Постанова 4803 № 210/1115/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6870/24 Справа № 210/1115/24 Суддя у 1-й інстанції - Чайкіна О.В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2024 року м.Кривий Ріг справа № 210/1115/24 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О., суддів Агєєва О.В., Бондар Я.М. секретар судового засідання Бортник В.А. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2024 року, яке ухвалено суддею Чайкіною О.В. в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 29 квітня 2024 року, УСТАНОВИВ: В лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради про визначення права на приватизацію, про встановлення факту невикористання житлових чеків та скасування рішення. В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що рішенням Металургійної районної у місті ради № 463 від 15 листопад 2023 року йому відмовлено у приватизації квартири АДРЕСА_1 . Підстави для відмови у рішенні вказані наступні: не надання довідок органу приватизації, що підтверджують невикористання житлових чеків для приватизації житлового фонду за період 28 березня 1995 року по 05 березня 1996 року та з 22 червня 2021 року по 05 вересня 2023роки. Позивач вважає вказане рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки він протягом усього життя був зареєстрований та проживав лише за двома адресами, зокрема АДРЕСА_2 та у АДРЕСА_3 , що повністю підтверджується даними паспорту та витягами. Обидві адреси розташовані на території Металургійного району міста Кривого Рогу, тобто саме виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради має повну інформацію про невикористання ОСОБА_1 житлових чеків. Невикористання позивачем права на приватизацію підтверджується відповіддю № 20/35-3771 від 06 грудня 2023 року відповідно до якої: «Щодо участі ОСОБА_1 у приватизації квартири АДРЕСА_4 , повідомляємо, рішенням виконкому Металургійної районної у місті ради від 17 листопада 2021 року № 428 «Про приватизацію квартири АДРЕСА_4 » зазначена квартира була приватизована на ім`я інших фізичних осіб»... та відповіддю № 20/35-3648 від 28 листопада 2023 року згідно до якої : « За інформацією яка міститься у виконкомі Металургійної районної у місті ради рішення щодо приватизації квартири за адресою АДРЕСА_2 не приймалося». Позивач наполягає на тому, що він мешкав лише за двома адресами, зокрема за адресою: АДРЕСА_2 , рішення про приватизацію квартири за вказаною адресою не приймалось та за адресою: АДРЕСА_5 , рішення про приватизацію квартири за вказаною адресою прийнято на корись інших осіб, позивач вважає, що він невикористав житлові чеки, а отже рішення виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради № 463 від 15 листопада 2023 року про відмову в приватизації квартири АДРЕСА_1 є очевидно незаконним та підлягає скасуванню. Посилаючись на порушення своїх прав позивач просив суд встановити факт невикористання житлових чеків ОСОБА_1 за період з 28 березня 1995 року по 05 березня 1996 року та з 22 червня 2021 року по 05 вересня 2023 року, визнати притаправним та скасувати рішення виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради № 463 від 15 листопада 2023 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у приватизації квартири АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 та зобов`язати виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради здійснити приватизацію квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2024 року в задоволені позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог позивача. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 мешкав лише за двома адресами: 1) АДРЕСА_2 , рішення про приватизацію квартири за вказаною адресою не приймалось та 2) АДРЕСА_5 , рішення про приватизацію квартири за вказаною адресою прийнято на корись інших осіб, позивач вважає, що саме виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради має повну інформацію про невикористання позивачем житлових чеків. Разом з тим, на неодноразові звернення позивача про надання довідки про невикориствання житлових чеків відповідач надає відповіді, у яких не міститься відомостей про невикористання позивачем житлових чеків. Апелянт зауважує на тому, що невикористання позивачем права на приватизацію підтверджується відповіддю № 20/35-3771 від 06 грудня 2023 року згідно до якої: «Щодо участі ОСОБА_1 у приватизації квартири АДРЕСА_4 , повідомляємо, рішенням виконкому Металургійної районної у місті ради від 17 листопада 2021 року № 428 «Про приватизацію квартири АДРЕСА_4 » зазначена квартира була приватизована на ім`я інших фізичних осіб», та відповіддю № 20/35-3648 від 28 листопада 2023 року згідно до якої: «За інформацією яка міститься у виконкомі Металургійної районної у місті ради рішення щодо приватизації квартири за адресою АДРЕСА_2 не приймалося». Вказує на те, що позивач неодноразово звертався до різних державних органів для отримання відомостей щодо неучасті у приватизації, однак відповідей не отримував, що і слугувало підставою для зверення до суду. Крім того апелянт зазначає, що наданий позивачем до суду договір найму житлового приміщення не розірвано, реєстрацію місця проживання позивача за вказаною адресою не скасовано, тобто на момент розгляду справи договір найму та реєстрація в приміщенні є достатніми доказами проживання позивача на законних підставах у вказаному приміщенні, тому суд, встановлюючи, що реєстрація позивача у спірному приміщенні також підлягає скасуванню не тільки вийшов за межі позовних вимог, а підмінив по суті законодавчо встановлену процедуру розірвання договру наділивши відповідача правом на розірвання договору всупереч процедурі. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пізняка В.І., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, з наступних підстав. Як установлено судом та убачається із матеріалів справи, позивач звернувся до виконкому районної у місті ради з питань приватизації квартири АДРЕСА_1 , яка використовується заявником на умовах найму. При розгляді наданих ОСОБА_1 документів, виконкомом встановлено, що відсутні документи про невикористання заявником житлових чеків для приватизації житла за період з 28 березня 1995 року по 05 березня 1996 року та з 22 червня 2021 року по 05 вересня 2023 року. На підставі вказаних вище обставин, Рішенням виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради від 15 листопада 2023 року за № 463 позивачу було відмовлено у передачі квартири АДРЕСА_1 в приватну власність (а.с.4). Відповідно до Довідки № 95/3123 від 20 грудня 2023 року, виданої на вимогу позивача, виконком Металургійної районної у місті ради повідомляє, що рішення стосовно приватизації квартири АДРЕСА_1 - не приймалося (а.с.5). Матеріали справи містять відповідь виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради від 06 грудня 2023 року за № 20/35-3771 на адвокатський запит щодо участі ОСОБА_1 у приватизації квартири АДРЕСА_4 , відповідно до якої рішенням виконкому Металургійної районної у місті ради від 17 листопада 2021 року № 428 «Про приватизацію квартири АДРЕСА_4 » зазначена квартира була приватизована на ім`я інших фізичних осіб (а.с.6). Із витягу з реєстру територіальної громади встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрував своє місце мешкання у квартирі АДРЕСА_6 вересня 2023 року (а.с.8). Із представленої копії паспорту позивача встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_4 з 05 березня 1996 року та 22 червня 2021 року був знятий з реєстрації місця проживання (а.с.9 зворот). Ввстановлено, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року у справі № 210/4155/21 скасовано рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 лютого 2022 року, та частково задоволено позов ОСОБА_1 , а саме визнано за ОСОБА_1 право користування квартирою АДРЕСА_1 . 20 жовтня 2023 року із позивачем Виконавчий комітет Металургійної районної у місті Кривому Розі ради уклав договір найму житла у вигляді квартири АДРЕСА_1 (а.с.10-11). Постановою Верховного Суду України від 13 березня 2024 року у справі № 210/4155/21 скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року і залишено в силі рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 лютого 2022 року про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради, Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради про визнання права користування житловим приміщенням. Предметом вищевказаного позову була також квартира АДРЕСА_1 . До матеріалів справи долучено лист за підписом голови Металургійної районної у місті ради від 02 квітня 2024 року за вихідним номером 04/18-1185, у якому останній звертається до Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради із проханням скасувати реєстрацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в квартирі АДРЕСА_1 . Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано відповідачу, як органу який приймає рішення про приватизацію державного житлового фонду, належних доказів невикористання житлових чеків за спірний період, тому відповідачем прийнято законне рішення про відмову у приватизації квартири АДРЕСА_1 . Також суд виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт невикористання ним житлових чеків, як і не довів постійність проживання в спірній квартирі. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частинами третьою, четвертою статті 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Статтею 345 ЦК України, передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. У результаті придбання єдиного майнового комплексу державного (комунального) підприємства у процесі приватизації до покупця переходять всі його права та обов`язки. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом. Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положенням №

396. Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачає, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин. Частиною першою статті 1 Закону України «Про приватизацію державногожитлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Згідно із частиною 1 статті 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю. Статтями 3, 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі наймачу та членам його сім`ї квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у межах визначеної норми. При цьому, до членів сім`ї наймача включаються громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло. Відповідно до частини четвертої статті 5 зазначеного Закону право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина п`ята статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»). Згідно з частинами другою, третьою, п`ятою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення. Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та з метою приведення у відповідність до законодавства нормативно-правових актів наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 було затверджено Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» (далі Положення № 396), яке встановлює процедуру передачі квартир у приватну власність громадян та зразки документів, які оформляються згідно з процедурою, визначеною цим Положенням, в тому числі й рішенням органу приватизації. Положення № 396 визначає порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків (далі - квартири (будинки)), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - кімнати у комунальних квартирах), які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян. Відповідно до пункту 4 Положення № 396 передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника. Відповідно до пункту 14 Положення № 396, передача жилих приміщень в гуртожитках, які на момент набрання чинності Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» перебували у державній власності, у власність громадян здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина (після передачі/прийняття гуртожитку у власність відповідної територіальної громади). При цьому орган місцевого самоврядування відповідно до статті 5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» має прийняти рішення щодо залишення цілісного майнового комплексу (будівлі, будинку) у статусі «гуртожиток» та дозволити приватизацію його жилих та нежилих приміщень. Громадяни, які проживають у гуртожитках, що перебувають у власності підприємств, установ, організацій, утворених у процесі корпоратизації чи приватизації, набувають право на приватизацію займаних жилих приміщень після передачі таких гуртожитків у комунальну власність та за умови, що вони фактично проживають у таких гуртожитках на правових підставах і тривалий час (не менше п`яти років). Абзацом першим пункту 23 Положення № 396 визначено, що орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян. На підставі вказаного рішення орган приватизації видає свідоцтво про право власності та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності. Отже, передача квартир у власність громадян у процесі їх приватизації здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації і оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру. Між тим, пунктом 18 Положення визначено порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, №396 від 16.12.2009 року, громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; довідка про склад сім`ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява - згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі. При цьому, згідно з пунктом 20 Положення, документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка з попередніх місць проживання (після 1992 року) щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду. Згідно з Постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.93 № 305 «Про випуск в обіг приватизаційних житлових чеків» останні підлягають випуску у вигляді приватизаційних депозитних рахунків, порядок відкриття яких та здійснення з них платежів регулювалось Положенням «Про порядок відкриття приватизаційних депозитних рахунків і здійснення з них платежів», затвердженим наказом Національного банку України від 15 берзня 1993 року № 30, яке втратило чинність з моменту введення в дію постанови Правління Національного банку України від 27 квітня 2000 року № 179 «Про затвердження Положення про порядок відкриття приватизаційних депозитних рахунків за житловими чеками та здійснення з них платежів». Відповідно до вказаної постанови житлові чеки - це приватизаційні папери, які засвідчують право власника на безоплатне одержання в процесі приватизації частки державного житлового фонду. З метою використання житлових чеків за їх призначенням в установах Ощадбанку України відкриваються приватизаційні депозитні рахунки, на які зараховується повна номінальна вартість житлових чеків громадян. У процесі приватизації громадянами займаного житла відбувається списання коштів з їх приватизаційних депозитних рахунків на підставі приватизаційного платіжного доручення, яке підтверджує, що громадяни України або особа, яка має на це повноваження, доручає установі банку здійснити переказ належної суми зі свого депозитного рахунку на позабалансовий рахунок відповідного позабюджетного фонду приватизації. В п. 3.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2010 від 10 черпвня 2010 року зазначено, що право громадянина України на приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз у повному обсязі, якщо він повністю використав житловий чек та у його власність передано загальну площу житла, що не перевищує встановлену санітарну норму і відповідно, номінальну вартість житлового чека, незалежно від того, відповідає ця площа одній квартирі (будинку) чи кільком. Таким чином тільки повне використання житлових чеків є фактом реалізації один раз права на безоплатну приватизацію житла, передбаченого ч. 5 ст. 5 ЗУ «Про приватизацію». Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1993 року № 305 «Про випуск в обіг приватизаційних житлових чеків» та Положення про порядок відкриття приватизаційних депозитних рахунків за житловими чеками та здійснення з них платежів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 27 серпня 2000 року № 179, з метою використання житлових чеків за їх призначенням в установах Ощадбанку України відкриваються приватизаційні депозитні рахунки, на які зараховується повна номінальна вартість житлових чеків громадян. Облік операцій за депозитними рахунками в установах банку здійснюється за позабалансовими рахунками відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 11 вересня 2017 року № 89 (зі змінами). Отже, єдиним розпорядником інформації про залишки житлового чеку на відповідному позабалансовому рахунку є Ощадбанк, який надає інформацію про наявність/відсутність особи у списках на приватизацію, атому довідка Ощадбанку сама по собі є достатнім документом на підтвердження невикористання права на приватизацію державного житлового фонду. Реєстрація проживання або перебування фізичних осіб на території України регулюється Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та постановою Кабінету міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», якою затверджено порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування) (далі по тексту - Порядок). Відповідно до ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом. Таким чином, для приватизації квартири необхідне дотримання двох умов: постійне проживання у приміщенні, яке підлягає приватизації, та особисте звернення до органів приватизації. Згідно зі статтею 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами. Відповідно до статті 61 ЖК (у відповідній редакції) користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер. Типовий договір найму жилого приміщення, правила користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території затверджуються Радою Міністрів Української РСР. Умови договору найму жилого приміщення, що обмежують права наймача та членів його сім`ї порівняно з умовами, передбаченими законодавством Союзу РСР, цим Кодексом, Типовим договором найму жилого приміщення та іншими актами законодавства Української РСР, є недійсними. Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Аналіз вищевикладених норм права свідчить про те, що встановлене законом право громадянина на житло, у тому числі і на приватизацію житла гарантується державою і підлягає захисту у разі його порушення. Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі № 750/2176/17. Згідно із частиною 11 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках, вирішуються судом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій. Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не надано районній у місті раді, як органу який приймає рішення про приватизацію державного житлового фонду, належних доказів невикористання житлових чеків за спірний період, тому суд суд першої інстанції дійшов обгрунтованого про те висновку, що Металургійна районна у місті рада прийняла законне рішення про відмову у приватизації квартири АДРЕСА_1 . При цьому посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що саме виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради має повну інформацію про невикористання позивачем житлових чеків, разом з тим, на неодноразові звернення позивача про надання довідки про невикориствання житлових чеків відповідач надає відповіді, у яких не міститься відомостей про невикористання позивачем житлових чеків, оскільки позивач не надав суду відмову уповноваженого органу у наданні вказаної довідки, а також доказів того, що перед зверненням до суду він звертався до уповноваженого органу за отриманням документа для підтвердження необхідного йому факту. Як вбачається із матеріалів справи, позивач, як того вимагає чинне законодавство дійсно звернувся до Металургійної районної у місті ради з питанням приватизації спірної квартири та виконав одну із основних вимог для приватизації державного житлового фонду, однак доказів невикористання житлових чеків ОСОБА_1 , за період з 28 березня 1995 року по 05 березня 1996 року та з 22 червня 2021 року по 05 вересня 2023 року суду не надано. Крім того, у відповіді на адвокатський запит від 30 листопада 2023 року № 97 позивачу було роз`яснено, що довідка про невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду оформлюється та надається через Центр адміністративних послуг «Віза» виконкому Криворізької міської ради, разом з тим доказів звернення позивача до Центру адміністративних послуг «Віза» виконкому Криворізької міської ради з метою отримання довідки про невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду матеріали справи не містять. Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що наданий позивачем до суду договір найму житлового приміщення не розірвано, реєстрацію місця проживання позивача за вказаною адресою не скасовано, тобто на момент розгляду справи договір найму та реєстрація в приміщенні є достатніми доказами проживання позивача на законних підставах у вказаному приміщенні, тому суд, встановлюючи, що реєстрація позивача у спірному приміщенні також підлягає скасуванню, не тільки вийшов за межі позовних вимог, а підмінив по суті законодавчо встановлену процедуру розірвання договру, наділивши відповідача правом на розірвання договору всупереч процедурі, оскільки суд першої інстанції не вийшов за межі заявлених позивачем позовних вимог, а лише надав належну оцінку наданим доказам у справі і дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивач не довів, що проживає у квартирі АДРЕСА_1 на постійній основі. Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позивачем не надано відповідачу, як органу який приймає рішення про приватизацію державного житлового фонду, належних доказів невикористання житлових чеків за спірний період, тому відповідачем прийнято законне рішення про відмову у приватизації квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про визначення права на приватизацію та скасування рішення виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради № 463 від 15 листопада 2023 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у приватизації квартири АДРЕСА_1 , не підлягають задовленню. Крім того, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт невикористання ним житлових чеків, тому дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задовленні позовних вимог позивача про встановення факту невикористання житлових чеків ОСОБА_1 за період з 28 березня 1995 року по 05 березня 1996 року та з 22 червня 2021 року по 05 вересня 2023 року. Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив ухвалу, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 20 серпня 2024 року. Головуючий: Судді: