Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/311/24

Дата документу 14.08.2024 Справа № 336/311/24 Запорізький апеляційний суд Єдиний унікальний №336/311/24 Головуючий у 1 інстанції: Дацюк О.І. Провадження № 22-ц/807/1647/24 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 серпня 2024 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючої: Кочеткової І.В., суддів: Кухаря С.В., Гончар М.С., секретар: Остащенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , про виселення без надання іншого житлового приміщення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Железняк Лариси Володимирівни на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2024 року, ВСТАНОВИВ: У січні 2024 року Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, виселення особи, яка не є власником житлового приміщення з гуртожитку, який був уточнений у березні 2024 року. 02 липня 2024 року із заявою про забезпечення позову звернулася адвокат Железняк Л.В. як представник відповідачки ОСОБА_1 .. Зазначила, що 01.07.2024 до ОСОБА_1 у спірну квартиру з`явились представники військової частини, які назвали себе «житловою комісією» та стали погрожувати фізично припинити її проживання у спірному житловому приміщенні. Вказані дії ОСОБА_1 вважає протиправними, які містять ознаки кримінального правопорушення. У зв`язку з чим просила суд задовольнити її заяву про забезпечення позову та заборонити позивачу створювати їй перешкоди у користуванні спірним житлом до ухвалення судового рішення. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто. Судове рішення мотивовано тим, що відповідачка не має процесуального права просити суд вживати заходи забезпечення позову Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Железняк Л.В. просила скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити постанову про задоволення заяви про забезпечення позову. Зазначала, що суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків про те, що заяву про забезпечення позову може лише подати позивач по справі, оскільки стаття 149 ЦПК України визначає, що заяву про забезпечення позову може подати будь-який учасник справи. Апелянт вважає, що існують всі підстави для забезпечення позову, оскільки дії представників Військової частини НОМЕР_1 є протиправними по відношенню до відповідачки та її малолітнього сина. У відзиві на апеляційну скаргу Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги вважає неспроможними. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Судом установлено, що в провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , про виселення без надання іншого житлового приміщення. 02 липня 2024 року із заявою про забезпечення позову в інтересах відповідачки ОСОБА_1 звернулася адвокат Железняк Л.В. , та просила заборонити позивачам створювати перешкоди у користуванні відповідачкою спірним житлом до ухвалення судового рішення. Повертаючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що заява представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Железняк Л.В. подана з порушенням норм статті 151 ЦПК України, оскільки подання заяви про забезпечення позову відповідачем чинним законодавством не передбачено. Втім колегія суддів не може погодитись із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною 1 статті 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява;2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Відповідно до частини 10 статті 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. Аналіз викладених норм права дає підстави для висновку, що із заявою про забезпечення позову може звернутись до суду учасники справи, які у відповідності до частини 1 статті 47 ЦПК України це сторони, у тому числі й відповідач, та треті особи. Заява про забезпечення позову може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. А повернення заяви про забезпечення позову може бути лише з тих підстав, що вказана заява не відповідає вимогам статті 151 ЦПК України. Як видно з матеріалів справи, відповідач по справі ОСОБА_1 як учасник справи звернулась із заявою про забезпечення позову. Вказана заява відповідає нормам статті 151 ЦПК України, які викладені вище, тому підстав для її повернення у суду не було. Отже висновки суду першої інстанції, які викладені в оскаржуваній ухвалі є помилковими, а оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, відтак вона підлягає скасуванню. Проте вимоги апеляційної скарги про вжиття заходів забезпечення позову судом апеляційної інстанції задоволенню не підлягають, оскільки судом першої інстанції заява про забезпечення позову не була розглянута по суті. Згідно зі статтею 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Оскільки апеляційним судом встановлено, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, то вказана ухвала підлягає скасуванню із направленням матеріалів заяви до суду першої інстанції для її розгляду по суті. Керуючись ст. ст. 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Желєзняк Лариси Володимирівни задовольнити частково. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2024 року скасувати, заяву про забезпечення прозову направити до суду першої інстанції для розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 15 серпня 2024 року. Головуюча: І.В. Кочеткова Судді: С.В. Кухар М.С.Гончар