Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/20500/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/20500/23 пров. № А/857/24057/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В. суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року, ухвалене суддею Зозуля Д.П. у м. Рівне у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 460/20500/23 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,- ВСТАНОВИВ: 28 серпня 2023 року позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача Рівненської митниці, у якому просив визнати протиправними та скасувати картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204020/2023/000454, № UA204020/2023/000464 та рішення про коригування митної вартості №UA204020/2023/000065/2 від 09.05.2023 та №UA204020/2023/000067/2 від 11.05.2023. Позовні вимоги, зокрема, обґрунтовує тим, що в підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару та обраного методу її визначення до декларацій додано достатній перелік документів. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар, їх дані піддаються обчисленню та в своїй сукупності дають можливість визначити митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товару. Відповідачем не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, і не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення вартості товарів. Відтак, ненадання документів, які відсутні у декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться по поданій митній декларації на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності. Зауважує, що по поданих митних деклараціях відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР, які передбачають необхідність проведення більш детальної перевірки поданих декларантом документів на предмет можливого заниження вартості товару: 105-2, 106-2. Декларантом на вимогу митниці не надано всіх витребуваних документів. У даній справі митний орган мав обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості товарів. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 05.10.2021 між Компанією "Kargro Banden BV" (Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено контракт №MCGRO-010121 (далі Контракт). Відповідно до п.1.1 Контракту Продавець продає, а Покупець купує вантажні шини, що були у використанні, придатні для подальшого використання, надалі Товар, на умовах ІНКОТЕРМС - 2010 року. Згідно з п.1.2 Контракту загальна орієнтовна кількість шин, яка буде поставлена за цим Контрактом, становить 50 000 вживаних шин, ця кількість буде поставлена партіями протягом 2021- 2025 років. Товар поставляється партіями. Асортимент, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість партії товару зазначається в інвойсі. Інвойс надається на кожну партію товару. Інвойс є невід`ємною частиною цього Контракту (п.1.3, 1.4 Контракту). За змістом п.2.1, 2.2. та 2.4 Контракту ціна на товар встановлена в Євро. Ціна товару вказана в інвойсах. Загальна сума контракту складає 500000,00 Євро. Відповідно до п.3.1 Контракту Покупець оплачує товар шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця. Оплата провадиться протягом 30 днів з дня отримання товару Покупцем, якщо інше не зазначено в інвойсі. Покупець має право провести передоплату за товар. На виконання Контракту позивачем придбано товару, митне оформлення якого відбувалося у Рівненській митниці. Так, відповідно до Інвойс № VFK23-02560 від 03.05.2023, Продавцем та Покупцем була узгоджена номенклатура, ціна та кількість Товару. Загальна кількість товару складає 250 штук, загальна вартість товару умовах FCA (Emmeloord ) - 7500,00 Євро. Позивач здійснив оплату за поставлений Товар, банківський платіжний документ б/н від 16.05.2023. Суд встановив, що декларантом позивача було оформлено та подано митному посту Рівне Рівненської митниці митну декларацію № 23UA204020018138U0 від 09.05.2023, за якою було заявлено до митного оформлення товари № 1-8 Шини пневматичні гумові, що вже використовувались, для вантажних автомобілів, придатні подальшого використання, за першим методом за ціною договору, на комерційних умовах поставки FCA NL Montfoort. Разом з митною декларацією декларантом було подано пакет супровідних документів: - Пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 03.05.2023; - Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № VFK23-02560 від 03.05.2023; - Автотранспортна накладна (Road consignment note) №VFK23-02560 від 03.05.2023; - Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №VFK23-02560 від 03.05.2023; - Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №05.05.2023 від 05.05.2023; - Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №MCGRO-010121 від 05.10.2021; - Договір про надання послуг митного брокера №ЛТШ-4993 від 25.01.2021; - Договір (контракт) про перевезення № 28.04.2023 від 28.04.2023; - Договір (контракт) про перевезення № 28/04/23 від 28.04.2023; - Заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, що включені до Зеленого переліку відходів № 12220/22 від 20.10.2022; - Декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №VFK23- 02560 від 03.05.2023; - Інші некласифіковані документи Прайс-лист Б/Н від 03.05.2023; - Копія митної декларації країни відправлення № 23NLLH7EUNAUDKWD59 від 03.05.2023. 09.05.2023 на вимогу Митниці про надання додаткових документів позивачем були надані: лист пояснення б/н від 09.05.2023; довідка про транспортні витрати № 05.05.2023 від 05.05.2023 надана вдруге; договір-заявка на перевезення № 28/04/23 від 28.04.2023 наданий вдруге; договір № 28.04.2023 від 28.04.2023 наданий вдруге. За результатами опрацювання поданої митної декларації та документів Митницею винесена картка відмови у прийнятті митної декларації № UA204020/2023/000454 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204020/2023/000065/2 від 09.05.2023, яким митну вартість товару визначено за резервним (6) методом на рівні від 67,9027 до 79,23 Євро /шт. в залежності від ваги (розміру) шини. Митниця вважала, що митна вартість імпортованих товарів № 1-8 не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, у зв`язку з:

1. Відмовою в наданні додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 Митного кодексу України та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право впевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст. 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р.

2. Митниця володіє інформацією щодо рівнів митної вартості товарів, схожих за призначенням, країною виробництва тощо, яка призвела до сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів. Позивач подав нову митну декларацію № 23UA204020018340U7 від 10.05.2023 за якою товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов`язання відповідно до розділу Х Митного кодексу України. Також суд встановив, що відповідно до Інвойс № VFK23-02736 від 05.05.2023, Продавцем та Покупцем була узгоджена номенклатура, ціна та кількість Товару. Загальна кількість товару складає 294 штук, загальна вартість товару умовах FCA (Montfoort) - 10256,00 Євро. Позивач здійснив оплату за поставлений Товар, банківський платіжний документ б/н від 17.05.2023. Для здійснення митного оформлення товару Позивачем була подана до Рівненської митниці електронна митна декларація № 23UA204020018470U8 від 10.05.2023. Вказана декларація була подана разом з пакетом супровідних документів, в т.ч.: - Пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 05.05.2023; - Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № VFK23-02736 від 05.05.2023 - Автотранспортна накладна (Road consignment note) №VFK23-02736 від 05.05.2023; - Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №VFK23-02736 від 05.05.2023; - Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №08.05.2023 від 08.05.2023; - Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №MCGRO-010121 від 05.10.2021; - Договір про надання послуг митного брокера ЛТШ-4993 від 25.01.2021; - Договір (контракт) про перевезення №02/05/23 від 02.05.2023; - Договір (контракт) про перевезення №28.04.2023 від 28.04.2023; - Заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, що включені до Зеленого переліку відходів №12220/22 від 20.10.2022; - Декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером № VFK23- 02736 від 05.05.2023; - Інші некласифіковані документи Прайс-лист Б/Н від 05.05.2023; - Копія митної декларації країни відправлення №23NLLHAJRGANVTWD56 від 05.05.2023. В МД № 23UA204020018470U8 від 10.05.2023 митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні від 37,00до 42,24 Євро / шт. в залежності від ваги (розміру) шини (або 0,70 Євро/ кг нетто). 10.05.2023 на підставі вимоги Митного органу про надання додаткових документів, Позивачем були надані додаткові документи: лист пояснення Б\Н від 10.05 .2023; договір заявка на перевезення № 02/05/23 від 02.05.2023) наданий вдруге; договір № 28.04.2023 від 28.04.2023 наданий вдруге. За результатами опрацювання поданої митної декларації та документів Митницею винесена картка відмови у прийнятті митної декларації №UA204020/2023/000464 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA204020/2023/000067/2 від 11.05.2023, яким митну вартість товару визначено за резервним (6) методом на рівні від 63,7148 до 84,16 Євро /шт. в залежності від ваги (розміру) шини (або 1,13 Євро/ кг нетто). Не погоджуючись з рішенням митного органу Позивач подав до Митниці нову МД №23UA204020018618U8 від 11.05.2023 за якою товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов`язання відповідно до розділу Х Митного кодексу України. ФОП ОСОБА_1 , вважаючи картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2023/000454, № UA204020/2023/000464 та рішення про коригування митної вартості №UA204020/2023/000065/2 від 09.05.2023 та №UA204020/2023/000067/2 від 11.05.2023, прийняті Рівненською митницею протиправними, звернувся до суду з вимогами про їх скасування. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. В розумінні пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення. Згідно із статтею 264 Кодексу митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій. У випадках, коли з причин, визнаних органом доходів і зборів обґрунтованими, окремі документи, визначені цим Кодексом, не можуть бути представлені разом з митною декларацією, дозволяється подання таких документів протягом часу, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно із частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та главою

8. За приписами частини другої цієї статті декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Як встановлено частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст. 53 МК України). За правилами частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 54 МК України). Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування. Водночас частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю Згідно з частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Відтак, в силу приписів статті 55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо. Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 січня 2019 року (справа №815/6827/17), а відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України). З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що митну вартість імпортованого товару, що вказана у митних деклараціях, декларантом визначено за основним методом. Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України слідує, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Встановлено, що відповідачем під час здійснення контролю правильності визначення декларантом позивача митної вартості імпортованих в Україну товарів поставлено під сумнів правильність визначення їх митної вартості. Згідно доводів скаржника, позивачем не надано достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товарів за основним методом. Зокрема митний орган покликається на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують митну вартість, відсутні банківські платіжні документи про оплату та висновки про вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Як наслідок митницею було направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу на надання додаткових документів. Конкретизація переліку документів, які повинен надати платника податків пов`язується із вимогами до суб`єкта владних повноважень під час прийняття рішень (вчинення дій) діяти обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (п.2 ч.2 ст.2 КАС України), а також забезпечити право особи на участь в процесі прийнятті рішення (п.9 ч.2 ст.2 КАС України). Оцінивши вимоги митного органу із наведеними вище нормами МК України, судом першої інстанції слушно вказано на те, що надані позивачем докази є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Зміст наданих митному органу документів, що кореспондуються між собою, вказує на наявність всіх реквізитів та відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу. Так, відповідно до матеріалів даної справи судом встановлено, що митну вартість товарів, зазначених декларантом у митних деклараціях № 23UA204020018138U0 від 09.05.2023, № 23UA204020018470U8 від 10.05.2023, визначено за основним методом, а до самих митних декларацій декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору. Звідси, доводи відповідача про те, що декларантом не було подано на витребування митного органу повного переліку первинних документів є безпідставними, оскільки останнім було надано усі документи передбачені ст. 53 МК України, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом. Крім того, слід зазначити, що стаття 53 Митного кодексу України визначає, які документи подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Зокрема, за приписами частини другої цієї статті Кодексу документами, які підтверджують митну вартість товарів, у т.ч. є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Аналіз наведеної норми свідчить на користь висновку, що банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, повинні надаватися у випадку, якщо товар оплачено. При цьому, митне оформлення товару повинне бути здійснене, як у випадку, коли оплата за договором здійснена, так і у випадку, коли оплата за товар відповідно до умов договору здійснюється в іншому порядку, не виключаючи порушення встановлених строків. Так, в рішенні про коригування митної вартості №/2023/000065/2 від 09.05.2022 зазначено, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності, зокрема: Згідно пункту 3.1 Контракту від 05.10.2021 № MCGRO-010121 оплата проводиться протягом 30 днів з дати отримання товару Покупцем, якщо інше не зазначено в інвойсі. Покупець має право провести попередню оплату за товар. В інвойсі від 03.05.2023 VFK23-02560 зазначено: Оплата 30 днів нетто. Будь яких інших умов, що регламентують отримання товару покупцем, тощо, не зазначено. Попередньої оплати за товар не надано. Судом першої інстанції слушно вказано на те, що порядок оплати за поставлений Товар визначений відповідно до п.3.1. контракту від 05.10.2021 № MCGRO-010121 і передбачає, що оплата проводиться в термін 30 днів з дати отримання товару, тобто шляхом відтермінування платежу, якщо інше не передбачено в інвойс. Покупець має право провести передплату за Товар. При цьому, відповідно до інвойс від 03.05.2023 VFK23-02560, інший порядок оплати не передбачений. Щодо зауваження відповідача щодо наданого до митного оформлення Прейскуранта (прайс-лист) компанії Kargro Banden BV (який не є виробником товару) від 03.05.2023 б/н, проте за усіма товарами в митній декларації зазначено про різних виробників відповідно до інформації, вказаної в інвойсі від 03.05.2023 VFK23-02560, що, на думку Митниці, ставить під сумнів Прейскуранта (прайс-лист) виробника товару слід зазначити, що компанія «Kargro Banden BV» є продавцем за зовнішньоекономічним договором № MCGRO-010121, а відображена у прайс-листі вартість товарів відповідає тій вартості, що визначена у інвойс від 03.05.2023 VFK23-02560. Звідси факт надання позивачем прайс-листа, виданого експортером, не може викликати сумнів у заявленій митній вартості імпортованого товару. Крім цього, прайс-лист б/н від 03.05.2023 містить комерційну пропозицію постачальника необмеженому колу потенційних покупців. Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, тому Митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви. Обов`язкове подання прайс-листа частиною 2 статті 53 МК України не передбачено. Щодо покликання митного органу на те, що в поданій копії експортної декларації країни відправлення від 03.05.2023 №3NLLH7EUNAUDKWD59 відсутні реквізити інвойсу від 03.05.2023 VFK23-02560, у зв`язку з чим не можливо поширити таку митну декларацію на декларовану парію товару, слід зазначити наступне. Так, в експортній митній декларації 03.05.2023 №23NLLH7EUNAUDKWD59 зазначено відомості про постачальника (Kargo Bander BV) та покупця ( ОСОБА_1 ); кількість товару - 250 штук; вагу товару - 15480,00 кг; вартість товару - 7500,00 Євро; номер автотранспортного засобу, яким здійснювалось перевезення товару АC3168ВО/АC3435XР. Такі відомості в повній мірі кореспондують даним, зазначеними в митній декларації №23UA204020018138U0 від 09.05.2023, а також узгоджуються з поданими до митного оформлення документами. Крім того, експортна митна декларація №23NLLH7EUNAUDKWD59 від 03.05.2023 містить посилання на інвойс № VFK23-02560 (графа 7 та графа 32 декларації). Наведене дозволяє ідентифікувати митну декларацію країни відправлення з партією декларованого товару, а відсутність у митній декларації країни відправлення реквізитів договору (контракту) та/або інвойс не впливає на числові значення складових митної вартості. Крім того, до митного оформлення позивачем було надано довідку про транспортні витрати № 05.05.2023 від 05.05.2023, що містить данні про вартість перевезення з пункту відправлення до кордону м. Монфорт (Голландія) м/п Рава Руська (Україна) та містить номер автотранспортного засобу, яким було здійснено перевезення (АC3168ВО/АC3435XР), номер автотранспортної накладної (CMR) № VFK23-02560 від 03.05.2023, номер інвойс VFK23-02560 від 03.05.2023, що відповідає змісту інших товаросупровідних документів та дозволяє ідентифікувати даний документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості поставки. Додатково витрати на транспортування підтверджують досліджені судом докази, а саме: Договір перевезення 28/04/2023 від 28.04.2023, рахунок на оплату послуг № 194 від 11.05.2023; акт надання послуг № БЛМ000194 від 11.05.2023; платіжне інструкція про оплату послуг перевезення № 10071 від 12.05.2023. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Аналогічна правова позиція наведена в рішеннях Верховного Суду у від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14, від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18, від 31 січня 2018 року у справі №810/2839/17, від 21 листопада 2019 року у справі №804/9754/15, від 07 травня 2020 року у справі №400/2922/18, від 13 січня 2022 року у справі № 520/11061/2020. З огляду на наведене, наведені Рівненською митницею в рішенні про коригування митної вартості № UA204020/2023/000065/2 від 09.05.2023 мотиви його прийняття судом розцінені як необґрунтовані, такі не свідчать, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності чи неточності, а тому не ставлять під сумнів правильність визначення декларантом митної вартості товару за першим методом. У рішенні про коригування митної вартості №/2023/000067/2 від 11.05.2023 Рівненською митницею наведені аналогічні проаналізованим вище доводи. Щодо оплати поставленого товару такі доводи спростовуються дослідженими судом доказами, а саме умовами Контракту від 05.10.2021 № MCGRO-010121, інвойсом від 03.05.2023 № VFK23-02736, інший порядок оплати, т.б. передплата не передбачений. Контрактом від 05.10.2021 № MCGRO-010121 дійсно передбачена можливість здійснення переплати, проте це не є обов`язком Покупця. Таким чином строки оплати чітко визначені зовнішньоекономічним Контрактом від 05.10.2021 № MCGRO-010121 та передбачають відтермінування платежу. Позивач здійснив оплату за поставлений Товар відповідно до умов контракту банківський платіжний документ б/н від 17.05.2023. З наведених вище мотивів, що стосувались попередньої поставки партії товарів, суд апеляційної інстанції вважає непоґрунтованими доводи відповідача щодо наданого до митного оформлення Прейскуранта (прайс-лист) виробника товару від 05.05.2023, виданого компанією Kargro Banden BV, що не є виробником товарів. Також судом апеляційної інстанції враховано, що до митного оформлення була надана Довідка про транспортні витрати № 08.05.2023 від 08.05.2023, що містить данні про вартість перевезення з пункту відправлення до кордону Монфорт (Нідерланди ) п/n Рава-Руська (Україна) має посилання на інвойс (VFK23-02736 від 05.05.2023 ), містить посилання на автотранспортну накладу CMR (VFK23- 02736 від 05.05.2023) містить номер автотранспортного засобу яким було здійснено перевезення (AC8993EK/AC7632XF), що в повній мірі співпадає з товаросупровідними документами, що були подані до митного оформлення, що дозволяє ідентифікувати даний документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості даної поставки. Додатково витрати на транспортування підтверджуються, додатковими документами, зокрема: Договір-заявка на перевезення № 02/05/23 від 02.05.2023; Договір № 28.04.2023 від 28.04.2023; рахунок на оплату послуг № 198 від 12.05.2023; акт надання послуг №БЛМ000198 від 12.05.2023; платіжне доручення про оплату послуг перевезення № 10080 від 15.05.2023. Довідка про транспортні витрати № 08.05.2023 від 08.05.2023; Договір заявка на перевезення № 02/05/23 від 02.05.2023; Договір № 28.04.2023 від 28.04.2023, були надані Позивачем до митного оформлення, тобто був наявний у Відповідача на дату винесення оскаржуваного рішення. Рахунок на оплату послуг №198 від 12.05.2023; акт надання послуг № БЛМ000198 від 12.05.2023; платіжне доручення про оплату послуг перевезення №10080 від 15.05.2023 , були оформлені після завершення митного оформлення товарів згідно з умовами ведення позивачем господарської діяльності, а їх оформлення не залежало від самого позивача. Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать на користь висновку, що наведені Митницею в рішенні про коригування митної вартості № UA204020/2023/000067/2 від 11.05.2023 доводи є необґрунтованими та безпідставними, а подані до митного оформлення документи не ставлять під сумнів правильність визначення декларантом митної вартості товару за першим методом. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи позивача про те, що коригування митної вартості імпортованих товарів відповідачем протиправно проведено без врахування наданих документів, що стосуються оціненого товару, які в свою чергу підтверджують вартість товару, містять реквізити, необхідні для ідентифікації, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи. Також суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем). Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15, слід зауважити, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Рішенням про коригування митної вартості товарів митну вартість імпортованого товару визначено за резервним методом згідно ст. 64 МК України. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано інформацію щодо рівня митної вартості аналогічного товару, митне оформлення якого вже здійснено, визначених відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості. Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 825/648/17 зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Однак, зміст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не дає суду можливості встановити які складові вплинули на формування митним органом саме такої ціни, у ньому не наведено пояснень щодо зроблених коригувань. У ньому лише зазначено про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем суду не надано. Таким чином, декларантом надані митному органу усі належні документи згідно переліку частини другої статті 53 МК України по МД № 23UA204020018138U0 від 09.05.2023, МД № 23UA204020018470U8 від 10.05.2023, які підтверджували числові значення вартості товару. Частиною сьомою статті 54 МК України обумовлено, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Слід також зазначити, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 року (справа №805/2713/16-а). В процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Подані декларантом відповідно до частини другою статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом з урахуванням умов поставки. Відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору (контракту), як і не довів правових підстав для застосування резервного методу. При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що факт надання достатніх документів на підтвердження заявленої вартості зазначено митним органом в картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204020/2023/000454, №UA204020/2023/000464. Тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно виснував, що митний орган як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його доводи, а відтак рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204020/2023/000065/2 від 09.05.2023 та №UA204020/2023/000067/2 від 11.05.2023 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204020/2023/000454, № UA204020/2023/000464 не відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, визначених ч.2 ст.2 КАС України, що має наслідком їх скасування. Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Рівненської митниці залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року у справі №460/20500/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний