Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/9670/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 14 серпня 2024 року м. Дніпросправа № 340/9670/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Білак С.В., Головко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 в адміністративній справі №340/9670/23, суддя суду першої інстанції Кармазина Т.М., прийняте в порядку спрощеного провадження в м. Кропивницькому, за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: 21.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ), що полягає у не розгляді рапортів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : про недовіру, проведення службового розслідування та переведення від 08.09.2023; про виплату грошового забезпечення від 08.09.2023; про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань від 08.09.2023; про виплату грошової допомоги для оздоровлення від 08.09.2023; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ), розглянути рапорти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : про недовіру, проведення службового розслідування та переведення від 08.09.2023; про виплату грошового забезпечення від 08.09.2023; про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань від 08.09.2023; про виплату грошової допомоги для оздоровлення від 08.09.2023. В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 31.05.2022 ОСОБА_1 був призваний на військову службу за мобілізацією до військової частини НОМЕР_3 , в якій він проходив військову службу на посаді розвідника-далекомірника. На початку 2023 року, перед проведенням навчальних зборів (точної дати позивач не пам`ятає), ОСОБА_2 було переведено до військової частини НОМЕР_1 для проходження подальшої військової служби, але відповідної відмітки про переведення у військовому квитку серії НОМЕР_4 поставлено не було. У військовій частині НОМЕР_1 позивач проходить військову службу на посаді старшого навідника другої мінометної батареї. Під час проходження військової служби, на виконання наказів командирів ОСОБА_1 неодноразово доводилося виконувати обов`язки, які не відповідають займаній посаді. У березні 2023 року в районі населеного пункту Часів Яр Донецької області, розрахунок позивача виконував бойове завдання, яке полягало у нанесенні мінометного ураження противнику та вибиття противника з бойових позицій. 24.03.2023, командування військової частини НОМЕР_1 віддало усний наказ готувати стрілецьку зброю, брати побільше набоїв до стрілецької зброї, гранати та готуватися до виїзду на бойові позиції у якості піхоти з метою участі у ближніх боях з противником. Враховуючи те, що виконання вказаного наказу суперечить займаній позивачем посаді і може призвести до його загибелі та загибелі інших військовослужбовців, ОСОБА_1 виразив недовіру до командування. Після вираження позивачем недовіри, командир наказав йому здати зброю та вирушати до місця свого проживання, де чекати подальших вказівок командування військової частини НОМЕР_1 . 24.03.2023, на виконання наказу командира позивач здав сержанту ОСОБА_3 зброю та речове майно, що закріплені за ним. Після здачі зброї та речового майна ОСОБА_1 вирушив до місця свого проживання. З 25.03.2023 позивач перебуває за адресою своєї реєстрації - АДРЕСА_1 , де чекає подальших вказівок командування військової частини НОМЕР_1 . Крім того, військовою частиною НОМЕР_1 припинено виплату позивачу грошового забезпечення. 08.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 із рапортами: про недовіру, проведення службового розслідування та переведення; про виплату грошового забезпечення; про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; про виплату грошової допомоги для оздоровлення. 08.09.2023 вказані рапорти були направлені позивачем на поштову адресу військової частини НОМЕР_1 , а 11.09.2023 були вручені уповноваженій особі військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується роздруківкою з сайту поштового оператора. Однак, до теперішнього часу рапорти ОСОБА_1 від 08.09.2023 про недовіру, проведення службового розслідування та переведення, про виплату грошового забезпечення, про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, про виплату грошової допомоги для оздоровлення не розглянуто командуванням військової частини НОМЕР_1 та відповіді не надано. Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 29.01.2024 задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 . Визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не розгляді рапортів ОСОБА_1 від 08.09.2023: про недовіру, проведення службового розслідування та переведення; про виплату грошового забезпечення; про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; про виплату грошової допомоги для оздоровлення. Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 , розглянути рапорти ОСОБА_1 від 08.09.2023: про недовіру, проведення службового розслідування та переведення; про виплату грошового забезпечення; про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; про виплату грошової допомоги для оздоровлення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем порушено строк звернення до суду з адміністративним позовом в цій справі, адже про існування обставин, про які подано рапорти позивач дізнався в березні 2023 року, а з позовом до суду звернувся лише в вересні 2023 року. Також, відповідач зазначає, що під час службового розслідування було встановлено, що 24.03.2023 під час перевірки особового складу виявили відсутність на військовій службі за місцем дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_3 у АДРЕСА_2 солдата ОСОБА_1 , розвідника - далекомірника відділення управління командира батареї взводу управління ІНФОРМАЦІЯ_2 військової частини. З цього часу ОСОБА_1 не перебуває на розпорядженні частини, місцезнаходженням його невідоме. Вказане свідчить на користь правомірності припинення виплати останньому грошового забезпечення та сум матеріальної допомоги. Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 30.05.2022 ОСОБА_1 був призваний на військову службу за мобілізацією до військової частини НОМЕР_3 (а.с.13). Позивач зазначив, що на початку 2023 року, перед проведенням навчальних зборів, його було переведено до військової частини НОМЕР_1 для проходження подальшої військової служби. 08.09.2023 ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням з описом направив до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ), рапорти від 08.09.2023: - про проведення службового розслідування за фактом порушення командуванням військової частини НОМЕР_1 його прав як військовослужбовця, що полягає у наданні незаконних наказів та переведення його для подальшого проходження військової служби з військової частини НОМЕР_1 до будь-якої іншої військової частини, у зв`язку з його недовірою до командування військової частини НОМЕР_1 ; - про повідомлення причин невиплати йому грошового зобов`язання та здійснення його виплати за весь час затримки; - про нарахування та виплату йому грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік в розмірі місячного забезпечення; - про нарахування та виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі його місячного грошового забезпечення (а.с.14 зв.-18). Зазначені рапорти отримано представником відповідача, 11.09.2023 (а.с.18зв.) Доказів розгляду відповідачем вказаних рапортів, суду не надано. Не погодившись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на розгляд поданих ним рапортів по суті. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено і станом на час винесення рішення у справі. Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно частини першої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина друга статті 1 Закону №2232-ХІІ). Відповідно до частини сьомої статті 1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). За нормами частини третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України. За нормами частини другої статті 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України. Згідно частини шостої статті 2 Закону №2232-ХІІ видами військової служби є, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Абзацом 13 частини першої статті 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Відповідно до частини першої статті 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Позивач звернувся командира військової частини НОМЕР_1 із рапортами від 08.09.2023: - про проведення службового розслідування за фактом порушення командуванням військової частини НОМЕР_1 його прав як військовослужбовця, що полягає у наданні незаконних наказів та переведення його для подальшого проходження військової служби з військової частини НОМЕР_1 до будь-якої іншої військової частини, у зв`язку з його недовірою до командування військової частини НОМЕР_1 ; - про повідомлення причин невиплати йому грошового зобов`язання та здійснення його виплати за весь час затримки; - про нарахування та виплату йому грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік в розмірі місячного забезпечення; - про нарахування та виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі його місячного грошового забезпечення (а.с. 14 зв.-18), при цьому відповідачем не подано доказів їх розгляду ні у встановлений судом строк, ні станом на час винесення рішення у справі. Згідно абзацу 2 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (надалі - Положення) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України. Відповідно до пункту 120 Положення у зв`язку зі службовою необхідністю на військовослужбовця, який займає штатну посаду, може бути покладено тимчасове виконання обов`язків за іншою рівнозначною або вищою посадою. Згідно із пункту 120 Положення тимчасове виконання обов`язків покладається на військовослужбовців наказом командира (начальника) військової частини. Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 21 листопада 2017 року N 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 р. за N 1503/31371 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за N 745/32197 (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) (далі - Порядок №260). Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги. Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби). Відповідно до положень пункту 4 Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), включає, зокрема для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань. Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі Інструкція №170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Відповідно до пункту 1.5 Інструкції №170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об`єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо призначення на посади; переміщення; направлення до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, розвідувальних органів та державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, а також Державної спеціальної служби зв`язку та захисту інформації України (далі - інших військових формувань) для дальшого проходження військової служби з виключенням зі списків особового складу Збройних Сил України. Згідно із положеннями пункту 4.32 Інструкції №170 рішення про усунення військовослужбовця від виконання службових обов`язків приймається командиром військової частини або найближчим прямим начальником, який має право видавати наказ про таке усунення і призначення службового розслідування за фактом, що призвів до цього. З огляду на положення зазначених норм, за наслідками поданих позивачем рапортів його командиром (начальником) мали бути прийняті відповідні рішення (накази) або про їх задоволення або рішення (накази) про відмову у їх задоволенні, при цьому вони мають бути обґрунтовані із посиланням на норми чинного законодавства. Отже, звернення позивача з відповідним рапортом породжує у відповідача обов`язок розглянути такий рапорт та прийняти, за наслідками такого розгляду, відповідне рішення. Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (надалі Статут ВС ЗСУ) визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини). Обов`язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями. Приписами пункту 14 Статуту передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (загальний обов`язок військовослужбовця). Кожен військовослужбовець має право, щоб його звернення було розглянуто в межах розумних термінів, а відтак має бути належний доказ отриманням військовою частиною такого рапорту/заяви військовослужбовця чи його представника (в порядку звернення громадян), який може бути направлений рекомендованим листом із повідомленням про вручення та описом вкладення на адресу військової частини. Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 28.12.2016 № 735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 р. за № 94/29962 (далі - Інструкція) визначений порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), а також визначає порядок контролю за його дотриманням. Відповідно до цієї Інструкції в роботі з письмовими (електронними) та усними зверненнями громадян має забезпечуватись кваліфікований, неупереджений, об`єктивний і своєчасний розгляд звернень. Згідно пунктам 4-5 розділу ІІІ ''Розгляд звернень громадян'' Інструкції термін розгляду пропозицій, заяв та скарг обчислюється з дня, наступного за днем, з якого починається строк (таким днем є день їх надходження та реєстрації в органі військового управління, військовій частині), до дня направлення заявнику відповіді на його звернення. Якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на неробочий день, то останнім днем терміну вважається перший після нього робочий день. Термін розгляду пропозицій, заяв та скарг обчислюється від дня їхньої реєстрації у структурному підрозділі Міністерства оборони України, відповідальному за організацію розгляду звернень громадян. Звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін розв`язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов`язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів. Відповідно до ст. 117 Дисциплінарного статуту ЗСУ, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що розглянутим вважається рапорт той, по якому прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз`ясненням порядку оскарження. Встановлені обставини справи свідчать, що на рапорти позивача, які вручені відповідачу належним чином 11.09.2023, не надано відповіді, також по суті не прийнято рішень. Всупереч вимогам Закону подані позивачем рапорти залишаються нерозглянутими понад 45 днів. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач дійсно допустив протиправну бездіяльність, а саме не розглянув подані ОСОБА_1 , рапорти по суті. Відповідач надав до суду апеляційної інстанції матеріали службового розслідування за фактом самовільного залишення ОСОБА_1 військової частини 24.03.2023. На думку, встановлення факту самовільного залишення позивачем військової частини є обставиною, що свідчить про відсутність підстав для виплати грошового забезпечення та матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань. З цього приводу колегія суддів зазначає, що предметом спору, переданого на вирішення суду, є бездіяльність відповідача щодо розгляду рапортів позивача, поданих 08.09.2023 та отриманих відповідачем 11.09.2023, а не правомірність призупинення виплати грошового забезпечення та матеріальної допомоги військовослужбовцю. Натомість, суд зауважує, що чинне законодавство не містить приписів на користь того, що відповідач має право не розглядати рапорти військовослужбовця, у відношенні якого службовим розслідуванням встановлено, що він самовільно залишив військову частину. Стосовно доводів відповідача про те, що позивач порушив строк звернення до суду з адміністративним позовом, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 5 ст.122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Як вже зазналось, 08.09.2023 позивач звернувся до відповідача із рапортами: - про проведення службового розслідування за фактом порушення командуванням військової частини НОМЕР_1 його прав як військовослужбовця, що полягає у наданні незаконних наказів та переведення його для подальшого проходження військової служби з військової частини НОМЕР_1 до будь-якої іншої військової частини, у зв`язку з його недовірою до командування військової частини НОМЕР_1 ; - про повідомлення причин невиплати йому грошового зобов`язання та здійснення його виплати за весь час затримки; - про нарахування та виплату йому грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік в розмірі місячного забезпечення; - про нарахування та виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі його місячного грошового забезпечення (а.с.14 зв.-18). Зазначені рапорти отримано представником відповідача, 11.09.2023 (а.с.18зв.) Строк розгляду рапортів становить 30 днів, але з урахуванням продовження не більше 45 днів. Таким чином, у період до 06.11.2023 року позивач мав законні сподівання, що його рапорти можуть бути розглянуті відповідачем. 21.11.2023 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом із дотритманням строку, встановленого ст. 122 КАС України, відтак підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 в адміністративній справі № 340/9670/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий - суддя О.О. Круговий суддя С.В. Білак суддя О.В. Головко