Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 570/1632/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 570/1632/24 пров. № А/857/10186/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Носа С. П., суддів Гуляка В. В., Качмара В. Я.; за участю секретаря судового засідання Демидюк О.В.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області про залишення позовної заяви без розгляду від 09 квітня 2024 року у справі № 570/1632/24 (суддя Сидоренко С.М., м. Рівне) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції Рівненської області лейтенанта поліції Семенюк Анни Володимирівни, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: 04 квітня 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася у Рівненський районний суд Рівненської області з адміністративним позовом до Інспектора 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції Рівненської області лейтенанта поліції ОСОБА_2 (відповідач-1), Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі відповідач-2), в якому просила скасувати постанову серії ЕНА №1785667 від 30.03.2024 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, а провадження по справі закрити. Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 09 квітня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Інспектора 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції Рівненської області лейтенанта поліції Семенюк Анни Володимирівни про скасування постанови - залишено без розгляду. Не погоджуючись з даним судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті, просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свою апеляційну скаргу позивачка обґрунтовує тим, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції винесено з підстав передбачених ч. 1 ст. 240 КАС України. Натомість, вказана частина статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України містить 10 пунктів, як і 10 підстав для залишення позову без розгляду. Всупереч зазначеним нормам статті 240 КАС України, з ухвали Рівненського районного суду Рівненської області від 09 квітня 2024 року не можливо встановити, на підставі якої норми залишено адміністративний позов ОСОБА_1 без розгляду. З врахуванням зазначеного, апелянт вважає, що судом першої інстанції порушено вимоги п. 3 .ч. 1 ст. 248 КАС України, оскільки при винесенні оскаржуваної ухвали Рівненський районний суд Рівненської області не зазначив норму, якою керувався при винесенні ухвали. Крім того, апелянтка вважає, що суд першої інстанції прийнявши ухвалу про залишення її адміністративного позову без розгляду від 09 квітня 2024 року, не лише порушив норми процесуального права, але й право позивачки на доступ та звернення до справедливого суду, які передбачені ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 55 Конституції України. З врахуванням викладеного, ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи і неправильно застосував процесуальні норми права, які призвели до невірного вирішення спору по суті. Представник відповідачів в судове засідання не з`явився, хоча відповідачі належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного. Рівненський районний суд Рівненської області залишаючи адміністративний позов позивачки без розгляду відповідно до норм ч. 1 ст. 240 КАС України вказав на те, що з оскаржуваної постанови відповідача серії ЕНА №1785667 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 30.03.2024 вбачається, що до адміністративної відповідальності притягається ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді як з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Додані до позову документи також містять невідповідність, а саме: паспорт громадянина України виданий на ім`я ОСОБА_1 , тоді як посвідчення водія видане на ім`я ОСОБА_3 . Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на наступне. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом - визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Відповідно до ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: 1) позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності; 2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 4) позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності; 5) надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду; 6) особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує проти позову і від неї надійшла відповідна заява; 7) провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом; 8) з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу; 9) позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору; 10) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду. Згідно ч. 2 ст. 240 КАС України заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті. Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо гарантується на підставі Конституції України. Відповідно до ч. 4 ст. 6 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Порядок відкриття провадження у справі регулюється Главою 2 Розділу II КАС України (ст.ст. 168 - 172), в якій чітко передбачено випадки за яких позовна заява залишається без руху, повертається позивачу, відмовляється позивачу у відкрито провадження у справі та відкривається провадження в адміністративній справі. З поданої позовної заяви ОСОБА_1 до Інспектора 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції Рівненської області лейтенанта поліції Семенюк Анни Володимирівни, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування оскаржуваної постанови серії ЕНА №1785667 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 30.03.2024 вбачається, що позивач ОСОБА_1 зазначила, що її дошлюбне (дівоче) прізвище ОСОБА_3 . Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи вважає, що вказані вище обставин, могли слугувати підставою для постановлення судом першої інстанції ухвали про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 без руху та наданням строку для усунення виявлених недоліків відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України. Колегія суддів проаналізувавши матеріали справи вважає, що залишення судом першої інстанції адміністративного позову позивачки без розгляду у зв`язку із різними прізвищами зазначеними у її паспорті громадянина України та у посвідченні водія, який притягнутий до відповідальності оскаржуваною постановою серії НОМЕР_1 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 30.03.2024 є занадто формальною підставою для висновку про залишення позову без розгляду. Окрім того, до апеляційної скарги ОСОБА_1 долучено копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , копію рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15.05.2014 та копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 з яких вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 це одна й та сама особа, що звернулася у Рівненський районний суд Рівненської області за захистом своїх прав. Крім цього, відповідно до п.3 ч.1 ст.248 КАС України ухвала, що викладається окремим документом, складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вказує, що ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду від 09 квітня 2024 року не відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 248 КАС України, оскільки Рівненський районний суд Рівненської області при винесенні оскаржуваної ухвали не зазначив норму, якою керувався. Відтак, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду відповідно до ч.1 ст.240 КАС України так як, вказана частина статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України містить 10 пунктів, як і 10 підстав для залишення позову без розгляду. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції. Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, залишення адміністративного позову без розгляду з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Підсумовуючи викладене суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, тому ухвала підлягає скасуванню в зв`язку з порушенням норм процесуального права, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області про залишення позовної заяви без розгляду від 09 квітня 2024 року скасувати, а справу № 570/1632/24 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя С. П. Нос судді В. В. Гуляк В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 08 серпня 2024 року.