Постанова Полтавський апеляційний суд № 536/1787/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 536/1787/23 Номер провадження 22-ц/814/2511/24Головуючий у 1-й інстанції Хіневич В.І. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 серпня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на заочне рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 05 квітня 2024 року, постановлене суддею Хіневич В.І., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: 25.08.2023 ТОВ «Юніт Капітал» звернулося в суд із указаним позовом, у якому просить стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором від 30.12.2021 у розмірі 24 198,74 грн. та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме, судовий збір у розмірі 2 147,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. В обґрунтування вимог позову зазначає, що 30.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №208809363 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Уклавши цей договір позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується та зобов`язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті товариства: www.moneyveo.ua. Відповідач добровільно за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт товариства, де обрав для себе у вбудованому калькуляторі бажані суму грошових коштів (10 000,00 грн.) та строк кредитування (30 днів), зазначив свої персональні дані, у тому числі, банківську картку, на яку в подальшому отримав грошові кошти у сумі 10 600,00 грн., погодивши сплату 0,21 процентів за кожен день; для чого пройшов декілька етапів підтвердження наміру вступити в договірні відносини з товариством та уклав кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу. Після погодження істотних умов кредитування та підписання сторонами договору, первісний кредитор виконав обов`язок щодо надання позичальнику грошових коштів у розмірі 11 600,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням. Проте, позичальник зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого утворилась заборгованість, заявлена позивачем, як правонаступником кредитором, до стягнення. 28.11.2018 між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, за яким останній набув право вимоги за указаним кредитним договором та 05.08.2020 відступив його на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанси», про що укладено договір факторингу за №05/0820-01. У подальшому, 04.08.2023 між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт капітал» укладено договір факторингу №01/04082023. Відповідно до Реєстру боржників від 04.08.2023 до договору факторингу №01/04082023 від 04.08.2023 до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача у сумі 24 198,74 грн., із яких: 10 432,20 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13 766,54 грн. - сума заборгованості за відсотками, заявлених до стягнення в судовому порядку. Заочним рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука від 05.04.2024 відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішення районного суду вмотивовано тим, що у справі відсутні докази на підтвердження перерахування суми фінансування на рахунок клієнта за відступлені права вимоги, відтак, недоведеним є перехід права вимоги до позивача. Позивач оскаржив судове рішення в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Посилаючись на позицію ВП ВС у справі №906/1174/18 від 16.03.2021, вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо недоведеності переходу права вимоги за кредитним договором, у зв`язку із відсутністю доказів на підтвердження оплати договорів факторингу. Наголошує, що такі договори можуть бути, як оплатними, так і безоплатними. Тоді як, у випадку відсутності фінансування, договори факторингу було б розірвано в односторонньому порядку кожним із клієнтів, що унеможливлює укладення додаткових угод до вказаних договорів, які є чинні на сьогодні. Звертає увагу, що предметом відступлення за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 були, серед іншого, вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому; тоді як перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме, реєстрах прав вимоги. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 24 198,74 грн. Такий витяг, а також копія договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 містять підписи сторін та підтверджують перехід права вимоги від первинного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до фактора ТОВ «Таліон Плюс», який має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, у тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, строком дії до 04.08.2021, який неодноразово продовжувався, в останнє до 30.12.2024 включно, про що між сторонами 03.08.2021 та 30.12.2022 укладено додаткові угоди №2 та №3. Таким чином, договором факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, із урахуванням додаткових угод до нього, встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому, а не тільки ті вимоги, які існували на момент укладення договору; натомість, перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме, реєстрах прав вимоги. У подальшому, 04.08.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №01/04082023, за умов якого клієнт зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому у третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позику, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Тоді як перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості відбувається в момент підписання сторонам Акту прийому-передачі Реєстру боржників від 04.08.2023. Наголошує, що наведені обставини підтверджені позивачем належними доказами, не спростованими відповідачем, відтак, вважає беззаперечним факт переходу права вимоги за договорами факторингу, які у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися, а презумпція їх правомірності не спростована. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (ч.1 ст.368 ЦПК України) без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України). Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно із п.1.3, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Згідно із п.4.1 договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку. Згідно із п.8.2 договору, строк цього договору закінчується 28.11.2019, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором./а.с.27-30/ 28.11.2019, 21.10.2020, 31.12.2020, 31.12.2021,між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткові угоди №19, №25, №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018./а.с.38-39, 74, 105, 106-116/. 05.08.2020 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» уклали договір факторингу №05/0820-01 на строк до 04.08.2021, за яким клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п.2.1. договору). Відповідно до п.2.3. договору факторингу №05/0820-01, розмір оплати послуг фактора за надання фінансування клієнту за цим договором за кожен Реєстр прав вимоги становить 100,00 грн., що сплачуються клієнтом протягом 5 банківських днів з дати складання кожного реєстру прав вимог на банківський рахунок фактора, зазначений у відповідному пункті цього договору. Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку (п.4.1. договору). У той же час, відповідно до п. 1.5. договору факторингу встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку №1 до цього договору./а.с.33-37/ 05.08.2020, 10.08.2020, 03.08.2021, 30.12.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено додаткові угоди №б/н, №1, №2, №3 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020./а.с.38, 58/ 30.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії 208809363, за умов якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 11 600,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в т.ч. на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (п.1.1. кредитного договору). Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 10 000,00 грн. одразу після укладення договору, який має бути повернено до 29.01.2022 (п.1.3. кредитного договору). Згідно із п.1.9. кредитного договору, за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються у наступному порядку: 1.9.1. виключно на період строку, визначеного у п.1.7. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щодення за дисконтною ставкою у розмірі 766,50 %, що становить 2,10% від суми кредиту за кожен день користування ним; 1.9.2. за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п.1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 766,50% річних, що становить 2,10% від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті; 1.9.3. якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів у порядку, передбаченому п.1.8. договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою у розмірі 766,50% річних, що становить 2,10% від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою відсотковою ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду./а.с.7-10/ За змістом Витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022, укладеного ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання договору факторингу №28/1118-01-01 від 28.11.2018, за №4602 наявні відомості про кредитні зобов`язання боржника ОСОБА_1 за договором №208809363 на суму 24 198,74 грн./а.с.42/ Згідно із довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», сформованою 05.06.2023, позичальник ОСОБА_1 здійснив акцепт оферти 30.12.2021 0:09:27, одноразовий ідентифікатор: MNV7K9B5; перерахування грошових коштів позичальнику здійснено 30.12.2021 0:09:36, що також підтверджується платіжними дорученнями №571271е3-с5d8-46bd-a5lb-c33dd8214c8f, №7b66a8bc-49a9-4951-83e1-f850d8c4c9fe./а.с.16-18/ 30.05.2023 сформовано реєстр прав вимоги №9 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс»./а.с.46-47/ 04.08.2023 між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу №01/04082023, додатком №1 до якого є реєстр боржників, серед яких: ОСОБА_1 /а.с.45, 53-56/ За змістом виписки з особового рахунку за кредитним договором №208809363 відносно ОСОБА_1 за період із 04.08.2023 по 11.08.2023 сума заборгованості склала 24 198,74 грн., із яких: 10 432,20 грн. - прострочене тіло; 13 766,54 грн. - прострочені відсотки./а.с.41/ Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд виходив із того, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договорами факторингу та не надано акти прийому-передачі Реєстру боржників, тоді як долучені копії є лише затвердженою сторонами формою акту, отже, відсутніми є докази, які б підтверджували належність виконання фактором своїх зобов`язань за договором. Установивши викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності правонаступництва, а отже права вимоги позивача до ОСОБА_1 із цим позовом, що виключає підстави для його задоволення. При цьому, суд зауважив, що позивач, укладаючи договір факторингу, не був позбавлений права вимагати у первісного кредитора первинні документи бухгалтерського обліку та всю іншу документацію, яка стосуються заборгованості боржників, які підтверджують дійсність та наявність права грошових вимог клієнта до боржника по заборгованості та є необхідними для пред`явлення вимоги до боржника щодо погашення заборгованості. Отже, згідно вимог ст.ст.81, 83 ЦПК України позивач повинен був подати усі ті докази які підтверджують обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, до суду разом з позовною заявою. Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитися не може з таких підстав. Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частини перша - третя, п`ята, шоста статті 203 ЦК України). Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України). Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу. Наведене відповідає позиції Верховного Суду України, сформованій у справі №752/8842/14-ц від 05.07.2017. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення. Відсутність порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові. Зокрема, встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19, від 16.10.2020 у справі №910/12787/17. Так, із матеріалів справи убачається, що кредитний договір №208809363 укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 30 грудня 2021 року, натомість договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28 листопада 2018 року, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року, яке в свою чергу передало 05 серпня 2020 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», які лише 04 серпня 2023 року уклали договір факторингу з позивачем. Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов`язанні, не набуло, таке право не могло було передане цим товариством спочатку ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, а потім 04 серпня 2023 року по договору факторингу №01/04082023 ТОВ «Юніт Капітал». Таким чином, ТОВ «Юніт Капітал» є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 30 грудня 2021 року між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Відтак, незалежно від відсутності доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договорами факторингу та актів прийому-передачі Реєстру боржників, у задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал» слід відмовити з підстав відсутності порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача. Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують, оскільки зводяться до довільного трактування норм права на власну користь. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення районного суду слід змінити, виклавши мотиви відмови у задоволенні позову в редакції мотивувальної частини цієї постанови. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - задовольнити частково. Заочне рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 05 квітня 2024 року- змінити, виклавши мотиви відмови у задоволенні позову в редакції мотивувальної частини цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 13.08.2024. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді Ю.В. Дряниця О.В. Чумак