Постанова Чернівецький апеляційний суд № 727/4058/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И (додаткова) 12 серпня 2024 року м. Чернівці Справа № 727/4058/24 провадження №22-з/822/67/24 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Височанськаа Н.К., суддів: Лисака І.Н., Половінкіної Н.Ю. секретар Собчук І.Ю. учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Лука Тараса Миколайовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Мостиського відділу державної виконавчої служби у Яворському районі Львівської області західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст вимог скарги У квітні 2024 року заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на дії державного виконавця відділу Мостиського ВДВС у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління МЮ, та зобов`язання вчинити певні дії, у якій просила: визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника відділу Мостиського ВДВС у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління МЮ Бідак О.Є. про відкриття виконавчого провадження від 04 квітня 2024 року по виконавчому провадженні НОМЕР_1. Короткий зміст рішень суду Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівців від 21 травня 2024 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Мостиського відділу державної виконавчої служби у Яворському районі Львівської області західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання протиправною та скасування постанови - задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову в.о. начальника відділу Мостиського ВДВС у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління МЮ Бідак О.Є. про відкриття виконавчого провадження від 04 квітня 2024 року по виконавчому провадженні НОМЕР_1. Повний текст ухвали складено судом 24 травня 2024 року. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 10 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Лука Тарас Миколайович - задоволено. Ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівців від 21 травня 2024 року - скасовано та постановлено нове рішення. В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Мостиського відділу державної виконавчої служби у Яворському районі Львівської області західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 04 квітня 2024 року - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 605 гривень 60 копійок. Повний текст постанови складено 10 липня 2024 року. Короткий зміст вимог заяви про ухвалення додаткового рішення 15 липня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Лука Т.М. спрямував до апеляційного суду поштовим зв`язком заяву про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції. Посилався на те, що ОСОБА_2 поніс судові витрати з оплати послуг з надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в сумі 12000 грн., які просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що заява про ухвалення додаткової постанови підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне. Щодо можливості розгляду справи за відсутності сторін За приписами ч.4 ст.270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку, про що свідчать довідки про доставку електронних листів до електронного кабінету сторін в системі «Електронний Суд», які наявні в матеріалах справи. Згідно із статтею 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі №755/20287/21. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Отже, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду заяви, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути заяву за відсутності сторін. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права при прийнятті постанови Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. За приписами ч.2-3 вказаної статті заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 ч.1 ст.1 зазначеного Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до статей 1, 26, 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що: «127.Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі №925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України. Тобто з аналізу викладеного слід зробити висновок, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Отже, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18. Оскільки підставою для ухвалення додаткового рішення, визначеною п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, є не вирішення судом такого питання, то вказане може мати місце лише за умови дотримання загального порядку надання стороною, яка ставить питання про відшкодування судових витрат, - подання не лише такого клопотання, але й відповідних доказів судових витрат. Аналіз вказаних норм вказує на те, що для наявності підстав щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу заявник повинен дотриматись вимог визначених ст.ст.133, 134, 137, 141 ЦПК України, а саме: подати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи та до закінчення судових дебатів у справі сторона повинна зробити відповідну заяву про подачу відповідних доказів для стягнення судових витрат. Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції представляв адвокат Лука Т.М. на підставі Ордеру Серія №1266139, який виданий на підставі Договору про надання правової допомоги №04/02.02.2024 від 02 лютого 2024 року (а.с.98). В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Лука Т.М. зробив відповідну письмову заяву про те, що очікує понести витрати за послуги адвоката в розмірі 2000,00 грн за одну годину роботи адвоката, а докази понесених судових витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції будуть ними надані в подальшому (а.с.85). Постановою Чернівецького апеляційного суду від 10 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Лука Тарас Миколайович - задоволено. Ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівців від 21 травня 2024 року - скасовано та постановлено нове рішення. В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Мостиського відділу державної виконавчої служби у Яворському районі Львівської області західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 04 квітня 2024 року - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 605 гривень 60 копійок. Повний текст постанови складено 10 липня 2024 року. Відповідно до статті 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника. Звертаючись до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, адвокатом Лука Т.М. на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції надано Договір на надання правової допомоги №04/02.02.2024 від 02 лютого 2024 року, Додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 12 липня 2024 року, акт приймання виконаних робіт від 12 липня 2024 року (а.с.152, 153, 154). Копію заяви про ухвалення додаткового рішення з доданими до неї додатками, заявник надіслав в той же день 15 липня 2024 року ОСОБА_1 та Мостиському відділу державної виконавчої служби у Яворському районі Львівської області західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що підтверджується фіскальними чеками (а.с.147-148). З пункту 4.1. Договору про надання правової допомоги від 02 лютого 2024 року вбачається, що замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі за окремою домовленістю сторін (а.с.152). Згідно п.1.1. Додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 12 липня 2024 року, замовник ОСОБА_2 та адвокатське об`єднання «АК Фавор» в особі керуючого партнера Лука Т.М. на виконання умов Договору про надання правової допомоги уклали Додаток №1, згідно якого представництво інтересів та правова допомога ОСОБА_2 у межах справи №727/4058/24 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, підготовка та подання процесуальних документів в Шевченківському районному суді м.Чернівців протягом квітня-травня 2024 року складає 4500 грн. (3 години роботи). Згідно п.1.2. Додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 12 липня 2024 року представництво інтересів та правова допомога ОСОБА_2 у межах справи №727/4058/24 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця підготовка та подання процесуальних документів в суді апеляційної інстанції, а саме подання апеляційної скарги протягом червня-липня 2024 року складає 7500 грн. (5 годин роботи). Згідно акту приймання виконаних робіт від 12 липня 2024 року до договору про надання правничої допомоги від 02 лютого 2024 року вбачається, що адвокатом надано послуги з правничої допомоги, а саме: -представництво інтересів та правова допомога ОСОБА_2 у межах справи №727/4058/24 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, підготовка та подання процесуальних документів в Шевченківському районному суді м.Чернівців протягом квітня-травня 2024 року складає 4500 грн. (3 години роботи); -представництво інтересів та правова допомога ОСОБА_2 у межах справи №727/4058/24 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця підготовка та подання процесуальних документів в суді апеляційної інстанції, а саме подання апеляційної скарги протягом червня-липня 2024 року складає 7500 грн. (5 годин роботи) (а.с.154). ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Манукян М.А. скористалася своїм процесуальним правом і звернулась до суду із клопотанням про заперечення витрат на професійну правничу допомогу від 07 серпня 2024 року. Посилалась на те, що заявник не ставив вимогу про стягнення таких витрат в апеляційній інстанції. Крім цього, долучені до заяви документи не підтверджують понесення ОСОБА_2 витрат на оплату правової допомоги за договором від 02.02.2024 року. Сума понесених витрат була узгоджена вже після розгляду справи в суді, що вказує на фіктивність поданих документів, а не понесення ОСОБА_2 будь-яких витрат. Аналізуючи надані ОСОБА_2 докази понесення витрат на правову допомогу, колегія суддів приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню частково. Як вже було зазначено вище, що в поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Лука Т.М. зробив відповідну письмову заяву про те, що очікує понести витрати за послуги адвоката в розмірі 2000,00 грн за одну годину роботи адвоката, а докази понесених судових витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції будуть ними надані в подальшому (а.с.85). З огляду на викладене, є безпідставними посилання представника ОСОБА_1 про те, що заявник не зробив відповідну заяву про стягнення судових витрат під час розгляду в суді апеляційної інстанції, оскільки таке повідомлення міститься в тексті апеляційної скарги. Також колегія суддів відхиляє доводи представника ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 не є стороною по справі і тому не має права ставити вимоги про стягнення витрат на правову допомогу. Як вбачається зі справи, що ОСОБА_1 подала скаргу на дії державного виконавця. Відповідно до вимог ст.450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. ОСОБА_2 у даній справі є стягувачем, його представник безпосередньо приймав участь у судовому засіданні, а тому має право на оплату професійної правової допомоги. Що стосується розгляду заяви по суті, то колегія суддів зазначає, що докази понесених витрат на оплату правової допомоги не є безумовною підставою для відшкодування таких витрат. Зокрема, не підлягають до відшкодування витрати на правову допомогу надані адвокатом клієнту ОСОБА_2 під час розгляду справи в суді першої інстанції такі як: «підготовка та подання процесуальних документів в Шевченківському районному суді м.Чернівців протягом квітня-травня 2024 року складає 4500 грн. (3 години роботи)», оскільки частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Тлумачення наведеної норми права дає підстави для висновку, що можливість подання сторонами доказів в підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції. Тобто докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суд першої інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, відповідно подаються до закінчення судових дебатів під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення апеляцією за умови, що до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції сторона зробила про це відповідну заяву. Повторне подання доказів в суді апеляційної (касаційної) інстанції в підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, процесуальний закон не передбачає. Як вбачається з матеріалів справи, докази понесених судових витрат в суд першої інстанції ОСОБА_2 не подавалися, а тому в цій частині задоволенню не підлягають. Що стосується витрат на правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції, в розмірі 7500 грн., то колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню. Так, адвокатом ОСОБА_2 витрачено час на складання апеляційної скарги та прийняття участі в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції 10 липня 2024 року. На підтвердження понесених витрат заявник подав договір про надання правової допомоги №04/02.02.2024 від 02 лютого 2024, додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 12 липня 2024 року, акт приймання виконаних робіт від 12 липня 2024 року. Відповідно до вимог ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. У питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, де серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19 та № 910/16803/19. Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) також акцентувала увагу на те, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони. Отже, суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалося від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат. Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 487/4983/20. У постанові Верховного Суду від 16 серпня 2022 року у справі № 910/12257/13 (провадження № 14-382цс19) вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України. ОСОБА_1 не скористалась правом на подачу клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу з підстав неспівмірності. Тому, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи під час розгляду цієї справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, відсутності заяви ОСОБА_1 про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами та їх неспівмірності, колегія суддів вважає, що заява представника ОСОБА_2 про стягнення судових витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в розмірі 7500 грн. підлягає до задоволення. Є безпідставними доводи представника ОСОБА_1 про те, що узгодження оплати правової допомоги відбулося вже після розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Так, основний договір про надання правової допомоги був укладений з ОСОБА_2 02 лютого 2024 року, пункт 4 якого передбачав оплату винагороди адвокату за окремою домовленістю сторін. Докази надання правової допомоги підтверджуються актом виконаних робіт від 12 липня 2024 року. Таким чином, узгодження оплати правової допомоги від 12 липня 2024 року не суперечить основному договору від 02 лютого 2024 року. Крім цього, ОСОБА_1 не спростувала ні надання адвокатом правничої допомоги, ні співмірність понесених витрат. Також є безпідставними доводи ОСОБА_1 про те, що до заяви не долучено доказів оплати вартості виконаних робіт. Відповідно до пункту 5 договору про надання правової допомоги від 02 лютого 2024 року «Порядок розрахунків», термін оплати, вид та форма визначається за домовленістю сторін. З огляду на викладене, заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Лука Т.М. про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7500 грн. понесених судових витрат на оплату послуг з надання професійної правничої допомоги, пов`язаних з розглядом справи у суді апеляційної інстанції. Керуючись статтями 137, 141, 270, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Лука Тараса Миколайовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Мостиського відділу державної виконавчої служби у Яворському районі Львівської області західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - 7500 (сім тисяч п`ятсот) гривень в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату послуг з надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст додаткової постанови складено 12 серпня 2024 року. Головуючий Н.К. Височанська Судді: І.Н. Лисак Н.Ю. Половінкіна