Окрема думка КАС ВС № 460/13317/23

ОКРЕМА ДУМКА судді Чиркіна С.М. 20 серпня 2024 року м. Київ справа №460/13317/23 адміністративне провадження №К/990/5381/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Чиркіна С.М. та судді Шарапи В.М., розглянув у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинення певних дій, за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду у складі судді Недашківської К.М. від 21 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Ніколіна В.В., Гінди О.М., Гудима Л.Я. від 10 січня 2024 року. Постановою Верховного Суду 15 серпня 2024 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишено без задоволення. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі № 460/13317/23 залишено без змін. Проте із позицією, викладеною у цій постанові, не погоджуюся, і користуючись правом судді на окрему думку (стаття 34 Кодексу адміністративного судочинства України, далі -КАС України), зазначаю таке. І. Короткий зміст позовних вимог У червні 2023 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ; позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - ГУ ДПС у Рівненській області; відповідач), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати розпорядження ГУ ДПС у Рівненській області від 25 травня 2023 року № 80-Р/Л "Про анулювання ліцензій у сфері обігу пального" в частині анулювання виданих йому 17 січня 2023 року ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним № 17160314202300023, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3; - зобов`язати відповідача видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Реєстр), інформацію щодо анулювання зазначених ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним. На обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 зазначав, що відповідач в оскаржуваному рішенні не встановив факт наявності недостовірних даних у документах, що подавалися ним разом із заявою на отримання ліцензій, чи підроблених документів для отримання ліцензії та не вказав документи, які містять такі недоліки. Лист Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ України) від 24 травня 2023 року № 4831/04/13-23 не може бути підставою для анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним. Позивач також вказував на те, що помилка, допущена державним органом, не повинна непропорційно втручатися в набуте ним право роздрібної торгівлі пальним. ГУ ДПС у Рівненській області у відзиві просило відмовити у задоволенні позову та посилалося на те, що ФОП ОСОБА_1 не додав до ліцензій акти вводу в експлуатацію об`єкта або акти готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікати про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. ІІ. Стислий виклад рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 21 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2024 року, задовольнив позов. Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення ненаданням відповідачем у справі доказів того, що при облаштуванні АЗС позивача виконувалися будівельні роботи та/або закладався фундамент; крім того, дійшли висновку, що оскаржуване розпорядження ГУ ДПС у Рівненській області від 25 травня 2023 року № 80-Р/Л не відповідає критерію обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, не містить інформацію про документ, який позивач не подав або мав подати додатково, або який із поданих документів не відповідає закону. При цьому суди керувалися висновками щодо застосування статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481/95-ВР), викладеними у постановах Верховного Суду від 22 липня 2021 у справі № 640/19955/19, від 9 серпня 2022 у справі № 580/2513/21 та від 23 лютого 2023 у справі № 140/1784/22. Щодо видалення інформації про ануляцію ліцензій з Реєстру суди зазначили про похідний характер такої вимоги та необхідності її задоволення у зв`язку з визнанням протиправним та скасування розпорядження відповідача. ІІІ. Обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що ГУ ДПС у Рівненській області 17 січня 2023 року видало ФОП ОСОБА_1 ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним: № НОМЕР_1 - адреса місця торгівлі: АДРЕСА_1 - адреса місця торгівлі: АДРЕСА_2 - адреса місця торгівлі: АДРЕСА_3 , автозаправна станція (АЗС). 16 березня 2023 року та 28 квітня 2023 року Державна податкова служба України листами від № 5582/7/99-00-09-01-02-07 та № 9345/7/99-00-09-01-02-07 зобов`язала, зокрема ГУ ДПС у Рівненській області здійснити інвентаризацію ліцензійних справ на предмет наявності дозвільних документів. 22 травня 2023 року ГУ ДПС України у Рівненській області запитало в Управління ДІАМ в Рівненській області інформацію щодо видачі ФОП ОСОБА_1 актів вводу в експлуатацію об`єктів або актів готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікатів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. 24 травня 2023 року ДІАМ України надіслала на адресу Державної податкової служби України та ГУ ДПС України у Рівненській області лист № 4631/04/13-23, в якому повідомила, зокрема, що шляхом перевірки відомостей, які містяться в Реєстрі будівельної діяльності, за параметрами пошуку: «замовник - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 », інформації та документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, станом на дату надання відповіді не виявлено. 25 травня 2023 року ДПС України у Рівненській області видало розпорядження № 80-Р/Л «Про анулювання ліцензій у сфері обігу пального", на підставі якого анулювало, зокрема, ліцензії № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3. Позивач оскаржив у цій справі анулювання зазначених ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним. ІV. Доводи касаційної скарги В постанові від 15 серпня 2024 року Верховний Суд зазначив наступні стислі доводи касаційної скарги : ГУ ДПС у Рівненській області у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину тридцять восьму статті 15 Закону № 481/95-ВР), не дослідили наявні в матеріалах справи докази. ФОП ОСОБА_1 відзив на касаційну скаргу обґрунтовував тим, що для анулювання ліцензії контролюючий орган має встановити конкретний документ, наявний серед інших документів, які подавалися разом із заявою для отримання ліцензії, що не видавався відповідним органом, тобто є підробленим або містить недостовірну інформацію. Відповідач не зазначає докази, які вважає недопустимими. Посадові особи ГУ ДПС у Рівненській області переглянули його ліцензійну справу та виявили відсутність необхідного, на їх думку, документа, а недостовірність інформації у поданих документах не встановлювали. Позивач подав відзив, у якому просить залишити касаційну скаргу ГУ ДПС у Рівненській області без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін. V. Позиція Верховного Суду Відповідно до частини дев`ятнадцятої статті 15 Закону № 481/95-ВР (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Із огляду на частини тридцяту, тридцять другу, тридцять п`яту, тридцять шосту статті 15 Закону № 481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років. Ліцензія видається за поданою нарочно, поштою або в електронному вигляді заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (крім ліцензії на оптову торгівлю пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібну торгівлю пальним, зберігання пального з метою подальшої його реалізації іншим споживачам). У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах. У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі. Відповідно до частини тридцять сьомої статті 15 Закону № 481/95-ВР для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: - документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; - акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; - дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Таким чином, акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію, включений до переліку документів, що подаються разом із заявою про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Подібну правову позицію Верховний Суд висловив, зокрема, у постановах від 6 квітня 2021 року у справі № 240/8544/20, від 8 червня 2022 року у справі № 340/3135/20, від 9 серпня 2022 року у справі № 580/2513/21, від 23 лютого 2023 року у справі № 140/1784/22, від 24 лютого 2023 року у справі № 240/29665/21 та від 29 січня 2024 року у справі № 560/5937/22. При цьому, питання достатності документів для отримання права на реалізацію пального має досліджувати орган ліцензування на стадії розгляду заяви суб`єкта господарювання про надання ліцензії. Отримання ж контролюючим органом після видачі ліцензії від уповноважених органів інформації, що такі документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами, або встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії відповідно до абзаців 8 та 9 частини п`ятдесят другої статті 15 Закону № 481/95-ВР є підставою для ануляції ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Така інформація уповноваженого органу про невидачу/непогодження документів або подання заявником недостовірних даних може стосуватися лише конкретно визначених документів, які подавалися особою для отриманні ліцензії, та, відповідно, не може стосуватися документів, які заявник не подавав. Отже, до суб`єкта господарювання може застосовуватися відповідальність у виді анулювання ліцензії, зокрема у разі, коли контролюючий орган достовірно встановить, що конкретний документ серед документів, які подавались разом із заявою для отримання ліцензії, насправді не видавався відповідним органом, тобто, є підробленим (сфальшованим) або містить недостовірну інформацію. У справі, що розглядається, ГУ ДПС у Рівненській області анулювало ліцензії № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 на роздрібну торгівлю пальним після отримання від ДІАМ України інформації у виді листа від 24 травня 2023 року № 4631/04/13-23 про невидачу ФОП ОСОБА_1 . дозвільних документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів - автозаправних станцій (АЗС) на АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 у місті Рівному. Суди попередніх інстанцій, встановивши, що зазначені АЗС позивача є модульними, виконаними як цілісні заводські вироби, дійшли висновку, що для їх встановлення не передбачено будь-яких будівельних робіт. Такий висновок судів відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 22 липня 2021 року у справі № 640/19955/19 та від 23 серпня 2023 року у справі № 640/27953/21, яка зводиться до того, що встановлення цілісного заводського виробу на бетонований майданчик, що не передбачає облаштування фундаменту, не є будівництвом, яке слід приймати (вводити) в експлуатацію як закінчений будівництвом об`єкт. У розпорядження ГУ ДПС у Рівненській області від 25 травня 2023 року № 80-Р/Л не визначило конкретних документів, які подавалися ФОП ОСОБА_1 для отриманні ліцензії, що містять недостовірну інформацію стосовно прийняття органом державного архітектурно-будівельного контролю в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів на АДРЕСА_4 та АДРЕСА_2 у місті Рівному. Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій та зазначив, що встановивши такі обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ГУ ДПС у Рівненській області не мало підстав анульовувати видані ФОП ОСОБА_1 ліцензії на роздрібну торгівлю пальним. VІ. Із такою позицією не погоджуюсь з огляду на наступне. Щодо предмету спору наголошую, що порядок видачі та анулювання ліцензій на виробництво, зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним врегульовано, в першу чергу, нормами Закону № 481/95-ВР. Згідно із статтею 1 Закону № 481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку. Роздрібна торгівля пальним - це діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки. За змістом частини першої статті 15 Закону № 481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії. Частиною 30 статті 15 цього ж Закону передбачено, що ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років. Згідно із частинами 32 - 36 статті 15 Закону № 481/95-ВР ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії у тому числі (…) - акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального. Своєю чергою, підстави для анулювання ліцензії визначені частиною 52 статті 15 Закону № 481/95-ВР (у редакції, чинній на час анулювання ліцензії), згідно із якою ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження, у тому числі (…) на підставі: отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами; встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії; Ключовим висновком судів трьох інстанцій є висновок про те, що позивач не надавав до заяви про видачу ліцензії акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, відповідно не надавав недостовірних даних, отже відсутні визначені Законом підстави для анулювання ліцензії. У постанові від 15 серпня 2024 року Верховний Суд зазначив, що ГУ ДПС у Рівненській області анулювало ліцензії № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 на роздрібну торгівлю пальним після отримання від ДІАМ України інформації у виді листа від 24 травня 2023 року № 4631/04/13-23 про невидачу ФОП ОСОБА_1 дозвільних документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів - автозаправних станцій (АЗС) на АДРЕСА_4 у АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 у місті Рівному (п. 36 Постанови). Суди попередніх інстанцій встановивши, що зазначені АЗС позивача є модульними, виконаними як цілісні заводські вироби, дійшли висновку, що для їх встановлення не передбачено будь-яких будівельних робіт (пункт 37). Верховний Суд зазначив, що такий висновок судів відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 22 липня 2021 року у справі № 640/19955/19 та від 23 серпня 2023 року у справі № 640/27953/21, яка зводиться до того, що встановлення цілісного заводського виробу на бетонований майданчик, що не передбачає облаштування фундаменту, не є будівництвом, яке слід приймати (вводити) в експлуатацію як закінчений будівництвом об`єкт (пункт 38). Із таким висновком не погоджуюсь з огляду на таке. Визначаючи зміст поняття «подібність правовідносин», Велика Палата Верховного Суду у пункті 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, пункті 38 постанови від 25.04.2018 у справі №925/3/7 та пункті 40 постанов від 25.04.2018 у справі №910/24257/16 виходила з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи. За цими критеріями правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 22 липня 2021 року у справі № 640/19955/19 та від 23 серпня 2023 року у справі № 640/27953/21 не можна в повній мірі вважати застосовними до справи, що розглядається. Так у справах № 640/19955/19 та № 640/27953/21 предметом спору були розпорядження «Про відмову у видачі ліцензії», проте у справі, що розглядається, предметом спору є розпорядження «Про анулювання ліцензій у сфері обігу пального». Лише ця відмінність за визначенням свідчить про різні предмети спору. Зазначений висновок не є формальним, оскільки у всіх цих справах надавалась оцінка різним ключовим за визначенням документам. Так у справі № 640/19955/19 одним із ключових питань було питання оцінки змісту витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 21 липня 2014 року № 24518897, акту приймання-передачі основних засобів від 31 липня 2016 року, акту приймання-передачі основних засобів від 01 березня 2016 року, яких на думку позивача, за відсутності акту вводу в експлуатацію об`єкта або акту готовності об`єкта до експлуатації, було достатньо, разом із іншими документами для видачі ліцензії. Своєю чергою, у справі № 640/27953/21, обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначив, що надані позивачем документи для отримання ліцензії на право зберігання пального вважаються такими, що не дають підстави для видачі відповідної ліцензії, оскільки наданий позивачем акт вводу в експлуатацію паливо-заправного пункту затверджений не уповноваженою особою. Також у пункті 43 постанови від 23 серпня 2023 року у справі № 640/27953/21 зазначено таке: «Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з договору надання послуг від 01 березня 2021 року № 01-03/21, укладеним позивачем з ТОВ «ПЕТРОМЕТАЛ УКРАЇНА», останнє виконало монтаж паливнозаправного пункту на підготовленому Заявником бетонному майданчику та пуско-налагоджувальні роботи колонки паливороздавальної, актом готовності та введення в експлуатацію пункту паливозаправного ПЗП-1- 15-2-1 від 20 квітня 2021 року закріплено результати огляду комісією пункту паливозаправного, визначено, що паливозаправний пункт встановлено згідно з паспортом та Інструкції заводу виробника без фундаменту, на твердій (бетонній) основі. Об`єкт технічним умовам відповідає, доробка не потрібна, роботи по монтажу виконані з дотриманням вимог «Правил технічної експлуатації нафтобаз і АЗС», наказом ТОВ «СКЛАД-СЕРВІС ГРУП» № l-ОЗ від 20 квітня 2021 року пункт паливозаправний ПЗП-1-15-2-1, №214/14 (резервуар наземний двостінний односекційний, колонка паливороздавальна «NOVA»-l КЕД-50-0,25-1-А-1-01 Ві, 2014 р.в., зав. № 0382) введено в експлуатацію з 21 квітня 2021 року». Отже, правові позиції у справах № 640/19955/19 та № 640/27953/21 не застосовні до справи, що розглядається. Щодо пріоритетності застосування норм права у справі № 460/13317/23 зазначаю таке. Частиною 40 статті 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник. Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2015 року № 609 «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» органом ліцензування торгівлі пальним є територіальні органи ДПС. На сайті відповідача розміщений зразок заяви на отримання ліцензії, згідно із яким позивач заповнив заяву та звернувся до відповідача за відповідною ліцензією. Проте в матеріалах справи відсутня письмова заява на видачу ліцензії, яка мала б бути належним та допустимим доказом перевірки документів, які надавались для отримання ліцензії. Так, на виконання вимог частини 40 статті 15 Закону № 481/95-ВР позивач в заяві на видачу ліцензії зазначає, що подає пакет документів, визначений Законом № 481/95-ВР. Отже, за приписами частин 32 - 36 статті 15 Закону № 481/95-ВР, до заяви мав бути наданий акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта. Питання необхідності надання цього акта не є спірним, оскільки обов`язковість його наявності визначена Законом. В цьому контексті наголошую, що саме в заяві позивача на отримання ліцензії, на виконання вимог частини 40 статті 15 Закону № 481/95-ВР, згідно із зразком, має міститись відмітка про підтвердження заявником достовірності інформації, зазначеної в заяві та відповідності поданих документів вимогами Закону № 481/95-ВР. Водночас в матеріалах справи (а.с.70) наявне клопотання про долучення в електронному вигляді доказів, які надавались для отримання ліцензії. Проте, судами першої та другої інстанцій не надана оцінка комплектності та достовірності доказів наданих позивачем для отримання ліцензії. Водночас, в силу вимог процесуального Закону, в окремій думці суддя Верховного Суду позбавлений права оцінювати докази. Також в касаційній скарзі відповідачем зазначено, що судами не оцінені належним чином наступні докази. Так, на підтвердження своїх доводів відповідач надав лист ДПС України від 28 квітня 2023 року № 9345/7/99-00-09-01-02-07, який свідчить про встановлений факт подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії. На підтвердження даної обставини відповідачем долучено лист ГУ ДПС у Рівненській області № 5757/5/17-00-09-03-02 від 22 травня 2023 року та лист Державної інспекції архітектури та містобудування України від 24 травня 2023 року № 483104-13-23. Також відповідачем долучено до матеріалів справи лист Державної архітектурно- будівельної інспекції України від 07 квітня 2022 року № 40-201-11/1608-21 та лист Міністерства фінансів України від 28 лютого 2020 року № 11320-10-62/6731. На моє переконання, правова оцінка цим доказам не надана, проте вони мають значення для вирішення справи по суті та на цьому наголошує скаржник. Також судами не враховані вимоги Державних будівельних норм (далі - ДБН) та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в контексті спірних правовідносин. В цьому контексті вважаю, що визначальними є висновки, сформовані судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 823/1850/16, яка надавала оцінку Державним будівельним нормам (далі - ДБН) та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», які регламентують у тому числі і вимоги до АЗС. В цій Постанові Верховний сформував правові висновки, які на моє переконання застосовні і до спірних правовідносин. Так, в постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 823/1850/16 зазначено таке. «Верховний Суд в складі Судової палати Касаційного адміністративного суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 26.06.2018р. у справі №816/1533/17, в частині щодо можливості облаштування заправника газом як цілісного заводського виробу на підставі Концепції без відповідного дозволу органу державного архітектурно-будівельного контролю. Так, правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (Закон N 3038-VI). Відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» об`єкт підвищеної небезпеки - об`єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об`єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру. Небезпечна речовина - хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров`я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров`ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям. Відповідно до статті 12 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» будівництво (реконструкція) об`єктів підвищеної небезпеки здійснюється суб`єктами господарювання відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". За правилами частин 1 та 2 статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (Закон № 3038-VI) право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Визначення поняття будівельних робіт наведене у постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» від 13.04.2011 №466 (далі - Порядок №466), якою затверджено Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт. Відповідно до пункту 2 Порядку №466 будівельними роботами є роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту. Крім того, Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства на виконання вимог статті 31 Закону № 3038-VI затверджено Порядок розроблення проектної документації на будівництво об`єктів (наказ №45 від 16.05.2011р.) Відповідно до пункту 1 цього Порядку реконструкція об`єктів будівництва також охоплюється поняттям будівництва. Таким чином, в разі здійснення реконструкції раніше введеної в експлуатацію АЗС необхідно отримати дозвіл на виконання будівельних робіт органу державного архітектурно-будівельного контролю. Відповідно до пункту 3.21 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» під реконструкцією розуміється перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, в наслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його технікоекономічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Встановлення стаціонарного заправника газом (СЗГ), який призначений для технологічних операцій з приймання, зберігання та заправлення зрідженим газом призводить до зміни функціонального призначення АЗС - перехід з статусу умовно «спеціалізованої», яка використовується для приймання, зберігання лише рідкого моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту), до багатофункціональної (багатопаливної) автозаправної станції, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту моторним паливом двох видів, рідким (бензин та/або дизельне паливо) та газоподібним (скрапленим газом). Складові основних даних та техніко-економічних складових об`єктів виробничого призначення та лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури міститься в ДБН А.2.2-3:2014 (Додаток Л) Згідно цього Додатку, техніко-економічні показники - це інформація щодо характеристики об`єкта будівництва та/або реконструкції (назва об`єкта, вид будівництва, потужність, площа, будівельний об`єм, поверховість, кількість працюючих та інші). Отже, розміщення (встановлення) додаткового обладнання для технологічних операцій з приймання, зберігання та заправлення зрідженим газом (пропан-бутаном) транспортних засобів на діючій АЗС призведе до зміни її основних техніко-економічних показників, а саме: збільшення потужності (місткості (ємності) резервуарів та кількості автозаправок), обсягу послуг, загальної кількості працюючих тощо». За наслідками розгляду даної справи Верховний Суд в складі Судової палати Касаційного адміністративного суду сформував правовий висновок про те, що розміщення виконаного цілісним заводським виробом стаціонарного заправника газом на раніше введеній в експлуатацію автомобільній заправній станції є її реконструкцією, здійснення якої в силу закону відноситься до будівельних робіт і потребує отримання дозволу органу державного архітектурно-будівельного контролю. Ці висновки, разом із загальними вимогами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», на моє переконання, цілком застосовні до спірних правовідносин одночасно із їх розширенням, оскільки будь-яке будівництво, у тому числі модульної АЗС, потребує обов`язкового вводу в експлуатацію та без цього документа об`єкт АЗС не може використовуватись за призначенням. Проте судами трьох інстанцій вищенаведені докази та обставини не оцінені в повному обсязі та не враховані правові висновки, сформовані у справі № 823/1850/16. Переконаний, що питання видачі або анулювання ліцензії із застосуванням модульного, заводського виробу має вирішуватись в першу чергу із застосуванням прямих норм частин 32 - 36 статті 15 Закону № 481/95-ВР; до заяви мав бути наданий акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта та оцінки наявності або відсутності цього акту надається із застосуванням спеціальних норм законодавства, які регулюють ці правовідносини. Так, одночасно із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» необхідно було застосувати вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442 «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» (далі Правила № 1442). За приписами пункту 1 Правила № 1442 визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров`я споживачів і рівня торговельного обслуговування. Згідно із пунктом 3 Правил № 1442 торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. Отже, на моє переконання, вимоги частин 32 - 36 статті 15 Закону № 481/95-ВР до спірних правовідносин необхідно було застосовувати у сукупності із сформованими у справі № 823/1850/16 висновками, нормами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Правил № 1442 та в першу чергу встановити до якого типу станцій чи пунктів, визначених Правилами № 1442, відноситься об`єкт на який отримувалась та анульовувалась ліцензія. Також вважаю, що в контексті вимог статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, мав винести окрему ухвалу щодо посадових осіб відповідача, які приймали рішення про видачу ліцензії за відсутності акта вводу в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації. За такого правового регулювання спірних правовідносин, враховуючи вимоги статті 249 КАС України та встановлені судами обставини щодо відсутності акта вводу в експлуатацію при видачі ліцензії, з урахуванням не лише основного предмету спору, Верховний Суд мав виконати вимоги статті 341 КАС України, надати правову оцінку діям і бездіяльності відповідача та достовірності інформації, наданій позивачем при отриманні ліцензії. Суддя С.М. Чиркін