Окрема думка КЦС ВС № 204/6083/14-ц

Окрема думка суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Дундар І. О., Крата В. І. 07 серпня 2024 року м. Київ справа № 204/6083/14-ц провадження № 61-7168св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І., касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мотус Анте» задовольнив. Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2023 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року скасував та ухвалив нове рішення. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мотус Анте» про заміну стягувача правонаступником та видачу дублікату виконавчого листа задовольнив. Замінив стягувача акціонерне товариство «Родовід Банк» у справі №204/6083/14-ц правонаступником товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мотус Анте». Видав дублікат виконавчого листа у справі № 204/6083/14-ц за рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2016 року згідно з яким: «В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 35.1/ІІ-266.08.1 від 01 лютого 2008 року в загальному розмірі 41855 868,23 грн, перед публічним акціонерним товариством «Родовід Банк», звернути стягнення на домоволодіння та земельну ділянку, що належать ОСОБА_2 , які передано в іпотеку публічному акціонерному товариству «Родовід Банк», згідно договору іпотеки б\н від 15 жовтня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. за реєстровим № 9531, шляхом продажу домоволодіння, а саме: житловий будинок та земельну ділянку, загальною площею 0,0778 га, на якій розташований житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:07:382:0005». Не можемо погодитися із постановою касаційного суду з таких підстав.

1. Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).

2. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (пункт 6 частини другої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). 2.1. Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права (пункт 1 частини першої статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). 2.2. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду (частина третя статті 403 ЦПК України). 2.3. Тлумачення частини третя статті 403 ЦПК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що у випадку наявності протилежних за змістом висновків касаційних судів Верховного Суду, єдиним механізмом узгодження практики є передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. 2.4. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики (частина п`ятої статті 403 ЦПК України). 2.5. Тлумачення частини п`ятої статті 403 ЦПК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що єдиною передбаченою законом умовою реалізації права колегії суддів є доходження судом висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а тому у Великої Палати відсутні підстави надавати правову оцінку такому висновку на предмет його дочасності чи обґрунтованості, а також визначати додаткові, порівняно із законодавчо встановленими, умови реалізації судом, який розглядає справу в касаційному порядку, прав такого суду. 2.6. Аналіз вказаних норм свідчить, що у Касаційного цивільного суду відсутній процесуальний механізмі для забезпечення однакового застосування норм права у випадку виявлення неоднакового застосування норм права у межах різних касаційних судів, окрім передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

3. При аналізі судової практики Верховного Суду виявлено наявність по суті двох взаємовиключних підходів до тлумачення та застосування підпункту 17.4. пункту 17 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України і підпункту 19.4 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України та аналогічних за змістом підпункту 17.4. пункту 17 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України та підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України. 3.1. Зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 10/246, від 17 серпня 2023 року у справі № 910/22462/15, від 27 січня 2023 року у справі № 14/338, від 01 листопада 2023 року по справі № 1/137, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 зроблено висновок, що стягувач не повинен доводити фізичної втрати оригіналу наказу, а має доводити відсутність у нього виконавчого документу, який йому видано, та, як наслідок, відсутність у нього можливості звернутися до виконавця. 3.2. Натомість у постановах від 17 листопада 2021 року по справі № 419/310/12, від 08 листопада 2023 року по справі № 196/673/14-ц, від 26 червня 2019 року по справі № 0907/2-3576/2011, від 29 серпня 2023 року по справі № 750/13697/21, від 01 листопада 2023 року по справі № 6-66/2011, від 08 квітня 2019 року по справі № 2-1118/09 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду виснував, що дублікат виконавчого документа замість втраченого оригіналу видається лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено при цьому, заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. 3.3. Таким чином у практиці Верховного Суду сформувалося два підходи щодо застосування підпункту 17.4. пункту 17 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України та підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України: а) стягувач не повинен доводити фізичної втрати оригіналу наказу, а має доводити відсутність у нього виконавчого документу, який йому видано, та, як наслідок, відсутність у нього можливості звернутися до виконавця; б) дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено При цьому, заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. 3.4. З урахуванням наявності таких підходів, необхідно було відступити від висновків щодо застосування норм права (підпункту 17.4. пункту 17 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України та підпункту 19.4 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України) у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21), у постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 лютого 2022 року по справі 10/246, постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 серпня 2023 року у справі № 910/22462/15, постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 січня 2023 року у справі № 14/338, постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 листопада 2023 року по справі № 1/137 та зробити висновок про те, що: «розумний читач, який повністю володіє мовою зрозумів би текст норми у її взаємозв`язку з іншими нормами та засадами цивільного судочинства так, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази; протилежний підхід, що стягувач не повинен доводити фізичної втрати оригіналу виконавчого документу, а має доводити відсутність у нього виконавчого документу, суперечить реалізації принципу змагальності сторін та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог». 3.5. Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року). 3.6. Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).

4. За таких обставин, необхідно було постановити ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Суддя І. О. Дундар Суддя В. І. Крат