Постанова Одеський апеляційний суд № 947/25115/23

Номер провадження: 22-ц/813/5090/24 Справа № 947/25115/23 Головуючий у першій інстанції Коваленко О.Б. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.08.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Сегеди С.М., суддів: Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гедікова Владислава Васильовича на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 06.12.2023 року, ухваленого під головуванням судді Коваленко О.Б., у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, про зміну розміру аліментів та стягнення аліментів на утримання матері дитини інваліда, з якою проживає дитина, встановив: 28.09.2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила суд: - збільшити розмір аліментів, які стягують з відповідача на користь позивача на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.03.2019 року у справі № 520/11225/19 у розмірі 2000,00 грн. щомісячно, та стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 10 000,00 грн. щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з часу пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття; - стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання матері, з якою проживає дитина з інвалідністю у розмірі 5 000,00 грн. щомісячно; - стягнути з відповідача на користь позивача додаткові витрати на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 81 201,95 грн. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Шлюб між сторонами розірваний на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.03.2019 року. Під час перебування у шлюбі у подружжя народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1, а.с.22). Неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає на хворобу - « Синдром Дауна » та є дитиною-інвалідом до 18 років (т.1, а.с.25). Після розірвання шлюбу між сторонами, неповнолітня дочка проживає разом із матір`ю (т.1, а.с.26). На підставі рішення Київського районного суду міста Одеси від 07.03.2019 року у справі №520/11225/18 з відповідача на користь позивачки було стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2000 грн., щомісяця, починаючи з 29.08.2018 року і до досягнення повноліття дитиною (т.1, а.с.27-29). В позовній заяві позивачка зазначає, що з часу призначення судом аліментів вона самостійно здійснювала витрати на утримання дитини, які є необхідними у зв`язку із хворобою дитини, загальний розмір яких документально підтверджений за 2020-2021 року і становить 162 403,9 грн., з яких 1/2 частки становить 81201,95 грн. Також позивачка зазначила, що майновий стан відповідача значно поліпшився після постановлення судового рішення про призначення аліментів. Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила про задоволення її позову. Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06.12.2023 року позовну заяву ОСОБА_2 було задоволено. Збільшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Київського районного суду м.Одеси від 07.03.2019 року, визначивши розмір аліментів 10 000,00 грн. щомісячно, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дати набрання рішенням законної сили, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання як матері дитини, з якою проживає дитина з інвалідністю, в сумі 5 000,00 грн. щомісячно, починаючи з часу подання позовної заяви, тобто з 10.08.2023 року на весь час проживання та опікування дитиною - інвалідом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 81 201,95 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу розмірі 20 000,00 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на її утримання як матері дитини, з якою проживає дитина з інвалідністю, в сумі 5000,00 грн. (т.1, а.с.115-118). Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 07.03.2024 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Гедікова В.В. про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 06.12.2023 року залишено без задоволення (т.1, а.с.192-194). В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Гедіков В.В. ставить питання про скасування заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 06.12.2023 року, ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.1, а.с.197-214). У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Левіт В.С. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги (т.2, а.с.16-18). У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 12.08.2024 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться. Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України). Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. У зв`язку з перебуванням суддів Сегеди С.М., Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І. у відпустці, та заміною судді Дришлюка А.І. на суддю Громіка Р.Д. , датою розгляду цієї справи є 12.08.2024 року. При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження по даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.05.2024 року, згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України (т.2. а.с.11). Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції змінити, виходячи з наступних підстав. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі та збільшуючи розмір аліментів на утримання дитини з 2 000,00 грн. до 10 000,00 грн. щомісячно, а також стягуючи аліменти на користь позивачки як матері, з якою проживає дитина з інвалідністю, у розмірі 5 000,00 грн. щомісячно, суд першої інстанції виходив із: стану здоров`я дитини, відсутність участі батька у здійсненні догляду за дитиною; перебування дитини на повному утриманні матері; потреба у постійних значних витрат на лікування та розвиток дитини; майнового стану батька дитини (т.1, а.с.115-118). Однак апеляційний суд не може в повному обсязі погодитися з висновком суду першої інстанції, в частині визначення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини та розміром аліментів на матір, з якою проживає дитина інвалід, з огляду на наступні обставини. Згідно з ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно з положеннями ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч.2 цієї статті розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до ч.1 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Згідно ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним із головних конституційних обов`язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві, покладається законом рівною мірою на обох батьків і такий обов`язок є безумовним. Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей. Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання. Зокрема, при вирішенні такого спору визначальним є обов`язок батьків утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання. Тобто такий обов`язок превалює над можливістю платника таке утримання надавати. При цьому, в обов`язковому порядку судом враховуються всі обставини, які впливають на розмір аліментів. Згідно ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.052.006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства» роз`яснив судам, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.03.2019 року. Під час перебування у шлюбі у подружжя народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1, а.с.22). Неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає на тяжку хворобу - « Синдром Дауна » та є дитиною-інвалідом до 18 років (т.1, а.с.25). Після розірвання шлюбу між сторонами, неповнолітня дочка залишилась проживати разом із матір`ю (т.1, а.с.26). На підставі рішення Київського районного суду міста Одеси від 07.03.2019 року у справі №520/11225/18 було стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2000,00 грн., щомісяця, починаючи з 29.08.2018 року і до досягнення повноліття дитиною (т.1, а.с.27-29). Матеріали справи не містять доказів, що у відповідача крім неповнолітньої дитини, є інші утриманці. Матеріали справи також не містять доказів про працевлаштування та доходи відповідача. Відсутні також відомості про доходи позивачки ОСОБА_2 В позовній заяві позивачка зазначала, що відповідачу на праві власності належать гараж та 1/2 частина квартири. Разом з тим, як вбачається із доказів, наданих представником відповідача до заяви про перегляд заочного рішення суду від 06.12.2023 року, зазначене нерухоме майно вибуло із власності відповідача на підставі договорів - купівлі продажу від 18.10.2016 року та від 17.02.2023 року (т.1, а.с.142-143). Крім того, матеріали справи не містять доказів про належність відповідачу рухомого майна, грошових коштів, тощо. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про значне поліпшення матеріального стану відповідача на час звернення позивачки до суду з даним позовом. Апеляційний суд зазначає, що позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач має можливість сплачувати щомісяця аліменти у розмірі 10 000,00 грн. на утримання неповнолітньої доньки. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Таким чином, зважаючи на те, що відповідач є фізично здоровою, працездатною особою, крім неповнолітньої доньки інших утриманців не має, з врахуванням стану здоров`я неповнолітньої дитини, яка є дитиною - інвалідом до 18 років, апеляційний суд вважає за необхідне оскаржуване рішення суду в цій частині змінити та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 5 000,00 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача аліментів як матері дитини, з якою проживає дитина з інвалідністю, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 88 СК України якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає. Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, визначається за рішенням суду відповідно до ч. 1 ст. 80 цього Кодексу, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина. Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає за необхідне заочне рішення суду від 06.12.2023 року в цій частині також змінити та стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти, як матері, з якою проживає дитина - інвалід у розмірі 2 500,00 грн., щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Заявник апеляційної скарги також ставить питання про скасування заочного рішення суду від 06.12.2023 року, в частині стягнення додаткових витрат на неповнолітню дитину. За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з вимогами ч.1 ст.185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Відповідно до вимог ч. 2 ст. 185 СК України, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично понесені або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. На підтвердження своїх вимог в цій частині, позивачка надала належні та допустимі докази щодо понесених нею додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини за період з червня 2020 року по січень 2021 року на загальну суму 162 403,90 грн., а саме: відвідування неповнолітньою дитиною занять з підготовки до шкоди у дитячому центрі «Наш світ»; придбання ліків за призначенням лікарів; придбання абонементу з плавання; придбання курсу персональних тренувань для дитини; придбання неповнолітній дитині одягу та меблів; придбання окулярів для дитини, тощо (т.1, а.с.31-35, 38, 42,44,46-51, 53-56, 58-61, 63-67). Таким чином, зважаючи на викладене, суд першої інстанції, зврахуванням належних та допустимих доказів щодо понесених позивачкою витрат на утримання неповнолітньої доньки, яка є дитиною - інвалідом до 18 років, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині та стягнув з відповідача на користь позивачки 1/2 частину додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини. Колегія суддів не приймає до уваги доводи представника апелянта - адвоката Гедікова В.В. про те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про день та час слухання справи, з огляду на таке. В матеріалах справи містяться неодноразові поштові відправлення на ім`я ОСОБА_1 , у тому числі на 06.12.2023 року, які повернулися до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (т.1, а.с.112), що в сенсі ч.1 ст. 131 ЦПК України вважається його належним сповіщенням. Що стосується доводів заявника апеляційної скарги про скасування рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, колегія суддів зазначає. Згідно ч.ч. 1,2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Відповідно до ч. 1, п.п.1-3 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В матеріалах справи міститься договір від 03.04.2024 року про надання правничої допомоги, укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Левіт В.С. (т.1, а.с.98). Згідно п.5.1 даного договору клієнт сплачує адвокату плату (гонорар) у сумі 20 000,00 грн. Тобто зазначені обставини свідчать про те, що вказані витрати позивачки ОСОБА_2 були неминучими, а тому вони підлягають відшкодуванню, шляхом стягнення грошових коштів з відповідача на користь позивачки пропорційно від задоволених позовних вимог. Стягуючи з відповідача на користь позивачки судові витрати, пов`язані із правничою допомогою у розмірі 20 000,00 грн., суд першої інстанції виходив із того, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. Разом з тим, враховуючи, що оскаржуване рішення підлягає зміні, а позовні вимоги частковому задоволенню, на 91,89%, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов`язані із правничою допомогою у суді першої інстанції у розмірі 18 378,00 грн. (20 000 грн. х 91,89%). Крім того, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції не вирішив питання про розподіл судових витрат. Зважаючи на те, що позивачка звільнена від сплати судового збору, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 986,53 грн. (1073,60 грн. х 91,89% ). Також заважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, на 8,11 %, ОСОБА_1 за рахунок держави слід компенсувати сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 130,60 грн. (1 610,40 грн. х 8,11%). Крім того, представник апелянта ставить питання про відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги у суді апеляційної інстанції у розмірі 25 000,00 грн. На підтвердження своїх доводів представник апелянта - адвокат Гедіков В.В. надав детальний орієнтований опис наданих послуг адвокатом в суді апеляційної інстанції, розмір якого складає 25 000,00 грн., а також ордер (т.2, а.с.215-216). Проте, в матеріалах справи відсутній договір, укладений між відповідачем ОСОБА_1 та адвокатом Гедіковим В.В. про надання послуг з правничої допомоги. Таким чином, враховуючи відсутність зазначеного договору з надання правничої допомоги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про стягнення з позивачки на користь апелянта витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги у суді апеляційної інстанції. Згідно ч. ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги частково його спростовують, оскільки рішення ухвалено не в повній відповідності до вимог матеріального права. Крім того, оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст. 141, 367, 368, 369, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - адвоката Гедікова Владислава Васильовича, задовольнити частково. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 06.12.2023 року, змінити. В абзаці першому резолютивної частини заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 06.12.2023 року після слова: «задовольнити» доповнити словом: «частково». В абзаці другому резолютивної частини заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 06.12.2023 року цифри та слова: «10 000,00 гривень» замінити цифрами та словами: «5 000,00 грн. (п`ять тисяч гривень)». В абзаці третьому резолютивної частини заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 06.12.2023 року цифри та слова: «5 000,00 гривень» замінити цифрами та словами: «2 500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень»). В абзаці п`ятому резолютивної частини заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 06.12.2023 року цифри та слова: «20 000,00 грн.» замінити цифрами та словами: «18 378,00 грн. (вісімнадцять тисяч триста сімдесят вісім гривень)». В решті заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 06.12.2023 рокузалишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 986,53 грн. (дев`ятсот вісімдесят шість гривень 53 копійки). Компенсувати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 130,60 грн. (сто тридцять гривень 60 копійок) за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда М.М.Драгомерецький Р.Д.Громік