Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/24512/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 серпня 2024 року м. Дніпросправа № 160/24512/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Шлай А.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 року, (суддя суду першої інстанції Озерянська С.І.), прийняту за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні в м. Дніпрі, в адміністративній справі №160/24512/23 за позовом Приватного підприємства «Віктор і К» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, УСТАНОВИВ: 25.09.2023 Приватне підприємство «Віктор і К» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за формою В4 від 23.05.2023 №473/32-00-07-03-18. В обґрунтування позову позивач зазначив, що Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства Віктор і К з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, по декларації з податку на додану вартість за січень 2023 року, за результатами якої складено акт № 399/32-00-07-03-13/20651018 від 21.04.2023 року. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення за формою В4 від 23.05.2023 №473/32-00-07-03-18. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 28.11.2023 задовольнив позовні вимоги ПП «Віктор і К». Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за формою В4 від 23.05.2023 №473/32-00-07-03-18. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на порушення ст. 44.1, ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198, п. 200.4, ст. 200 Податкового кодексу України ПП «Віктор і К» завищено податковий кредит у податковій декларації ПДВ по фінансово-господарським операціям з його контрагентами ТОВ «Технотрейд», ПП «Світловодська мануфактура» , ТОВ «ТК`КРЕАТИВ», ФОП ОСОБА_1 . Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приватне підприємство Віктор і К зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 20651018 та перебуває на обліку у Східному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом діяльності Віктор і К є 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів. З 27.03.2023 року по 14.04.2023 року Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства Віктор і К з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., по декларації з податку на додану вартість за січень 2023 року. За результатами перевірки складено акт № 399/32-00-07-03-13/20651018 від 21.04.2023 року. Відповідно до акту перевірки встановлені наступні порушення, допущені Приватним підприємством Віктор і К: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами), Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість від 28.01.2016 № 21, внаслідок чого ПП Віктор і К завищено податковий кредит за січень 2023 року на суму ПДВ 49 906 грн., що призвело до порушення: абз. в) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами), в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 податкової декларації з ПДВ за січень 2023 року) на суму ПДВ 49 906 грн. На підставі акту № 399/32-00-07-03-13/20651018 від 21.04.2023 року Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків винесено податкове повідомлення-рішення №473/32-00-07-03-18 від 23.05.2023, яким Приватному підприємству Віктор і К зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 49 906 грн. Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся із цим позовом до суду. Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у позивача на час розгляду справи наявні первинні документи, які підписані усіма сторонами та уповноваженими особами, контрагенти на час здійснення операцій перебували на обліку в податкових органах та не припинені, мають усі необхідні реквізити відповідно до ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підприємств. Факт підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами фактичного виконання договорів, укладеними між позивачем та його контрагентами, вказує на фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого останнім ПДВ до податкового кредиту. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); - ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. У відповідності з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3). Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б)залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Отже, від`ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об`єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов`язання) та від`ємником (податковим кредитом). Від`ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії - віднімання, і в силу дії об`єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею. Встановлені обставини справи свідчать, що між позивачем та ТОВ Технотрейд 09.09.2022 року укладено договір поставки №6037, відповідно якого постачальник зобов`язується поставити в обумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього визначену грошову суму. Позивачем до перевірки та разом з позовною заявою було надано договір від 09.09.2022 року №6037, платіжне доручення №15471 від 19.01.2023 року, видаткову накладну №6037 від 20.01.2023 року, рахунок на оплату №6037 від 16.09.2022 року, картки податкового обліку по взаємовідносинам з даним контрагентом за січень 2023 року. ТОВ Технотрейд 19.01.2023 року на адресу позивача було складено податкову накладну №9 на суму 156 864 грн., в т.ч. ПДВ на суму 26 144 грн. 06.12.2018 року між позивачем та Приватним підприємством Світловодська мануфактура укладено договір поставки №3, відповідно якого постачальник зобов`язується передавати у власність, а покупець зобов`язується оплатити товар та прийняти товар в порядку та на умовах визначених даним договором. 23.12.2022 року ПП Світловодська мануфактура на адресу позивача здійснено постачання товару на суму 5 190 грн., в т.ч. ПДВ 865 грн., що підтверджується видатковою накладною №47 від 23.12.2022 року 30.12.2022 року ПП Світловодська мануфактура на адресу позивача здійснено постачання товару на суму 173 808 грн., в т.ч. ПДВ 28 968 грн., що підтверджується видатковою накладною №38 від 30.12.2022 року та на суму 117 576 грн., в т.ч. ПДВ 19 596 грн., що підтверджується видатковою накладною №4 від 30.12.2022 року. Розрахунки між сторонами здійснено у безготівковій формі на підставі рахунків №38 від 01.11.2022 року, №47 від 23.12.2022 року, платіжними інструкціями: №12236 від 02.11.2022 року, №14278 від 22.12.2022 року, №15041 від 05.01.2023 року, №42127 від 11.01.2023 року. ПП Світловодська мануфактура 05.01.2023 року на адресу позивача було складено податкову накладну №1 на суму 71 384 грн., в т.ч. ПДВ на суму 11 897,33 грн. та 11.01.2023 року на суму 5 190 грн. в т.ч. ПДВ на суму 865 грн. 02.01.2023 року між позивачем та ТОВ ТК Креатив укладено договір №117 на перевезення вантажу, відповідно якого замовник надає для перевезення вантажів, а перевізник який виконує обов`язки експедитора зобов`язується здійснити їх перевезення автомобільним транспортом та має право залучити до перевезення третіх осіб. 09.01.2023 року між позивачем та ТОВ ТК Креатив укладено договір №1145 на перевезення вантажу, відповідно якого замовник надає для перевезення вантажів, а перевізник який виконує обов`язки експедитора зобов`язується здійснити їх перевезення автомобільним транспортом та має право залучити до перевезення третіх осіб. Розрахунки між сторонами здійснено у безготівковій формі на підставі рахунків від 11.01.2023 року №К-00000006 та від 04.01.2023 року №К-00000001, за платіжними інструкціями: №15246 від 11.01.2023 року, №15366 від 13.01.2023 року, №15457 від 18.01.2023 року. ТОВ ТК Креатив 04.01.2023 року на адресу позивача було складено податкову накладну №1 на суму 27 000 грн., в т.ч. ПДВ на суму 4500 грн. та податкову накладну №6 від 11.01.2023 року на суму 27000 грн. в т.ч. ПДВ на суму 4500 грн. На виконання умов договорів перевезення вантажу ТОВ ТК Креатив було здійснено перевезення вантажу на замовлення ПП Віктор і К, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 10.01.2023 року №ВК-121, від 03.01.2023 року №ВК-23. Надання послуг перевезення підтверджується актами здачі прийняття робіт (надання послуг) від 04.01.2023 року №К-00000001 та від 11.01.2023 року №К-00000006. Також судом встановлено, що 02.01.2023 року між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір на переведення вантажу, відповідно умов якого замовник надає для перевезення вантажів, а перевізник, який виконує обов`язки експедитора, зобов`язується здійснити перевезення автомобільним транспортом та має право залучати до перевезення третіх осіб. На виконання умов договору 03.01.2023 року ФОП ОСОБА_1 було здійснено перевезення вантажу на замовлення ПП Віктор і К, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 03.01.2023 року №ВК-24. Надання послуги перевезення підтверджується актом здачі прийняття робіт (надання послуг) від 04.01.2023 року №ГР00000001. Розрахунки здійснено в безготівковій формі на суму 12000 грн. на підставі рахунку №ГР00000001 від 04.01.2023 року платіжними дорученнями №42118 від 10.01.2023 року на суму 10 000 грн. та №15673 від 25.01.2023 року на суму 2 000 грн. ФОП ОСОБА_1 було виписано податкову накладну №1 від 04.01.2023 року на адресу ПП Віктор і К на суму ПДВ 2000 грн., яку було віднесено до складу податкового кредиту за січень 2023 року. З досліджених в судовому засіданні первинних документів судом встановлено, що такі документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, тобто містять: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Також, судом встановлено, що всі податкові накладні постачальників за спірними операціями заповнені у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а позивач та його контрагенти на момент складання податкових накладних, зазначених в акті перевірки, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Як вбачається зі змісту акту перевірки, він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту та витрат, не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим суд вважає, що позивачем суду були надані докази, що підтверджують реальний зміст господарських операцій, що в свою чергу підтверджує правомірність формування платником податку податкового кредиту за такими операціями. Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення). Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов`язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про заниження позивачем ПДВ, сплачених в ціні товару, поставленого на адресу позивача. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що під час проведення перевірки, податковим органом зазначено про порушення позивачем вимог податкового законодавства з огляду на аналіз податкової інформації про відсутність у контрагентів позивача трудових та матеріальних ресурсів. Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки відповідача необґрунтованими з огляду на наступне. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями. Так, Рішенням Європейського суду з прав людини у справах І Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Аналогічна правова позиція викладена і у п.38 рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), а саме: … коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань. Відтак, наявність у податкового органу інформації, яка може свідчити про порушення третіми особами податкової дисципліни, не може вказувати на відсутність у позивача права на формування податкового кредиту, за відсутності у податкового органу доказів участі платника в таких зловживаннях. Фіктивність господарських операцій може бути встановлена лише судом. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не надано доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з надання послуг позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили несумлінність позивача як платника податків. Верховним Судом по справі №К/990/4256/17 від 27.02.2018 року зроблено висновок, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договором цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв`язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту, про що також зазначено в рішенні Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10. Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції відповідачем не доведено факту порушення позивачем вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин з його контрагентами. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни або скасування рішення суду в межах доводів скарги відсутні. Керуючись ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 року в адміністративній справі №160/24512/23 залишити без змін Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий - суддя О.О. Круговий суддя А.В. Шлай суддя І.В. Юрко