Постанова Чернівецький апеляційний суд № 724/1084/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 червня 2024 року м. Чернівці cправа № 724/1084/24 провадження № 22-ц/822/502/24 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Половінкіної Н. Ю. суддів Височанської Н.К., Одинака О.О. секретаря Скулеба А.І. з участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Хотинської міської ради Чернівецької області Гіждівського Вадима Васильовича учасники справи: позивач ОСОБА_2 відповідач Хотинська міська рада Чернівецької області апеляційна скарга Хотинської міської ради Чернівецької області на ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 10 квітня 2024 року, головуючий у першій інстанції Скрипник С.М. ВСТАНОВИВ Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_2 у квітні 2024 року звернувся до суду з позовом до Хотинської міської ради Чернівецької області про визнання рішення недійсним. Просив визнати рішення 34 сесії 8 скликання Хотинської міської ради від 29 лютого 2024 року № 651/34/24 «Про проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельних ділянок» в частині проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки комунальної власності Хотинської міської ради для ведення фермерського господарства площею 10,000 га кадастровий номер 7325010100:01:016:0069, лот № 1 недійсним. ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Єфтемій Р.Ф., разом із позовом подав заяву про забезпечення позову. Зазначав, що є користувачем земельної ділянки, яка знаходиться в м. Хотині Чернівецької області для ведення фермерського господарства площею 10,0000 га кадастровий номер 7325010100:01:016:0069 на підставі договору між Хотинською міською радою Чернівецької області та ОСОБА_2 оренди земельної ділянки від 16 листопада 2015 року. Рішенням Хотинської міської ради від 01 жовтня 2020 року №704/68/20 «Про надання дозволу на виготовлення технічних та проектних документацій із землеустрою» з врахуванням рішення Хотинської міської ради від 27 січня 2023 року №458/24/23 «Про внесення змін в рішення Хотинської міської ради», йому надано дозвіл на продовження договору оренди вищевказаної земельної ділянки терміном на 25 років. Проте, рішенням Хотинської міської ради від 29 лютого 2024 року № 651/34/24 «Про проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельних ділянок» вирішено провести земельні торги з продажу права оренди земельних ділянок комунальної власності Хотинської міської ради згідно додатків 1-2 до цього рішення, зокрема, встановлено для лоту №1 (додаток №1) продаж права оренди земельної ділянки комунальної власності Хотинської міської ради для ведення фермерського господарства площею 10,0000 га кадастровий номер 7325010100:01:016:0069, тобто земельної ділянки, що перебуває у користуванні. Вважав, що існує реальна загроза, що невжиття судом заходів забезпечення позову може призвести до відчуження права оренди спірної земельної ділянки на електронних торгах третій особі та послідуючого укладання Хотинською міською радою з переможцем відповідного договору оренди. Просив вжити заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони на передачу в користування земельної ділянки комунальної власності Хотинської міської ради для ведення фермерського господарства площею 10,0000 га кадастровий номер 7325010100:01:016:0069 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 10 квітня 2024 року заяву ОСОБА_2 в інтересах якого діє адвокат Єфтемій Р.Ф. про забезпечення позову задоволено. Постановлено вжити заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони на передачу в користування земельної ділянки комунальної власності Хотинської міської ради для ведення фермерського господарства площею 10,0000 га кадастровий номер 7325010100:01:016:0069 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Хотинська міська рада Чернівецької області в апеляційній скарзі просить ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 10 квітня 2024 року скасувати. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Зазначає, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю, не перебуває у користуванні ОСОБА_2 , оскільки строк дії договору між Хотинською міською радою та ОСОБА_2 оренди закінчився. ОСОБА_2 у заяві про забезпечення позову не обгрунтовано доцільності вжиття заявлених заходів забезпечення позову, не наведено доказів на обгрунтування необхідності забезпечення позову, підтвердження існування реальної загрози істотного ускладнення або неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Захід забезпечення позову, який просив вжити позивач, фактично направлений на обмеження (позбавлення) Хотинської міської ради Чернівецької області права користування своєю власністю, що є неспівмірним із заявленими позовними вимогами, призведе до порушення права Хотинської міської ради Чернівецької області. Вважає , що судом першої інстанції порушено вимоги частини 11 статті 150 ЦПК України, відповідно до якої не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру. Обраний спосіб забезпечення позову є втручанням у проведення земельних торгів, що може проявитись у зниженні їх результативності, обмеженні кола учасників, майбутніх претензій до Хотинської міської ради Чернівецької області як до недобросовісного організатора земельних торгів, втрати значних надходжень до місцевого бюджету. Судом першої інстанції не вирішено питання зустрічного забезпечення позову відповідно до ч.8 ст. 153 ЦПК України. Також судом першої інстанції не призначено розгляд заяви в судовому засіданні з викликом сторін у відповідності до ч.4 с.153 ЦПК України, чим порушив право Хотинської міської ради Чернівецької області на справедливий і публічний розгляд справи. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Єфтемій Р.Ф., просить апеляційну скаргу Хотинської міської ради Чернівецької області залишити без задоволення.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Хотинської міської ради підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом встановлення заборони на передачу в користування земельної ділянки комунальної власності Хотинської міської ради для ведення фермерського господарства площею 10,0000 га кадастровий номер 7325010100:01:016:0069 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. На обгрунтувнаня таких висновків суд першої інстанції зазначив, що заява ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Єфтемій Р.Ф., про забезпечення позову є обґрунтованою, обраний вид забезпечення позову є адекватним, буде досягнуто збереження правовідносин сторін в стані, що існував на час їх виникнення, забезпечення позову не приведе до порушення прав чи законних інтересів учасників справи. Також суд першої інстанції вважав, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь ОСОБА_2 , а також істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та майнових інтересів, за захистом яких ОСОБА_2 звернувся до суду. Водночас суд першої інстанції вказав на відсутність підстав вважати, що існують обставини, за наявності яких законодавець встановив обов`язок суду застосувати зустрічне забезпечення (ч. 3 ст. 154 ЦПК України). Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення наведеним нормам відповідає. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права На підставі ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частина 2 ст.149 ЦПК України передбачає, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 757/61850/18-ц. Згідно з п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Крім того, відповідно правової позиції, викладеної у рішенні Конституційного Суду України від 31.05.2011 у справі № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України: "З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову" (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини цього рішення). Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог. Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами». Пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України). Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18. У випадку звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то у цьому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (висновок Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18). Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. Правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 910/13985/19, від 25 вересня 2020 року у справі № 925/77/20. Предметом позову ОСОБА_2 , тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої останній просив ухвалити судове рішення, є визнання рішення 34 сесії 8 скликання Хотинської міської ради від 29 лютого 2024 року № 651/34/24 «Про проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельних ділянок» в частині проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки комунальної власності Хотинської міської ради для ведення фермерського господарства площею 10,000 га кадастровий номер 7325010100:01:016:0069, лот № 1 недійсним. Отже, між Хотинською міською радою Чернівецької області та ОСОБА_2 має місце спір з права оренди земельної ділянки комунальної власності Хотинської міської ради для ведення фермерського господарства площею 10,000 га кадастровий номер 7325010100:01:016:0069. При вирішенні питання про забезпечення позову судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру, в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ОСОБА_2 , за захистом яких він звернувся до суду. Звертаючись з заявою про забезпечення позову, ОСОБА_2 посилався на обґрунтовані підстави вважати здійснення Хотинською міською радою відчуження третій особі права оренди земельної ділянки комунальної власності Хотинської міської ради для ведення фермерського господарства площею 10,000 га кадастровий номер 7325010100:01:016:0069 на виконання рішення 34 сесії 8 скликання Хотинської міської ради від 29 лютого 2024 року № 651/34/24 «Про проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельних ділянок». Отже, обраний ОСОБА_2 вид забезпечення позову спрямований на збереження вже існуючих обставин спірних правовідносин. Не заслуговують на увагу посилання Хотинської міської ради Чернівецької області у апеляційній скарзі на недоведеність необхідності забезпечення позову. ОСОБА_2 , звертаючись до суду з позовом, зазначав, що є користувачем земельної ділянки, яка знаходиться в м. Хотині Чернівецької області для ведення фермерського господарства площею 10,0000 га кадастровий номер 7325010100:01:016:0069 на підставі договору між Хотинською міською радою Чернівецької області та ОСОБА_2 оренди земельної ділянки від 16 листопада 2015 року. Рішенням Хотинської міської ради від 01 жовтня 2020 року №704/68/20 «Про надання дозволу на виготовлення технічних та проектних документацій із землеустрою» з врахуванням рішення Хотинської міської ради від 27 січня 2023 року №458/24/23 «Про внесення змін в рішення Хотинської міської ради», йому надано дозвіл на продовження договору оренди вищевказаної земельної ділянки терміном на 25 років. Заяву про забезпечення позову ОСОБА_2 мотивовано розміщенням на веб-сайті електронного майданчика електронної торгової системи «Прозоро. Продажі» (https://sale.bue.com/ua/) оголошення про проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди спірної земельної ділянки. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 має обґрунтоване припущення про існування реальної загрози відчуження права оренди спірної земельної ділянки третій особі. Отже, невжиття заявленого заходу забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії з передачі у користування спірної земельної ділянки може привезти до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав або інтересів ОСОБА_2 , оскільки останній не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду. Не можна погодитися з доводами Хотинської міської ради Чернівецької області що обраний спосіб забезпечення позову є неспівмірним із заявленими позовними вимогами, фактично направлений на обмеження (позбавлення) Хотинської міської ради Чернівецької області права користування своєю власністю. Хотинською міською радою Чернівецької області під час апеляційного розгляду на заперечується чинність рішення Хотинської міської ради від 01 жовтня 2020 року №704/68/20 «Про надання дозволу на виготовлення технічних та проектних документацій із землеустрою», яким ОСОБА_2 надано дозвіл на продовження договору оренди земельної ділянки терміном на 25 років. Тому обраний ОСОБА_2 вид забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії з передачі у користування спірної земельної ділянки, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Хотинської міської ради Чернівецької області та не перешкоджатиме її господарській діяльності, оскільки лише тимчасово обмежують право Хотинської міської ради Чернівецької області на передачу в користування земельної ділянки комунальної власності Хотинської міської ради для ведення фермерського господарства площею 10,0000 га кадастровий номер 7325010100:01:016:0069 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. Водночас питання правомірності здійснення ОСОБА_2 користування спірною земельною ділянкою не входить у предмет доказування у даній справі. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі № 914/120/19. Таким чином, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів ОСОБА_2 щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити ефективного захисту/поновлення порушених прав позивача, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову. Не можна погодитися з твердженням Хотинської міської ради Чернівецької області про не вирішення судом першої інстанції питання зустрічного забезпечення позову відповідно до ч.8 ст. 153 ЦПК України. Відповідно до частини сьомої статті 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Згідно із частиною першою статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що суд має право, проте не зобов`язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача. Випадки обов`язкового застосування зустрічного забезпечення передбачені частиною третьою статті 154 ЦПК України, відповідно до якої суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Крім того, положеннями частини шостої статті 154 ЦПК України передбачено право відповідача звернутись до суду першої інстанції з клопотанням про вжиття заходів зустрічного забезпечення та надати докази, які на його думку підтверджують наявність обставин для такого забезпечення. У постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року в справі № 569/13105/18 (провадження № 61-46461св18) вказано, що «доводи про незаконність ухвали, оскільки у заяві про забезпечення позову не зазначені пропозиції із зустрічного забезпечення позову і суд не вирішив питання про зустрічне забезпечення, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке. Відповідно до частин першої, другої, пункту 1 частини третьої, частини шостої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має іншого зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Таким чином, заявник не позбавлений права подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову. Відсутність зустрічного забезпечення на час подання заяви про забезпечення позову не є перешкодою для забезпечення позову, якщо для цього існують правові підстави. Натомість ненадання зустрічного забезпечення на вимогу суду є підставою для скасування ухвали про забезпечення позову. Також суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення за наявності одночасно таких підстав: 1) якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України; 2) якщо позивач не має майна, що знаходиться на території України». Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року в справі № 753/18814/19 (провадження № 61-7575св20), від 05 листопада 2020 року в справі № 753/20666/16 (провадження № 61-5231св20). Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Ураховуючи наведене, ухвала Хотинського районного суду Чернівецької області від 10 квітня 2024 року постановлена з додержанням норм процесуального права. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ч.1 ст.375 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Хотинської міської ради Чернівецької області залишити без задоволення. Ухвалу Хотинського районного суду Чернівецької області від 10 квітня 2024 року залишенню без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення 17 червня 2024 року. Головуючий Н. Ю. Половінкіна Судді Н. К. Височанська О. О. Одинак