Постанова 4811 № 452/2810/23

Справа № 452/2810/23 Головуючий у 1 інстанції: Галин В.П. Провадження № 22-ц/811/1478/24 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий - суддя Цяцяк Р.П., судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О., за участю секретаря Цьони С.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21 березня 2024 року, В С Т А Н О В И В: У лютому 2023 року Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (в подальшому - «Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути зі згаданої відповідачки на користь позивача 145 116 грн. 00 коп. заборгованості станом на 08.06.2023 року за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 25.01.2022 року та 2 684 грн. сплаченого судового збору. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 29.07.2021 року відповідачкою власноруч на планшеті було підписано Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (надалі - Заява), що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 року № 151 "Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України". Відповідачкою погоджено використання ОТР пароля в якості підпису та інших видів простого електронного підпису, а саме: при здійсненні будь-якої операцій та правочинів між сторонами за допомогою ОТР паролю, як простого електронного підпису, сторони домовилися вважати, що він однозначно ідентифікує особу клієнта та є логічно пов`язаний із електронними даними про будь-яку операцію або правочин виключно за умови, якщо підтвердження клієнтом здійснення операції або укладення правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайту банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому банком ОТП - паролю на фінансовий номер телефону клієнта. У подальшому відповідачка виявила бажання отримати послугу "Миттєва розстрочка. Кредит готівкою", ознайомилась із актуальними умовами кредитування та 25.01.2022 року підписала Паспорт кредиту за допомогою ОТР пароля, після чого із відповідачем за допомогою ОТР пароля було підписано Кредитний договір б/н від 25.01.2022 року (надалі - «Кредитний договір») про надання строкового кредиту у розмірі 129 800 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника на строк 36 міс. із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 18 %. Додатково із відповідачем за допомогою ОТР пароля підписаний графік кредиту. Однак, відповідачка взяті на себе зобов`язання по погашенню кредиту не виконувала, в результаті станом на 08.06.2023 року у неї виникла перед Банком заборгованість у розмірі 145 116 грн., яка складається з 129 800 грн. заборгованості за тілом кредиту та 15 316 грн. заборгованості за нарахованими відсотками (а.с. 1-3). Оскаржуваним рішенням вищезгаданий позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 25.01.2022 року у розмірі 145 116 грн. 00 коп. станом на 08.06.2023 року, а також 2 684 грн. 00 коп. судового збору (а.с. 133-142). Вищезгадане рішення оскаржила відповідачка. Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Стверджує, що вона «кредитну угоду не укладала, кошти не отримувала, не розпоряджалася ними». Висновки суду про те, що стороною відповідача «не надано доказів, які би підтверджували, що операції через Приват 24 (електронний платіжний засіб) здійснювались не ОСОБА_1 », вважає незаконними, оскільки такі «суперечать судовій практиці щодо розподілу тягаря доказування між сторонами в аналогічних справах» (а.с. 148-151). Ухвалою Львівського апеляційного суду від 05 червня 2024 року відкрито апеляційне провадження за вищезгаданою апеляційною скаргою (отримана апелянтом 14.06.2024 року; а.с. 191), запропоновано учасникам справи протягом 15-ти днів подати до суду свій відзив на апеляційну скаргу та ухвалено розгляд справи у відповідності до частини 1 статті 369 ЦПК України проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 186-187). Клопотань від сторін про апеляційний розгляд справи з повідомленням учасників справи не поступало. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. ЦПК України встановлено, що: - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81); - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13); - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76); - належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77). Статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (січень 2022 року), визначено, що держатель електронного платіжного засобу - фізична особа, яка на законних підставах використовує електронний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного електронного платіжного засобу. Електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ. Переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Платіжна система - платіжна організація, учасники платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов`язковою функцією, що має виконувати платіжна система. Платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів. Неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів. Отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. Згідно з пунктом 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач платіжної системи зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається, крім випадку емісії додаткового електронного платіжного засобу для довіреної особи. Згідно з пунктом 2 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Положення № 705), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу. Емітент під час видачі електронного платіжного засобу за наявності можливості змінити ПІН користувачем зобов`язаний проінформувати користувача про це право та запропонувати змінити ПІН. Користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним. Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором: 1) повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; 2) забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем; 3) реєструвати та протягом строку, передбаченого законодавством України для зберігання електронних документів, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування банком користувача та користувачем банку; 4) банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій. Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705). Згідно з пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705 емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок. Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. Зазначені правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №537/3312/16-ц (провадження №61-17629св18), від 24 липня 2019 року у справі №753/16954/16-ц (провадження № 61-24323св18), від 01 липня 2020 року у справі №712/9107/18 (провадження №61-9877св19), від 21 квітня 2021 року у справі №751/6050/18 (провадження № 61-18544св19), від 25 січня 2023 року у справі №235/2054/21 (провадження № 61-1725св22). Задоволення позовних вимог Банку до відповідачки (та, відповідно, відхилення доводів останньої, які наведені нею у Відзиві на позовну заяву Банку) суд мотивував тим, що в результаті службової перевірки, проведеної Банком, було встановлено, що клієнт ОСОБА_1 Іпн НОМЕР_4 тривалий термін перебуваючи під впливом шахраїв, розголосила конфіденційну інформацію, що призвело до неодноразових нетипових входів в її акант Приват24. Як наслідок шахраї здійснювали неодноразові перекази її коштів на свій розсуд з різних карт. Кредитна угода № 22012532857865 (кредит готівкою), референс SАМDNWFC00073950255, на суму 129 800 грн. від 25.01.2023 року була оформлена з акаунту Приват24 клієнта ОСОБА_1 та підписана її електронно-цифровим підписом. Кошти в сумі 129 800 грн. по вказаній кредитнй угоді 25.01.2022 року о 14:50 були переказані на картку НОМЕР_1 клієнта ОСОБА_1 , з якої вже через Приват24 одразу переказані двома траншами на рахунок НОМЕР_2 в АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК", який використовується такою особою, як ОСОБА_2 іпн НОМЕР_3 . Тобто, є відомою особа, якій були перерахованими кредитні кошти з платіжної картки ОСОБА_1 , дані якої мали бути відомі лише ОСОБА_3 , як держателю цієї платіжної картки. Доводи апеляційної скарги жодним чином вищенаведених обставин не спростовують та навіть не коментують. З урахуванням всіх вищенаведених обставин в їх сукупності колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про доведеність факту того, відповідачка ОСОБА_3 своїми діями сприяла незаконному використанню сторонніми особами інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції від її імені, що є правовою підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності шляхом задоволення позову Банку до неї, оскільки наявність кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 190 КК України, не може бути правовою підставою для відмови у задоволенні позову Банку до ОСОБА_3 , так як за згаданою відповідачкою зберігається право на стягнення заподіяних їй збитків з винної у шахрайських діях особи. З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування (та, відповідно, для відмови у задоволенні позовних вимог Банку до ОСОБА_1 ) відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення. Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають. Згідно з частиною дев`ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2024 року - 3 028 грн. 00 коп. Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення з відповідачки 145 116 грн. заборгованості за кредитним договором. Відтак, ціна позову у цій справі складає 145 116 грн., що станом на 01 січня 2024 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн. 00 коп. х 250 = 757 000, 00 грн). Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 145 116 грн., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384, 389 частина 3 пункт 2 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21 березня 2024 року - без змін. Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає. Повну постанову складено 12 серпня 2024 року. Головуючий: Цяцяк Р.П. Судді: Ванівський О.М. Шеремета Н.О.