Постанова 4813 № 506/177/24

Номер провадження: 33/813/1805/24 Номер справи місцевого суду: 506/177/24 Головуючий у першій інстанції Чеботаренко О. Л. Доповідач Артеменко І. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.08.2024 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду - Артеменко І.А., за участю: секретаря судового засідання - Подуст Т.П., захисника особи, що притягається до відповідальності, - Казміренко Л.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Красноокнянського районного суду Одеської області від 02 квітня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст судового рішення Постановою Красноокнянського районного суду Одеської області від 02.04.2024 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 8 500 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 605,60 грн. ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він 19.01.2024 о 01.20 на північній околиці с.Гавиноси Подільського району Одеської області на відстані до 100 м від лінії державного кордону України, в пішому порядку з документами, що посвідчують його особу, здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України на вихід з України в Республіку Молдова в районі пп/зн №0334 на напрямку с.Гавиноси (Україна) - с.Первомайськ (Республіка Молдова), поза встановленими пунктами пропуску, чим порушив ст.9 Закону України «Про державний кордон України» та вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 204-1 КУпАП. Короткий зміст доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати постанову Красноокнянського районного суду Одеської області від 02.04.2024, закрити провадження у справі за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП. До скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, в обґрунтування якого ОСОБА_2 зазначив, що справа розглянута за його відсутністю, належним чином про дату, час та місце розгляду справи його не повідомляли, про існування вказаної справи він дізнався вперше 29.05.2024, коли йому заблоковано банківський рахунок, про що надійшло сповіщення на телефон із зазначенням реквізитів виконавчих проваджень. Раніше дізнатися про існування судової справи не міг, вживав усіх необхідних заходів для цього. У складених 19.01.2024 документах було зазначено про необхідність прибути до Котовського міськрайонного суду Одеської області для розгляду справи. Він постійно перевіряв свою поштову скриньку та веб сторінку Котовського міськрайонного суду Одеської області, проте відповідна інформація по справі була відсутня. 22.02.2024 сформовано звіт про неможливість розподілу справи між суддями Красноокнянського районного суду Одеської області, а лише через тиждень перерозподілена у цьому ж суді та розглянута майже через півроку після складення протоколу, що є суттєвим порушенням закону. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що: - оскаржувана постанова суду є незаконною та необґрунтованою, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушені процесуальні та матеріальні норми права, грубо порушені громадянські права, в тому числі права на захист та справедливий суд; - щодо обставин справи пояснив, що 19.02.2024, будучі в Одеській області на відпочинку, він заблукав та у темну пору доби вирушив пішки у місце свого тимчасового проживання у м.Одесі, рухаючись за своєю інтуїцією. Увечері його зупинили невідомі озброєні особи, які зламали йому два ребра та завдали інших тілесних ушкоджень, зламавши його волю, почали його запевнювати, що він нібито порушив кордон, хоча ніяких ознак кордону і близько не було. Не зважаючи на наявність у нього паспорту громадянина України і встановлення його особи, йому наділи кайданки, завдали великого та тривалого болю, погрузили в автомобіль, незаконно позбавивши волі. Після цього було складено протокол, від будь-яких свідчень він відмовився; - оскаржена постанова суду винесена виключно на підставі протоколу від 19.01.2024, без перевірки доказами; - не встановлено якими саме діями він начебто вчинив незаконну спробу перетину державного кордону, відсутні докази наявності суб`єктивних складових відповідного адміністративного правопорушення, зокрема умислу; - будь-яких доказів, які б свідчили про напрямок його самостійного пішого руху із зазначенням точних координат із прив`язкою до місцевості та часових проміжків, лінію державного кордону матеріали справи не містять, крім довідкової схеми, яка не є належним та допустимим доказом напрямку руху з певною метою. Стверджує, що його туди завезли на автомобілі в кайданках і з зламаними ребрами. Відсутні свідки, а також фото та відеофіксація факту вчинення правопорушення; - матеріали справи не містять доказів вилучення у нього грошових коштів Молдови або паспорт громадянина Молдови, наявність у нього адреси можливого проживання або праці у Молдові, або вилучено теплі речі, їжа тощо. У матеріалах справи відсутній протокол його особистого огляду, огляду речей та вилучення документів, що свідчить про відсутність наміру перетину ним державного кордону; - в протоколі та оскаржуваній постанові відсутні конкретні відомості, які описуються в диспозиції ч.1 ст.204-1 КУпАП, а саме: не зазначено який дозвіл для перетину кордону він начебто не отримав та до яких відповідних органів влади йому необхідно було для цього звернутися, тим більше, якщо він не намагався перетинати кордон; - протокол складено особою, яка не мала повноважень на це; - про час, дату та місце розгляду справи Красноокнянським районним судом Одеської області повідомлений належним чином не був. В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник Казміренко Л.О. в інтересах ОСОБА_2 підтримала клопотання про поновлення строку, доводи і вимоги апеляційної скарги. Висновки щодо строків на апеляційне оскарження Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 та ч.1 ст.287 цього Кодексу. Частина 1 ст.268 КУпАП передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Згідно з ч.1 ст.285 КУпАП копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. З матеріалів справи встановлено, що 19.01.2024 відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.204-1 КУпАП, в якому останнього було повідомлено про слухання справи Котовським міськрайонним судом Одеської області 26.01.2024 о 14.00 год. Вказаний протокол особа, яка притягається до відповідальності, підписала та отримала його примірник. В той же день (19.01.2024) ОСОБА_2 склав заяву про його повідомлення про час, дату та місце розгляду справи, зобов`язання з`явитися на розгляд, попередження його, що у разі його відсутності на даному судовому засіданні справа може бути розглянута без його участі, а у випадку перенесення дати розгляду - просив розглядати справу без його участі. Постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 01.02.2024 матеріали справи повернуто до Відділу прикордонної служби « Станіславка » 2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, у зв`язку з їх непідсудністю Котовському міськрайонному суду Одеської області, для їх подальшого направлення до належного суду. 22.02.2024 адмінматеріали надійшли до Красноокнянського районного суду Одеської області. В той же день призначення складу суду не відбулось через відсутності потрібної кількості суддів для розподілу справи, що підтверджується протоколом щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2024 та відповідним звітом від 22.02.2024. 26.02.2024 визначено склад суду у відповідності до вимог п.2.3.60 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, за яким у разі усунення обставин, що унеможливлюють здійснення автоматизованого (повторного автоматизованого) розподілу судових справ, такий розподіл відбувається відповідно до вимог цього Положення. За довідкою секретаря судового засідання Смернової Д.Ю. від 01.03.2024 з 28.02.2024 вона телефонувала ОСОБА_2 на номер, зазначений в матеріалах справи (380993047723) з метою повідомлення про дату і час розгляду справи, однак з`єднання не відбувалося, за повідомленням оператора: «На даний момент абонент знаходиться поза зоною досяжності». Про слухання справи ОСОБА_2 повідомлявся судом також судовою повісткою, яка повернулась до суду неврученою з підстав: «Адресат відсутній за вказаною адресою». Відтак, суд сповіщав особу, яка притягується до відповідальності, всіма можливими засобами. 02.04.2024 справа розглянута за відсутності ОСОБА_2 , причини неявки якого визнані судом першої інстанції неповажними. Матеріали справи містять супрувідний лист суду від 04.04.2024, за яким копія постанови Красноокнянського районного суду Одеської області від 02.04.2024 була направлена ОСОБА_2 за адресою його реєстрації - АДРЕСА_1 . Разом з тим, матеріали справи не містять доказів направлення вказаної кореспонденції суду та відповідно її вручення. За інформацією ЄДРСР оскаржене судове рішення надіслано для оприлюднення - 03.04.2024, забезпечено надання загального доступу: 04.04.2024. 03.06.2024 ОСОБА_2 звернувся до суду засобами поштового зв`язку з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права. У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07.07.1989). ОСОБА_2 , будучі обізнаним про наявність матеріалів про адміністративне правопорушення відносно нього, до суду не звертався з будь-якими заявами, клопотаннями, письмовими поясненнями тощо, рухом справи не цікався. Доказів зворотного суду апеляційної інстанції не надано. Разом з тим, відповідно до ст.129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Таким чином, враховуючи здійснення розгляду справи за відсутності ОСОБА_2 , відсутність в матеріалах справи доказів отримання ним копії оскаржуваної постанови суду, з метою забезпечення права останнього на доступ до правосуддя, апеляційний суд дійшов висновку про можливість поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Красноокнянського районного суду Одеської області від 02.04.2024. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції, заслухавши захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке. Фактичні обставині, встановлені судом 19.01.2024 відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ № 290157 за ч.1 ст.204-1 КУпАП. За вказаним протоколом 19.01.2024 о 01.20 год ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на північній околиці с.Гавиноси Подільського району Одеської області на відстані до 100 м від лінії державного кордону України, в пішому порядку з документами, що посвідчують його особу, здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України на вихід з України в Республіку Молдова в районі пп/зн №0334 на напрямку с.Гавиноси (Україна) - с.Первомайськ (Республіка Молдова), поза встановленими пунктами пропуску, чим порушив ст.9 Закону України «Про державний кордон України» та вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 204-1 КУпАП. Вказаний протокол підписано ОСОБА_2 , доповнень та зауважень до протоколу ним не внесено (а.с.1). Крім того, матеріали справи містять: - письмові пояснення ОСОБА_2 від 19.01.2024, в яких зазначено, що він відмовляється надавати пояснення згідно ст.63 Конституції України (а.с.2); - рапорт інспектора прикордонної служби - 2 категорії оператора «засобів протидії безпілотним повітряним суднам відділення повітряної розвідки та протидії безпілотним повітряним суднам» відділу прикордонної служби « Станіславка » (тип Б) майстер-сержанта С.Розгон від 19.01.2024 щодо обставин виявлення ОСОБА_2 (а.с.5); - витяг з бази даних ІТС «Ризик», за яким відомості відносно ОСОБА_2 у вказаній базі даних відсутні (а.с.4); - копію паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_2 (а.с.6-9); - копію закордонного паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_2 (а.с.10); - довідкову схему затримання порушника кордону на ділянці відповідальності впс « Станіславка » (тип Б), де зазначено місце виявлення особи при спробі перетнути державний корон України (а.с.11); - заяву- сповіщення ОСОБА_2 про слухання справи від 19.01.2024 (а.с.3). Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.204-1 КУпАП. Мотиви апеляційного суду Апеляційний суд відповідно до положень ст. 294 КУпАП переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно з вимогами ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення судом першої інстанції виконані в повному обсязі. За положеннями ст.ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Аналізуючи наведене, слід дійти висновку, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення. Частинами 1, 2 ст.9 Закону України «Про державний кордон України» передбачено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Крім того, ч.3 ст.9 вказаного Закону визначено, що пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна Відповідно до ч.1 ст.12 зазначеного Закону пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» 24.02.2022 на території Україні запроваджено воєнний стан (воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень). Апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення, визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану», заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків 18-60 років за кордон. Досліджуючи матеріали справи в апеляційному порядку, суд вважає наявні в матеріалах справи докази достатніми для обґрунтування вини ОСОБА_2 за критерієм «поза розумним сумнівом». Частиною 1 ст.204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю. Факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, підтверджується дослідженими судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №290157 від 19.01.2024; поясненнями ОСОБА_2 від 19.01.2024; рапортом інспектора прикордонної служби майстер-сержант С.Розгон від 19.01.2024, довідковою схемою затримання порушника кордону на ділянці відповідальності впс « Станіславка » (тип Б). Оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_2 намагався перетнути державний кордон України на вихід з України в Республіку Молдова поза пунктами пропуску через державний кордон України в пішому порядку, оскільки такий висновок ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи. Апеляційним судом не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що він не мав наміру незаконно перетинати державний кордон України, а лише заблукав та прямував до місця свого мешкання у м.Одесі, оскільки на підтвердження зазначеного не надано жодного доказу. При цьому, судом враховано, що зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 у м.Суми, доказів проживання в м.Одесі суду не надано, конкретна адреса мешкання в м.Одесі ним не зазначена, а навпаки в поясненнях зазначено місця його реєстрації у м.Суми як місце його мешкання. Більш того, місце виявлення ОСОБА_2 на північній околиці с.Гавиноси Подільського району Одеської області на відстані до 100 м від лінії державного кордону України, що підтверджує намір незаконного перетину кордону. При цьому, фактичні обставини щодо часу та місця затримання ОСОБА_2 працівниками державної прикордонної служби, апелянт не оспорює. Версія щодо заблукання викладена лише на стадії апеляційного перегляду справи, після отримання правової допомоги, а тому оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Апеляційний суд зауважує, що сукупність таких обставин, як: - місце виявлення ОСОБА_2 , зокрема в безпосередній близькості від лінії державного кордону, а саме на відстані до 100 м від лінії державного кордону України на північній околиці с.Гавиноси Подільського району Одеської області , яке не є ні місцем реєстрації, ні місцем проживання апелянта; - час виявлення - 01:20 год., тобто темна пора доби та у період дії комендантської години; - спосіб намагання перетину державного кордону - поза межами пункту пропуску в пішому порядку; - наявність у ОСОБА_2 при собі паспорту громадянина України для виїзду за кордон; - відсутність дозвільних документів на перетин державного кордону, які надавали йому, як громадянину України чоловічої статі та призивного віку, право на перетинання державного кордону, зважаючи на обмеження, регламентовані Законом України «Про правовий режим воєнного стану», вагомо свідчать про наявність у діях ОСОБА_2 наміру на вчинення інкримінованого правопорушення та спростовують твердження апелянта про те, що він не мав умислу на скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП. Посилання апелянта на положення Інструкції з організації і здійснення перевірки документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, затвердженої Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 05.06.2012 за №407 щодо результатів перевірки документів осіб, які перетинають кордон, є необґрунтованим, оскільки вказана Інструкція визначає загальні засади організації і здійснення перевірки документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон у встановленому порядку, в той час як ОСОБА_2 намагався здійснити перетин кордону не у встановленому законному порядку поза межами пункту пропуску. У протоколі про адміністративне правопорушення достатньо чітко і зрозуміло викладено суть інкримінованого ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, що не викликає у апеляційного суду будь-яких зауважень з приводу зрозумілості інформації, зазначеної у його змісті. Наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення є належним доказом, оскільки, у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, уповноваженою посадовою особою конкретизовано місце вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому діяння, зазначено місце здійснення спроби перетину державного кордону, додано схему із зазначенням цих координат із прив`язкою до місцевості та зазначено якими саме діями ОСОБА_2 вчинив незаконну спробу перетину державного кордону. Враховано, що відповідно до ст. 252 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є самостійним доказом у справі про адміністративне правопорушення, та має бути оцінений за правилами оцінки доказів. Отже, апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 відповідає вимогам КУпАП та Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженою Наказом МВС України від 18.09.2013 № 898 (далі - Інструкція №898), він складений уповноваженою особою Державної прикордонної служби, в присутності правопорушника. Посилання в апеляційній скарзі на те, що зі змісту оскарженої постанови вбачається, що протокол складено інспектором прикордонної служби - 2 категорії оператора «засобів протидії безпілотним повітряним суднам відділення повітряної розвідки та протидії безпілотним повітряним суднам» відділу прикордонної служби « Станіславка » (тип Б) майстер-сержант С.Розгон , - спростовуються матеріалами справи. По-перше, в оскаржуваній постанові таке посилання відсутнє. По-друге, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення ПдРУ № 290157 від 19.01.2024, складеного відносно ОСОБА_2 , вбачається, що його складно інспектором прикордонної служби 1 категорії інспектором відділення моніторингу обстановки Монастирським Артемом Ігоровичем . Згідно з п.1 ч.1 ст.255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи, зокрема, органів Державної прикордонної служби України (частини друга, четверта і п`ята статті 85, статті 92, частина четверта статті 185-3, 185-10, 191, 204-1, 204-3, 206-1). Відповідно до п.2 Розділу ІІ Інструкції №898 складати протоколи про адміністративні правопорушення та протоколи про адміністративні затримання за вчинення правопорушень, протидію яким відповідно до статті 222-1, пункту 1 частини першої та пункту 16 частини другої статті 255 КУпАП віднесено до компетенції Держприкордонслужби, мають право: -військовослужбовці та працівники Держприкордонслужби під час безпосереднього виконання ними визначених законодавством України завдань; -військовослужбовці Держприкордонслужби, які залучаються та беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України. Отже, протокол складено уповноваженою особою у відповідності до вимог Інструкції №898 та положень ст.255 КУпАП. Додавання до протоколу доказів на підтвердження повноважень уповноваженої особи діюче законодавство не передбачає, тому доводи апелянта у цій частині не ґрунтуються на відповідній правовій основі. Зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_2 роз`яснені його права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, що засвідчено підписом останнього. Від надання будь-яких пояснень по суті адміністративного правопорушення він відмовився в порядку ст. 63 Конституції України. При цьому, вказаною Інструкцією не передбачено обов`язкової фото та відео фіксації кожного факту вчинення адміністративного правопорушення, протидію якому віднесено до компетенції Держприкордонслужби. Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_2 не був позбавлений можливості викласти у протоколі або окремо свої заперечення щодо викладених у протоколі фактів, надати власні пояснення з приводу причин його знаходження 19.01.2024 о 01.20 год в районі пп/зн №0334 на напрямку с.Гавиноси (Україна) - с.Первомайськ (Республіка Молдова) на північній околиці с.Гавиноси Подільського району Одеської області на відстані до 100 м від лінії державного кордону України. Однак таких заперечень чи пояснень ОСОБА_2 не виклав, відмовився давати пояснення, посилаючись на положення ст.63 Конституції України. Апеляційний суд критично відноситься до доводів апелянта про не усвідомлення ним складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки будучи особою, яка перебуває у віці 41 рік, підписуючи протокол, останній вочевидь усвідомлював події, які відбуваються з його участю. Більш того, матеріали справи не містять доказів завдання ОСОБА_2 працівниками прикордонної служби тілесних ушкоджень, зокрема, що йому зламали ребра. За поясненнями захисника ОСОБА_2 за медичною допомогою останній в лікарню не звертався, лише зробив ренгенографію, яку також не було надано суду. Дії працівників прикордонної служби ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не оскаржені. На переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги про відсутність умислу у апелянта на вчинення спроби перетину Державного кордону України, свідчить про непослідовність позиції останнього та підтверджує той факт, що відповідна версія виникла вже на стадії апеляційного перегляду судового рішення з метою уникнення відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення є належним та допустимим доказом у справі та обґрунтовано покладений судом в обґрунтування доведення винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, як і рапорту ІПС відділу прикордонної служби « Станісавка » (тип Б) майстер-сержантом С.Розгон , яким зафіксовано сам факт правопорушення. Доводи апелянта щодо відсутності в протоколі та оскаржуваній постанові конкретних відомостей, які описуються в диспозиції ч.1 ст.204-1 КУпАП, а саме: не зазначено який дозвіл для перетину кордону він начебто не отримав та до яких відповідних органів влади йому необхідно було для цього звернутися, ґрунтуються на неправильному власному тлумаченні правової норми. Так, диспозиція ч.1 ст.204-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за: - перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України; -або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади. Отже вказана норма містить варіації дій, які утворюють самостійний склад адміністративного правопорушення за ч.1 чт.204 КУпАП. В даному випадку, ОСОБА_2 інкримінується намагання (спроба) незаконного перетину державного кордону України у спосіб - в пішому порядку поза пунктом пропуску через державний кордон України, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення за ч.1 ст.204-1 КУпАП. Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів вилучення у ОСОБА_2 грошових коштів Молдови або паспорт громадянина Молдови, наявність у нього адреси можливого проживання або праці у Молдові, або вилучення теплих речей, їжі тощо, оскільки вказані обставини ні є беззаперечними доказами спроби незаконного перетину державного кордону та не ґрунтуються на відповідній правовій основі. Доводи апелянта, що відсутності у матеріалах справи протоколу його особистого огляду, огляду речей та вилучення документів свідчить про відсутність наміру перетину ним державного кордону є необґрунтованими. З урахуванням наведеного, висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли, і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Не заслуговують на увагу доводи апелянта про порушення місцевим судом його прав з огляду на здійснення судового розгляду справи без його виклику та за його відсутності, оскільки з матеріалів судової справи вбачається, що суд намагався сповістити особу, яка притягається до відповідальності, за наявними в матеріалах справи даними - за телефоном та повісткою. Перш за все, слід наголосити на тому, що суд під час розгляду справ про адмінправопорушення, окрім дотримання прав учасників судового провадження, повинен дотримуватися розумних строків розгляду справ, зокрема, розглядати їх в межах строків притягнення до адмінвідповідальності, передбачених ст.38 КУпАП. Вказаного балансу судом першої інстанції дотримано в повному обсязі. Сам по собі факт розгляду справи відносно ОСОБА_2 без його участі не є правовою підставою для скасування судового рішення. Крім того, слід врахувати ті обставини, що протокол від 19.01.2024 складено у присутності особи, яка притягається до відповідальності, яка отримала примірник протоколу, що свідчить про обізнаність складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. Крім того, у заяві від 19.01.2024 ОСОБА_2 власноруч зазначив номер свого мобільного телефону та проставив свій підпис у тому, що сповіщений про слухання справи та не заперечував проти розгляду справи без його участі (а.с.3). В оскаржуваній постанові суд першої інстанції навів належне обґрунтування можливості розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до відповідальності. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01.04.2008, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26.04.2007). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Поряд з цим, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). За змістом ч.6 ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Частиною 2 ст.268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 КУпАП, не є обов`язковою. Враховуючи встановлене, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, тому апеляційний суд не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції. У відповідності до положень п.1 ч.8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. Отже, за результатами апеляційного розгляду апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та справедливою, тому підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Клопотання ОСОБА_2 задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Красноокнянського районного суду Одеської області від 02 квітня 2024 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Постанову Красноокнянського районного суду Одеської області від 02 квітня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 КУпАП - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя І.А. Артеменко