Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/1812/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2024 року справа №200/1812/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Мастюгіна Євгенія Дмитровича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 8 травня 2024 року у справі № 200/1812/24 (головуючий І інстанції Аляб`єв І.Г.) за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 045750026335 від 13.02.2024 щодо відмови в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку до п. «б» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з наступного дня за днем досягнення ним пенсійного віку, а саме з 05.03.2024. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 8 травня 2024 року у задоволені позову відмовлено. Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, прийняти нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі з виходом за їх межі, а саме: Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 045750026335 від 13.02.2024 щодо відмови в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 . Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку до п. б) ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з наступного дня за днем досягнення ним пенсійного віку, а саме з 05.03.2024 року, зарахувавши до його пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до п. б) ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» періоди з 22.04.1988 по 29.04.1988, з 16.05.1988 по 01.06.1990, з 27.08.1990 по 11.04.1996, з 01.01.1999 по 31.12.2000, з 01.09.2013 по 31.03.2014, з 01.07.2015 по 31.12.2021. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що разом з підтвердженим стажем з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування вказаний пільговий стаж складає 16 років, 9 місяців, 10 днів (розрахунок додається до позову). В позовній заяві також вказано, що позивач має і інші періоди пільгового стажу, але зазначеного достатньо для набуття права на пенсію відповідно до п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». До позовної заяви були долучені вищевказані документи, як докази, які підтверджуються пільговий стаж позивача та долучено розрахунок стажу за вказаними періодами, з якого вбачається відмінність фактичної обґрунтованої кількості стажу позивача (16 років, 9 місяців, 10 днів) від обрахованої відповідачем у спірному рішенні (8 років, 11 місяців, 28 днів), тобто доведено його протиправність у цій частині. Отже, у цій частині спірного рішення відповідача наявний як спір, так і доведення протиправності рішення відповідача у цій частині, а саме наявності у позивача необхідної кількості пільгового стажу. У рішенні відповідача вказано, що у призначенні пенсії відмовлено у зв`язку з відсутністю у позивача необхідного пільгового стажу. Таким чином, спірним є відмова у дії - призначенні позивачу пенсії, підстава для такої відмови - відсутність пільгового стажу, а доказуванню підлягають окремі невизнані відповідачем елементи цього права - наявність необхідного пільгового стажу у позивача. Саме по собі зобов`язання відповідача зарахувати певний стаж або ствердження досягнення пенсійного віку як окремо, так і у сукупності не може гарантувати поновлення порушеного права - призначення пенсії, саме тому позивач і просив суд зобов`язати відповідача призначити йому пенсію. Крім того, статтею 9 КАС України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Отже, з метою належного захисту порушеного права позивача оскільки суд вважає суттєвим для такого захисту права позивача зобов`язати зарахувати його стаж пільгового суд має право зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію, зарахувавши до його стажу підтверджені доказами періоди стажу. Крім того, аналіз судової практики про зобов`язання повторно розглянути заяви позивачів про призначення/перерахунок/поновлення пенсій вказує на наслідок виконання таких рішень - повторні звернення позивачів до суду. Прикладами таких справ є зокрема №№360/2865/20, № 360/407/21, 560/11282/22, 560/11157/23. Просив врахувати практику Верховного Суду в постанові від 22.06.2023 року у справі № 480/4288/21. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволені. Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду». За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3). Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України). За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію. Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення, виходячи з наступного. 06.02.2024 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 13.02.2024 № 045750026335 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю пільгового стажу передбаченого ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно рішення страховий стаж складає 36 років 7 місяців, пільговий стаж складає 8 років 11 місяців 28 дні. До страхового стажу не зараховано період з 22.04.1988 по 29.04.1988 оскільки наявне виправлення в даті прийому та даті звільнення. До пільгового стажу зараховано всі періоди роботи згідно даних персоніфікованого обліку. За ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 19.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону (частина перша). На пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31.12.2021 (пункт 2 частини другої). Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року за № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII). Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII. Стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам. Таким чином, рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 визначено порядок застосування статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за яким редакція вказаної статті до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII має застосовуватися до осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, досягли пенсійного віку - жінки 50 років, та набули необхідний стаж. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України. Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено, що цим Законом призначаються трудові пенсії, зокрема пенсії за віком. Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 в справі № І-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ (далі - Закон № 213-VІІІ). Отже, з 23.01.2020 року - дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 в справі № І-р/2020 діють положення п. «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, які визначають умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 та які підлягають застосуванню у наведеній у цьому рішенні редакції. Разом з тим, залишилися чинними відповідні положення Закону № 1058-IV. Відтак, з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, які входять до Списку № 1, а саме: пункт «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ. Апеляційний суд враховує правові висновки, викладені в рішенні Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року, згідно яких Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV. За таких умов, колегія суддів вважає за можливе застосувати правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб`єкта - приватної особи. У випадку позивача, норми вказаних законів містять розбіжність лише у величині показника страхового стажу, який складає: не менше 25 років у чоловіків за пунктом «б» ст. 13 Закону 1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ); не менше 30 років у чоловіків за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ. При цьому, норми пункту «б» ст. 13 Закону 1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ) та п. 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ, є аналогічними щодо інших параметрів стосовно чоловіків: - досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 12 років 6 місяців на роботах за Списком №

2. Спірним рішення відповідача позивачу знижено пенсійний вік на 3 роки (вік заявника 54 роки 11 місяців на дату звернення із заявою про призначення пенсії). Єдиною підставою відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідачем зазначено відсутність пільгового стажу, тобто 12 років 6 місяців. Отже, позивач відповідає двом з трьох критеріїв, обов`язкових для наявності права на призначення пенсії за Списком № 2: досягнення пенсійного віку та наявність страхового стажу, що не є спірним між сторонами. За матеріалами справи пільговий стаж позивача за Списком № 2 - 8 років 11 місяців 28 днів. Враховуючи, що у позивача відсутній пільговий стаж позивача за Списком № 2 - 12 років 6 місяців, який передбачений як нормами пункту «б» ст. 13 Закону 1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ), так і п. 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ, апеляційний суд дійшов висновку про правомірність рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах. В позовній заяві позивач просить зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку до п. «б» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з наступного дня за днем досягнення ним пенсійного віку, а саме з 05.03.2024. Питання про зарахування певних періодів роботи позивача до пільгового та страхового стажу судом першої інстанції не розглядалося, оскільки позивачем не заявлено відповідну позовну вимогу. В апеляційній скарзі апелянт просить апеляційний суд вийти за межі позову та зарахувати певний період роботи до пільгового стажу. Процесуальні права та обов`язки сторін передбачено статтею 47 КАС України. За ч. 1 ст. 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно ч 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Апеляційний суд зазначає, що при поданні позову вимоги щодо зарахування певного періоду роботи позивача до пільгового стажу не з`являлися. Позивача та його представник під час розгляду справи в суді першої інстанції не скористалися своїми процесуальними правами згідно ч. 1 ст. 47 КАС України. В даному випадку, апеляційний суд не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог щодо розгляду позовних вимог. Щодо посилання апелянта на практику у справах №№ 360/2865/20, № 360/407/21, 560/11282/22, 560/11157/23, апеляційним судом з ЄДРСР встановлено, що рішення у цих справах приймалися судами першої та апеляційної інстанції, тому, з огляду на вимоги ч. 5 ст. 242 КАС України, апеляційний суд такі висновки не враховує. Щодо посилання апелянта на практику Верховного Суду в постанові від 22.06.2023 року у справі № 480/4288/21, то апеляційний суд зазначає, що висновки суду у цій справі не є релевантними для цієї справи з огляду на їх не тотожність. Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про відмову у задоволені позову. Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для скасування рішення суду. Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 8 травня 2024 року у справі № 200/1812/24 за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - залишити без змін. Повний текст постанови складений 12 серпня 2024 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Геращенко Судді: Т.Г. Гаврищук Е.Г. Казначеєв