Постанова Київський апеляційний суд № 753/3581/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 липня 2024 року м. Київ провадження № 22-ц/824/9952/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Євграфової Є. П. (суддя-доповідач), суддів: Желепи О. В., Мазурик О. Ф. при секретарі Мудрак Р. Р. за участі представника ПАТ «Акціонерна компанія Київводоканал» - Халявко І. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва у складі судді Шаповалової К. В. від 12 березня 2024 року у цивільній справі № 753/3581/24 Дарницького районного суду міста Києва за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: державний виконавець Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нагайчук Миколи Васильовича, Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія Київводоканал» В С Т А Н О В И В: 19 лютого 2024 року до суду надійшла скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи державний виконавець Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нагайчук М.В., Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія Київводоканал», у якій скаржник посилаючись на порушення державним виконавцем вимог п. 1 ч. 1, ч. 5ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» просив визнати неправомірними лій виконавця з повернення виконавчого документу, а саме ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 03.11.2023 року у справі №753/18762/23. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 12 березня 2024 року відмовлено в задоволені скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та прийняти нову постанову, якою скаргу задовольнити. Зазначає, що ухвала суду від 03 листопада 2023 року є виконавчим документом. Судом першої інстанції було помилкового встановлено, що від державного виконавця Нагайчука надійшли заперечення на подану скаргу, оскільки фактично державний виконавець подав письмові заперечення (на відповідь на відзив), але ніякої відповіді на відзив не було, так як не було самого відзиву. Судом першої інстанції оскаржувана ухвала постановлена на припущеннях та не було прийнято до уваги правовий висновок Верховного Суду щодо доказів, викладений в постанові від 09 серпня 2023 року у справі №266/4900/21. У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) державний виконавець Нагайчук М.В., посилаючись на безпідставність доводів скаржника, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. У поданій відповіді на відзив ОСОБА_1 вказував, що відзив подано на підставі нікчемних довіреностей. Державним виконавцем не було зазначена конкретно, яка вимога не виконана, яку суд, що видав ухвалу, мав би усунути. Крім того, державний виконавець має достатньо повноважень для уточнення інформації по виконавчому документу. В судове засідання суду апеляційної інстанції з`явився представник заінтересованої особи Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія Київводоканал», який проти задоволення апеляційної скарги заперечив, надав пояснення, вважає, що нормами ЦПК України визначені ухвали, які можуть бути виконавчим документом, в той же час ухвала суду від 3 листопада 2023 року не містить ознак виконавчого документа. Просив залишити ухвалу суду без змін. Інші учасники у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином засобами підсистеми «Електронний суд». Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представника Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія Київводоканал», дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, та відзиву до неї, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебувала справа № 753/18762/23 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Київводоканал» про захист прав споживачів. Ухвалою суду від 3 листопада 2023 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім того, вказаною ухвалою суду задоволено клопотання позивача та витребувано від Приватного акціонерного товариства «Київводоканал» інформацію про те, які номери лічильників води, що встановлені у квартирі АДРЕСА_1 , відносяться до особового рахунку № НОМЕР_1 , а які до особового рахунку № НОМЕР_2 . 15 січня 2024 року у цій справі судом було ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . На цей час рішення суду не набрало законної сили та переглядається апеляційним судом за апеляційною скаргою ОСОБА_1 24 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського ВДВС із заявою про примусове виконання рішення суду - ухвали суду від 3 листопада 2023 року в частині щодо витребування від Приватного акціонерного товариства «Київводоканал» інформації про те, які номери лічильників води, що встановлені у квартирі АДРЕСА_1 , відносяться до особового рахунку № НОМЕР_1 , а які до особового рахунку № НОМЕР_2 . 9 лютого 2024 року державним виконавцем Печерського ВДВС складено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, в якому зазначено, що пред`явлена заявником ухвала суду не є виконавчим документом, а тому керуючись пунктом другим частини третьої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається без прийняття до виконання. Відмовляючи у задоволенні скарги на дії державного виконавця, суд першої інстанції виходив із того що скаржником державному виконавцю було подано до виконання ухвала суду від 3 листопада 2023 року про відкриття провадження в частині витребуваних судом доказів, й зважаючи на те, що ані ухвала про відкриття провадження, ані ухвала про витребування доказів, відповідно до приписів ЦПК України, не є виконавчим документом, дійшов висновку про те, що державний виконавець правомірно повернув стягувачу вказану ухвалу суду із зазначенням підстав повернення - пред`явлена заявником ухвала не є виконавчим документом. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. У відповідності до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17липня 1997року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції». Як передбачено Законом України «Про виконавче провадження» 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом. Згідно із частиною третьою статті 431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Ухвала суду про відкриття провадження у справі є процесуальним документом, яким вирішується процедурне питання пов`язане із рухом справи за наявності підстав визначених ст. 187 ЦПК України. Частиною другою ст. 187 визначено перелік відомостей, які має містити постановлена ухвала. Зокрема, в ухвалі зазначаються: 1) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який відкрив провадження у справі, номер справи; 2) найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб); 3) предмет та підстави позову; 4) за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа; 5) дата, час і місце підготовчого засідання, якщо справа буде розглядатися в порядку загального позовного провадження; 6) дата, час і місце проведення судового засідання для розгляду справи по суті, якщо справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; 7) результат вирішення заяв і клопотань позивача, що надійшли разом із позовною заявою, якщо їх вирішення не потребує виклику сторін; 8) строк для подання відповідачем відзиву на позов; 9) строки для подання відповіді на відзив та заперечень, якщо справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження; 10) строк надання пояснень третіми особами, яких було залучено при відкритті провадження у справі; 11) веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається. Цивільний процесуальний кодекс України не містить застережень про те, що ухвала про відкриття провадження у справі є виконавчим документом. Крім того, відповідно до приписів статті 84 ЦПК України також відсутня норма, яка визначає, що ухвала суду про витребування доказів є виконавчим документом. Натомість вказана стаття визначає наслідки неподання не з поважних причин чи без повідомлення причини, відповідною особою витребуваних судом доказів. Виконавчим документом у наведеному контексті є ухвала суду про забезпечення доказів, що постановляється за наслідками розгляду відповідної заяви у порядку встановленому § 8 Забезпечення доказів ЦПК України. Утім у межах даної справи до виконання така ухвала не пред`являлась. Таким чином, враховуючи, що скаржником державному виконавцю було подано до виконання ухвала суду від 3 листопада 2023 року, яка не є виконавчим документом, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що державний виконавець правомірно повернув стягувачу вказану ухвалу суду із зазначенням підстав повернення - пред`явлена заявником ухвала не є виконавчим документом, та, відповідно відсутність підстав для зобов`язання державного виконавця відкрити виконавче провадження. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваній ухвалі, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, скаржнику надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Отже оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування ухвали та задоволення апеляційної скарги не встановлені. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 07 серпня 2024 року. Судді Є. П. Євграфова О. В. Желепа О. Ф. Мазурик