Постанова Дніпровський апеляційний суд № 204/10632/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5723/24 Справа № 204/10632/23 Суддя у 1-й інстанції - Черкез Д.Л. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 серпня 2024 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Максюти Ж.І. суддів - Космачевської Т.В., Халаджи О.В. за участю секретаря - Ніколиної А.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Трофімова Андрія Юрійовича на додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, - В С Т А Н О В И Л А: У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено частково. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 65,7 кв.м., житловою площею 61,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1462330612101 та в порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 право власності за кожним на частину квартири АДРЕСА_1 . Припинено право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1462330612101. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приміщення 3-LXIII, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 3,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1462448712101 та в порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 право власності кожному по частині приміщення 3-LXIII, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 3,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1462448712101. Припинено право спільної сумісної власності на приміщення 3-LXIII, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1462448712101. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 7 246,80 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. 25 березня 2024 року від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 до суду надійшла заява, яку він уточнив 26 березня 2024 року та остаточно просив ухвалити додаткове рішення по справі № 204/10632/23 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23 666,66 грн., а також витрати на проведення оцінки об`єкта нерухомого майна у розмірі 2 500,00 грн. В обгрунтування заяви позивач про ухвалення додаткового рішення позивачем зазначає, що в позовній заяві ним було зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу складають орієнтовно 25 000,00 грн. Так як в даній справі розмір гонорару встановлено у фіксованому розмірі, не існує підстав для оцінювання витраченого часу на надання професійної правничої допомоги. Обов`язком позивача для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є доведення того, що такі витрати підтверджені відповідними доказами, в той час як лише відповідач у справі може ініціювати питання про не співмірність або недоведеність витрат. Крім того, неминучими та такими, що пов`язані з розглядом даної справи в даному випадку є витрати на проведення незалежної оцінки вартості майна, що є предметом спору. Позовні вимоги позивача за результатами розгляду справи задоволені на 5/6, а тому вважає, що і витрати на правову допомогу та витрати, пов`язані з розглядом справи підлягають задоволенню відповідно до зазначеної пропорції. Загальна сума витрат на правову допомогу складає згідно акту приймання-передачі послуг 28 400,00 грн., а витрати, пов`язані з розглядом справи, складають 3 000,00 грн. Таким чином, за розрахунками позивача, загальна сума витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає: 23 666,66 грн. витрати на адвоката; 2 500,00 грн. витрати на проведення оцінки. У зв`язку з викладеним представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до суду з даною заявою про ухвалення додаткового рішення. 01 квітня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 до суду надійшло письмове заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому зазначено наступне. Так, як підставою спору було відступлення від рівності часток при поділі майна подружжя, то спір був з приводу 25% обсягу майна. Однак, вимоги позивача щодо відступлення від рівності часток майна подружжя на користь позивача у розмірі 25% не були задоволені судом. За таких умов та з урахуванням того факту, що спір ініціювала саме позивач, так як добровільно не хотіла ділити майно порівну, вважає, що відповідач не повинен компенсовувати витрати позивача на правничу допомогу. Крім того, зауважує, що зазначена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу надто завищена та не відповідає критеріям складності справи. У зв`язку з викладеним просила відмовити позивачу у задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних з розглядом справи на користь ОСОБА_1 . Додатковим рішенням цього ж суду від 02 квітня 2024 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. та витрати, пов`язані з розглядом справи (пов`язані із залученням спеціаліста для проведення оцінки об`єкта нерухомого майна) у розмірі 2 250,00 грн., що разом становить 12 250,00 грн. В іншій частині вимог заяви відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Трофімов А.Ю. посилаючись на необґрунтованість та неправомірність рішення суду, просить скасувати додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 21 300 грн., оскільки позовні вимоги останньої задоволено на 75%. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вважає, що суд лише абстрактно навів юридичні категорії, не надавши їм жодного конкретного змісту. Отже, при розподілі витрат на професійну правничу допомогу судом допущено суттєві порушення, які стосуються як правомірності так і обґрунтованості висновків суду, оскільки задовольнивши позов на 75% суд мав присудити позивачу: не менше ніж 75% від витрат на правову допомогу - 28400 грн, тобто 21300 грн. та 75% від витрат пов`язаних з розглядом справи - 3000 грн., тобто 2250. Заслухавши доповідь судді - доповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Стягуючи з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. та витрати, пов`язані з розглядом справи (пов`язані із залученням спеціаліста для проведення оцінки об`єкта нерухомого майна) у розмірі 2 250,00 грн., що разом становить 12 250,00 грн., суд першої інстанції виходив із часткового задоволення позовних вимог, вказуючи, що саме така сума відповідає критеріям співмірності, обґрунтованості, реальності, розумності та пропорційності до предмета спору. Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Судом першої інстанції встановлено, що позивачу ОСОБА_1 правничу допомогу у вказаній справі надавав адвокат Трофімова Д.Ю., що підтверджується ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ № 1197583 від 15 липня 2023 року (т. 1 а.с. 66), договором № 07/05/2023 про надання правової допомоги від 07 травня 2023 року, укладеним між Адвокатським бюро «Трофімов Дмитро Юрійович» та ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 43-44), а також Додатковою угодою № 1 від 07 травня 2023 року до Договору № 07/05/2023 про надання правової допомоги (т. 1 а.с. 45). У Додатковій угоді № 1 від 07 травня 2023 року до Договору № 07/05/2023 про надання правової допомоги зазначено, що сторони погодили розмір та порядок обчислення гонорару за послуги, надані Бюро на виконання Договору: складання та подання позовної заяви про поділ майна подружжя 10 000,00 грн., підготовка та подання відповіді на відзив 3 000,00 грн., складання та подання заяви про забезпечення позову 2 000,00 грн., представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції одне судове засідання - 2 000,00 грн./засідання; в разі непроведення судового засідання з причин, що не залежали від адвоката, послуга оплачується в розмірі 700,00 грн./засідання. У пункті 5 даної Додатковій угоді № 1 від 07 травня 2023 року до Договору № 07/05/2023 про надання правової допомоги визначено, що правова допомога вважається наданою та такою, що підлягає сплаті після підписання Акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами. 22 березня 2024 року між Адвокатським бюро «Трофімов Дмитро Юрійович» та ОСОБА_1 було підписано Акт приймання-передачі послуг за договором № 07/05/2023 про надання правової допомоги від 07 травня 2023 року, в якому зазначено обсяг наданих адвокатом послуг та вартість цих послуг, а також зазначено, що ОСОБА_1 отримала правову допомогу від Адвокатського бюро «Трофімов Дмитро Юрійович» на суму 28 400,00 грн. (т. 2 а.с. 58). Факт оплати позивачам послуг з надання правничої допомоги на суму 10 000,00 грн. підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 07 травня 2023 року (т. 2 а.с. 60). Позивач дійсно отримала правову допомогу від адвоката Трофімова Д.Ю., а тому не викликає сумнівів, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у справі. Також, позивач понесла витрати на проведення оцінки об`єкта нерухомого майна у розмірі 3 000,00 грн., що підтверджується договором на надання послуг з незалежної оцінки ринкової вартості майна від 18 травня 2023 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська оціночна Компанія» та ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 41) та квитанцією до прибуткового касового ордера № 27 від 26 травня 2023 року на суму 3 000,00 грн. (т. 1 а.с. 42). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною 1 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Пунктом 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Згідно ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 174 ЦПК України). Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач понесла та очікує понести у зв`язку із розглядом справи у сумі 25 000 грн. Докази на підтвердження розміру понесених витрат стороною позивача надано до суду до ухвалення рішення суду по суті спору. Після ухвалення рішення, представник позивач адвокат Трофімов Д.Ю. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у сумі 25166, 66 грн. У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку про наявность підстав для прийняття додаткового рішення щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу. Перевіряючи розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч.ч.1-2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно з ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Частиною 3 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Згідно ч.ч. 4-5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України). Згідно правових висновків викладених у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19). У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №75/9215/15-ц вказано, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони. Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору. Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін). Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі. Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності. Перевіряючи розмір витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу адвоката у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що зазначені позивачем витрати не можуть вважатися співмірними та справедливими відносно складності справи, враховуючи, виконані адвокатом послуги. В той же час, витрати на правничу допомогу у сумі 10 000 грн., стягнуті судом на користь позивача, є такими, що відповідають критеріям співмірності, обґрунтованості, реальності, розумності та пропорційності до предмета спору. Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір в частині розподілу судових витрат, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду, в оскаржуваній частині, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Шаповалової Наталії Вікторівни - залишити без задоволення. Додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: