Постанова Одеський апеляційний суд № 522/12860/22

Номер провадження: 22-ц/813/2300/24 Справа № 522/12860/22 Головуючий у першій інстанції Чернявська Л.М. Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.08.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Назарової М.В., суддів: Лозко Ю.П., Стахової Н.В., за участю секретаря Соболєвої Р.М. учасники справи: позивачка - ОСОБА_1 , відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2023 року, ухвалене Приморським районним судом м. Одеси у складі: судді Чернявської Л.М. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення самовільно встановленої огорожі, в с т а н о в и в: 28 вересня 2022 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення самовільно встановленої огорожі. В обґрунтування позову зазначено, що позивачка є власником 3/100 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що складаються з коридору 10-1, площею 9, 8 кв.м, житлової 10-2, площею 17, 7 кв.м, коридору-кухні VII, площею 4,3 кв.м, вбиральні VIIа, площею 0, 8 кв.м, в житловому будинку літери «В», 2/3 частини сараю літери «Д», площею 15,2 кв.м. Розпорядженням Центральної районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради № 830 було затверджено розрахунок ідеальної частки у домоволодінні АДРЕСА_2 . На земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , сусідкою позивачки є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який мешкає у квартирі ОСОБА_2 . На початку травня 2022 року відповідачами було самовільно встановлено огорожу з металевими стовпами висотою приблизно 2 метри біля сараю позивачки. Внаслідок встановлення зазначеної огорожі значно зменшився прохід до сараю позивачки, оскільки до встановлення цієї огорожі прохід становив 1,5 кв.м, а після встановлення огорожі складає 50 см. Отже в наслідок встановлення огорожі, позивачка не може нормально користуватись зазначеним сараєм, а саме проводити там ремонтні роботи. 19 липня 2022 року у відповідності до Акту обстеження незаконно розміщених об`єктів встановлено факт улаштування тимчасової огорожі (сітка-рабиця) на прилеглій території до нежитлового приміщення (сараю) позивачки. Враховуючи, що добровільно відповідачі відмовляються демонтувати огорожу, а зазначена огорожа ускладнює користування власністю позивачки та унеможливлює проведення ремонтних робіт, позивачка вимушена звернутись до суду з відповідним позовом. Тому із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на ч. 1 ст. 391, ч. 2 ст. 392 ЦК України позивачка просила зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні сараєм літ. «Д», що входить до складу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самовільно встановленої огорожі з матеріалу сітка-рабиця з металевими стовпами висотою приблизно 2 м, що встановлена біля сараю літ. «Д», що входить до складу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення самовільно встановленої огорожі залишено без задоволення. В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2023 року скасувати та задовольнити її вимоги, зобов`язавши відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди позивачці у користуванні сараєм літ «Д», що входить до складу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самовільно встановленої огорожі з матеріалу сітка-рабиця з металевими стовпами висотою приблизно 2 м, що встановлена біля сараю літ. «Д», що входить до складу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Доводами апеляційної скарги є те, що суд не взяв до уваги твердження позивачки, що спірна огорожа встановлена відповідачами, оскільки вказав, що жодними доказами це не підтверджено; так само, вказавши, що позивачкою не надано жодних доказів того, що саме відповідачі є власниками або користувачами будь-якого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , поруч з сараєм позивача, не взявши до уваги, що позивачкою було надано технічний паспорт на домоволодіння за вказаною адресою, і відповідно до плану земельної ділянки, наведеному у технічному паспорті, серед користувачів земельної ділянки вказано ОСОБА_2 . Відповідно до інформації про реєстрацію місця проживання відповідачів, що була надана на запит Приморського районного суду м. Одеси, відповідачі зареєстровані у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , у квартирі № 4 . Представник Приморської районного адміністрації Одеської міської ради позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, про що судом зазначено в рішенні, і саме Приморською РА ОМР з`ясовувались обставини встановлення спірної огорожі при виїзному обстеженні за адресою: АДРЕСА_1 , та Акти обстеження незаконно розміщених об`єктів, спору та елементів на території м. Одеси, де вказано, що зазначений акт був складений з залученням мешканців будинку. Фактично при складанні акту були присутні позивачка та відповідачі, але останні відмовилися демонтувати огорожу та підписувати відповідний акт, а тому не були в ньому вказані. Будучи обізнаними про судове провадження і подаючи процесуальні заяви, відповідачі не надали жодних заперечень щодо позову. Позивачка з об`єктивних причин - через залишення сусідами у зв`язку із військовою агресією рф місця проживання - надати інші докази, що не може унеможливлювати її право на судовий захист свого права власності, натомість відсутність реєстрації права власності за відповідачами на нерухоме майно не виключає встановлення ними спірної огорожі, а технічний паспорт є єдиним доказом, що підтверджує право відповідачів на користування майном за адресою: АДРЕСА_1 , поруч із сараєм позивачки. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України). У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат підтримали доводи апеляційної скарги. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилися, відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 3/100 частин домоволодіння, які складаються з коридору 10-1, площею 9.8 кв.м, житлової 10-2, площею 17,7 кв.м, коридору-кухні VII, площею 4,3 кв.м, вбиральні VIIа, площею 0, 8 кв.м, в житловому будинку літ. «В», 2/3 частини сараю літ. «Д», відображених у технічному паспорті від 31.05.2002 року, що підтверджується Свідоцтвом про право власності № НОМЕР_1 від 22 жовтня 2002 року видане Управлінням житлово-комунального господарства Одеського міськвиконкому. Зазначене Свідоцтво видане замість договору купівлі-продажу, посвідченого Першою одеської державної нотаріальної контори 13 травня 1974 року, № 4-2178, зареєстрованого ОМБТІ 06 серпня1974 року № 1155 на стр. 219 кн.

159. Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивачка зазначила, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , сусідкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який мешкає у квартирі ОСОБА_2 , на початку травня 2022 року було самовільно встановлено огорожу з металевими стовпами висотою приблизно 2 метри біля сараю позивачки. В наслідок встановлення зазначеної огорожі значно зменшився прохід до сараю позивачки, оскільки до встановлення цієї огорожі прохід становив 1, 5 кв.м, а після встановлення огорожі складає 50 см. Отже в наслідок встановлення огорожі, позивачка не може нормально користуватись зазначеним сараєм, а саме проводити там ремонтні роботи. Як вбачається з відповіді Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради від 25 липня 2022 року за № 01-12/25/1, наданої ОСОБА_1 на заяву від 12 липня 2022 року № 01/12/25/1 щодо демонтування огородження, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради ініційовано та 19 липня 2022 року спільно з спеціалістами департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради та Департаменту проведено виїзне комісійне обстеження встановленого огородження та за результатами комісійного обстеження встановлено факт улаштування тимчасового огородження (сітка рабиця) на прилеглій території до нежитлового приміщення, яка є приватною власністю. Відомості про земельну ділянку та інформація щодо документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт відсутні. Також повідомили, що будь-яких дозволів та погодження проектів благоустрою на проведення робіт пов`язаних із встановленням вказаного огородження за зазначеною адресою, департаментом архітектури та містобудування та Департаментом не надавалось. Інформація щодо законності їх встановлення в Департаменті відсутня. Приморська районна адміністрація Одеської міської ради надала відповідь 27 липня 2022 року за № К-959/1,2 на звернення ОСОБА_1 за № К-959, К-959/2, стосовно питання порушення Правил благоустрою міста Одеси, а саме улаштування тимчасової огорожі за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до якої повідомлено, що з метою недопущення порушень Правил благоустрою міста Одеси та прийняття подальших рішень з питань, які викладені у зверненнях від 19 липня 2022 року, Приморською районною адміністрацією спільно з ОСОБА_1 було проведено комісійне обстеження за участю представників Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради та мешканців будинку. За результатами комісійного обстеження встановлений факт наявності тимчасової огорожі, прилеглої до нежитлового приміщення на території двору загального користування за вказано адресою. Згідно наданої інформації встановлено, що власником нежитлового приміщення були здійснені заходи по відновленню раніше існуючої тимчасової огорожі. Враховуючи викладене, відповідно до діючого законодавства повідомили, що конфліктні питання, які виникають між співвласниками домоволодінь, необхідно вирішувати шляхом мирової угоди або в судовому порядку. В матеріалах справи є Акт обстеження незаконно розміщених об`єктів, споруд та елементів на території м. Одеси від 19 липня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 , території двору загального користування складений посадовими особами Приморської районної адміністрації Одеської міської ради із залученням мешканців будинку, у відповідності до встановлено за результатами комісійного обстеження факт улаштування тимчасової огорожі (сітка-рабиця) на прилеглій території до нежитлового приміщення (сараю), який є приватною власністю. Зі слів власниці нежитлового приміщення (сараю) виконані роботи з заміни існуючої огорожі. При комісійному обстеженні будь-які роботи не проводились. Зазначений Акт був складений в присутності заявниці ОСОБА_1 . Також, до матеріалів справи, позивачкою було надано 3 фотокартки з підписом «фотографії огорожі». Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). За змістом частини першої статті 4 ЦПК України та частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Тобто на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспоренні права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Тобто, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі, шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права. Підставою для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні власністю є встановлення сукупності певних обставин, а саме: наявність у позивача права власності на майно та наявність перешкод у можливості користування ним своєю власністю. Таким чином, відповідачем за негаторним позовом є лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю, а підставою мають слугувати посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач ОСОБА_1 посилалася на те, що вона як власник нерухомого майна - 3/100 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , до якої входить і сарай літ «Д», не може належно обслуговувати останній та проводити там ремонтні роботи через те, що саме відповідачі, які є її сусідами, встановили огорожу із сітки-рабиці на залізних стовпах, чим звузили прохід до її сараю з 1,5 м до 0,5 м, що вона доводить за допомогою фото. Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що матеріалами справи не підтверджено, що саме відповідачі по справі встановили зазначену огорожу, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, і крім того, суду не надано доказів, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками або користувачами будь якого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться поруч із сараєм позивачки. Колегія суддів погоджує такий висновк суду з огляду на таке. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`активному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У справі, яка переглядається, судом вірно встановлено та доводами апеляційної скарги не спростовано відсутність доказів того, що саме відповідачі встановили оспорювану огорожу. Доказів будь-якого права (власності або користування відповідачами сусідньої із сараєм позивачки нерухомістю) матеріали справи не містять. Дійсно, технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду, складений у 31 травня 2022 року, свідчить про те, що користувачами земельної ділянки за вказаною адресою є 13 осіб, серед яких є і ОСОБА_2 . Будь-яких доказів проживання за вказаною адресою або користування нерухомістю за такою адресою відповідачем ОСОБА_3 матеріали справи також не містять. Земельна ділянка за вказаною адресою перебуває у комунальній власності. Крім того, в суді апеляційної інстанції сама позивачка пояснила, що відповідачка ОСОБА_2 не мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , 20 років. Натомість в будинку поруч із сараєм позивачки мешкає дочка відповідачки, яка встановлювала оспорювану огорожу, а ОСОБА_3 є чоловіком останньої, але він не живе там. З якого часу, вона пояснити не може. Також позивка пояснила, що наразі сітка-рабиця вже знесена, проте залишаються стовпи металеві. З наданих нею фото вбачається, що навпроти сараю позивачки наявні два металевих стовпи. Отже, оскільки позивачкою на власний розсуд заявлено позовні вимоги до осіб, які фактично там не проживають тривалий час, одночасно заявляючи, що такі стовпи з`явилися у 2022 році, вказане є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про їх знесення саме відповідачами, оскільки доказів порушення з боку відповідачів прав позивачки на мирне володіння своїм майном по справі не встановлено. Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанцій правильно визначився із характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку (статті 76-78, 81, 89 ЦПК України), правильно встановив обставини справи, а тому дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . Помилкове посилання суду на застосування до правовідносин сторін вимог ст. 376 ЦК України, якою регулюється самочинне будівництво і яким не є сітка-рабиця на металевих стовбах, не призвело до неправильного вирішення справи. Не можуть бути взяті до уваги доводи апеляційної скарги позивачки, що відповідачі були під час складення Акту обстеження незаконно розміщених об`єктів, споруд та елементів на території м. Одеси від 19 липня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки таке не підтверджено вказаним актом або будь-якими доказами. Судом під час розгляду справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права, як і не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідні доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди заявника з ухваленим рішенням, а тому відхиляються апеляційним судом. При цьому порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена з дотриманням прав усіх учасників справи, а доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, в цілому є ідентичними аргументам, викладеним в позовній заяві, їм уже надавалася оцінка судом, а тому не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення, вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться саме до переоцінки судом доказів. Також апеляційним судом ураховано, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін є ухвалення судом рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови - 09 серпня 2024 року. Головуючий М.В. Назарова Судді: Ю.П. Лозко Н.В. Стахова