Постанова Київський апеляційний суд № 761/38793/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №761/38793/23 Головуючий у І інстанції - Притула Н.Г. апеляційне провадження №22-ц/824/9984/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 серпня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., за участю секретаря Миголь А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ «Банк» Стрюкова Ірина Олександрівна про зобов`язання вчинити дії, - установив: Зважаючи У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «ВТБ «Банк» Стрюкова І.О. про зобов`язання вчинити дії. Вимоги позову обґрунтовував тим, що 26 липня 2018 року між АТ «ВТБ Банк» та ним був укладений договір банківського вкладу №R4118/9110D/K108 на виконання умов якого позивач вніс на рахунок грошові кошти в розмірі 20000 доларів США. 19 грудня 2018 року розпочато процедуру ліквідації АТ «ВТБ Банк». Вказує, що 26 грудня 2018 року він направив заяву про визнання його кредитором, яка була отримана та зареєстрована АТ «ВТБ Банк» за №1246 від 26 грудня 2018 року. 02 травня 2019 року йому було повідомлено про включення його вимог до реєстру акцептованих вимог АТ «ВТБ Банк» на суму 565064,88 грн. як кредитора 9-ої черги. Зазначає, що він не є особою пов`язаною з банком, у зв`язку з чим його вимоги повинні задовольнятися у четверту чергу, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». А тому для захисту порушеного права він звернувся до суду з цим позовом. Просив суд, визнати протиправними дії та бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невнесення його до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду у розмірі гарантованої суми відшкодування, а також суми понад гарантовану шляхом включення його до четвертої черги погашення. Визнати його право на отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (гарантованої суми відшкодування) згідно з договором банківського вкладу (депозиту) від 26 липня 2018 року №R4118/9110D/K108 у розмірі 200000 грн. Зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «ВТБ Банк», шляхом віднесення його кредиторських вимог до 4 черги погашення, залишок заборгованості за вкладом понад гарантовану суму становить 365064,88 грн. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 березня 2024 року закрито провадження у справі в частині вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невнесення ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду у розмірі гарантованої суми відшкодування та про визнання права позивача на отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (гарантованої суми відшкодування) згідно з договорами банківського вкладу (депозиту) від 26 липня 2018 року №R4118/9110D/K108 у розмірі 200000 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 11 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на зазначену вище ухвалу залишено без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 березня 2024 року залишено без змін. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2024 року відмовлено в задоволенні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Фонд гарантування вкладів фізичних осіб внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «ВТБ Банк», шляхом віднесення його кредиторських вимог до 4 черги погашення, залишок заборгованості за вкладом понад гарантовану суму становить 365064,88 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб штучно усунув його від отримання гарантованого розміру відшкодування коштів за вкладом, а також решти суми вкладу, чим позбавив права на його отримання. Зазначає, що він звертався до відповідача із заявою про зміну черговості задоволення кредиторський вимог, проте відповідачем щодо цього не приймалось рішення. Наголошує, що доведеним є факт обізнаності АТ «ВТБ Банк» в тому, що він припинив трудові відносини з АТ «ВТБ Банк» на момент ухвалення рішення про ліквідацію банку АТ «ВТБ Банк», а тому він не є особою пов`язаною з Банком. Таким чином, починаючи з 29 жовтня 2018 року (дата його звільнення з ПАТ «БМ Банк»), він відносно АТ «ВТБ Банк» не відповідає і не отже відповідати жодному з встановлених законодавством критеріїв пов`язаної з Банком особою. Просив суд, скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2024 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги про зобов`язання Фонд гарантування вкладів фізичних осіб внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «ВТБ Банк», шляхом віднесення його кредиторських вимог до 4 черги погашення, залишок заборгованості за вкладом понад гарантовану суму становить 365064,88 грн. На вказану апеляційну скаргу представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Кустова Т.В. подала відзив, в обґрунтування якого зазначила, що Шевченківським районним судом м. Києва розглядалася справа №761/27816/20 за позовом ОСОБА_1 до АТ «ВТБ Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Стрюкової І.О. (як ліквідатора АТ «ВТБ БАНК»), в якому позивач просив: визнати протиправними дії відповідача зі складання та затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «ВТБ Банк» в частині включення кредиторських вимог позивача у сумі 565064,88 грн. до 9 черги погашення; зобов`язати відповідача внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «ВТБ Банк» шляхом віднесення кредиторських вимог позивача у сумі 565064,88 грн. до 4-ї черги погашення. При цьому, як у справі №761/27816/20 так і в даній справі правовідносини виникли у зв`язку із укладенням 26 липня 2018 року між позивачем та АТ «ВТБ Банк» договору банківського вкладу №R4118/9110D/R108 «Прогресивний». Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року у справі №761/27816/20 позивачу було відмовлено у задоволенні позову. Вказане рішення набрало законної сили. Отже, в судовому порядку не було встановлено жодних порушень АТ «ВТБ Банк» в частині включення кредиторських вимог позивача у сумі 565064,88 грн. до 9 черги погашення, а також не було встановлено, що АТ «ВТБ БАНК» був обізнаний про припинення трудових відносин ОСОБА_1 із АТ «БМ БАНК». Враховуючи викладене, позивач вже реалізував своє право на судовий захист шляхом звернення до суду із позовною заявою у справі №761/27816/20. Звертаючись із новим позовом, позивач намагається переглянути рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року у справі №761/27816/20, яке набрало законної сили. Вказує, що позивач не отримував гарантовані Фондом 200000 грн., а тому позивач не може бути кредитором четвертої черги, оскільки це суперечить п. 4 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Просила суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2024 року залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що АТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 був укладений Договір №R4118/9110D/K108 банківського вкладу «Прогресивний» за умовами якого ОСОБА_1 вніс на депозитний рахунок суму 20000 доларів США строком по 23 січня 2019 року зі сплатою процентів за користування грошовими коштами. Квитанцією №3064 від 26 липня 2018 року підтверджується внесення грошових коштів в сумі 20000 доларів США на депозитний рахунок. Як вбачається з матеріалів справи та інформації, розміщеної на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тимчасову адміністрацію у АТ «ВТБ БАНК» запроваджено на підставі рішення Правління Національного банку України від 27 листопада 2018 року №796-рш/БТ «Про віднесення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВТБ БАНК» до категорії неплатоспроможних» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27 листопада 2018 року №3180 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ВТБ БАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Розпочато процедуру виведення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВТБ БАНК» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 28 листопада 2018 року до 27 грудня 2018 року (включно). Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень тимчасового адміністратора АТ «ВТБ БАНК», визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37-39 Закону, строком на один місяць з 28 листопада 2018 року до 27 грудня 2018 року (включно) призначено начальника відділу аналізу фінансового стану банків департаменту дистанційного та інспекційного моніторингу діяльності банків Заболотну Юлію Юріївну. Процедуру ліквідації Банку розпочато на підставі рішення Правління Національного банку України від 18 грудня 2018 року № 849-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВТБ БАНК» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 грудня 2018 року № 3392, «Про початок процедури ліквідації АТ «ВТБ БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку». Розпочато процедуру ліквідації АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВТБ БАНК» строком на два роки з 19 грудня 2018 року до 18 грудня 2020 року включно. Призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням повноважень ліквідатора банку АТ «ВТБ БАНК», визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами ОСОБА_2 строком на два роки з 19 грудня 2018 року по 18 грудня 2020 року включно. Як зазначено в повідомленні Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, вимоги кредиторів прийматимуться протягом 30 днів з дня опублікування у газеті «Голос України» оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку за адресою: бульвар Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, буд. 8/26, м. Київ, 01024. 15 квітня 2019 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив, що виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 11 квітня 2019 року №842 про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «ВТБ БАНК». Задоволення вимог кредиторів здійснюватиметься, згідно з повідомленням, за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна банку у черговості, визначеній ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Листом від 18 грудня 2018 року за №8231/1-2 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ «ВТБ Банк» повідомила Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, що ОСОБА_1 є вкладником на суму 565315,44 грн., кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» станом на 28 листопада 2018 року. 26 грудня 2018 року позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» із заявою про визнання його кредитором АТ «ВТБ Банк» щодо залишку коштів на вкладному рахунку. Листом від 02 травня 2019 року за №2535/1-2 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» повідомила позивача, що визнано заборгованість АТ «ВТБ Банк» перед ОСОБА_1 у розмірі 565 064,88 грн. та віднесено до 9 черги погашення. Позивач не оскаржував вказане рішення в порядку, визначеному діючим законодавством. Позивач пояснив, що його зв`язок з АТ «ВТБ Банк» полягає у тому, що він був керівником ПАТ «БМ Банк», який входив до однієї банківської групи з АТ «ВТБ Банк». Судом встановлено, що протоколом №19 заочного голосування Наглядової ради АТ «БМ Банк» від 08 жовтня 2018 року, членами Наглядової ради АТ «БМ Банк», зокрема, прийнято рішення про дострокове припинення повноважень Голови Правління АТ «БМ Банк» ОСОБА_1 Розірвати трудовий контракт від 08 червня 2018 року з Головою Правління АТ «БМ Банк» ОСОБА_1 29 жовтня 2018 року за згодою сторін та уповноважено Голову Наглядової ради АТ «БМ Банк» підписано договір про розірвання трудового договору від 08 червня 2017 року з ОСОБА_1 Договором від 29 жовтня 2018 року про розірвання контракту від 08 червня 2017 року, розірвано з 30 жовтня 2018 року укладений між сторонами Контракт від 08 червня 2017 року. При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 не погоджується із віднесенням його вимог до 9-ої черги кредиторів, вказував, що він не є особою, пов`язаною з Банком та його вимоги можуть бути включено до 4-ої черги. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що суд не наділений повноваженнями вирішувати питання внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів, так як лише Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, у відповідності до положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» має дискреційні повноваження приймати рішення про віднесення вимог до певної черги на відшкодування коштів, позивачем не оскаржувалось рішення відповідача про віднесення його вимог до дев`ятої черги кредиторів, не було відмовлено у включенні вимог позивача до четвертої черги кредиторів. З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі - Закон), який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини. Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Згідно положень ч.1, п.1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та кредиторів банку. Пунктом 1 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що обмеження, встановлене п.1 ч. 5 ст. 36 Закону, не поширюється на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом. Згідно з ч.ч.1,2 ст. 27 Закону уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно - правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії. Згідно положень ч.ч.1, 2 ст. 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноваженій особі Фонду делегують всі повноваження ліквідатора АТ «ВТБ Банк». Положеннями ч.5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонди про свої вимоги до банку. Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено повноваження уповноваженої особи Фонду, яка з дня свого призначення, зокрема складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів. При цьому, після затвердження переліку вимог кредиторів їх задоволення здійснюється в порядку, встановленому ст. 52 Закону. Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону, кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов`язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов`язаних із консолідованим продажем активів Фондом; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування, а також для забезпечення повернення банкнот і монет, переданих Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними; 6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім`я яких заблоковано; 7) вимоги інших вкладників, які не є пов`язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов`язаними особами банку; 8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов`язаними особами банку; 10) вимоги за субординованим боргом. Таким чином, саме на уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» було покладено обов`язок по складанню реєстру акцептованих вимог кредиторів. Відповідно до п. 1 розділу II Положення «Про затвердження Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються» від 21 серпня 2017 року №371, кредиторські вимоги заявляються кредиторами банку, що ліквідується, виключно в письмовій формі шляхом: направлення письмової заяви до Фонду або через відділення поштового зв`язку за адресою, вказаною в оголошенні про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складання реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду; подання письмової заяви безпосередньо за місцезнаходженням банку/відокремленого підрозділу банку (відділення, філії, представництва). Згідно з розділом III Положення «Про затвердження Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються» від 21 серпня 2017 року №371, визначення суми вимог кожного кредитора відбувається у такому порядку: відповідальний структурний підрозділ Фонду або уповноважена особа Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) складає реєстр вимог кредиторів на підставі поданих кредиторами заяв, первинних документів, що є в розпорядженні банку, та відповідно до даних балансу банку, до якого включає: вимоги кредиторів у національній валюті в розмірі, який існував на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; вимоги кредиторів, заявлені в іноземній валюті, включаються до реєстру вимог кредиторів у національній валюті в сумі, визначеній за офіційним курсом, встановленим Національним банком України на дату початку процедури ліквідації; Віднесення вимог кредиторів до певної черги відбувається у такому порядку: реєстр акцептованих вимог кредиторів складається відповідальним структурним підрозділом Фонду або уповноваженою особою Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) протягом 90 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку; віднесення вимог кредиторів до певної черги здійснюється відповідальним структурним підрозділом Фонду або уповноваженою особою Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) відповідно до черговості, встановленої частиною першою статті 52 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме: до дев`ятої черги відносяться вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов`язаними особами банку. Відповідно до ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», для цілей цього Закону пов`язаними з банком особами є: контролери банку; особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку; керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку; споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи; особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку; керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб; асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1 - 6 цієї частини; юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі; будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини. Банк зобов`язаний подавати Національному банку України інформацію про пов`язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. Національний банк України при здійсненні банківського нагляду має право визначати пов`язаними з банком особами фізичних та юридичних осіб, зазначених у пунктах 1 - 9 частини першої цієї статті, за наявності ознак, визначених у нормативно-правових актах Національного банку України, з урахуванням характеру взаємовідносин, операцій та наявності інших зав`язків із банком. Про таке рішення Національний банк України не пізніше наступного робочого дня повідомляє відповідний банк. У такому разі особа вважається пов`язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання повідомлення Національного банку України про визначення особи пов`язаною з банком не доведе протилежного. Особа, визначена рішенням Національного банку України пов`язаною з банком особою, чи такий банк можуть оскаржити в установленому законом порядку рішення Національного банку України про визначення особи пов`язаною з банком особою, а в разі притягнення такої особи до передбаченої законом відповідальності - оспорити підстави рішення Національного банку України про її визначення пов`язаною з банком особою. Колегія суддів звертає увагу, що рішенням №54 від 10 лютого 2015 року АТ «ВТБ Банк» було визнано частиною банківської групи до якої входили учасники банківської групи АТ «ВТБ Банк» (Україна) та АТ«БМ Банк» (Україна), позивач був Головою Правління АТ«БМ Банк». Як встановлено судом першої інстанції, розірвано трудовий контракт від 08 червня 2018 року з Головою Правління АТ «БМ Банк» ОСОБА_1 29 жовтня 2018 року за згодою сторін та уповноважено Голову Наглядової ради АТ «БМ Банк» підписати договір про розірвання трудового договору від 08 червня 2017 року з ОСОБА_1 . Таким чином, 26 липня 2018 року - на дату укладання Договору банківського вкладу та на момент внесення банківського вкладу - 26 липня 2018 року позивач був пов`язаний із АТ «ВТБ Банк» особою. Позивач не надав суду доказів, що при зверненні до уповноваженої особи на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» він надавав докази на підтвердження тієї обставини що він не є особою пов`язаною з Банком. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме Виконавча дирекція Фонду має приймати рішення про внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що суд не наділений повноваженнями вирішувати питання внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів, так як лише Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, у відповідності до положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» має дискреційні повноваження приймати рішення про віднесення вимог до певної черги на відшкодування коштів. Відтак, доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час перегляду судом апеляційної інстанції рішення суду, тому є безпідставними. У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на норми закону, які регулюють спірні відносини, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Викладені в апеляційній скарзі доводи, є непереконливими, та такими що не спростовують висновків суду першої інстанції, а також не впливають на правильність прийнятого рішення. З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишитибез задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 19 серпня 2024 року. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба