Ухвала КАС ВС № 160/24213/23

УХВАЛА 15 серпня 2024 року м. Київ справа №160/24213/23 адміністративне провадження №К/990/29509/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Жука А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу Департамента гуманітарної політики Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі №160/24213/23 за позовом Департамента гуманітарної політики Дніпровської міської ради до Східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради звернувся до суду з позовом до Східного офісу Держаудитслужби, в якому просив: - визнати протиправними дії Східного офісу Держаудитслужби щодо проведення в період военного стану (у період з 25 серпня 2023 року по 05 жовтня 2023 року) ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради відповідно до п. 1.2.1.1. Плану проведення заходів державного фінансового контролю Східного офісу Держаудитслужби на III квартал 2023 року, затвердженого наказом Східного офісу Держаудитслужби від 20 червня 2023 року № 144 (з змінами), внесеними наказом Східного офісу Держаудитслужби від 14 серпня 2023 року № 168 за період з 01 червня 2020 року по 31 липня 2023 року. - зобов`язати Східний офіс Держаудитслужби припинити до закінчення воєнного стану дію п. 1.2.1.1. Плану проведення заходів державного фінансового контролюю Східного офісу Держаудителужби на 1 квартал 2023 року, затвердженого наказом Східного офісу Держаудитслужби від 20 червня 2023 року № 144 (з змінами), внесеними наказом Східного офісу Держаудитслужби від 14 серпня 2023 року №

168. Рішенням Департамента гуманітарної політики Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі №160/24213/23, відмовлено в задоволені позову. До Суду надійшла касаційна скарга Департамента гуманітарної політики Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі №160/24213/23. Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке. За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України. В обґрунтування підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вказує про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції пункту 23 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, визначеного Постановою Кабінету Міністрів від 20 квітня 2006 року № 550, пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 травня 2022 року № 561 «Деякі питання здійснення державного фінансового контролю в умовах воєнного стану», при цьому, як вказує скаржник, висновок Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах відсутній. В той же час, Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі. Всупереч вищенаведеному, скаржником не зазначено конкретну норму права, яку на його думку, застосовано судом апеляційної інстанції всупереч висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, а також не наведено жодних постанов Верховного суду, в яких, на думку скаржника, викладено висновок щодо застосування норм права. Верховний Суд вбачає невизначеність заявника касаційної скарги щодо зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень, оскільки одночасне посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України (неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, які викладені у подібних правовідносинах) та на пункт 3 частини четвертої цієї статті (відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах) щодо однакових норм права, суперечать один одному, тобто є взаємовиключним, що зрештою призводить до нерозуміння на підставі чого судом касаційної інстанції має бути відкрито касаційне провадження у цій справі. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати, яку саме підставу касаційного оскарження скаржник обрав, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України). Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Таким чином, відповідно до частини 2 статті 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання до суду уточненої касаційної, в якій навести передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Керуючись статтями 329, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ : Касаційну скаргу Департамента гуманітарної політики Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі №160/24213/23 - залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху в установлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... А.В. Жук Н.М. Мартинюк О.А. Губська , Судді Верховного Суду