Постанова Одеський апеляційний суд № 522/3715/24

Номер провадження: 33/813/1164/24 Номер справи місцевого суду: 522/3715/24 Головуючий у першій інстанції Циб І. В. Доповідач Копіца О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.07.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Копіци О.В., за участю секретаря судового засідання Стоянової Л.І., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши її апеляційну скаргу на постанову Приморського райсуду м. Одеси від 28.03.2024 стосовно: ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Первомайськ, Слободзейського р-ну, Молдавської ССР, громадянина України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , - про накладення стягнення за вчинення адміністративногоправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП установив: Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин. Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на неї накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,а також стягнено з неї на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 605, 60 грн. Відповідно до постанови, 17.02.2021 о 21:20 год. ОСОБА_1 в м. Одеса по вул. Пушкінській керувала транспортним засобом «TOYOTA COROLLA», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, розширенні, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів, мови; від проходження встановлення стану сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП «ООМЦПЗ» ООР та на місці зупинки водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. В подальшому, постановою Приморського райсуду м. Одеси від 04.04.2024 було виправлену описку, допущену в мотивувальній частині вищезгаданої постанови та вирішено замість невірної дати вчинення адміністративного правопорушення «17.02.2021» зазначити вірну дату «17.02.2024». Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погодилась із оскаржуваною постановою, вважаючи її необґрунтованою та незаконною з огляду на наступні обставини: - поза увагою суду 1-ої інстанції залишилось те, що склад правопорушення, яке їй інкримінується та зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП та п.п. 2.5, 2.9 ПДР України, внаслідок чого її відповідальність за діяння, зазначене у протоколі, виключається; - судом було залишено поза увагою, що їй, всупереч вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, не було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із використанням спеціального технічного засобу, натомість, одразу було запропоновано проїхати до закладу охорони здоров`я, ігноруючи пізній час та не запропонувавши супроводити її та повернути після огляду додому, що спонукало її, з огляду також на недовіру до співробітників поліції, відмовитись від огляду; в подальшому вона неодноразово надавала згоду на огляд в медичному закладі, проте поліцейські не прийняли це до уваги; - виявлені у неї ознаки наркотичного сп`яніння, а саме зіниці очей не реагують на світло, поведінка не відповідає обстановці, порушення координації рухів та мови, є суб`єктивною думкою співробітників поліції, жоден із яких не підтвердив, що є експертом, спеціалістом або фахівцем з медичною освітою, натомість, перевірка зіниць проводилась після 21 год. вечора в умовах темряви, а звичайне хвилювання жінки при спілкуванні з особами у формі, які тиснули на її волю, могло бути сприйняте співробітниками поліції за так звані порушення координації рухів та мови; - співробітники поліції не підтвердили свої повноваження на її законну та правомірну вимогу, її огляд проводився за відсутності свідків, при цьому, суд 1-ої інстанції розглянув справу без допиту свідків, чим порушив принцип безпосередності дослідження доказів; - оскаржувана постанова містить недостовірну інформацію стосовно дати вчинення адміністративного правопорушення, не містить зазначення її повного імені, прізвища та по-батькові, в резолютивній частині постанови зазначена невірна адреса її проживання, не зазначено реквізитів сплати штрафу та судового збору; - поза увагою суду 1-ої інстанції залишилось те, що в її присутності до протоколу не було внесено запису про її відмову від підпису протоколу, співробітниками поліції їй не було роз`яснено її прав та обов`язків, передбачених ст. 268 КУпАП; - своїм діянням вона не порушила права інших осіб, шкода не завдана, внаслідок чого вона не скоювала правопорушення; - видана канцелярією суду 1-ої інстанції копія протоколу про адміністративне правопорушення не є копією протоколу, складеного 17.02.2024 на місці події в її присутності, оскільки текст фабули не співпадає, в наданій судом копії відсутні записи, зроблені нею на місці події, тобто до суду потрапив інший протокол з номером ААД №852459 замість складеного з номером ААД №852458, що вочевидь пов`язано із фактом оскарження нею складеного протоколу до Департаменту патрульної поліції та свідчить про факт підробки офіційних документів. Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просить: 1) постанову суду скасувати та провадження у справі про її притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку із відсутністю події та складу зазначеного адміністративного правопорушення; 2) визнати постанову ААД №852459 незаконною, сфальсифікованою та скасувати її у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зобов`язати орган поліції повернути вилучене у неї водійське посвідчення; 3) негайно повідомити компетентні органи про службові злочини, виявлені в межах провадження у справі №522/3715/24. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , яка підтримала вимоги своєї апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги, ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке. Мотиви суду апеляційної інстанції. Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Апеляційний суд критично відноситься до тверджень ОСОБА_1 стосовно відсутності в її діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вони є безпідставними та, навпаки, спростовуються доказами по справі. Так, аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, повністю доведена та підтверджується наступними доказами: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №852459 від 17.02.2024 (а.с. 2), відповідно до якого 17.02.2021 о 21:20 год. ОСОБА_1 в м. Одеса по вул. Пушкінській керувала транспортним засобом «TOYOTA», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, розширені, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів, мови; від проходження встановлення стану сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП «ООМЦПЗ» ООР та на місці зупинки водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «ООМЦПЗ» ООР від 17.02.2024 о 21:28 год. (а.с. 6), відповідно до якого в результаті огляду ОСОБА_1 , проведеного уповноваженою особою патрульної поліції, виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів, мови; від проходження огляду на виявлення стану наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 відмовилась; - відеозаписом з нагрудних камер співробітників патрульної поліції (а.с. 7), з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку. Відповідно до наявного в матеріалах справи відеозапису із портативного відео-реєстратора співробітників поліції, поліцейські зупиняють транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , називають причину зупинки невиконання вимог знаку, а саме остання поїхала прямо з крайньої лівої полоси, наказовий знак якої передбачав можливість повертати лише наліво. Водій ОСОБА_1 просить співробітників поліції надати їй посвідчення, на що поліцейський показує їй додаток до жетону та просить її надати документи посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, проте остання не погоджується на законні вимоги поліцейського, зауважуючи на тому, що не надасть документи до тих пір, поки не пересвідчиться у повноваженнях співробітників поліції, а також зазначає, що додаток до жетону не є посвідченням службової особи. Зазначені обставини спростовують посилання апелянта на те, що співробітники поліції не підтвердили свої повноваження, натомість, на вимогу ОСОБА_1 поліцейські надали їй жетони та додатки до них, окрім того, із відеозапису вбачається, що співробітники поліції одягнені в єдиний однострій, забезпечені службовим автомобілем, внаслідок чого сумнівів у їх повноваженнях бути не може. Під час подальшого спілкування із співробітниками поліції ОСОБА_1 намагається довести свою правоту, шукаючи нормативно-правовий акт, яким затверджені зразки посвідчень, фактично відмовляється виконувати законні вимоги поліцейських стосовно надання документів, акцентуючи увагу на тому, що у неї є підстави вважати, що особа не є поліцейським відповідно до вимог закону, а також зауважує на тому, що ПДР України носять рекомендаційний характер, оскільки затверджені постановою КМУ. Співробітник поліції повідомляє ОСОБА_1 про те, що у неї виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, зокрема, її зіниці не реагують на світло, внаслідок чого у них є підстави вважати, що остання перебуває у стані наркотичного сп`яніння, що й стало підставою для пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на виявлення стану такого сп`яніння в закладі охорони здоров`я. В подальшому, на місце події прибувають ще два співробітники поліції, які проводять бесіду із водієм ОСОБА_1 , роз`яснюючи їй положення законодавства стосовно врегулювання повноважень поліцейських, при цьому, вона зауважує патрульним, що вони повинні бути вдячні їй за те, що вона провела для них «лікбез». Після тривалої розмови із зазначеними вище співробітниками поліції водій ОСОБА_1 надала патрульним поліцейським свої документи (посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу), після чого поліцейський знову пропонує останній пройти огляд на виявлення стану наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я у зв`язку із виявленими у неї раніше ознаками такого сп`яніння (зіниці очей не реагують на світло), роз`яснюючи при цьому, що ОСОБА_1 має право як пройти такий огляд, так і відмовитись від його проходження. ОСОБА_1 відповідає відмовою, на що співробітник патрульної поліції роз`яснює їй наслідки такої відмови, а саме складення протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. Співробітники поліції сіли до патрульного автомобіля та почали складати адміністративні матеріали, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення та інші документи. Пізніше водій ОСОБА_1 неодноразово наполягала на проведенні огляду на виявлення стану наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я та наполягала на повторній перевірці її зрачків на предмет реагування на світло, що й було зроблено поліцейськими, проте останні повідомили її, що у них є підозра у її перебуванні у стані наркотичного сп`яніння, на що ОСОБА_1 відповіла чіткою відмовою від проходження такого огляду в медичному закладі. Згодом співробітники поліції повідомили ОСОБА_1 про те, що вона відсторонена від керування транспортним засобом, роз`яснили, що її посвідчення водія вилучається та надається тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, поліцейські склали протокол та інші адміністративні матеріали в патрульному автомобілі, зачитали зміст протоколу ОСОБА_1 , після чого вона проставила свій підпис про дату та місце розгляду справи, проте відмовилась від підпису протоколу та отримання його копії. Апеляційний суд критично оцінює посилання ОСОБА_1 на те, що виявлені у неї ознаки наркотичного сп`яніння є лише суб`єктивною думкою співробітників поліції, які не являються експертами або спеціалістами з медичною освітою. Так, системний аналіз вимог ст. 266 КУпАП дає підстави стверджувати про те, що огляд осіб, які керують транспортними засобами на виявлення стану наркотичного сп`яніння проводиться у разі наявності підстав вважати, що такі особи перебувають у стані сп`яніння. Аналогічні вимоги містяться у п. 2 Розділу I Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 (надалі Інструкція №1452/735), відповідно до якого огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Відповідно до п. 3 Розділу I Інструкції №1452/735, виявлені у ОСОБА_1 ознаки (розширені зіниці, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів, порушення мови) включені до переліку ознак наркотичного сп`яніння, що, у сукупності із зухвалою поведінкою останньої під час зупинки транспортного засобу під її керуванням, надали співробітникам поліції достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом перебуває у стані наркотичного сп`яніння, що, в свою чергу, й обґрунтовано послугувало підставою для пропозиції останній пройти огляд на виявлення такого стану. В контексті надання оцінки доводам ОСОБА_1 стосовно того, що їй, в порушення вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції №1452/735, не було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, що, враховуючи пізній час доби та її недовіру до співробітників поліції, спонукало її відмовитись від проходження такого огляду, апеляційний суд вважає за необхідне зауважити на наступному. Так, вимогами ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Відповідно до п. 6 Розділу I Інструкції №1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); 2) лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). При цьому, положеннями п. 7 Розділу III Інструкції №1452/735 встановлено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Сукупний аналіз вищезазначених вимог законодавства та нормативних актів дає підстави стверджувати про те, що огляд особи на виявлення стану наркотичного сп`яніння фактично можливий лише у закладі охорони здоров`я, оскільки вимагає проведення відповідних лабораторних досліджень, що є вочевидь неможливо в умовах проведення такого огляду на місці зупинки транспортного засобу. Зазначені обставини свідчать про те, що співробітники поліції, пропонуючи водію ОСОБА_1 пройти такий огляд саме в медичному закладі, діяли відповідно до прямих вказівок закону, натомість, із аналізу відеозапису вбачається, що остання не висловлювала поліцейським своїх хвилювань з приводу пізнього часу доби та її подальшої можливості безпечно дістатись додому, натомість, в зухвалій формі висловлювала свою неодноразову відмову від проходження такого огляду в закладі охорони здоров`я. Що стосується тверджень ОСОБА_1 з приводу того, що її відповідальність за діяння, зазначене у протоколі про адміністративне правопорушення, виключається з огляду на те, що склад інкримінованого їй адміністративного правопорушення не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП та п.п. 2.5 та 2.9 ПДР України, суд апеляційної інстанції зауважує на наступному. Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає кілька альтернативних форм об`єктивної сторони зазначеного адміністративного правопорушення, зокрема, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за кваліфікуючою ознакою: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння (а.с. 2). В свою чергу, положенням п. 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Враховуючи встановлений на підставі дослідження наявних в матеріалах справи доказів факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, апеляційний суд зауважує на тому, що склад інкримінованого останній адміністративного правопорушення, ознаки якого детально описані у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №852459 від 17.02.2024, повністю відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, її дії працівниками патрульної поліції кваліфіковані вірно як порушення вимог п. 2.5 ПДР України, внаслідок чого є вочевидь помилковими посилання апелянта на те, що її адміністративна відповідальність виключається. Надаючи оцінку посиланням апелянта на те, що її огляд проводився за відсутності свідків, суд апеляційної інстанції звертає увагу на положення ч. 2 ст. 266 КУпАП, відповідно до яких огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Аналіз викладених вище вимог закону дає підстави стверджувати про те, що у разі фіксування процесу огляду особи, яка керувала транспортним засобом на стан наркотичного (або іншого) сп`яніння або відмови особи від проходження такого огляду за допомогою технічних засобів відео-фіксації співробітники поліції звільняються від обов`язку залучати свідків, що й було зроблено в даному випадку під час пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на виявлення стану наркотичного сп`яніння. Із огляду на вищезазначену обставину суд 1-ої інстанції не здійснював допиту свідків в межах розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки відмова останньої від проходження огляду на виявлення стану наркотичного сп`яніння зафіксована на відповідні технічні носії відеозапису, які досліджувались судом в судовому засіданні, натомість, свідків до проведення огляду залучено не було. Відтак, будь-якого порушення судом безпосередності дослідження доказів, на якому зауважує апелянт в поданій скарзі, допущено не було. Що стосується аргументів ОСОБА_1 про те, що вона не скоювала правопорушення, оскільки своїм діянням вона не порушила права інших осіб та не завдала шкоди, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. В теорії права правопорушення, в тому числі адміністративні, поділяються на правопорушення з формальним та з матеріальним складом. Адміністративні правопорушення з матеріальним складом це такі правопорушення, для об`єктивної сторони яких закон вимагає встановлення не тільки факту діяння, а й шкідливих наслідків. Адміністративні правопорушення з формальним складом це такі правопорушення, для об`єктивної сторони яких закон вимагає встановлення тільки факту власне діяння. Шкідливі наслідки в цих правопорушеннях, хоча й можуть настати, але лежать за межами складу правопорушення. Більшість адміністративних правопорушень належать до правопорушень із формальним складом. Так, адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП також відноситься до правопорушень із формальним складом, оскільки відповідальність за його вчинення настає у разі вчинення самого діяння, не залежно від того, чи були при цьому порушені права інших осіб або завдана будь-яка шкода. Зазначені обставини спростовують посилання ОСОБА_1 на те, що вона не скоювала адміністративне правопорушення. Надаючи оцінку твердженням ОСОБА_1 з приводу того, що до суду 1-ої інстанції потрапив інший протокол серії ААД №852459 замість складеного на місці події протоколу серії ААД №852458, що, на переконання апелянта, свідчить про факт підробки співробітниками поліції офіційних документів, апеляційний суд з такими доводами не погоджується з огляду на наступне. Так, дійсно, до апеляційної скарги ОСОБА_1 було долучено фотографію протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно неї на місці події 17.02.2024, на якому зазначено серію ААД та його номер 852458 (а.с. 57). Разом із тим, до суду 1-ої інстанції надійшов протокол про адміністративне правопорушення із іншим номером серії ААД №852459 (а.с. 2). За ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції було здійснено виклик в судове засідання посадову особу, яка складала вищезазначений протокол на місці події 17.02.2024, а саме інспектора 2 взводу 7 роти 2 батальйону полку УПП в Одеській обл. ОСОБА_2 , який пояснив, що ОСОБА_1 при ознайомленні зі змістом складеного стосовно неї протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №852458 спотворила бланк протоколу, проставивши на ньому заборонені знаки, внаслідок чого співробітники поліції вимушені були заповнювати інший бланк протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому, як вбачається із відеозапису та змісту самого протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 відмовилась від підпису протоколу, а також від отримання його копії (а.с. 2). Повідомлені свідком ОСОБА_2 обставини свідчать про те, що співробітниками патрульної поліції, всупереч твердженням апелянта, не було допущено жодної підробки офіційних документів. Водночас, заслуговують на увагу посилання апелянта на нероз`яснення їй співробітниками поліції її прав та обов`язків, передбачених ст. 268 КУпАП, разом із тим, зазначені обставини, на переконання суду апеляційної інстанції, хоча й свідчать про допущення поліцейськими порушень вимог закону, проте не є підставою для висновку щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже, зазначені вище докази спростовують твердження апелянта та підтверджують винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Не відповідають дійсності твердження ОСОБА_1 стосовно того, що оскаржувана постанова містить недостовірну інформацію стосовно дати вчинення адміністративного правопорушення, натомість, відповідно до мотивувальної частини постанови, з урахуванням постанови Приморського райсуду м. Одеси від 04.04.2024 про виправлення описки, датою вчинення ОСОБА_1 правопорушення вказано 17.02.2024 (а.с. 27 та 32 відповідно). Всупереч твердженням апелянта, оскаржувана постанова суду 1-ої інстанції в її вступній частині містить повні анкетні дані ОСОБА_1 , її повне прізвище та ім`я по батькові, дату народження та місце проживання, при цьому, чинне процесуальне законодавства не вимагає обов`язкового зазначення в постанові реквізитів для сплати штрафу та судового збору, оскільки така інформації наявна у відкритому доступі. Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Отже, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду 1-ої інстанції, як законну, обґрунтовану та вмотивовану залишити без змін. Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 28.03.2024 про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца