Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/42272/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/42272/23 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Безименної Н.В., Костюк Л.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі за серпень 2023, вересень 2023, жовтень 2023, листопад 2023, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у збільшеному до 100000 грн розмірі за серпень 2023, вересень 2023, жовтень 2023, листопад 2023, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 в задоволенні позову відмовлено повністю. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок додаткової винагороди та визначення періоду, за який вона повинна виплачуватися, є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходить військову службу та який виплачує йому грошове забезпечення. Тому, саме на відповідача за наявності передбачених законодавством підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, визначивши при цьому період для її розрахунку. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Як вбачається з матеріалів справи, згідно з військовим квитком № НОМЕР_3 , 13.03.2022 року ОСОБА_1 було зараховано до військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду радіотелефоніста. Приймаючи безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, 28 липня 2023 р. позивач отримав бойове ураження внаслідок дій противника. У довідці про обставини травми № 27/0100/1-2405 від 05.08.2023, виданої на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 з адміністративно-господарської діяльності від 28.07.2023 року № 278 зазначено, що 28.07.2023 року молодший сержант ОСОБА_1 отримав бойове ураження внаслідок дій противника, а саме: Вогнепальне осколкове поранення обох гомілок з відкритим переломом голівки правої великогомілкової кістки, пошкодження судинно-нервового пучка лівої гомілки. Посттравматичний синдром. За обставин: 28.07.2023 біля н.п. СЕРЕБРЯНКА Донецької області, близько 19:50, під час виконання бойового завдання, внаслідок ворожого мінометного обстрілу, отримав бойове поранення радіотелефоніст 3-го стрілецького взводу 3-ої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , молодший сержант ОСОБА_1 . Військовослужбовцю будо надано першу медичну допомогу та евакуйовано в 3М3 «Лиман». Поранення отримано військовослужбовцем в період проходження служби, під час захисту Батьківщини. не пов`язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, недотриманням правил техніки безпеки, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Поранення пов`язане з виконанням обов`язків військової служби під час захисту Батьківщини. 3 01.08.23 по 08.09.23 Позивач проходив лікування у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь». 18.08.23 Позивачу у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» було проведено ВЛК, вказано потребу в лікуванні на 30 днів. Довідкою ВЛК № 1516х від 07.09.2023 Позивачу визначено потребу в лікуванні на 30 днів. 23.09.2023 Позивача направленням N°27/0100/-3360 направлено на лікування до ДУ «Інститут травматології та ортопедії» НАМН України. 04.10.2023 Позивача було направлено до НВМКІ «ГВКГ» МО України для проходження ВЛК. Довідкою ВЛК №18890 від 06.10.23 Позивачу визначено потребу в відпустці за станом здоров`я на 30 днів. З 15.10.2023 по 16.10.2023 перебував в КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Б. Липи» та отримав направлення для лікування закордоном. 17.10.2023 Позивач прибув на лікування до Королівства Іспанія на лікування до Військового госпіталю в Сарагосі. Відповідно до банківської виписки по рахунку позивача, яка наявна в матеріалах справи, ОСОБА_1 надходили виплати у таких розмірах: серпень 2023 р. - 42477,10 грн., вересень 2023 - 20870,65 грн., жовтень 2023 - 20870,65 грн. Позивач, вважаючи порушеними його права, щодо не нарахування та невиплати йому повної суми додаткової винагороди у відповідності до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану" звернувся з позовом до суду. Отже спірні відносини виникли через не виплату позивачу додаткової грошової винагороди за час лікування. Разом з тим, виплата позивачу основного грошового забезпечення підтверджена матеріалами справи та не є спірною. Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.9 Закону України №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Пунктом 11 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, встановлено, що у зв`язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання. Відповідно до пункту 18 ст. 10 Закону № 2011-ХІІ(в редакції чинній на момент існування спірних відносин) в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися частина щорічної, основної відпустки, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення. Кожна із зазначених відпусток може бути надана тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Частина щорічної основної відпустки може бути надана один раз протягом календарного року за умови одночасної відсутності не більше 30відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. За змістом пункту 19 статті 10-1 вказаного Закону надання військовослужбовцям у період, передбаченим пунктом 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки у зв`язку з хворобою або для лікування після поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії. З аналізу наведених норм, станом на час виникнення спірних правовідносин, слідує, що в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися, зокрема, відпустки у зв`язку з хворобою або для лікування після поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, але додаткова винагорода, розмір якої збільшується до 100 000 гривень, виплачується на підставі наказів командирів (начальників) за підтвердженням таких обставин: - у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини; - перебуванням військовослужбовця у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної") комісії. Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року №2102-ІХ. Крім того, воєнний стан неодноразово продовжувався та триває й на даний час. Так, на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України видано постанову від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". Тобто, Законом № 2011-ХІІ визначено випадки надання відпустки у період воєнного стану, а Постановою КМ України № 168 встановлено підстави та порядок виплати додаткової винагороди. Згідно абз.5 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. З огляду на вказані норми права можливо дійти висновку про те, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн. включаються особи, які: - перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого); - перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії. Разом з тим, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Міністром оборони України видано окреме доручення від 23.06.2022 №912/а/29. Абзацами 3, 4 пункту 3 Окремого доручення передбачено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець. Згідно з пунктом 4 Окремого доручення у підставах про видання таких довідок (додаток №1 або додаток №2) обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення. Відповідно до пункту 5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку №3 до цього доручення). Пунктом 8 Окремого доручення у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн також включати військовослужбовців, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Підставою для видання наказу щодо виплат додаткової винагороди в розмірі 100000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (Довідка), видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини (зразок заповнення наведено в додатку № 5). У довідці обов`язково зазначати: військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо). Керівникам військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України при наданні рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікувальному закладі (в тому числі закордонному) одночасно надавати медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 грн за час цієї відпустки. Таким чином, з аналізу вищевикладеного слідує, що постановою №168 та Окремим доручення встановлені наступні умови, необхідні для виплати збільшеної до 100 000 грн винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: за періоди безперервного перебування на стаціонарному лікуванні: - пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини; - факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення. До таких періодів зараховується час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, за періоди перебування у відпустці для лікування - після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Отже, за період перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням; перебування військовослужбовця у відпустці для лікування після тяжкого поранення, йому виплачується додаткова винагорода у розмірі, передбаченому постановою КМУ №168. Так, згідно матеріалів справи, а саме, згідно довідки військової частини НОМЕР_1 про обставини травми №27/0100/1-2405 від 05.08.2023 позивач 28.07.2023 отримав бойове ураження внаслідок дій противника, а саме: Вогнепальне осколкове поранення обох гомілок з відкритим переломом голівки правої великогомілкової кістки, пошкодження судинно-нервового пучка лівої гомілки. Посттравматичний синдром. За обставин: 28.07.2023 біля н.п. СЕРЕБРЯНКА Донецької області, близько 19:50, під час виконання бойового завдання, внаслідок ворожого мінометного обстрілу, отримав бойове поранення радіотелефоніст 3-го стрілецького взводу 3-ої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , молодший сержант ОСОБА_1 . Військовослужбовцю будо надано першу медичну допомогу та евакуйовано в 3М3 «Лиман». Поранення отримано військовослужбовцем в період проходження служби, під час захисту Батьківщини. не пов`язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, недотриманням правил техніки безпеки, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Поранення пов`язане з виконанням обов`язків військової служби під час захисту Батьківщини. 3 01.08.23 по 08.09.23 Позивач проходив лікування у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь». 18.08.23 Позивачу у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» було проведено ВЛК, вказано потребу в лікуванні на 30 днів. Довідкою ВЛК № 1516х від 07.09.2023 Позивачу визначено потребу в лікуванні на 30 днів. 23.09.2023 Позивача направленням N°27/0100/-3360 направлено на лікування до ДУ «Інститут травматології та ортопедії» НАМН України. 04.10.2023 Позивача було направлено до НВМКІ «ГВКГ» МО України для проходження ВЛК. Довідкою ВЛК №18890 від 06.10.23 Позивачу визначено потребу в відпустці за станом здоров`я на 30 днів. З 15.10.2023 по 16.10.2023 перебував в КНП ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Б. Липи» та отримав направлення для лікування закордоном. 17.10.2023 Позивач прибув на лікування до Королівства Іспанія на лікування до Військового госпіталю в Сарагосі. Отже, встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні з у зв`язку з отриманим пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, що підтверджено вищенаведеним довідками ВЛК, та згідно довідок ВЛК позивач перебував у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією позивача про те, що за період перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням; перебування військовослужбовця у відпустці для лікування після тяжкого поранення, йому виплачується додаткова винагорода у розмірі, передбаченому постановою КМУ №168, пропорційно дням перебування на такому стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, та пропорційно дням перебування позивача у відпустці для лікування після тяжкого поранення. При цьому, колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів нарахування і виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 у розмірі до 100 000,00 грн на місяць у спірний період. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. При цьому, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень. Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. В Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, зазначено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Апеляційний суд зазначає, що відповідно до пункту 1 Постанови №168 розмір додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням перебування військовослужбовця у відпустці для лікування після тяжкого поранення. При цьому, суд зауважує, що розрахунок розміру додаткової винагороди та визначення періоду (кількості днів) за який вона повинна виплачуватися, є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходить військову службу та який виплачує йому грошове забезпечення. Тому, саме на відповідача за наявності передбачених законодавством підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, визначивши при цьому період для її розрахунку та відповідно суму такого розрахунку. Суд же не може перебирати на себе функції органу, що здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення. Нарахування та виплата грошового забезпечення кожному окремому військовослужбовцю здійснюється із врахуванням конкретних обставин проходження таким військовослужбовцем служби та виконуваних ним завдань, а виплата додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць виплачується військовослужбовцям пропорційно часу перебування військовослужбовця в даному випадку на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням та перебування військовослужбовця у відпустці для лікування після тяжкого поранення. З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про наявність права у позивача на для нарахування та виплатудодаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі за серпень 2023, вересень 2023, жовтень 2023, листопад 2023, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини. Проте, колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що з відзиву Військової частини НОМЕР_1 на апеляційну скаргу вбачається, що в додатках до нього наявні докази виплати позивачу додаткової винагороди, а саме: - довідка про доходи №27/0150-336 від 18.01.2024 року; - відомість зарахувань заробітної плати; - витягом з наказу від 14.12.2023 року № 476 про виплату додаткової нагороди за листопад 2023 року; -витяг з наказу від 12.10.2023 року №405 про виплату додаткової нагороди за жовтень 2023 року. Тобто, відповідач самостійно усунув порушення зі свого боку та надав цьому докази. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, однак із невірним визначенням підстав. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити в мотивувальній частині. Керуючись ст .ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 315-317, 321, 322, 328, 329, 331 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року змінити в мотивувальній частині. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді Н.В. Безименна Л.О. Костюк