Постанова 4857 № 380/9280/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/9280/24 пров. № А/857/15247/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Качмара В.Я., Кузьмича С.М., за участю секретаря судового засідання: Кулабухової М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року, головуючий суддя Брильовський Р.М., ухвалене у м. Львові, у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» до Жидачівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: Позивач ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» звернулося в суд з позовом до Жидачівського ВДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просило визнати дії начальника відділу Жидачівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівського області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо винесення постанов про стягнення виконавчого збору №56961494, поновлення виконавчих дій №65918587 незаконними; зобов`язати Жидачівський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати постанови про стягнення виконавчого збору №56961494, поновлення виконавчих дій №65918587 в сумі 308 733,98 грн, а стягнуті кошти повернути на рахунок Товариства. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що постанова про стягнення виконавчого збору № 56961494 від 25.06.2021 року є протиправною з огляду на те, що заборгованість з ЄСВ позивачем була сплачена самостійно (тобто без здійснення примусового виконання державним виконавцем). Також зазначив, що після надіслання Постанови про поновлення виконавчого провадження на адресу Товариства, до Жидачівського відділу ДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУЮ подана заява про закінчення виконавчого провадження ВП №65918291 з підстав відкликання виконавчого документа податковим органом і самостійною сплатою заборгованості без участі державного виконавця. Проте Жидачівським відділом ДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУЮ відповіді на дану заяву не надано, а проведене примусове стягнення з рахунків товариства виконавчий збір в сумі 308 733,98 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що зазначались ним у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції. В судовому засіданні представник позивача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) про сплату боргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області за №Ю-76-25У від 15.03.2018 року про стягнення з ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» заборгованості в розмірі 3 087 339,82 грн. Вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) було пред`явлено до примусового виконання, за наслідком чого постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 13.08.2018 було відкрито виконавче провадження ВП №56961494. 19.09.2020 року державним виконавцем винесено постанову №ВП 56961494 про зупинення виконавчих дій відповідно до п. 4 ч. 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі ухвали Господарського суду Львівської області №914/4160/14 від 10.12.2014 року, якою порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Жидачівський целюлозно паперовий комбінат». Надалі, у зв`язку із надходженням від Головного управління ДПС у Львівській області повідомлення про сплату боргу №5587/5/13-01-13-09 від 12.05.2021 року (згідно якого платник повністю погасив борг, зокрема, за вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ю-76-25У від 15.03.2018 року) державним виконавцем винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій ВП №56961494 від 25.06.2021 року. Також 25.06.2021 державним виконавцем Жидачівського районного відділу ДВС ЗМУ МЮ (м. Львів) було винесено постанови ВП №56961494 про закінчення виконавчого провадження (на підставі п.9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження») та про стягнення виконавчого збору в сумі 308733,98 грн. На підставі вищезгаданої постанови про стягнення виконавчого збору ВП №56961494 від 25.06.2021 року державним виконавцем Жидачівського районного відділу ДВС ЗМУ МЮ (м.Львів) було винесено постанову від 25.06.2021 року про відкриття виконавчого провадження ВП №65918587. 25.06.2021 року державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчих дій відповідно до п. 4 ч. 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі ухвали Господарського суду Львівської області №914/4160/14 від 10.12.2014 року, якою порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Жидачівський целюлозно паперовий комбінат». У зв`язку із припиненням дії мораторію, введеного ухвалою Господарського суду Львівської області про порушення провадження від 10.12.2014 року у справі №914/4160/14, постановою начальника відділу Жидачівського районного відділу ДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУ МЮ ВП №65918587 від 16.04.2024 року було поновлено вчинення виконавчих дій. Начальником відділу Жидачівського районного відділу ДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУ МЮ ВП було винесено постанову №65918587 від 24.04.2024 року про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку із погашенням заборгованості). Вважаючи протиправними постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору ВП №56961494 від 25.06.2021 року та про поновлення вчинення виконавчих дій ВП №65918587 від 16.04.2024 року, позивач звернувся до суду з метою їх скасування. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Відповідно до статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Згідно з частиною 1 статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. За правилами ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2, 4 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Крім того, стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 26.06.2020 року у справі № 360/3324/19. Підсумовуючи викладене, колегія суддів враховує, що зміст наведених норм дає підстави для висновку, що державний виконавець визначає суму виконавчого збору у постанові про відкриття виконавчого провадження, а у випадку повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) постанова про стягнення виконавчого збору має бути прийнята не пізніше наступного дня з дня наведених обставин. При цьому, останнє повноваження реалізується державним виконавцем, якщо виконавчий збір ще не стягнуто. Крім того, наведені норми дозволяють державному виконавцю вирішити питання про стягнення виконавчого збору як у постановах про відкриття виконавчого провадження, про закінчення виконавчого провадження, так і в окремій постанові, якою вирішується питання про стягнення виконавчого збору, під час здійснення виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Винесення постанови про стягнення виконавчого збору можливе з моменту відкриття виконавчого провадження і до його припинення, зокрема, у випадках повернення виконавчих документів. Перелік випадків, коли виконавчий збір не стягується, є вичерпним. Після відкриття виконавчого провадження вже розпочинається примусове виконання рішення і, як наслідок, стягнення виконавчого збору. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Стосовно дотримання строків винесення постанови про стягнення виконавчого збору колегія керується приписами абз.3 ч.5 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом. Помилковим є ототожнення недотримання строків прийняття рішення державним виконавцем про стягнення виконавчого збору із порушенням процедури стягнення виконавчого збору. Недотримання відповідачем строку винесення постанови про стягнення виконавчого збору за відсутності порушення процедури, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», не може слугувати самостійною та достатньою підставою для висновку про протиправність оскарженої постанови про стягнення виконавчого збору. За такого правового регулювання та обставин справи колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що приймаючи оскаржену постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець діяв правомірно. Також, пунктом 4 частини 1 статті 34 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника). Частиною 5 статті 35 Закону № 1404-VІІІ після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову. Матеріалами справи підтверджено, що постановою державного виконавця від 19.09.2020 року ВП №56961494 зупинено вчинення виконавчих дій в межах даного виконавчого провадження, оскільки ухвалою Господарського суду Львівської області №914/4160/14 від 10.12.2014 року порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Жидачівський целюлозно паперовий комбінат». Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.09.2021 року у справі №914/4160/14 припинено процедуру санації Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (вул. Фабрична, 4, м. Жидачів, Львівська область, 81701, ідентифікаційний код 00278801) та повноваження керуючого санацією арбітражного керуючого Рудницького Олександра Станіславовича (свідоцтво № 409 від 04.03.2013; адреса: АДРЕСА_1 ; 49000, м. Дніпро, вул. Січеславська набережна 29-А) та затверджено мирову угоду від 07.09.2021 року у справі №914/4160/14 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (вул. Фабрична, 4, м. Жидачів, Львівська область, 81701, ідентифікаційний код 00278801). Зазначеною ухвалою припинено дію мораторію, введеного ухвалою Господарського суду Львівської області про порушення провадження від 10.12.2014 року у справі № 914/4160/14. Відтак вірним є висновок суду попередньої інстанції про те, що строк дії обставин, які слугували підставою для зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №65918587 закінчився, а у державного виконавця виник обов`язок щодо винесення постанови про поновлення вчинення виконавчих дій. Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що оскаржені постанови винесені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі №380/9280/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар С. М. Кузьмич Повний текст постанови складено 08.08.2024 року.