Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/16919/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/16919/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Томчук Андрій Валерійович Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 13 серпня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (ГУ ПФУ у Вінницькій області), Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області (ГУ ПФУ у Чернівецькій області) в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: -визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 23.03.2023 № 025550008811 про відмову в призначенні пенсії за віком; - зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу позивача такі періоди його роботи: з 27.11.1984 по 16.09.1988, з 17.06.1993 по 04.01.1995, з 14.10.1995 по 18.02.2000; - зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області призначити позивачу з 16.03.2023 пенсію за віком та виплачувати її у майбутньому. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 23.03.2023 № 025550008811 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зобов`язано ГУ ПФУ в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за віком, періоди з 27.11.1984 по 16.09.1988, з 17.06.1993 по 04.01.1995, з 14.10.1995 по 18.02.2000, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", враховуючи положення статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 16.03.2023. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням ГУ ПФУ в Чернівецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.03.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. Заява від 16.03.2023 за принципом екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Чернівецькій області та рішенням від 23.03.2023 № 025550008811 відмовилено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з недостатністю необхідного страхового стажу. У вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж заявника становить 13 років 7 місяців 20 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховані періоди: -періоди роботи згідно довідок № 23/01-17, № 25/01-17, № 28/01-12, № 30/01-17 від 09.01.2023, оскільки по батькові відсутнє або не вказано повністю; - неможливо взяти до уваги довідку № 31/01-17 від 09.01.2023, оскільки невірно вказано по батькові заявника. Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог частково. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Так, ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (Закон № 1058-IV). Згідно ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років. Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV). Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. У законодавстві, що діяло до 01.01.2004 року, зокрема, у ст. 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Згідно ст. ст. 44, 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Так, ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці та соцполітики №259/34/5 від 08.06.2001 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок). Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відповідно до п. 3 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до пункту 18 Порядку, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Пунктом 20 Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Тобто, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Крім того, постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310 затверджено порядок "Про трудові книжки колгоспників" (постанова Ради Міністрів СРСР № 310). Пунктом 2 постанови Ради Міністрів СРСР № 310 визначено, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу. Відповідно до п. п. 1, 2, 5 Загальних положень йшлося, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту прийняття їх в члени колгоспу. У трудову книжку колгоспника вносяться: -відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; - відомості про членство у колгоспі: прийом у члени колгоспу, припинення членства; - відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; - відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання; - відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань, нагородження та заохочення за успіхи в роботі, передбачені статутом та правилами розпорядку колгоспу, інші заохочення відповідно до чинного законодавством; - відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використаних винаходах та раціоналізаторських реченнях та про виплачених у зв`язку з цим винагороди. Відтак основним документом, який підтверджує трудову діяльність колгоспника, є трудова книжка колгоспника. Так, підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії є те, що згідно з наданими до документами, страховий стаж позивача є недостатнім. До страхового стажу не зараховано період роботи з 27.11.1984 по 16.09.1988, з 17.06.1993 по 04.01.1995, з 14.10.1995 по 18.02.2000 з тих підстав, що в наданих позивачем уточнюючих довідках його по батькові зазначено не повністю або відсутнє. Згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 20.08.1988 встановлено, що ОСОБА_1 в період часу: -з 27.11.1984 по 16.09.1988 працював на посаді тракториста у колгоспі (накази від 20.11.1984 № 22, від 15.09.1988 № 17; - з 17.06.1993 по 04.01.1995 працював на посаді механіка ферми КСП Дружба" (накази від 17.06.1993 № 8, від 04.01.1995 № 1; - з 14.10.1995 по 18.02.2000 працював трактористом у КСП Дружба" (накази від 14.10.1995 № 12, від 18.02.2000 № 1). Також, в матеріалах справи містяться: -архівна довідка КП "Трудовий архів" Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 09.01.2023 № 23/01-17 про кількість відпрацьованих людино-днів за 1987-1988 роки, за відомостями якої ОСОБА_1 працював з 1987 по 1988 у колгоспі ім. Горького с. Свердлівка Липовецького району; - архівна довідка КП "Трудовий архів" Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 09.01.2023 № 25/01-17 про роки, виходні та суми заробітної плати ОСОБА_1 згідно документів колгоспу ім. Горького с. Свердлівка Липовецького району (за листопад 1984 року- червень 1986 року); - архівна довідка КП "Трудовий архів" Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 09.01.2023 № 28/01-17 про роки, виходні та суми заробітної плати ОСОБА_1 згідно документів КСП "Дружба" (за лютий 1993 року- грудень 1994 року); - архівна довідка КП "Трудовий архів" Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 09.01.2023 № 30/01-17 про кількість відпрацьованих людино-днів за 1996-1997 роки, за відомостями якої ОСОБА_1 працював з 1996 по 1997 у КСП "Дружба"; - архівна довідка КП "Трудовий архів" Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 09.01.2023 № 31/01-17 про роки, виходні та суми заробітної плати ОСОБА_1 згідно документів КСП "Дружба". Відтак, періоди роботи ОСОБА_1 , зазначені у згадуваних вище довідках, повністю відповідають періодам роботи, що вказані у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 20.08.1988 та паспортним даним позивача, а тому доводи пенсійного органу щодо неврахування уточнюючих довідок з підстав зазначення у таких по батькові позивача неповністю (або незазначення по батькові) є необґрунтованими, адже в трудовій книжці колгоспника зазначено, що така видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, наведені пенсійним органом підстави незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи зокрема з 27.11.1984 по 16.09.1988, з 17.06.1993 по 04.01.1995, з 14.10.1995 по 18.02.2000 слід визнати необґрунтованими. Враховуючи те, що трудовою книжкою колгоспника ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 20.08.1988 підтверджено періоди роботи позивача з 27.11.1984 по 16.09.1988, з 17.06.1993 по 04.01.1995, з 14.10.1995 по 18.02.2000, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоди роботи 27.11.1984 по 16.09.1988, з 17.06.1993 по 04.01.1995, з 14.10.1995 по 18.02.2000. Так, страховий стаж, вказаний в спірному рішенні відповідача, становить 13 років 07 місяців, 20 днів, а тому з урахуванням періоду роботи з 27.11.1984 по 16.09.1988, з 17.06.1993 по 04.01.1995, з 14.10.1995 по 18.02.2000 загальний страховий стаж позивача становить більше 23 років, що є достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до положень ч. 2 ст. 26 Закону №1058. Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення ГУ ПФУ у Чернівецькій області №025550008811 від 23.03.2023 року прийнято необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому підлягає скасуванню. Крім того, на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У даному випадку повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії визначені Законом №1058-ІV. Так, умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Відтак, вказані повноваження не є дискреційними. Враховую викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач, при розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії належним чином не з`ясував того, чи є підстави для задоволення поданої заяви, що в свою чергу являється, покладеним на нього законом обов`язком, чим позбавив позивача можливості на реалізацію права на пенсійне забезпечення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.