Постанова Харківський апеляційний суд № 642/5371/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 642/5371/23 Номер провадження 22-ц/818/574/24 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 серпня 2024 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді - Мальованого Ю.М., суддів Бурлака І.В., Пилипчук Н.П., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 14 листопада 2023 року в складі судді Петрова Н.М. у справі №642/5371/23 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : У вересні 2023 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що в жовтні 2017 року банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати в розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. 06 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 06 листопада 2019 року. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають між нею і банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. На підставі укладеного договору від 06 листопада 2019 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок у розмірі 40000 грн, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Позивач зазначає, що AT «Універсал Банк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме: надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. В свою чергу, відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, не сплачувала щомісячні мінімальні платежі. Заборгованість, яка утворилась станом на 01 серпня 2023 року, становить суму в розмірі 50261,33 грн. Оскільки на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів банку, позивач змушений був звернутися в суд з даним позовом. Посилаючись на вказане, АТ «Універсал Банк» просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вищевказану заборгованість та судові витрати. 06 жовтня 2023 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала відзив на позов, в якому просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відзив на позов мотивовано тим, що обставини викладені в позові не доведені, не надано достатніх доказів укладання з відповідачем кредитного договору, не надано доказів досягнення сторонами домовленості щодо усіх істотних умов кредитного договору, а також не підтверджені обставини фактичного отримання та користування відповідачем грошовими коштами. Наданий позивачам витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи не можна вважати складовою кредитного договору, оскільки вони не підписані відповідачем і відсутні дані про їх визнання останньою. Крім того, ці Умови прямо не передбачені в анкеті-заяві відповідача, яка безпосередньо підписана нею. Отже, кредитний договір не містить істотних умов, визначених Законом України «Про споживче кредитування» та не може вважатись укладеним, оскільки не спричиняє настання юридичних наслідків та виникнення прав та обов`язків у сторін. 20 жовтня 2023 року ОСОБА_3 , який діє в інтересах АТ «Універсал Банк» подав відповідь на відзив, в якому просив задовільнити позовні вимоги АТ «Універсал Банк» в повному обсязі. Відповідь на відзив мотивована тим, що кредитний договір, у тому числі анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту, які були надані банком позичальнику через мобільний додаток підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису відповідача, тим самим відповідач визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Отже, підписавши анкету-заяву, позичальник підтвердив прийняття умов надання кредиту, які діяли станом на 06 листопада 2019 року, а також те, що він повідомлений банком у встановлений законом строк про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг від 17 серпня 2019 року у розмірі 40000 грн, яка складається з простроченого тіла кредиту та сплачений судовий збір в розмірі 2135,93 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки сторонами не було погоджено сплату та розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами, тому стягненню підлягають лише фактично отримані відповідачем грошові кошти. Враховуючи те, що Банк неправомірно та безпідставно списував внесені відповідачем кошти в рахунок погашення відсотків за користування кредитом, тому сплачені відповідачем кошти підлягають зарахуванню в рахунок погашення тіла кредиту. 07 грудня 2023 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що позов не містить доказів укладення між відповідачем та банком будь яких кредитних договорів та не підтверджує наявність будь-яких фінансових зобов`язань. В анкеті-заяві відсутні будь-які дані стосовно умов оформлення кредиту, зазначення суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, визначення розміру процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та інших істотних умов. Крім того, матеріали справи не містять даних щодо рішення, яке було прийнято банком за заявою відповідача, яка карта їй була видана, а також доказів про розмір кредитних коштів/ встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Крім того, зауважує, що суд першої інстанції невірно вирахував суму заборгованості. 31 січня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_4 , який діє в інтересах АТ «Універсал Банк», подав пояснення по справі, які просив прийняти та врахувати при винесенні рішення по справі. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2023 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Матеріали справи свідчать, що 06 листопада 2019 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, шляхом підписання анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Універсал Банк». Анкета-заява містить паспортні та анкетні дані відповідача (а.с.8). У анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 згодна з тим, що дана заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники в мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов`язалась виконувати його умови. ОСОБА_1 погодилася з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, про що повідомлятиме його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Також ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена зі змістом Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, вимоги якої є для нього обов`язковими (пункти 2-4 анкети). В анкеті-заяві ОСОБА_1 просила вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналогу (у тому числі, її електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті їй в банку; засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним їй відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення даних згідно з договором. Також визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Підтвердила, що всі наступні правочини (у тому числі, підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею та/або банком з використанням електронного цифрового підпису. Усе листування щодо цього договору просила здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали відповідно до умов договору (пункти 6, 11 анкети-заяви). У пункті 9 анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердила, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком її підпису. Разом з цим, Анкета-заява не містить будь-яких відомостей про розмір кредитного ліміту, процентну ставку, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування, тощо. 06 листопада 2019 року банк відкрив ОСОБА_1 рахунок № НОМЕР_2 (картка НОМЕР_1 ), тип рахунку чорна картка, валюта UAH, активна до 09/24, що підтверджується довідкою про наявність рахунку від 16 жовтня 2023 року (а.с.70). Як вбачається з довідки про розмір встановленого кредитного клієнта (а.с.71), що 23 березня 2020 року ОСОБА_1 встановлено ліміт у розмірі 7000 грн; 10 квітня 2020 року 20000 грн; 21 березня 2021 року - 40000 грн; 10 листопада 2021 року - 39550 грн; 31 грудня 2021 року 39000 грн. Відповідно до виписки про рух коштів по картці від 16 жовтня 2023 року (а.с.64-69) ОСОБА_1 користувалась вказаною карткою (а.с.70), про що відображено відповідні операції, а саме: зняття готівкових коштів, поповнення мобільного телефону, поповнення картки, тощо. Згідно з наданим банком розрахунку заборгованості за договором № б/н від 06 листопада 2019 року, розмір заборгованості за договором станом на 01 серпня 2023 року складає 50261,33 грн, із них: 50261,33 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0 загальний залишок заборгованості за відсотками; 0 грн - заборгованість за пенею; 0 судовий збір; 0 грн заборгованість за порушення грошового зобов`язання (а.с.6-7). Відповідно до довідки про рух коштів ОСОБА_1 від 16 жовтня 2023 року за рахунком НОМЕР_2 (картка НОМЕР_3 ) за період з 06 листопада 2019 року по 01 серпня 2023 року кредитний ліміт станом на 01 серпня 2023 року становить 39000 грн, заборгованість станом на 01 серпня 2023 року становить 50261,33 грн, баланс на початок періоду 0,00 грн, баланс на кінець періоду 11261,33 грн (а.с.64-69). До кредитного договору банк додав також Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank (а.с.9-21), витяг з Тарифів за чорною карткою Monobank (а.с.22-23), паспорт споживчого кредиту чорної картки Monobank (а.с.24-26), Таблицю обчислення вартості кредиту (а.с.26 зворот). Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Судом встановлено, що 06 листопада 2019 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг в застосунку «Monobank», в якій просила відкрити на її ім`я поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку, відповідно до умов договору та наведених нижче умов. Підтвердила, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладання якого вона підтверджує і зобов`язується виконувати його умови (а.с.8). В пункті 6 анкети-заяви зазначено про те, що підписант просить вважати наведений зразок його власноручного підпису (в тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть їй відкриті у банку. Вона засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним їй відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису в мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з Договором. Також визнано, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Підтвердила, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею та/або Банком з використанням електронного/електронного цифрового підпису. З мобільного застосунку «Monobank» вбачається процедура входу в застосунок, із якої вбачається, що без ознайомлення та згодою з Умовами та Правилами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту шляхом накладення електронного цифрового підпису увійти в додаток неможливо. У свою чергу, без входу у додаток неможливо користування карткою. Таким чином між сторонами укладено договір про надання банківських послуг на умовах кредиту, шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, за яким ОСОБА_1 отримала кошти на умовах кредиту. Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону. У силу частини 1 статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Аналогічні за змістом висновки, викладені у численних постановах Верховного суду, зокрема постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року по справі 732/670/19, від 23 березня 2020 року по справі 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року по справі 127/33824/19 тощо. Таким чином, договір про надання банківських послуг укладений між сторонами в електронній формі, доводить факт існування волевиявлення сторін на його укладання, оскільки форма та порядок укладання договору відбулось саме у змішаній формі - підписання позичальником заяви-анкети шляхом засвідчення генерацією ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, який в подальшому також буде використовуватися для накладеного удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Зазначені дії свідчать про укладання електронного договору у спрощеній формі (не у вигляді окремого документу). Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України). Однак слід звернути увагу, що саме по собі посилання позивача на ознайомлення відповідачем із вказаними банківськими документами та погодження із ними шляхом їх підписання цифровим підписом у мобільному додатку, без надання відповідних доказів, не може бути прийнято до уваги колегією суддів, оскільки будь-яка дія користувача додатком фіксується у відповідній програмі та в подальшому оброблюється спеціалістами банку, що і здійснюють реагування на відповідні дії з боку клієнта. При цьому, відсутність вказаних доказів, позбавляє можливості суд встановити факт ознайомлення із вказаними умовами надання кредитних послуг та їх підписання, що є обов`язковим у разі пред`явлення позивачем вимог щодо стягнення заборгованості за процентами, неустойкою, комісією, та які у зв`язку із відсутністю вказаних доказів до стягнення не підлягають. Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частині 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги стягнення заборгованості, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на паспорт споживчого кредиту, витяг з Тарифів за чорною карткою Monobank та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк», які розміщені на сайті: https://www.monobank.ua/terms, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк», які розміщені на сайті: https: //www.monobank.ua/terms, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що саме з цим витягом з Тарифів за чорною карткою Monobank та витягом з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк» ознайомилася відповідач, оскільки вони датовані 27 листопада 2021 роком, а підписана ОСОБА_1 заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк» датована 06 листопада 2019 роком. Щодо паспорту споживчого кредиту (а.с.24-26), суд апеляційної інстанції не бере його до уваги, оскільки зі змісту цього паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Крім того, Паспорт споживчого кредиту не містить відомостей щодо дати його складання, а також його підписання ОСОБА_1 електронно-цифровим підписом. Позивач зазначав у позовній заяві, що факт ознайомлення відповідача з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту підтверджується тим, що на підставі анкети-заяви відповідач висловив свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank» шляхом застосування електронного цифрового підпису. Разом з тим, пунктом 5.2 розділу 5 Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» визначено, що в рамках дистанційного обслуговування Банк надає Клієнту інформацію про банківське обслуговування, шляхом її направлення на адресу клієнта, зазначену в Анкеті-заяві, або мобільний додаток клієнта (а.с.16 зворот). Однак, в матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту «картка Monobank», та Тарифів. Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 була ознайомлена саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту. В той же час, анкета-заява від 06 листопада 2019 року, підписана ОСОБА_1 не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору. Колегія суддів звертає увагу, що в анкеті-заяві від 06 листопада 2019 року строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, ОСОБА_1 надала згоду здійснювати договірне списання коштів з рахунків для погашення грошових зобов`язань, що випливають з умов договору, проте не погоджувала сплати відсотків за користування кредитними коштами за договором, списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування даним кредитом укладеним між сторонами договором не передбачено. Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не погоджувала сплату відсотків за користування кредитними коштами за договором від 06 листопада 2019 року, колегія суддів вважає неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування даним кредитом. Згідно наданого банком розрахунку заборгованості (а.с.6-7), заборгованість за тілом кредиту частково сформована з відсотків, що зараховані банком для погашення за рахунок кредиту, тобто не є грошовими коштами (тілом кредиту), що фактично отримано відповідачкою. Позивачем безпідставно була збільшена заборгованість відповідача по тілу кредиту за рахунок нарахованих відсотків за користування кредитом на загальну суму 50261,33 грн. Детально дослідивши зміст наданого банком розрахунку заборгованості та враховуючи, що Умови та Правила відповідачем не підписані, а анкета-заява не містить умови про фінансування за рахунок кредитних коштів (зарахування до тіла кредиту) заборгованості по процентам за користування кредитом, враховуючи часткову сплату відповідачкою погашення заборгованості за тілом кредиту - колегія дійшла висновку, що підстави для стягнення з відповідачки на користь банку заборгованості за тілом кредиту в сумі 50261,33 грн відсутні. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу розмір кредитного ліміту, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір кредиту, надані банком Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послу щодо продуктів monobank» та витяг із тарифів картки Monobank не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Таким чином, оскільки відповідачка ОСОБА_1 не погоджувала сплату відсотків за користування кредитними коштами за договором від 06 листопада 2019 та додатково заявила про те, що умови та правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» не погоджувала, колегія суддівсуду апеляційної інстанції дійшла висновку про неправомірне та безпідставне списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування даним кредитом. У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02 жовтня 2020 року №911/19/19 зазначено, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Разом з тим, згідно з наданим банком розрахунком заборгованості за договором № б/н від 06 листопада 2019 року станом на 01 серпня 2023 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 50261,33 грн, з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 0,00 грн; загальний залишок заборгованості за відсотками 0,00 грн, заборгованість за пенею 0,00 грн; судовий збір 0,00 грн, заборгованість за порушення грошового зобов`язання 0,00 грн (а.с.6-7). У постанові від 23 січня 2018 року (справа № 755/7704/15-ц, провадження № 61-283 св 18) Верховним Судом зазначено, що належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. Так, з вищезазначеного розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 30 червня 2021 року, Банк нараховував та автоматично списував з рахунку відсотки за користування кредитом, сплата та розмір яких не були погоджені сторонами. Тобто, з наданого банком розрахунку заборгованості по особовому рахунку випливає, що тіло кредиту утворювалось у зв`язку з включенням до нього всіх несплачених відповідачем нарахувань, постійно збільшуючи його, що не було передбачено узгодженими умовами договору, а також списувались відсотки за користування кредитом, що також не було узгоджено сторонами. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що внаслідок таких дій банку тіло кредиту безпідставно збільшено на суму нарахованих та несплачених відповідачем відсотків за користування кредитом та невраховані в погашення боргу списані суми відсотків, однак з одного боку фактично зазначена сума позичальником не витрачалася, а з іншого - заборгованість за тілом кредиту не зменшувалась, а тому визначена банком заборгованість за тілом кредиту з урахуванням відсотків є необґрунтованою. За таких обставин, нарахування заборгованості в частині відсотків здійснювалось банком неправомірно, тому не підлягає стягненню, а отже кошти, автоматично списані в рахунок відсотків з карткового рахунку ОСОБА_1 , слід враховувати при визначенні загального розміру заборгованості. Наведене також узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі № 545/2248/17. Так, з розрахунку заборгованості за договором, а саме колонки «Сума погашення за наданим кредитом», за період користування кредитною карткою ОСОБА_1 здійснила погашення за наданим кредитом у сумі 20975,01 грн. В той же час з виписки по особовому рахунку та розрахунку заборгованості вбачається, що банком нараховувались та автоматично списувались з рахунку відповідача проценти за користування кредитом, за прострочення кредиту, зокрема: 01 травня 2020 року 162,25 грн; 01 червня 2020 року 78,46 грн; 01 липня 2020 року 175,53 грн; 01 серпня 2020 року 137,61 грн; 01 вересня 2020 року 133,20 грн; 01 жовтня 2020 року 217,56 грн; 01 листопада 2020 року 375,67 грн; 01 грудня 2020 року 329,95 грн; 01 січня 2021 року 467,37 грн; 01 лютого 2021 року 570,83 грн; 01 березня 2021 року 542,68 грн; 01 квітня 2021 року 384,16 грн; 01 травня 2021 року 0,54 грн; 01 червня 2021 року 0,01 грн; 01 липня 2021 року 367,60 грн; 01 серпня 2021 року 1224,31 грн; 01 вересня 2021 року 1107,07 грн; 01 жовтня 2021 року 1178,68 грн; 01 листопада 2021 року 1284,19 грн; 01 грудня 2021 року 1217,23 грн; 01 січня 2022 року 1258,62 грн; 01 лютого 2022 року 1248,09 грн; 01 березня 2022 року 1161,11 грн; 01 квітня 2022 року 1319,36 грн; 01 травня 2022 року 679,80 грн; 01 червня 2022 року 713,62 грн; 01 липня 2022 року 1359,60 грн; 01 серпня 2022 року 1448,01 грн; 01 вересня 2022 року 1493,58 грн; 01 жовтня 2022 року 1491,30 грн, а всього на суму 21760,39 грн. Отже, заборгованість за тілом кредиту утворювалась, у тому числі, в зв`язку із списанням банком з рахунку процентів, постійно збільшуючи його. Грошові кошти в сумі 21760,39 грн, які вносились відповідачем на рахунок у період з 09 грудня 2019 року по 01 жовтня 2022 року, зараховувались банком на погашення процентів, які не були обумовлені сторонами кредитного договору, а тому суд вважає, що були протиправно зараховані на погашення процентів. Так, з руху коштів по картці від 16 жовтня 2023 року (а.с.64-69) за період з 06 листопада 2019 року 01 серпня 2023 року користування кредитною карткою ОСОБА_1 сума зарахувань становить 104596,95 грн. В той же, час 21760,39 грн нараховано банком до платежів за відсотками, які автоматично списувались з рахунку відповідача. Таким чином, слід дійти висновку про підтвердження доводів апеляційної скарги в частині врахування банком суми платежів за відсотками в розмірі 21760,39 грн до загального розміру заборгованості. У зв`язку з чим, суд вважає за необхідне віднести суму сплачених відповідачем процентів на погашення розміру боргу за тілом кредиту, який складає кредитний ліміт станом на 01 серпня 2023 року - 39000 грн, тобто 39000 грн (тіло кредиту) - 21760,39 грн (сплачені відповідачем грошові кошти, які були протиправно зараховані позивачем на погашення необумовлених процентів). Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 з моменту укладення договору витрачено, але не погашено кредитних коштів на загальну суму 17239,61 грн. (39000 грн - 21760,39 грн), оскільки сума заборгованості за кредитним договором в розмірі 50261,33 грн. включає в себе нараховані банком, без погодження з відповідачкою, відсотки в розмірі 21760,39 грн, які автоматично списувались банком за рахунок кредитних коштів та які не можуть бути стягнуті з відповідачки як заборгованість за тілом кредиту. Висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку стягненню підлягає сума боргу за тілом кредиту в межах максимального розміру встановленого кредитного ліміту по картці відповідача, що дорівнює 40000 грн., колегія суддів вважає помилковим, оскільки відповідач отримала кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з можливістю його коригування та як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, виписки з рахунку відповідача та відповідно до розрахунку, проведеного колегією суддів, за період з 06 листопада 2019 року по 01 серпня 2023 року відповідач по справі активно користувалася кредитними коштами, здійснювала покупки, знімала готівку, переводила кошти з виданої їй позивачем картки на інші картки та оплачувала інші послуги виданою їй позивачем карткою, при цьому частково здійснюючи погашення кредитної заборгованості. Тому визначений колегією суддів розмір заборгованості за тілом кредиту, а саме 17239,61 грн, доведений належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги позивача в цій частині. Неправильне застосування судом першої інстанції вищенаведених норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи. Вирішуючи спір, суд першої інстанцій не дослідив належним чином та не дав правової оцінки наданим сторонами доказам, зокрема розрахунку заборгованості за кредитним договором з усіма її складовими частинами в сукупності та взаємозв`язку з іншими встановленими обставинами справи. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України). З урахуванням викладених обставин справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 17239,61 грн. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. При зверненні з позовом до суду АТ «Універсал Банк» сплатило судовий збір у сумі 2684 грн (а.с.35). Оскільки позовні вимоги АТ «Універсал Банк» задоволено частково, а саме - на 34,30% (17239,61 х 100) : 50261,33 то позивач має право на відшкодування сплаченого судового збору пропорційно задоволеним вимогам у сумі 920,61 грн (2684 х 34,30%). Судові витрати, понесені відповідачем, документально підтверджено, а саме, за подання апеляційної скарги сплачено 3203,90 грн (а.с.89). Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено частково, зменшено суму, що підлягає стягненню, відповідачу має бути компенсовано пропорційно незадоволених позовних вимог 2104,96 грн судового збору (3203,90 х 65,70%) Отже, різниця між зазначеними сумами, що становить 1184,35 грн (2104,96 920,61), має бути компенсована ОСОБА_1 за рахунок АТ «Універсал Банк». Керуючись ст. ст.367,368, 374, 376, 381 - 384,389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 14 листопада 2023 року в частині розміру заборгованості за договором про надання банківських послуг від 06 листопада 2019 року та судового збору скасувати та ухвалити нове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за договором про надання банківських послуг від 17 липня 2019 року у розмірі 17239 (сімнадцять тисяч двісті тридцять дев`ять) грн 61 коп. Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 1184 (одна тисяча сто вісімдесят чотири) грн 35 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 08 серпня 2024 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді І.В. Бурлака Н.П. Пилипчук