Постанова Сумський апеляційний суд № 581/287/24

Справа №581/287/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Кузьмінський О. В. Номер провадження 33/816/707/24 Суддя-доповідач Рунов В. Ю. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА Іменем України 13 серпня 2024 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., з участю секретаря судового засідання Демченко А. Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 581/287/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 15.04.2024, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , захисника адвоката Пось С. І., установив: У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, оскільки посилається на безпідставність зупинки його т/з. Крім того, посилається на істотні порушення проведення процедури проведення огляду, в протоколі відносно нього вказано, що керував він автомобілем о 16.33 год, а час проведення огляду вказано 16.32 год. Крім того, вважає результат газоаналізатора з показником 0,67 проміле може бути спричинений ним в результаті спиртовмісної настойки для ясен. Постановою судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 15.04.2024 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн із позбавленням права керування т/з строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_3 605,60 грн судового збору. Згідно постанови судді, ОСОБА_3 23.03.2024 о 16:33 в сел. Липова Долина по вул. Роменській керував т/з Opel, д. н. з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням приладу газоаналізатор «Drager» 6820, результат огляду позитивний 0,67 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР. Вислухавши доводи ОСОБА_3 та його захисника Пось С. І., які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, перевіривши матеріали даної справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Зокрема, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 655455 від 23.03.2024, суддя суду першої інстанції дійшов цілком правильного висновку, що водій ОСОБА_3 керував т/з в стані алкогольного сп`яніння, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і об`єктивно підтверджується дослідженими доказами, а саме: - роздруківкою результатів тестування «Alcotest 6820», згідно якого показники алкоголю у ОСОБА_3 становили 0,67 проміле (а. с. 2); - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого ОСОБА_3 пройшов огляд на місці зупинки т/з, результат 0,67 проміле, з результатом якого останній погодився, що підтверджується його особистим підписом у відповідній графі (а. с. 4); - відеозаписами з технічних засобів поліцейських, на яких зафіксовані обставини керування т/з, встановлення особи водія т/з ОСОБА_3 , виявлення у останнього ознак алкогольного сп`яніння, проходження водієм огляду на місці зупинки т/з за допомогою спеціального технічного пристрою, від проходження огляду в закладі охорони здоров`я відмовився (а. с. 5). Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП). Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому у протоколі та постанові присутнє посилання на порушення ОСОБА_3 вимог п. 2.9а ПДР, згідно якого водієві забороняється керувати т/з у стані алкогольного сп`яніння, а сама процедура огляду на стан сп`яніння закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду». Згідно визначеної процедури огляд водія, зокрема на стан сп`яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров`я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп`яніння затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп`яніння в інших закладах забороняється. Питання встановлення первинно наявності (чи відсутності) ознак стану сп`яніння, які є підставами для проведення огляду водія т/з, відноситься виключно до компетенції поліцейського, відповідно п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп`яніння підлягають водії т/з, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Вказані вище вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення були дотримані поліцейськими при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_3 , огляд якого був проведений на місці зупинки т/з із використанням спеціальних технічних засобів та відео фіксацією. Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що в протоколі вказано час керування ОСОБА_3 т/з в 16.33 год, тоді як огляд проводився о 16.32 год, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, оскільки вказана невідповідність у часі ніяким чином не впливає на фактичні обставини вчиненого правопорушення і є технічною помилкою при складанні протоколі. В основі встановлених приписами Конституції України та нормами законодавства України про адміністративні правопорушення правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права. Таким чином, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини. Відтак у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України. Вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння на доказове значення отриманих у його результаті відомостей, суд повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання. Наведені докази, у тому числі і протокол про адміністративне правопорушення, як зазначалось вище, є належними, допустимими і достовірними, оскільки прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, а саме знаходження особи у стані сп`яніння та керування цією особою у такому стані т/з. Зокрема, аналізуючи послідовність дій поліцейських, убачається, що ОСОБА_3 керував т/з та був зупинений поліцейськими, під час спілкування з якими у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. Цього факту сам водій і не спростовував, а натомість повідомив, що вранці вживав 100 гр. домашнього вина. На вимогу поліцейського водій ОСОБА_3 пройшов огляд на місці зупинки т/з за допомогою спеціального технічного засобу, результат огляду 0,67 проміле, з яким останній погодився, від проходження огляду в закладі охорони здоров`я відмовився. В подальшому поліцейським був складений і сам протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Тобто, у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, який логічно завершився складенням протоколу про адміністративне правопорушення за результатами такого огляду. Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 складений з дотриманням вимог ст. 254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Водій ОСОБА_3 , який керував т/з, незалежно від причин зупинки т/з, в усякому випадку не мав права ігнорувати вимоги п. 2.9а ПДР, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а «кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, що повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку « (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971), тому доводи апеляційної скарги про безпідставність зупинки т/з є необґрунтованими і задоволенню не підлягають. Крім того, при наявності будь-яких сумнівів у водія ОСОБА_3 чи незгоди з результатом огляду, останній мав право пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров`я, чим він не скористався, тому доводи апеляційної скарги про те, що результат газоаналізатора з показником 0,67 проміле може бути спричинений спиртовмісною настойкою для ясен не заслуговує на увагу. З аналогічних підстав апеляційний суд не погодитись і з експериментом, проведеним лікарем закладу охорони здоров`я за участю ОСОБА_3 із використанням спиртовмісною речовиною для ясен, оскільки такі дії лікаря не узгоджуються із вимогами законодавства України про адміністративні правопорушення. Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Постанову судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 15.04.2024 відносно ОСОБА_5 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В. Ю. Рунов