Постанова 4820 № 676/1236/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 серпня 2024 року м. Хмельницький Справа № 676/1236/24 Провадження № 22-ц/4820/1377/24 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О., секретар судового засідання Чебан О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської ради як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 травня 2024 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в інтересах дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської ради як орган опіки та піклування (далі Орган опіки та піклування), про визначення місця проживання дитини. ОСОБА_1 зазначив, що з 30 грудня 2000 року до 11 грудня 2013 року він перебував із ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, від якого сторони мають сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З вересня 2022 року по теперішній час син проживає разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач самостійно здійснює виховання та утримання сина, створює належні умови для його проживання, навчання та розвитку. Вони спільно проводять вільний час і додаткове навчання. Відповідачка перебуває за межами України на заробітках, не приділяє сину належної уваги та турботи, не проявляє достатнього інтересу до його життя і навчання. Дитина виражає прихильність до батька та виявляє намір проживати з ним. Проживання сина ОСОБА_2 разом із батьком відповідає найкращим інтересам дитини. Син ОСОБА_2 досягнув чотирнадцятирічного віку та обрав місце проживання з батьком, водночас із метою забезпечення юридичної визначеності у спірних сімейних відносинах і підтвердження повної відповідальності позивача за долю та виховання сина позов має бути задоволений. За таких обставин ОСОБА_1 просив суд визначити місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_2 разом із ним, батьком, у зв`язку з самостійним вихованням сина. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 травня 2024 року позов задоволено частково. Визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_2 разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . В решті позову відмовлено. Суд керувався тим, що неповнолітній ОСОБА_2 проживає з батьком ОСОБА_1 і перебуває на його вихованні, але матір ОСОБА_3 також бере участь у вихованні та утриманні сина. Відтак місце проживання дитини слід визначити з батьком ОСОБА_1 . Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 є неповнолітнім, оскільки йому виповнилося 14 років, а тому він вправі самостійно визначати своє місце проживання. Відтак у суду були відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 та визначення місця проживання сина разом із ним. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_1 і Орган опіки та піклування не подали відзив на апеляційну скаргу. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити. Суд першої інстанції не застосував норми статті 29 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), статті 160 Сімейного кодексу України (далі СК України) і витлумачив неправильно норми статті 161 СК України. У зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини З 30 грудня 2000 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний за рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2013 року. Від цього шлюбу сторони мають сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з вересня 2022 року проживає разом із батьком ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 працює завідувачем відділу Кам`янець-Подільської міської ради та має регулярний дохід. ОСОБА_1 за місцем роботи характеризується позитивно. Неповнолітній ОСОБА_2 навчається у Кам`янець-Подільському ліцеї «Славутинка» Хмельницької обласної ради. Згідно висновку Органу опіки та піклування від 3 квітня 2024 року місце проживання неповнолітнього ОСОБА_2 доцільно визначати з батьком ОСОБА_1 . Будучи вислуханим судом першої інстанції неповнолітній ОСОБА_2 зазначив, що він бажає проживати разом із батьком ОСОБА_1 . Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Статтею 7 СК України встановлено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Відповідно до статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. За змістом частини третьої статті 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Аналогічні положення закріпленні у частині другій статті 29 ЦК України, якою визначено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. В силу частини першої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо. Спір між батьками, які проживають окремо, щодо місця проживання малолітньої дитини може бути вирішений органом опіки та піклування або судом. Водночас, якщо дитині виповнилося 14 років, то вона може вільно обирати собі місце проживання з кимось із батьків, які мають у власності житлові приміщення. Суд не може визначати місце проживання дитини, яка досягла 14 років за позовом когось із батьків, оскільки таке право вибору місця проживання надано законом самій дитині. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 2 листопада 2023 року (справа №592/7624/22), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права. Зібрані докази вказують на те, що на час пред`явлення та вирішення позову сину сторін, ОСОБА_2 , виповнилося 14 років, а тому він вправі самостійно обирати своє місце проживання. Отже підстави для визначення судом місця проживання неповнолітнього ОСОБА_2 з батьком ОСОБА_1 відсутні. Відтак позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані норми закону та дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову ОСОБА_1 .

3. Висновки суду апеляційної інстанції При вирішенні позову суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства та дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову. В позові ОСОБА_1 слід відмовити. Щодо судових витрат Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в позові ОСОБА_1 відмовлено, то понесені ним витрати зі сплати судового збору за подання позову не підлягають відшкодуванню. Водночас на ОСОБА_1 слід покласти витрати ОСОБА_3 зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 816 грн 80 коп. Керуючись статтями 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення. В позові ОСОБА_1 відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (місце проживання АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 1 816 гривень 80 копійок судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 16 серпня 2024 року. Судді: О.І. Ярмолюк Л.М. Грох Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції Шевцова Л.М. Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 48