Постанова 4824 № 756/11414/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 756/11414/22 № апеляційного провадження: 22-ц/824/7823/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 серпня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2023 року у складі судді Майбоженко А.М., у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ріальто" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В : У грудні 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ріальто" (надалі - ТОВ "ФК "Ріальто") звернулося у суд із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 210817-45304-1 від 17.08.2021, яка виникла станом на 21.11.2022 у загальному розмірі 15 778 грн та судові витрати. Позов обґрунтовано тим, що 17.08.2021 між ТОВ "ФК "Ріальто" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 210817-45304-1, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 4 900 грн строком на 10 днів, шляхом переказу на її платіжну картку, емітовану АТ "ТАСКОМБАНК" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,2 % від суми кредиту за кожен день користування та 4,0 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту. Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі інтернет https://mo№etka.ua або https://mo№etka.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України "Про електронну комерцію. Після підписання договору у позичальника виникає можливість для завантаження Договору з особистого кабінету, тому позичальник має змогу в будь-який час ознайомитися з умовами Договору. Одноразовий ідентифікатор 146751 направлявся відповідачу 17.08.2021 о 14.05 год. шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_1 , який вказувався при реєстрації. Кредитний договір був підписаний 17.08.2021 о 14 год 06 хв шляхом введення одноразового ідентифікатора 146751 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі інтернет https://mo№etka.ua або https://mo№etka.com.ua. Кредитні кошти були відправлені відповідачу 17.08.2021 на платіжну картку НОМЕР_1 емітовану АТ "ТАСКОМБАНК". Кредитор свої зобов`язання за вказаним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у встановленому договором розмірі, у свою чергу відповідачкою порушено умови кредитного договору, а саме допущена прострочена заборгованість зі сплати основного боргу та нарахованих відсотків. Таким чином, у зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань за вказаним договором у відповідача виникла заборгованість, що станом на 21.11.2022 становить 15 778 грн. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2023 року позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення районного суду ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права. Посилається на те, що судом порушено п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка була повідомлена про розгляд справи та відкриття провадження у справі. Вказує, що суд не встановив того, що відповідачка вчиняла дії спрямовані на укладення договору № 210817-45304-1 від 17.08.2021, а також не мав жодних наявних доказів отримання нею позики у розмірі 4 900 грн. Зазначає, що невстановлені особи шахрайським шляхом заволоділи доступом до мобільного телефону відповідачки і через мережу інтернет понабирали мікрозайми, кредити та позики на ім`я ОСОБА_1 , зокрема позику у ТОВ "ФК "Ріальто", яка не булу відправлена на картку відповідачки. Крім того звертає увагу, на те що позивач увів суд в оману, оскільки приховав, що ОСОБА_1 18.08.2021 направляла на їх електронну адресу лист-повідомлення про вчинення щодо неї шахрайських дій та надсилала витяг з ЄРДР: 1221121230000278 від 17.08.2021. Також вказує, що суд помилково прийняв рішення на основі не засвідчених копій документів. 03 квітня 2024 року адвокатом Руденко К.В. в інтересах ТОВ "ФК "Ріальто" подано відзив на апеляційну скаргу, проте як свідчать матеріали, подано його з пропуском процесуального строку. Так, ухвалою Київського апеляційного суду від 11 березня 2024 року позивачу надано строк надання відзиву на апеляційну скаргу протягом десяти днів з моменту отримання ухвали суду. Відповідно до справи, того ж дня копію ухвалу суду було направлено на електронну адресу ТОВ "ФК "Ріальто" та до кабінету в підсистемі «Електронний суд», проте відзив на апеляційну скаргу позивачем було подано лише 03 квітня 2024 року, тобто з пропуском установленого судом строку та відсутності клопотання про його поновлення. У запереченнях ОСОБА_1 просить не приймати відзив до уваги, остільки подано його з пропуском процесуального строку. Враховуючи викладене та те, що позивач не просив поновити йому строк на подачу відзиву на апеляційну скаргу з обґрунтуванням поважності причин його пропуску, а тому поданий по справі відзив підлягає залишенню без розгляду. Відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на наступне. Так, ухвалюючи судове рішення районний суд допустив порушення норм цивільного процесуального законодавства, що є підставою для обов`язкового скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення у справі нового судового рішення. Установлено, що суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (пункт 3 частини шостої статті 19 ЦПК України У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (пункт 1 частини перша та друга статті 274 ЦПК України). Згідно із ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Установлено, що ухвалою суду від 10 лютого 2023 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження й розгляд справи призначено без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачці у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали подати до суду відзив на позов, а також роз`яснено їй право в зазначений строк подати до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження з наведенням обґрунтувань такої вимоги. Відповідно до матеріалів, справа судом розглянута у відсутність належних доказів повідомлення відповідачки про перебування справи в провадженні суду та можливості реалізувати нею свої права, передбачені положеннями процесуального закону. Убачається, що поштовий конверт, у якому містилася копія ухвали суду від 10 лютого 2023 року та який направлявся на адресу ОСОБА_1 повернувся до суду без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 59). Таким чином, на момент розгляду справи процедура проведення спрощеного позовного провадження районним судом була порушена. При цьому згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Апеляційний суд враховує, що суд першої інстанції мав право розглянути справу у спрощеному позовному провадженні, проте вимоги цивільної процесуальної форми вимагають дотримання процедури проведення спрощеного позовного провадження. Зазначене позбавило відповідачку можливості надати зауваження щодо заявлених до неї позовних вимог, а суд це позбавило обов`язку надати оцінку можливим доводам та обґрунтуванням заперечення, тому суд не виконав свого зобов`язання стосовно дотримання закріпленого у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу рівності сторін. Апеляційний суд вважає, що за обставин, встановлених у цій справі, процесуальні дії районного суду при розгляді справи є надто формальними, та такими, що вчинені непропорційно та фактично позбавили права особи на участь у розгляді її справи. При цьому, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішенні від 8 листопада 2018 року у справі «Созонов та інші проти України», в якій ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов до висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні. Європейський суд з прав людини у справі "Лопушанський проти України" у зв`язку із розглядом судом справи у відсутність відповідача, який не був належно повідомлений, констатував, що не було дотримано принципу рівності сторін, одного із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції. Отже, у матеріалах справи відсутні докази на спростування доводів апеляційної скарги про порушення процесуальних прав ОСОБА_1 у зв`язку з неповідомленням її про розгляд справи та позбавленням права вчиняти процесуальні дії, як сторони спору. Згідно п. 4 ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі, якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Розглянувши справу у відсутність даних щодо повідомлення відповідачки про перебування заявленого спору у провадженні суду, районний суд допустив порушення процесуального принципу рівності сторін, у зв`язку з чим відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення позову, враховуючи таке. Установлено, що 17.08.2021 між ТОВ "ФК "Ріальто" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 210817-45304-1, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 4900 грн (а.с. 9-10). Відповідно до п. 1.3 Договору, строк надання кредиту та строк дії договору становить 10 днів, але в будь-якому випадку строк користування грошовими коштами, наданими у кредит не може становити менше 3 (трьох) календарних днів. Строк надання кредиту може бути продовжений в порядку та на умовах, визначених цим договором. Згідно п. 1.2 Договору, сторони погодили наступну процентну ставку за користування кредитом - 2,2 % від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 803 %) користування кредитом у межах строку, визначеного в п. 1.3. цього Договору. Відповідно до п. 3.3. Договору, у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених п. 1.3. Договору (з урахуванням пролонгації строку дії Договору), позичальник сплачує Товариству плату за неправомірне користування кредитом за процентною ставкою - 4,0 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування (річна процентна ставка становить 1460,00 %) кредитом понад строк, зазначений у п. 1.3 цього Договору. Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://mo№etka.ua або https://mo№etka.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України "Про електронну комерцію. У відповідності до порядку, визначеному ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", відповідач зареєструвався на веб-сайті в мережі Інтернет https://mo№etka.ua, для чого пройшов ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначила реквізити картки для отримання кредиту), підтвердила номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснив акцептування Кредитного договору, шляхом надсилання електронного повідомлення підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відповідно до довідки ТОВ "Девелопмент Інновейшинс", одноразовий ідентифікатор 146751 направлявся та був доставлений 17.08.2021 о 14 год 05 хв шляхом надсилання смс-повідомлення на мобільний номер НОМЕР_1 за допомогою сервісу ТОВ "Мобізон" (а.с. 13). Кредитний договір був підписаний 17.08.2021 о 14 год 06 хв шляхом введення одноразового ідентифікатора 146751 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://mo№etka.ua або https://mo№etka.com.ua. ТОВ "ФК "Ріальто" було перераховано на картковий рахунок відповідачці позику в розмірі 4900 грн, що підтверджується чеком № 434466128 від 17.08.2021 (а.с. 11). Згідно розрахунку заборгованості за договором № 210817-45304-1 від 17.08.2021 станом на 21.11.2022 у відповідачки наявна заборгованість у загальному розмірі 15 778 грн з яких: 4900 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 1 078 грн - прострочена заборгованість по несплаченим процентам; 9 800 грн - заборгованість по несплаченими процентами за неправомірне користування грошовими коштами, згідно п. 3.3 Договору (а.с. 15). За правилом частини 1статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У справі № 561/77/19 від 16 грудня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: "Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2ст. 639 ЦК України.) В абзаці 2 частини 2статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205,207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію". Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі". Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 2статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" (далі - Закон). Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов такого висновку: "Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами". Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі № 127/33824/19 від 07 жовтня 2020 року. За таких обставин, колегія суддів вважає, що кредитний договір № 210817-45304-1 від 17.08.2021 був укладений та підписаний сторонами в електронній формі і такі дії сторін узгоджуються з вимогами ст. ст. 6, 627 ЦК України та ст. 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію". Відповідачкою не надано доказів на спростування наданих позивачем доказів стосовно перерахування на її рахунок грошових коштів у розмірі 7 900 грн. Договір № 210817-45304-1 від 17.08.2021 є чинним та в судовому порядку не оспорений. Крім того, звертаючись до суду зданим позовом, позивач посилався на пункт 2.4 договору, яким визначено, що позичальник зобов`язаний, зокрема, у встановлений договором строк повернути кредит та сплатити проценти за його користування, а також у випадку подальшої зміни терміну платежу (оформлення продовження) сплачувати товариству проценти за користування кредитом у розмірі 2,2 % в день від суми кредиту, починаючи з першого дня продовження на період строку її дії. Згідно пункту 1.2. вищевказаного Договору сторони погодили наступну процентну ставку за користування кредитом 2,2 % від суми кредиту за кожний день користування за кожен день користування. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Таким чином наявні підстави для стягнення заборгованості за нарахованими відсотками відповідно до п. 1.2 кредитного договору. Крім того, пунктом 3.3 договору визначено, що у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених п. 1.3 договору (з урахуванням пролонгації дії договору), позичальник сплачує товариству плату за неправомірне користування кредитом за процентною ставкою 4,0 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування кредитом понад строк. Сторони домовились, що процентна ставка визначена в цьому пункті договору, нараховується відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як убачається із умов укладеного між сторонами у електронній формі кредитного договору, у пункті 3.3. договору сторони узгодили, що у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених пунктом 1.3. договору (з урахуванням пролонгації строку дії договору), позичальник сплачує товариству плату за неправомірне користування кредитом за процентною ставкою 4,0 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування (річна процентна ставка становить 1460,00 %) кредитом понад строк, зазначений у пункті 1.3. цього договору. Сторони домовилися, що процентна ставка, визначена в цьому пункті договору нараховується відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Таким чином, сторони встановили цим пунктом договору свій інший розмір процентів 1460,00 % річних від суми несвоєчасно повернутого кредиту та те, що процентна ставка, визначена в цьому пункті договору нараховується відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. При цьому пролонгація строку дії договору не є умовою застосування визначеної процентної ставки, а може ураховуватися лише для визначення строку, з якого така процентна ставка має нараховуватися. З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення 9 800 грн заборгованості, нарахованої відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України за визначеною у договорі процентною ставкою є доведеною та такою, що підлягає до задоволення. Розрахунок загальної суми заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору станом на 21 листопада 2022 року наданий суду, відповідає умовам договору. Доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом відповідачкою суду не надано. Зокрема, не надано інший розрахунок, який би спростовував нарахування позивача. Враховуючи викладені обставини, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 788 грн, яка складається з: 4 900 грн заборгованості за кредитом; 1 078 грн заборгованості за відсотками; 9 800 грн заборгованості по несплаченими процентами згідно п. 3.3 Договору. Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду). У статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Відповідно до справи, укладений між сторонами у електронній формі договір позивачкою не оспорено, в установленому законом порядку недійсним його не визнано, а тому в силу положень ст. 204 ЦК України підлягає до виконання. Отже, з урахуванням відсутності спростування презумпції правомірності договору на рівні закону або судового рішення, не можливості учасників цивільних відносин на рівні того чи іншого договору здійснювати його кваліфікацію як недійсного (нікчемного чи оспорюваного), колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про порушення судом положень матеріального права та вирішення спору на підставі недійсного договору, укладеного поза волею ОСОБА_1 Звертаючись з позовом, ТОВ "ФК "Ріальто" просило стягнути з відповідачки на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн. На підтвердження понесення таких витрат під час розгляду справи районним судом, позивачем було долучено договір про надання юридичних послуг № 02/06/2022 від 02 червня 2022 року, укладений між ТОВ "ФК "Ріальто" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 . Відповідно до умов зазначеного договору сторони погодили, що виконавець, який має право на заняття адвокатською діяльністю відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2412 від 23.10.2018, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області № 918 від 23.10.2018, зобов`язується надати замовнику наступні юридичні послуги: складания проектів процесуальних документів, складання листів, адвокатських запитів, претензій, заперечень, позовних заяв, пояснень, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, представництво інтересів замовника у органах державної влади та місцевого самоврядування, а замовник зобов`язується прийняти такі послуги та оплатити їх в порядку, в строки та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1) Відповідно до п. 3.1 зазначеного договору вартість послуг виконавця становить в тому числі : 8 000 грн - складання позовної заяви про стягнення заборгованості з боржника замовника; 3 000 грн - складання відповіді на відзив на позовну заяву, заперечення, додаткові пояснення; 1 000 грн - складання та надсилання адвокатського запиту; 1 000 грн - складання заяв, клопотань. Відповідно до п. 4.1 договору замовник вважається таким, що отримав послуги, а виконавець таким, що надав послуги після підписання Акту приймання-передачі наданих послуг. Акт складається виконавцем у двох екземплярах та надасться на підписання замовнику не пізніше 5-ти (п`яти) робочих днів, після завершення надання послуг. 18 жовтня 2022 року між ТОВ "ФК "Ріальто" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2. було підписано акт приймання- передачі наданих послуг № 11 до договору № 02/06/2022 про надання юридичних послуг від 02 червня 2022 року, відповідно до якого, серед інших послуг у інших справах, виконавець надав, а замовник прийняв наступні послуги: підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором № 210817-45304-1 від 17.08.2021 та клопотання про витребування доказів, що подається разом з позовною заявою, вартість наданих послуг - 8 000 грн; складання адвокатського запиту про витребування доказів по боржнику ОСОБА_1 за договором № № 210817-45304-1 від 17.08.2021, вартість послуги 1000 грн. Долучено до справи також платіжне доручення № 365 від 11.11.2023 про оплату за надання юридичних послуг на загальну суму 144 000 грн. Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката. Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об`єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Allia№ce Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Дослідивши матеріали справи та зміст поданих документів, колегія суддів вважає, що наведений адвокатом обсяг послуг з їх вартістю 9 000 грн є співмірним із складністю справи та затраченим часом на надання таких послуг. При цьому в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не вказала будь-яких доводів та заперечень щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи судом першої інстанції. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 481 грн. За таких обставин з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 2 481 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ріальто" задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ріальто" (код ЄДРПОУ: 43492595, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Вацлава Гавела, буд. 4) заборгованість за кредитним договором № 210817-45304-1 від 17.08.2021, яка складається з 4 900 грн заборгованості за кредитом; 1 078 грн заборгованості за відсотками; 9 800 грн заборгованості по несплаченими процентами за неправомірне користування грошовими коштами, згідно п. 3.3 Договору, 9 000 грн витрат на професійну правничу допомогу; 2 481 грн сплаченого судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: Судді: