Постанова 4801 № 139/610/23

Справа № 139/610/23 Провадження № 22-ц/801/1600/2024 Категорія: 69 Головуючий у суді 1-ї інстанції Тучинська Н. В. Доповідач:Сопрун В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 серпня 2024 рокуСправа № 139/610/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі: головуючого Сопруна В.В., суддів Ковальчука О.В., Сала Т.Б., за участю секретаря судового засідання Кобенди Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №139/610/23 запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та його адвоката Бездітної Тетяни Вячеславівни на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 20 травня 2024 року,яке ухвалила суддя Тучинська Н.В. в Мурованокуриловецькому районному суді Вінницької області, повний текст складено 21 травня 2024 року, в с т а н о в и в: В вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи позовні вимоги тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 16 серпня 2014 року і мають спільну малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Фактично припинено шлюбні відносини з березня 2022 року, відсутність спільних інтересів, наявність різних поглядів на життя, постійні сварки, втрату почуттів любові та поваги один до одного. В результаті чого, між ними зникло взаєморозуміння, будь-які спроби примиритися не дали бажаних результатів, а навпаки ще більше погіршило стосунки. Таким чином, просила суд розірвати шлюб укладений 16 серпня 2014 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області за актовим записом № 2125 між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 20 травня 2024 року позов задоволено. Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 та його адвокат Бездітна Т.В. подали апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним, необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Вважають, що наявна неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, що відбулося внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, відмови у задоволенні клопотань відповідача, неправильного їх дослідження й оцінки, неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин. Просили скасувати рішеннята ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову або залишити позовну заяву без розгляду. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Просить розгляд апеляційної скарги проводити у її відсутність. Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Бездітна Т.В., заявила клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що ні відповідач в зв`язку з поганим самопочуттям, ні представник не зможе прийняти участь в судовому засіданні, так як представник перебуває у відпустці. Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами. Згідно ч. 1 ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Згідно статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права. Статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Згідно з нормами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції. Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку. У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади. З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом. Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року). Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16. При цьому, у постанові Верховного Суду від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку, що, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що розгляд справи вперше був призначений на 17 липня 2024 року на 10:15 год, який за клопотанням адвоката Бездітної Т.В. був відкладений на 13 серпня 2024 року на 10:00 год. Виходячи з вищенаведених норм Конвенції та практики Європейського суду, вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_2 його адвоката Бездітної Т.В., а тому клопотання адвоката Бездітної Т.В. про відкладення судового розгляду, задоволенню не підлягає, як необґрунтоване. Також слід відмовити в задоволенні клопотання адвоката Бездітної Т.В. про витребування від Державної прикордонної служби України інформаційної довідки про перетин кордону України гр. ОСОБА_1 протягом 2022 року по сьогоднішній день, оскільки заявлене клопотання не стосується предмету і підстав заявленого позивачем ОСОБА_1 позову. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав. Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам судове рішення відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що сторони з 16 серпня 2014 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що шлюб вичерпав своє значення для сторін, він не відповідає принципам, встановленим законом і суспільством для такого союзу, а тому його необхідно розірвати. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Згідно із статтею 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. За положеннями частини третьої статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України. Відповідно до частини 1 статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. За приписами статті 112 СК України при вирішенні питання про розірвання шлюбу суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Згідно пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Відповідно до норм сімейного законодавства, добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу. Шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Згідно з ч.5 с.211 ЦПК України під час розгляду справи по суті суд сприяє примиренню сторін. Ухвалою суду першої інстанції від 27 жовтня 2023 року сторонам надавався строк для примирення терміном шість місяців (а.с.69 70). Встановивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини з відповідачем, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, суд першої інстанції, з чим погоджується і апеляційний суд, ураховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України), дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу. Апеляційний суд вважає, що незгода відповідача на розірвання шлюбу не може бути підставою для відмови в позові, оскільки це буде суперечити інтересам позивача. З моменту звернення позивача з даним позовом до моменту постановлення даного судового рішення сторони мали достатньо часу для примирення, однак такого не відбулося, сторони не примирилися. Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу наполягає на розірванні шлюбу, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Апеляційний суд також враховує, що відповідно до положень статті 24 СК України примушування до шлюбу не допускається. Таким чином, ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що шлюб існує формально, сторони тривалий час не підтримують подружніх стосунків, спільного господарства вони не ведуть, примирення та збереження їх сім`ї є неможливим. Інші доводи апеляційної скарги також є безпідставними. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його адвоката Бездітної Тетяни Вячеславівни залишити без задоволення. Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 20 травня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 13 серпня 2024 року. Головуючий Сопрун В.В. Судді Ковальчук О.В. Сало Т.Б.