Ухвала КЦС ВС № 204/8669/22

Ухвала 12 серпня 2024 року м. Київ справа № 204/8669/22 провадження № 61-10775ск24 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Бартош-Стрєльниковою Тетяни Миколаївни , на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Іщенко Наталія Дем`янівна, про усунення від права на спадкування та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Іщенко Наталія Дем`янівна, про усунення від права на спадкування, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 24 липня 2024 року засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Бартош-Стрєльниковою Т. М. , на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2024 року. На підставі касаційної скарги не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження. Як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, вона подана з пропуском встановленого строку на касаційне оскарження. Постанова Дніпровського апеляційного суду ухвалена 05 червня 2024 року (відомості про складення повного судового рішення відсутні). Касаційну скаргу подано до Верховного Суду 24 липня 2024 року, що підтверджується відтиском штемпеля на поштовому конверті. Тобто з пропущенням, передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК України строку на касаційне оскарження, оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження було 05 липня 2024 року. У клопотанні, яке міститься у касаційній скарзі, ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження, мотивуючи тим, що в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст постанови не було вручено в судовому засіданні відповідачу, проте оприлюднено в ЄДРСР 25 червня 2024 року, а тому відповідач має право на поновлення строку, якщо скарга буде подана до 25 липня 2024 року. Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). У частині другій та третій статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Однак, вказані у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження підстави, не можна вважати поважними, оскільки ОСОБА_1 не надає будь-яких належних доказів щодо порушення апеляційним судом вимог щодо видачі (надсилання) копії судового рішення (довідка суду, копії матеріалів справи, тощо), які б свідчили про те, постанова апеляційного суду не вручалася (видавалася або надсилалась) раніше апеляційним судом їй чи її представнику, зокрема в електронній формі шляхом направлення до електронного кабінету. Верховний Суд позбавлений можливості перевірити доводи щодо неотримання копії постанови суду апеляційної інстанції, оскільки у розпорядженні суду наявні лише матеріали касаційної скарги. Посилання в касаційній скарзі на неотримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції та його оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень не змінює строк касаційного оскарження, визначений частиною першою статті 390 ЦПК України, а відповідно до частини другої або третьої цієї статті може бути підставою для його поновлення у разі заявлення відповідного клопотання і надання відповідних доказів. На підставі викладеного, згідно з частиною 3 статті 393 ЦПК України касаційна скарга підлягає залишенню без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа, яка подала касаційну скаргу має право звернутися до суду касаційної інстанції зі заявою про поновлення строку на касаційне оскарження і навести інші підстави для поновлення строку, подавши відповідні докази. Окрім цього, як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, в порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у повному обсязі. Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на день пред`явлення позовів - 2022 рік) за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру судовий збір становив 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах. У підпункті 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Аналіз оскаржених судових рішень свідчить, що судом розглянуто та задоволено як позов ОСОБА_3 , так і позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 . Таким чином, ураховуючи характер позову та клопотання у скарзі, за подання касаційної скарги судовий збір становить: за позовом ОСОБА_3 - 1 984,80 грн (992,40 грн * 200% * 1 вимогу немайнового характеру); за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 - 1 984,80 грн (992,40 грн * 200% * 1 вимогу немайнового характеру), а всього - 3 969,60 грн. ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 300,00 грн (квитанція від 24 липня 2024 року). Таким чином, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно доплатити судовий збір у розмірі 669,60 грн (3 969,60 грн - 3 300,00 грн). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або сплачено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДР: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Окрім цього, 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на постанови Верховного Суду. Разом з тим, підстави касаційного оскарження судових рішень у касаційній скарзі належним чином не обґрунтовані. Особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду) у касаційній скарзі слід зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Посилаючись у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду, особа, яка подала касаційну скаргу, не зазначає, які саме висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (та якої саме) у них викладено та які не застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. З урахуванням викладеного, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Окрім цього, відповідно до пунктів 4, 6 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується та клопотання особи, яка подає скаргу. Аналіз касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_1 також посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права при перегляді додаткового рішення суду першої інстанції. Разом з тим, у прохальній частині особа, яка подала касаційну скаргу, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду щодо розгляду справи по суті спору. Таким чином, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно конкретизувати судові рішення, які нею оскаржуються (зокрема, зазначити чи оскаржує вона додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду за наслідками його перегляду) та у разі оскарження додаткового рішення викласти вимоги касаційної скарги відповідно до повноважень суду касаційної інстанції з урахуванням положень статті 409 ЦПК України та вказати підстави касаційного оскарження додаткового судового рішення, передбачені частиною другої статті 389 ЦПК України. Окрім цього, у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету (пункт 2 частини другої статті 392 ЦПК України). 18 жовтня 2023 року введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» № 3200-ІХ від 29 червня 2023 року, яким внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України. Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України). Адвокати,нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (частини сьомої статті 14 ЦПК України). ОСОБА_1 та її представник - адвокат Бортош-Стрєльникова Т. М. в порушення пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не вказують реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності та відомості про наявність або відсутність у них електронного кабінету. Окрім цього, особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу, що без зазначення реєстраційного номеру облікової картки платника податків у суду відсутня можливість перевірити наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС та вручити у відповідності до частини сьомої статті 14 ЦПК України будь-які документи у справі в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету. Таким чином, особі, яка подала касаційну скаргу, слід надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу. Керуючись статтями 185, 260, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Бартош-Стрєльниковою Тетяни Миколаївни , на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2024 року залишити без руху. Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя В. І. Крат