Постанова Сумський апеляційний суд № 578/1357/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 серпня 2024 року м.Суми Справа №578/1357/21 Номер провадження 22-ц/816/932/24 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю. з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М. у присутності: представника позивачів - адвоката Макаренка Олега Степановича, представника відповідача військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 19 грудня 2023 року у складі судді Косар А.І., ухваленого в селищі Краснопілля Сумської області, повний текст якого складено 28 грудня 2023 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі законного представника - ОСОБА_2 , до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - військова частина НОМЕР_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, В С Т А Н О В И В: У грудні 2021 року ОСОБА_2 у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через свого представника - адвоката Макаренка О.С. звернулася до суду з вищевказаним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що її чоловік та відповідно батько неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 уклав військовий контракт із Збройними силами України строком на три роки та був зарахований на посаду кулеметника військової частини польова пошта НОМЕР_3 (в/ч НОМЕР_1 ). 25 липня 2016 року, приймаючи безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за розпорядженням старшого командування, а саме в межах спостережного пункту «Депо», розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок неправомірних дій: нанесення тілесних ушкоджень, тортур та фізичного насильства з боку солдата ОСОБА_5 та старшого сержанта ОСОБА_6 , солдат ОСОБА_4 помер. Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 25 вересня 2018 року кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 за ст. 426-1 ч. 4, 121 ч. 2 КК України закрито у зв`язку зі смертю обвинуваченого. Вироком Дружківського міського суду Донецької області від 12 червня 2020 року, який набрав законної сили, ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за ст. 121 ч.2, ст. 406 ч.3 КК України до 8 років позбавлення волі. Позивачі є дружиною та сином загиблого військовослужбовця, і на момент його загибелі проживали разом однією сім`єю. Загибель рідної людини спричинила їм, крім іншого, емоційні страждання, загиблий був молодий і здоровий чоловік, відчуття його безповоротної втрати викликає у них душевні страждання і відчуття безмежного горя, адже було вбито близьку людину. Дружина назавжди втратила чоловіка а син - батька, який був годувальником та опорою сім`ї. Моральні страждання збільшилися ще й внаслідок того, що відповідач, проводячи службове розслідування за фактом смерті ОСОБА_4 , в службових документах вказував недостовірні відомості щодо обставин загибелі солдата та виставив його як порушника службової дисципліни, негативно характеризував, хоча останній не встиг прослужити й місяця за контрактом до дня загибелі. Відповідач ухилявся від виконання покладених на нього обов`язків щодо проведення належним чином службового та спеціального розслідування за фактом загибелі військовослужбовця, подання відповідних документів до Центральної військової лікарської комісії Збройних сил України для встановлення причинного зв`язку його смерті з виконанням обов`язків військової служби, що в свою чергу унеможливлювало отримання позивачами соціального захисту та пільг, передбачених законодавством України протягом тривалого часу. І це завдало позивачам додаткові моральні страждання. Оскільки солдат ОСОБА_5 та старший сержант ОСОБА_6 під час умисного позбавлення життя свого підлеглого знаходилися у службових відносинах з відповідачем та вчинили злочин під час виконання службового обов`язку, то і відповідальність за заподіяну ними шкоду має бути покладена на відповідача - військову частину НОМЕР_1 . Посилаючись на вказані обставини, просить стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рахунок компенсації моральної шкоди по 500 000 грн кожному. Рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 19 грудня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 500 000 грн в рахунок компенсації моральної шкоди, завданої внаслідок злочину. Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь неповнолітнього ОСОБА_2 в особі законного представника матері ОСОБА_2 500 000 грн в рахунок компенсації моральної шкоди, завданої внаслідок злочину. Вирішено питання розподілу судових витрат. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушенням норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки обставинам, що ОСОБА_2 було отримано компенсацію моральної шкоди від засудженого вироком Дружківського міського суду Донецького області від 12 червня 2020 року ОСОБА_5 , а саме 200 000 грн. А посилання представника позивачки на ту обставину, що виконавчий лист не було подано на примусове виконання в частині стягнення з засудженого грошових коштів у якості компенсації моральної шкоди, що завдана смертю чоловіка, не є підставою стверджувати, що така шкода має бути стягнута з відповідача. Рішення про компенсацію моральної шкоди набрало законної сили, а неподання необхідних документів щодо примусового стягнення із засудженого грошових коштів не є підставою стверджувати про відсутність компенсації моральної шкоди. Наголошує на тому, що позивачами не ставилося питання наявності моральних страждань внаслідок незаконних дій, рішень чи бездіяльності відповідача. Крім того, зазначає, що жодного обґрунтування щодо розміру відшкодування моральної шкоди позивачами надано не було. Звертає увагу суду, що у справі приймав участь представник позивачів, який надав ордер стосовно ОСОБА_2 та у той самий ордер було вписано ОСОБА_3 . При цьому, на думку скаржника, за одним ордером не може бути здійснено представництво декількох осіб. Також вважає, що судом не було залучено до участі у справі орган, який за законом має здійснювати представництво та захист інтересів дитини. Крім того, суд ухвалив рішення за відсутності представника відповідача, хоча суду було повідомлено про те, що представник захворів і не може прийняти участь у розгляді справи, що на їх думку, є поважною причиною відсутності представника, що призвело до ухвалення судом рішення по суті без врахування заперечень з боку сторони відповідача. Від представника позивачів - адвоката Макаренка О.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду - залишити без змін. Наголошує на тому, що моральна шкода була заподіяна також діями іншого обвинуваченого - ОСОБА_6 , який помер під час розгляду справи, а тому питання про стягнення з нього моральної шкоди судом взагалі не розглядалося. Ця обставина досліджувалася судом і їй була надана відповідна юридична оцінка. Розмір відшкодування шкоди в рахунок компенсації моральної шкоди визначений судом з урахуванням глибини моральних страждань, безповоротністю втрати чоловіка і батька, неможливістю відновити звичайний спосіб життя після його загибелі, необхідністю вживати додаткових заходів для організації їхнього життя. Стосовно ордеру адвоката, вказує на те, що ОСОБА_3 є неповнолітнім, а тому його інтереси представляла його мати, з якою і було укладено договір на представництво інтересів. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги представника позивачів, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_4 (а.с. 8, Т.1). ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с. 9, Т. 1). Відповідно до Наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 30 червня 2016 №194, солдат ОСОБА_4 як військовослужбовець за контрактом зарахований до списків військової частини польова пошта НОМЕР_3 та призначений на посаду кулеметника 1 відділення 3 взводу 2 мотопіхотної роти військової частини - польова пошта НОМЕР_3 (а.с. 13, Т. 1). З анкети військовослужбовця ОСОБА_4 слідує, що до його складу сім`ї входили мати ОСОБА_7 , дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 27). 25 липня 2016 року, приймаючи безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за розпорядженням старшого командування (наказ командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 08 липня 2016 № 192), а саме в межах спостережного пункту «Депо», розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок неправомірних дій: нанесення тілесних ушкоджень, тортур та фізичного насильства з боку солдата ОСОБА_5 та старшого сержанта ОСОБА_6 , солдат ОСОБА_4 помер. У подальшому ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було притягнуто до кримінальної відповідальності за ст. 121 ч. 2, ст. 426-1 ч. 4, ст. 406 ч. 3 КК України Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 25 вересня 2018 року кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 за ст. 426-1 ч. 4, 121 ч. 2 КК України закрито у зв`язку із смертю обвинуваченого (а.с. 17, Т. 1). Вироком Дружківського міського суду Донецької області від 12 червня 2020 року ОСОБА_5 визнано винуватим за ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 406 КК України, на підставі ст. 70 ч. 1 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 200 000 грн (а.с. 34-46, Т. 1). З наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06 серпня 2020 року № 139-ОД вбачається, що службове розслідування по факту смерті військовослужбовця солдата ОСОБА_4 в період часу з 25 липня 2016 року по 05 серпня 2016 року, яке проводилось посадовими особами військової частини - польова пошта НОМЕР_3 , відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_3 від 25 липня 2016 року № 428 було проведено з суттєвими порушеннями Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затв. наказом Міністра оборони України від 15 березня 2004 №

82. Смерть кулеметника 1 відділення 3 взводу 2 мотопіхотної роти солдата ОСОБА_4 25 липня 2016 року визнано такою, що настала під час виконання обов`язку військової служби (а.с. 21, Т. 1). Рішенням Ковпаківського районного суду від 22 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 10 червня 2021 року, з військової частини НОМЕР_1 на користь матері ОСОБА_4 - ОСОБА_7 стягнуто 500 000 грн у відшкодування моральної шкоди (а.с. 30-33, Т. 1). Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на час вчинення злочину знаходитися у службових відносинах з відповідачем та виконували службовий обов`язок, тому і відповідальність за заподіяну ними шкоду має бути покладена на військову частину НОМЕР_1 . Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходячи з власного переконання, враховуючи поведінку відповідача, факт того, що негативні наслідки вчиненого злочину мають незворотній характер, суб`єктивне ставлення позивачів до передчасної втрати ними чоловіка та батька, їх душевні страждання і відчуття безмежного горя, викликані необхідністю докладати зусиль для організації подальшого власного життя, що позбавляє їх можливості вести звичний спосіб життя, дійшов висновку про те, що сума у розмірі 500 000 грн є достатньою для відшкодування ОСОБА_2 та неповнолітньому ОСОБА_3 дружині та сину померлого моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про наявність підстав для задоволення позову. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Відповідно до ч. 1 ст. 1172 юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. У даному випадку для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду), так і певних спеціальних умов. До таких спеціальних умов належать: перебування завдавала шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою-роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків. За приписами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. У пункті 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №5 роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги. Матеріалами справи підтверджується, що в результаті неправомірних дій, а саме нанесення тілесних ушкоджень, тортур та фізичного насильства з боку солдата ОСОБА_5 та старшого сержанта ОСОБА_6 , солдат ОСОБА_4 помер. Оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вчинили злочин під час виконання службового обов`язку і знаходилися у службових відносинах з відповідачем, тому відповідальність за заподіяну ними шкоду має бути покладена на військову частину НОМЕР_1 . З приводу доводів відповідача, що на користь ОСОБА_2 вироком Дружківського міського суду Донецької області від 12 червня 2020 року з ОСОБА_5 вже було стягнуто у відшкодування моральної шкоди 200 000 грн, колегія суддів зауважує, що вказаним вироком було частково задоволено цивільний позов ОСОБА_2 з огляду на те, що ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 25 вересня 2018 року кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 за ст.ст. 426-1 ч. 4, 121 ч. 2 КК України було закрито у зв`язку зі смертю обвинуваченого. Водночас смерть ОСОБА_4 настала також внаслідок неправомірних дій і ОСОБА_6 , відповідальність за заподіяння шкоди яким також має бути покладена на військову частину НОМЕР_1 . Отже, позивачі як дружина та син померлого ОСОБА_4 мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої його смертю. Крім того, як на підставу відшкодування моральної шкоди позивачі зазначають також те, що відповідач, проводячи службове розслідування за фактом смерті ОСОБА_4 в службових документах вказував недостовірні відомості щодо обставин його загибелі та виставляв його як порушника службової дисципліни і негативно його характеризував. Вказана обставина підтверджуєтьсянаказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06 серпня 2020 року № 139-ОД, з якого вбачається, що службове розслідування по факту смерті військовослужбовця солдата ОСОБА_4 в період часу з 25 липня 2016 року по 05 серпня 2016 року, яке проводилось посадовими особами військової частини - польова пошта НОМЕР_3 , відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_3 від 25 липня 2016 року № 428 було проведено з суттєвими порушеннями Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затв. наказом Міністра оборони України від 15 березня 2004 №

82. Крім того, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року у справі № 480/4876/19 було зобов`язано військову частину провести повторне службове розслідування стосовно загибелі ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 . У вказаному рішенні суд дійшов висновку, що посилання військової частини, що основними обставинами, які привели до смерті ОСОБА_4 стала особиста недисциплінованість, у тому числі і ОСОБА_4 висновками акту службового розслідування не підтверджується. За встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди визначений судом з урахуванням характеру і глибини душевних страждань та переживань позивачів, яких вони зазнали у зв`язку із загибеллю ОСОБА_4 , та є співмірним із завданою шкодою. Негативні наслідки мають незворотній характер, оскільки втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню. При цьому, суд враховує суб`єктивне ставлення позивачів до передчасної втрати ОСОБА_4 , як чоловіка та батька, їх душевні страждання, викликані необхідністю докладати зусиль для організації подальшого життя, відновити попередній стан їх життя неможливо. Ці страждання будуть супроводжувати позивачів все їх подальше життя. Крім того, сам по собі факт смерті чоловіка та батька беззаперечно свідчить про те, що вони відчувають від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру і висновки суду з цього приводу є правильними. Також судом було обґрунтовано враховано поведінку відповідача. Присуджений судом розмір у відшкодування моральної шкоди по 500 000 грн кожному з позивачів відповідає вимогам розумності та справедливості. Встановлена місцевим судом обставина неподання ОСОБА_2 виконавчого листа Дружківського міського суду Донецької області від 12 червня 2020 року про стягнення з ОСОБА_5 на її користь 200 000 грн моральної шкоди, який у визначені законом строки не було звернуто до виконання, на правильність висновків суду щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди не впливають. З приводу тверджень скаржника, що судом не було залучено до участі у справі орган, який за законом має здійснювати представництво та захист інтересів дитини, слід зазначити, що інтереси неповнолітнього ОСОБА_3 в справі представляла його мати ОСОБА_2 , як законний представник відповідно до приписів ст. 59 ЦПК України. Порушень судом норм процесуального права колегією суддів не встановлено. Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі по 500 000 грн кожному. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375; 381-382 ЦПК України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 19 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складене 14 серпня 2024 року. Головуючий - О. І. Собина Судді: Ю. О. Філонова В. Ю. Рунов