлюбу, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, їх грошове забезпечення покладається на державу, зважаючи на те, що їх батько ОСОБА_8 зник безвісти внаслідок ворожого артилерійського обстрілу, і вони відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісті за особливих обставин» мають право на соціальний захист. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. п. 3, 4, ст.ст. 382-384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бойченко Ганни Володимирівни задовольнити частково. Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16 листопада 2023 року змінити, стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 01.09.2022 року та до досягнення дитиною повноліття. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В.Чумак Судді: Ю.В.Дряниця Л.І.Пилипчук