Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 161/8583/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 161/8583/24 пров. № А/857/15355/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Качмара В.Я., Курильця А.Р., за участі секретаря судового засідання Прачук І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 травня 2024 року (суддя Пушкарчук В.П., м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Луцької міської ради про визнання дії та бездіяльності протиправними,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у травні 2024 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Луцької міської ради, в якому просила скасувати Постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Луцької міської ради № 209 від 25.04.2024 року. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оформлений щодо неї протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей про особу, яка придбала алкоголь, за яких обставин це відбулося, а також інформації про вилучення предмету торгівлі та, що такий є алкогольним напоєм. Інші докази, які були покладені в основу для притягнення до відповідальності, не підтверджують факту продажу нею алкогольного напою. Постанова також не містить зазначених відомостей. Крім того, вказує, що в матеріалах справи відсутній розрахунковий документ (фіскальний чек), яким би підтверджувався факт реалізації нею алкогольного напою. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 травня 2024 року відмовлено в задоволенні позову. Не погодившись з ухваленим судовим рішення, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції не вирішив питання чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. Вказує, що письмові пояснення свідка ОСОБА_2 є неналежним доказом. Вказує, що судом першої інстанції не надано оцінки тому факту, що в протоколі відсутні відомості про свідків та їх пояснень. Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 24.03.2024 року ст. інспектором відділу демонтажів та евакуації Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради Осінкіним В.В. було складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення № 0252 від 24.03.2024 року за ознаками вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП. 25.04.2024 року відбулося засідання адмінкомісії з розгляду протоколу про адміністративне правопорушення № 0252 від 24.03.2024 року. Про вказане засідання позивачка була повідомленою та до початку проведення такого остання реалізувала своє право на подачу письмових заперечень з приводу інкримінованого їй правопорушення. Вказане засідання адмінкомісії оформлене протоколом № 209 від 25.04.2024 року. За наслідками проведення засідання, адмінкомісією було винесено постанову № 209 від 25.04.2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 6800 грн. Зі змісту вищевказаної постанови слідує, що ОСОБА_1 , будучи адміністратором магазину «Там-Там міні», який розташований у м. Луцьку по вул. Героїв-Добровольців, 2, 24.03.2024 року о 07:52, здійснила продаж алкоголю пива ТМ «Опілля», ємкістю та місткістю 0,5 л., в скляній тарі, чим порушила вимоги рішення Луцької міської ради «Про заборону продажу пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв вин та тютюнових виробів» № 9/23 від 30.04.2014 року. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що постанова адміністративної комісії при виконавчому комітеті Луцької міської ради (адмінкомісія) № 209 від 25.04.2024 року була прийнята із повним дотриманням вимогам матеріального та процесуального права, а доводи ОСОБА_1 про зворотнє спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене. Згідно з статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад. За визначенням частини першої статті 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтею частиною другою статті 156 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 156 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування як такі, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння заборонена, або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння через торгові автомати чи особами, які не досягли 18-річного віку, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби. Диспозиція статті носить бланкетний характер, тобто охоронюваних законом правил поведінки вона не встановлює, а спрямовує до інших актів законодавства, котрі визначають відповідні правила, на порушення яких існує заборона. Отже, у кожному конкретному випадку повинно бути встановлено, які саме спеціальні заборони покладено на особу відповідно до яких конкретно нормативних актів, та які з цих заборон порушено особою, яка притягується до адміністративної відповідальності. Рішенням Луцької міської ради від 30.04.2014 року № 59/138 «Про внесення змін до рішення ради від 20.04.2011 року № 9/23 «Про заборону продажу пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів» заборонено на території міста продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів в об`єктах торгівлі та на винос у закладах ресторанного господарства з 22.00 до 08.00 години (крім продажу тютюнових виробів). Рішення було оприлюднене в засобах масової інформації, розміщене на офіційному сайті Луцької міської ради і відповідно до ст. 144 Конституції України є обов`язковим для виконання. Із наведеного слідує, що продаж алкогольних напоїв, у тому числі пива на території м. Луцька в період з 22.00 до 08.00 години доби забороняється, а за вчинення даного порушення наступає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 156 КУпАП. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Аналіз даної статті дає підстави вважати, що законодавець встановлює варіативність доказів адміністративного правопорушення. Відсутність одного з них (в тому числі й протоколу про вилучення речей і документів) не може вказувати на відсутність факту адміністративного правопорушення, якщо сукупність інших доказів є достатньою. А відтак колегія суддів відхиляє покликання апелянта на те, що речові докази (алкогольний напій, а саме пиво) не вилучались. Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Згідно статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Тобто, протокол має містити всі відомості, які ідентифікують обставини правопорушення, щоб вважатись належним доказом. Як вбачається з матеріалів справи, позивачка станом на 24.03.2024 року була працівником «Там-Там міні», який розташований у АДРЕСА_1 . Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що ОСОБА_1 , будучи адміністратором магазину «Там-Там міні», який розташований у АДРЕСА_1 , 24.03.2024 року о 07:52, здійснила продаж алкоголю пива ТМ «Опілля», ємкістю та місткістю 0,5 л., в скляній тарі, чим порушила вимоги рішення Луцької міської ради «Про заборону продажу пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв вин та тютюнових виробів» № 9/23 від 30.04.2014 року. Стосовно відсутності у протоколі про адміністративне правопорушення № 0252 від 24.03.2024 року та в оскаржуваній постанові відомостей про вилучення алкогольного напою суд до уваги не приймає, оскільки санкція ч. 2 ст. 156 КУпАП не передбачає конфіскації предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі. Факт здійснення продажу позивачкою 24.03.2024 року о 07:52, пива ТМ «Опілля», ємкістю та місткістю 0,5 л., в скляній тарі, підтверджується письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 , який власне й придбав алкоголь, та поясненнями самої ОСОБА_1 даними нею в протоколі про адмінправопорушення. Той факт, що реалізований ОСОБА_1 товар був саме пивом достовірно підтверджується фото таблицею, зафіксовані обставини в якій повністю узгоджуються із іншими матеріалами. Оскаржувана постанова містить: найменування органу, який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, дата народження, місце проживання/перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення; тобто оскаржувана постанова у повній мірі відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Тобто, факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджений доказами, які були передані на розгляд комісії, а саме, письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 , фото таблицею та рапортом інспектора відділу демонтажів та евакуації департаменту муніципальної варти Луцької міської ради ОСОБА_3 . Вказані документи, на думку суду апеляційної інстанції в розумінні статті 251 КУпАП, є належними та допустимими доказами в справі про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд резюмує, що винуватість позивача підтверджується вищевказаними доказами, які були досліджені адміністративною комісією, вказані докази є логічними, послідовними і достатніми, сумніви в їх достовірності відсутні. Доводи апелянта про відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення є безпідставними та спрямовані лише на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, винуватість в якому повністю доведена. Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 травня 2024 року у справі №161/8583/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді В. Я. Качмар А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 20.08.24